Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
13 березня 2024 року № 520/21630/23
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Зоркіна Ю.В,, розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019, 2020, 2021 роки з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області ОСОБА_1 з 26.10.2022 р. здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до ст. 40 ЗУ « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки , що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2019, 2020, 2021 роки.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 18.08.2011 призначена пенсія за вислугу років, виплата якої призупинена з 10.10.2011 внаслідок працевлаштування на посаду, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років. 26.10.2022 на підставі особистої заяви її переведено на пенсію за віком відповідно до ч.2 ст.40 акону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" проте із застосуванням показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески за 2016-2017 року, а не 2019-2021 роки , внаслідок чого виплачується пенсія в меншому розмірі.
Відповідач надав відзив на адміністративний позов, у якому проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що управління у спірних правовідносинах діяло у відповідності до вимог чинного законодавства, пенсія позивачці перерахована з урахуванням положень ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Дослідивши долучені до матеріалів справи документи, перевіривши оскаржувані дії на відповідність приписам ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає про таке.
Позивачка перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та з 18.08.20211 отримує пенсію за вислугу років, призначену на підставі Закону України 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» як працівник освіти (далі - Закон №1788-XII).
З 10.10.2011 виплату пенсії призупинено, оскільки позивачка працевлаштувалась на посаду, яка надає право на отримання пенсії за вислугу років.
З 26.10.2022 року на підставі особистої заяви позивачку переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при страховому стажі роботи 39 років 2 місяці та 10 днів та з урахуванням середньомісячного заробітку для обчислення пенсії 9070,88 грн ( 3764,40*1,17*1,11*1,41*1,46628) за період з 01.07.2020 по 31.08.2011 та з 01.10.2011 по 30.06.2022 року.
Листом від 19.07.2023 № 2000-0204-8/97907 відповідач повідомив позивачці, що оскільки пенсію призначено з 18.08.2011 підстав для застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019-2021 роки при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком немає.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
У частині третій статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Положеннями частини першої статті 40 Закону № 1058-IV визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8 і 9 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
За змістом частини 2 статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
З наведеного випливає, що у випадку призначенні пенсії на підставі Закону № 1058-IV, при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.
Вказане відповідає позиції, викладеній Верховним Судом України у постанові від 31 березня 2015 року у справі 21-612а14.
Як зазначено вище, позивачу з 18.08.2011 призначено пенсію за вислугу років як працівнику освіти відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII, який передбачав інші підстави та порядок призначення пенсії.
Після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, позивач виявила бажання перейти на інший вид пенсії - пенсію за віком, передбачену Законом № 1058-ІV.
Отже, фактично про призначення пенсії за віком згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивач звернулася вперше - 26.10.222
При цьому суд указує, що на момент звернення до відповідача позивач набула право не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі статті 45 Закону № 1058-IV, а на нове призначення пенсії за віком на загальних підставах із її новим обчисленням у відповідності до приписів статті 40 Закону № 1058-IV, оскільки за таким призначенням вона звернулася вперше.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 1058-IV, розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII, який набув чинності з 11.10.2017, внесено зміни, зокрема, до Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, який доповнено пунктами 43 - 47.
Абзацем 43 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV визначено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
З огляду на зазначене, а також ураховуючи приписи ч.2 ст.40 Закону № 1058-IV, звернення позивача за призначенням пенсії вперше у 2022 році, суд дійшов переконання, що при призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у 2018 році мав застосовуватись показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019-2021 роки, а не здійснюватися перерахунок пенсії через перехід з пенсії за вислугу років на пенсію за віком із застосуванням середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки у розмірі 3746,40 грн.
Відтак, відмова відповідача, оформлена листом від 06.02.2019, в частині застосування показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2019-2021 роки, при призначенні пенсії позивачу є протиправною.
За наведених обставин, а також з метою повного захисту прав позивача, суд зобов'язує ГУ Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок позивачці пенсії за віком з 26.10.2022 відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2019-2021 роки, та виплатити пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 9 вказаного Кодексу визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч.1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 вказаного Кодексу).
За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи, а також з метою повного захисту прав позивача, суд вважає, що позов необхідно задовольнити.
Долученими до матеріалів справи документами підтверджено, що позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн, тоді як з урахуванням приписів ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору
Отже ставка судового збору за розгляд вказаної справи складає 858,88 грн., відповідно позивачем надлишково сплачено 214,72 грн.
Приписами частини 1,2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» визначена, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо непроведення призначення пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019, 2020, 2021 роки з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. здійснити ОСОБА_1 з 26.10.2022 р призначення та виплату пенсії за віком з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до ст. 40 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки , що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2019, 2020, 2021 роки.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь 858 (вісімсот п'ятдесят вісім) грн 88 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Зоркіна Ю.В.