Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
14 березня 2024 р. справа № 520/34184/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - заявник, позивач), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області, щодо невиготовлення ОСОБА_1 довідки про розмір його грошового забезпечення згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 та наказу Міністерства внутрішніх справ України №260 від 06.04.2016 у зв'язку з підвищенням розміру грошового забезпечення, яке фактично було виплачено у серпні 2019 року за посадою поліцейського - начальника сектору Шевченківського відділення поліції Холодногірського відділу поліції ГУ (м. Харків) для перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2019; 2) зобов'язання Головного управління Національної поліції в Харківській області виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку його пенсії з 01.09.2019 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 та наказу Міністерства внутрішніх справ України №260 від 06.04.2016, у зв'язку з підвищенням розміру грошового забезпечення, яке фактично було виплачено у серпні 2019 року за посадою поліцейського - начальника сектору Шевченківського відділення поліції Холодногірського відділу поліції ГУ (м. Харків) із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення, розміру премії, надавши ОСОБА_1 копію такої довідки.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що органом публічної адміністрації протиправно не виготовлено довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача.
Відповідач із поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що у спірних правовідносинах відсутня подія реального підвищення грошового забезпечення діючого публічного службовця станом на 01.09.2019р., а тому відсутні підстави для складання довідки про підвищене грошове забезпечення у цілях перерахунку розміру раніше вже призначеної пенсії.
Суд, вивчивши доводи наявних у справі процесуальних документів, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
За викладеними у позові твердженнями, заявник проходив публічну службу в лавах Національної поліції України на посаді начальника сектору Шевченківського відділення поліції Холодногірського відділу поліції ГУ (м. Харків), звідки був звільнений - 11.10.2016р., мав спеціальне звання атестованого співробітника поліції - підполковник поліції, з 12.10.2016р. отримує пенсію у порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 40% грошового забезпечення, яку виплачує ГУ ПФУ в Харківській області.
За зверненням представника заявника щодо виготовлення довідки про підвищене грошове забезпечення у цілях проведення перерахунку розміру раніше призначеної пенсії з 01.09.2019р., суб'єктом владних повноважень було вчинено відмову, оформлену листом від 24.11.2023р. №36аз/119-39/01-2023.
Стверджуючи про невідповідність закону управлінського волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу виготовлення довідки про підвищене грошове забезпечення, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Право громадян України на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, конкретизовано п.6 ч.1 ст.92 Конституції України і з 01.01.2004р. деталізовано нормами, насамперед, Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".
У силу дії бланкетної норми ст.4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членів їхніх сімей встановлюються Законом України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом - Закон України №2662-ХІІ).
Отже, приписи Закону України №2662-ХІІ є спеціальною нормою права відносно суспільних відносин з пенсійного забезпечення заявника та запроваджують дві окремі, самостійні і незалежні одна від одної процедури, за якими відбувається обчислення розміру пенсії, а саме: 1) за ст.43 Закону України №2662-ХІІ - у випадку призначення пенсії вперше та 2) за ст.63 Закону України №2662-ХІІ - у випадку збільшення розміру вже призначеної пенсії за подією збільшення розміру оплати праці працівника на аналогічній (прирівняній) посаді.
При цьому, у процедурі за ст.43 Закону України №2662-ХІІ базовою розрахунковою величиною є виплати (як винагорода за працю), одержані особисто особою-пенсіонером під час проходження служби (тобто складові елементи структури власного грошового забезпечення заявника).
Натомість, у процедурі за ст.63 Закону України №2662-ХІІ базовою розрахунковою величиною є реально отримані (а не уявно можливі до нарахування) виплати (як винагорода за працю) третьої сторонньої особи - діючого публічного службовця за рівнозначною посадою (або тією ж самою, або прирівняною).
Положення ч.18 ст.43 Закону України №2662-ХІІ цього правила не змінюють, адже присвячені регламентуванню випадку, коли з події призначення пенсії вперше та обчислення розміру вперше призначеної пенсії і до події виплати вперше призначеної пенсії настала подія збільшення поточної винагороди за службу відносно іншого публічного службовця, на що однозначно показує застосування законодавцем ознаки - "невідкладно", котра взагалі не використовується у процедурі за ст.63 Закону України №2662-ХІІ.
До того ж і у силу правового висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019р. по зразковій справі №240/5401/18 процедури призначення пенсії (ст.43 Закону України №2262-XII) та перерахунку пенсії (ст.63 Закону України №2262-XII) є різними як за змістом, так і за механізмом проведення.
Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що згідно з ч.4 ст.63 Закону України №2662-ХІІ питання визначення механізму перерахунку пенсій (умов, порядку та розмірів) було передано законодавцем у відання Уряду України і реалізовано останнім у положеннях Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (затверджено постановою КМУ від 13.02.2008р. №45, далі за текстом - Порядок №45).
Згідно з п.1 Порядку №45 перерахунок пенсій проводиться у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Отже, приводом для проведення перерахунку розміру раніше призначеної пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій службовців, проведена на підставі рішення загального характеру, виданого суб'єктом владних повноважень, наділеним правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення службовців.
Таке тлумачення змісту правової підстави для обчислення нового розміру раніше вже призначеної у порядку Закону України №2262-ХІІ пенсії цілком корелюється із правовим висновком п.31 постанови Верховного Суду від 28.11.2022р. по справі №820/3451/18.
11.11.2015р. КМУ було прийнято постанову №988 (далі за текстом - Постанова КМУ №988) з приводу оплати служби поліцейських.
Саме дане нормативне рішення Уряду України поширюється на відносини за участю заявника і призводить до виникнення правової підстави для перерахунку розміру раніше призначеної пенсії у зв'язку із підвищенням винагороди за службу діючих поліцейських громадянину з категорії "міліціонер у відставці" або з категорії "поліцейський у відставці".
Частиною 2 ст.51 Закону України №2262-ХІІ визначено, що перерахунок пенсій, призначених особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Відповідно до ч.2 ст.63 Закону України №2262-ХІІ якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Згідно з ч.3 ст.64 Закону України №2262-ХІІ у редакції Закону України від 23.12.2015р. №900-VIII перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції та податкової міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
У розвиток положень ч.4 ст.64 Закону України №2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 21.02.2018р. №103, пунктом 3 якої було передбачено проведення перерахунку пенсій, призначених згідно з Законом України №2262-ХІІ особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції).
Оскільки пенсія заявник була призначена після 01.01.2016р. та не як особі начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), то суд не знаходить підстав для поширення п.3 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 на відносини за участі заявника.
Наведене тлумачення змісту цих норм права є цілком релевантним правовому висновку постанов Верховного Суд від 26.04.2023 у справі №420/11589/22 та від 06.09.2023 у справі №440/14286/21.
За правилами ч.2 ст.265 та ч.1 ст.325 КАС України п.3 Постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 діяв у період часу з 28.02.2018р. та до 19.11.2019р. (як до моменту набрання законної сили судовими рішеннями по справі №826/12704/18).
Однак, з наведених вище міркувань наслідки втрати чинності п.3 Постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 не мають жодного юридичного значення для правовідносин за участі заявника.
Пунктом 6 Постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 були внесені зміни до п.5 Порядку №45 в частині видів грошового забезпечення, котрі підлягають врахуванню при обрахунку нового розміру раніше вже призначеної пенсії у зв'язку із підвищенням поточного грошового забезпечення діючого публічного службовця.
За правилами ч.2 ст.265 та ч.1 ст.325 КАС України п.6 Постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 діяв у період часу з 28.02.2018р. та до 29.01.2020р. (як до моменту набрання законної сили судовими рішеннями по справі №826/5463/18).
Проте, з наведених вище міркувань наслідки втрати чинності п.6 Постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 не мають жодного юридичного значення для правовідносин за участі заявника, позаяк відносини з оплати часу служби поліцейського регламентовані приписами ст.94 Закону України від 02.07.2015р. №580-VIII "Про Національну поліцію", постановою КМУ від 11.11.2015р. №988, Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (затверджені наказом МВС України від 06.04.2016р. №260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 29.04.2016р. за №669/28799; далі за текстом - Порядок №260).
Так, згідно з ч.1 ст.94 Закону України від 02.07.2015р. №580-VIII "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається Кабінетом Міністрів України залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Відповідно до ч.2 ст.94 Закону України від 02.07.2015р. №580-VIII "Про Національну поліцію" порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Суд відзначає, що у даному конкретному випадку спір був ініційований заявником у зв'язку із відмовою суб'єкта владних повноважень виготовити та направити до ГУ ПФУ довідку про розмір підвищеного грошового забезпечення станом на 01.09.2019р. у цілях перерахунку розміру раніше вже призначеної пенсії.
Згідно з п.1 Постанови КМУ від 11.11.2015р. №988 грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 3 Постанови КМУ від 11.11.2015р. №988 Урядом України було затверджено: схему окладів за спеціальним званням поліцейських у розмірах згідно з додатком 1; схему посадових окладів курсантів вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання в розмірах згідно з додатком 2; схеми посадових окладів поліцейських у розмірах згідно з додатками 3-10.
Пунктом 5 Постанови КМУ від 11.11.2015р. №988 Урядом України було визначено вичерпний перелік надбавок та доплат для поліцейських: 1) надбавку за стаж служби в поліції в розмірах згідно з додатком 11; 2) надбавку за виконання функцій державного експерта з питань таємниць та надбавку за службу в умовах режимних обмежень - у розмірах та порядку, визначених законодавством; 3) доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час; 4) надбавку за безперервний стаж на шифрувальній роботі - у розмірі до 20 відсотків посадового окладу (надбавка виплачується особам, які безпосередньо зайняті на шифрувальній роботі); 5) доплату за науковий ступінь кандидата або доктора наук з відповідної спеціальності, якщо діяльність за профілем відповідає науковому ступеню, - у розмірі відповідно 5 і 10 відсотків посадового окладу; 6) доплату за вчене звання у разі, коли особа займає посаду, що пов'язана з педагогічною або науковою діяльністю, і має вчене звання доцента (старшого наукового співробітника), - у розмірі 5, професора - 10 відсотків посадового окладу; 7) надбавку за почесне звання заслужений - у розмірі 10 відсотків посадового окладу; 8) підвищення на 25 відсотків посадових окладів курсантам за відмінне навчання або отримання відповідної кількості балів за шкалою ECTS за результатами екзаменаційної сесії.
Суд відзначає, що змін до постанови КМУ від 11.11.2015р. №988 в частині уведення нових видів грошового забезпечення або визначення нових розмірів таких видів грошового забезпечення як надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції та як премія, яка має постійний характер (до включення яких до довідки про підвищене грошове забезпечення фактично прагне заявник) після настання події звільнення позивача зі служби в поліції, а також після настання події призначення заявник у пенсії вперше не вносилось.
Натомість, на час призначення позивачу заявнику пенсії у порядку Закону України №2262-XII стосовно поліцейських вже діяли як положення Постанови КМУ від 11.11.2015р. №988, так і положення Порядку №260.
Суд зазначає, що за загальним правилом і змістом запровадженого ст.8 Конституції України верховенства права (невід'ємною складовою якого є принцип справедливості) підставою для перерахунку пенсії відповідно до ст.63 Закону України №2262-ХІІ є саме реальне збільшення розміру складових грошового забезпечення, яке відбувається на підставі відповідного рішення Кабінету Міністрів України.
Між тим, станом на 01.09.2019р. Кабінетом Міністрів України не приймалось ані рішення про проведення перерахунку пенсій, призначених у порядку Закону України №2262-ХІІ, ані рішення про збільшення грошового забезпечення діючих поліцейських.
Суд повторює, що виплата поліцейським надбавки за специфічні умови служби була запровадження на підставі Постанови КМУ від 11.11.2015р. №988 та Порядку № 260 з дня набрання чинності Законом України від 02.07.2015р. №580-VIII "Про Національну поліцію", в той час як в окремих структурних підрозділах Національної поліції України у вересні було збільшено/запроваджено розмір такої надбавки та профінансовано її виплату, зокрема, на підставі листа Національної поліції України від 26.07.2019р. вих. № 8714/09/29-2019.
Звідси слідує, що ані норми Порядку №260, ані лист Національної поліції України від 26.07.2019 вих.№8714/09/29-201 не встановлює нових видів грошового забезпечення поліцейських, а лише визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції відповідно до визначених Постановою № 988 розмірів та видів.
Окрім того, суд зазначає, що лист Національної поліції України від 26.07.2019р. вих.№8714/09/29-201, не може бути кваліфікований у якості підстави для видачі довідки про підвищене грошове забезпечення поліцейського станом на 01.09.2019р. у цілях перерахунку розміру раніше вже призначеної пенсії, оскільки приписами чинного законодавства чітко визначено, що пенсії, призначені у порядку Закону України №2262-ХІІ підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
У межах даного спору будь-яких доказів на підтвердження того, що після призначення пенсії складові грошового забезпечення позивача, з яких йому було призначено пенсію, змінювались, або за рішенням Уряду вводилися додаткові види грошового забезпечення, матеріали справи не містять.
Суд вважає, що встановлення діючому поліцейському за посадою, з якої звільнився позивач, надбавки за специфічні умови проходження служби в поліції, передбаченої Постановою КМУ від 11.11.2015р. №988, та/або збільшення розміру премії, не є введенням нового додаткового виду грошового забезпечення для відповідної категорій осіб в розумінні ч.18 ст.43 Закону України №2262-ХІІ, а відтак не зумовлює виникнення підстав для перерахунку пенсії.
З огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України суд зважає на правовий висновок постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020р. по справі №592/5164/16-а, де указано, що накази внутрішніх відомств, якими встановлювався розмір премії для військовослужбовців, є відомчими, внутрішніми документами, які носять тимчасовий характер, не містять нормативно-правових приписів та не породжують будь-яких правових підстав для проведення перерахунку пенсії військовослужбовців відповідно до частини третьої статті 63 Закону України №2262-XII.
Також з огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України суд зважає на правовий висновок постанови Верховного Суду від 14.03.2023р. у справі №380/15276/21, де указано, що збільшення відсоткового розміру окремих видів грошового забезпечення військовослужбовця за аналогічною посадою, зокрема, надбавки за особливості проходження служби та премії, яку займав позивач на час звільнення зі служби, на підставі розпорядчих документів силових структур, не є тотожним підвищенню грошового забезпечення на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України, а тому таку зміну розміру грошового забезпечення за окремою посадою не можна розглядати як підвищення грошового забезпечення військовослужбовців в цілому.
Згадані вище правові позиції Верховного Суду у сукупності із сформульованим у постанові Верховного Суду від 26.04.2023р. по справі №420/11589/22 правовим висновком у спорі про спонукання суб'єкта владних повноважень до виготовлення довідки про підвищене грошове забезпечення станом на вересень 2019 року, особі, яка звільнилася з органів Національної поліції після 2016 року враховуються окружним адміністративним судом як обов'язкові для застосування у спірних правовідносинах.
Підсумовуючи викладені вище мотиви, суд доходить до переконання про те, що суб'єкт владних повноважень не має правових підстав для виготовлення та видачі заявнику довідки про розмір підвищеного грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 01.09.2019р., адже заявник був звільнений із служби в поліції - 11.10.2016р., в пенсія заявнику була призначена вперше - 12.10.2016р.
Суд зауважує, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) суб'єкта владних повноважень викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України.
Обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений у першу чергу саме на суб'єкта владних повноважень ч.2 ст.77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів на спростування вимог приватної особи та зазначення у процесуальних документах належних аргументів відповідності закону вчиненого волевиявлення.
Водночас із цим, за змістом правових позицій постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21 обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного ч.1 ст.77 КАС України обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги.
Тому під час відправлення правосуддя у даній конкретній справі суд виходить із того, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб'єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб'єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов'язків, під відмовою суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.
За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.
У спірних правовідносинах суб'єктом владних повноважень було вчинено управлінське волевиявлення у формі відмови державного органу, а не у формі дії як вчинку конкретної посадової (службової) особи державного органу.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зміст цієї норми процесуального закону було розтлумачено у постанові Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов'язковою умовою визнання протиправним управлінського волевиявлення суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах суб'єктом владних повноважень було забезпечено дотримання ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк обставини фактичної дійсності були з'ясовані із достатньою повнотою, належна норма права була визначена вірно і витлумачена правильно, реально вчинене суб'єктом владних повноважень управлінське волевиявлення не порушує прав та інтересів заявника.
Тому позов підлягає відхиленню.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим доводам, факторам та обставинам, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.
Розподіл судових витрат зі сплати судового збору здійснюється в порядку ст. 139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.
Суддя О.В. Старосєльцева