Справа №500/353/24
13 березня 2024 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, в якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 18.12.2023 №192650009898 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку №2,
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплачувати з 17.06.2023 ОСОБА_1 пенсію із зниженням пенсійного віку згідно Списку №2 відповідно до п.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи на посаді електрозварника ручної зварки, електрогазозварника з 06.10.1989 по 13.02.1991, з 19.02.1991 по 01.03.1993, з 02.03.1993 по 03.05.2004, з 09.02.2007 по 20.09.2011.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільської області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", п. "б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за Списком №2, подавши необхідні документи. Однак, рішенням від 18.12.2023, прийнятим Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області йому відмовлено в призначенні пенсії за відсутністю необхідного стажу.
Позивач вважає, що необхідний пільговий і загальний стаж підтверджується відомостями трудової книжки та пільговими довідками, тому відмова пенсійного органу є протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 29.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) встановлено відповідачам 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
09.02.2024 до суду від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому вказано, що 11.12.2023 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (за списком №2).
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийняло рішення №192650009898 від 18.12.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Вік позивача на момент звернення до пенсійного органу - 55 років 05 місяців.
Страховий стаж - 34 роки 04 місяці 16 днів, пільговий стаж за Списком 2 не визначено.
За доданими документами до страхового стажу позивача зараховано всі періоди, однак, до пільгового стажу не може бути враховано:
- період роботи з 02.03.1993 по 03.05.2004, згідно з архівною довідкою про підтвердження трудового стажу від 14.06.2023 №ДУІАА-18/Г-377, оскільки довідка не відповідає вимогам додатку №5 пункту 20 Порядку №637;
- період роботи з 19.02.1991 по 01.03.1993, згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 11.09.2023 №1044, оскільки відсутній кутовий штамп із назвою підприємства, яке реєструє довідку, відсутні дані про атестацію робочих місць за умовами праці. Одночасно в наданих наказах про результати атестації відсутня інформація, що атестація проведена вперше.
Враховуючи те, що у позивача відсутній стаж в шкідливих та важких умовах праці, у Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відсутні правові підстави для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
13.02.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подало до суду позов, в якому просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
Обґрунтовуючи заперечення зазначає, що при розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до пільгового стажу не зараховано періоди роботи:
- з 02.03.1993 по 03.05.2004 згідно з архівною довідкою від 14.06.2023 №ДУІАА-18/Г-377, оскільки довідка не відповідає формі, визначеній додатком №5 до Порядку №22-1;
- з 19.02.1991 по 01.03.1993 згідно із довідкою від 11.09.2023 №1044, оскільки довідка не відповідає формі, визначеній додатком № 5 до Порядку № 22-1, а саме, відсутній кутовий штамп підприємства. Крім того, відсутні дані про атестацію робочих місць за умовами праці. В наданих наказах про результати атестації робочих місць за умовами праці від 01.12.1994 №178, від 27.12.1995 №206-а відсутня інформація, що атестація проведена вперше.
Таким чином за наданими до заяви про призначення пенсії документами встановлено, що страховий стаж позивача склав 34 роки 4 місяці 16 днів, страховий стаж, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах не визначено. Отже, позивачем не підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення.
Відтак, рішення Головного управління від 18.12.2023 №192650009898 про відмову позивачу в призначенні пенсії є правомірним та законним, прийнятим в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства України, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення вимог.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням строку перебування головуючого судді у відпустці, в порядку черговості.
Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
11.12.2023 позивач ОСОБА_1 повторно звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийняло рішення №192650009898 від 18.12.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Вік позивача на момент звернення до пенсійного органу - 55 років 05 місяців.
Страховий стаж - 34 роки 04 місяці 16 днів, пільговий стаж за Списком 2 не визначено.
За доданими документами до страхового стажу позивача зараховано всі періоди, однак, до пільгового стажу не може бути враховано:
- період роботи з 02.03.1993 по 03.05.2004, згідно з архівною довідкою про підтвердження трудового стажу від 14.06.2023 №ДУІАА-18/Г-377, оскільки довідка не відповідає вимогам додатку №5 пункту 20 Порядку №637;
- період роботи з 19.02.1991 по 01.03.1993, згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 11.09.2023 №1044, оскільки відсутній кутовий штамп із назвою підприємства, яке реєструє довідку, відсутні дані про атестацію робочих місць за умовами праці. Одночасно в наданих наказах про результати атестації відсутня інформація, що атестація проведена вперше.
Враховуючи те, що у позивача відсутній страховий стаж в шкідливих та важких умовах праці відсутні правові підстави для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
29.12.2023 листом №1900-0215-8/55498 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повідомило позивача про прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до п.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Не погодившись із вказаним рішенням та вважаючи порушеним своє право на соціальний захист, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Дії (рішення) відповідача як суб'єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 5 Закону №1058-IV виключно цим Законом визначаються, зокрема види пенсійних виплат, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Тобто розмір пенсії кожного пенсіонера визначається індивідуально в залежності від набутого ним страхового стажу та отриманого заробітку, з якого сплачувалися страхові внески.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування..
Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-ІV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Відповідно до пункту 2 статті 114 Закону №1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Тобто підставами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є: досягнення певного віку, наявність загального і пільгового (спеціального) стажу роботи, наявність професій (посад) і виробництв у відповідному Списку, зайнятість працівника на цих роботах протягом повного робочого дня, а також підтвердження шкідливих умов роботи працівника безпосередньо на робочому місці за результатами атестації робочих місць за умовами праці.
Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 розділом ХХХІІ "Загальні професії" передбачені посади: газозварники та їх підручні; зварники аргонної і атомно-вуглецевої зварки та електрозварники та їх підручні.
Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 розділом ХХХІІІ "Загальні професії" передбачені посади: газозварники; електрогазозварники, зайняті на різанні і ручному зварюванні, на напівавтоматичних машинах, а також на автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки; електрозварювальники на автоматичних і напівавтоматичних машинах, зайняті зваркою в середовищі вуглекислого газу, на роботах з застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, а також на напівавтоматичних машинах; електрозварники ручного зварювання.
Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 розділом ХХХІІІ "Загальні професії" передбачена посада електрогазозварники, зайняті на різанням та і ручним зварюванням, на напівавтоматичних машинах, а також на автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки.
Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України від 24.06.2016 №461, розділом XXXIII "Загальні професії (у всіх галузях господарства)" передбачені посади - електрогазозварники, зайняті різанням та ручним зварюванням, на напівавтоматичних машинах, а також автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки; електрозварники на автоматичних та напівавтоматичних машинах, зайняті зварюванням у середовищі вуглекислого газу, на роботах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, а також на напівавтоматичних машинах; електрозварники ручного зварювання.
Порядком застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992
Відповідно до пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку №383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку №383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.
Як встановлено статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17, від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 25.04.2019 №159/4178/16-а.
Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 16.08.1988 позивач:
запис №5 - 06.10.1989 прийнятий учнем електрозварника ручної зварки в Чортківський реммехзавод (наказ №160-к від 06.10.1989),
запис №6 - 11.04.1990 присвоєно другий розряд електрозварника ручної зварки (наказ №50 від 11.04.1990),
запис №7 - 13.02.1991 звільнений за власним бажанням ст.38 КЗпП (наказ №20-к від 13.02.1991).
запис №8 - 19.02.1991 прийнятий електрозварником ручної зварки другого розряду в Локомотивне депо Чортків Львівської залізниці (наказ від 18.02.1991 №61),
запис №9 - 01.03.1993 звільнений по переводу в Львівську дистанцію, п.5 ст.36 КЗпП України (наказ №53 від 25.02.1993),
запис №10 - 02.03.1993 прийнятий на роботу в порядку переводу із Локомотивного депо ст. Чортків на Чортківську дільницю Львівської дистанції водопостачання і санітарно - технічних обладнань Львівської залізниці електрозварником ручної зварки 2 розряду (наказ №12 від 02.03.1993),
запис №11 - 02.08.1993 переведений електрозварником ручної зварки 4 розряду Чортківської дільниці (наказ №99 від 02.08.1993),
запис №12 - 01.11.1994 звільнений по переводу в Госпрозрахункову службу водопостачання і охорони природи по п.5 ст.36 КЗпП України (наказ №324 від 02.11.1994),
запис №13 - 01.11.1994 прийнятий по переводу із Львівської дистанції водопостачання і сантехобладнання на роботу електрозварником ручної зварки по 4 розряду Чорківської дільниці Госпрозрахункової служби водопостачання і охорони природи Львівської залізниці (наказ №187 від 02.11.1994),
запис №14 - 21.03.1997 звільнений по переводу в Львівську дистанцію водопостачання в зв'язку з реорганізацією підприємства згідно наказу №72/17 від 17.02.1997 п.5 ст.36 КЗпП України (наказ №83 від 21.03.1997),
запис №15 - 21.03.1997 прийнятий по переводу з служби водопостачання і охорони природи електрогазозварником ручної зварки 4 розряду Чортківської дільниці (наказ №84 від 21.03.1997),
запис №16 - 01.09.1999 присвоєний 5-й розряд кваліфікації електрогазозварника ручної зварки (наказ №83 від 31.08.1999),
запис №17 - 03.05.2004 звільнений за власним бажанням ст.38 КЗпП України (наказ №36/ос від 03.05.2004),
запис №18 - 09.02.2007 прийнятий електрозварником 5 розряду в Чотківську дільницю з ремонту спеціального рухомого складу пасажирського вагонного депо Тернопіль (наказ №77/0с від 09.02.2007),
запис №19 - 20.09.2011 звільнений в зв'язку з переведенням у локомотивне депо Тернопіль за домовленістю між керівниками згідно п. 5 ст.36 КЗпП України (наказ №289/ос від 20.09.2011).
Крім того, період роботи з 19.02.1991 по 01.03.1993 підтверджено довідкою від 11.09.2023 №1044 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, де вказано, що ОСОБА_1 працював повний робочий день у Локомотивному депо Чортків Львівської залізниці з 19.02.1991 по 01.03.1993 за професією/посадою електрозварник ручного зварювання , що передбачено Списком №2, розділ XXXIII, підрозділ - не зазначено, код КП 7212 підстава Постанова Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, Постанова Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10.
Також зазначено, що виконував зварювальні роботи ручною електродуговою зваркою: ручне дугове зварювання деталей різної складності, складних відповідальних апаратів, вузлів та конструкцій у всіх просторових положеннях зварного шва, наплавлення деталей, виконував нагрівання виробів та деталей перед зварюванням, прихватку деталей виробів та конструкцій в усіх просторових положеннях зварного шва.
З архівної довідки про підтвердження трудового стажу Виробничого структурного підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень" від 14.06.2023 №ДУ1АА-18/Г-377 видно, що по особовому складу архівного фонду Львівської дистанції водопостачання Львівської залізниці значиться ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який у період 02.03.1993 по 03.05.2004 перебував у трудових відносинах з підрозділами Львівської залізниці, обіймаючи посаду електрозварника ручної зварки.
Згідно спірного рішення за доданими документами до пільгового стажу позивача не може бути враховано:
- період роботи з 02.03.1993 по 03.05.2004, згідно з архівною довідкою про підтвердження трудового стажу від 14.06.2023 №ДУІАА-18/Г-377, оскільки довідка не відповідає вимогам додатку №5 пункту 20 Порядку №637;
- період роботи з 19.02.1991 по 01.03.1993, згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 11.09.2023 №1044, оскільки відсутній кутовий штамп із назвою підприємства, яке реєструє довідку, відсутні дані про атестацію робочих місць за умовами праці. Одночасно в наданих наказах про результати атестації відсутня інформація, що атестація проведена вперше.
Як слідує з матеріалів справи наказом Локомотивного депо Тернопіль Львівської залізниці від 27.12.1995 №206-а "Про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці" та Висновком щодо якості проведення атестації робочих місць за умовами праці, проведеним локомотивним депо Тернопіль Львівської залізниці у 1995 році підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2: 23200000-19906 - електрозварник ручного зварювання.
Суд критично оцінює відмову відповідача зарахувати позивачу спірний період роботи згідно записів у трудовій книжці та поданих документів та звертає увагу на те, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах, відтак суд не погоджується із діями відповідача щодо не зарахування до страхового стажу з підстав неналежного оформлення довідок про підтвердження наявного трудового стажу позивача.
Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.
Також згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 16.08.1988 позивач працював на посаді електрозварника ручної зварки, електрогазозварника з 06.10.1989 по 13.02.1991, з 19.02.1991 по 01.03.1993, з 02.03.1993 по 03.05.2004, з 09.02.2007 по 20.09.2011
Верховний Суд у постановах від 23.12.2019 у справі №535/103/17, від 27.03.2020 у справі №607/1266/17, від 04.02.2021 у справі №127/16643/17 зазначив, що відповідно до єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій робітників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС 16.01.1985 №17/2-54 професія зварника не визначена, як окрема професія, є загальною професією, яка об'єднує назви професій пов'язаних зі зварюванням металів і є загальним поняттям для електрозварника ручного зварювання, електрогазозварника, газозварника і електрозварника на напівавтоматичних і автоматичних машинах. Вказаний нормативно-правовий акт дає підстави для ствердження, що професія зварника, електрозварника та газоелектрозварника є тотожною професією.
Враховуючи наведені обставини справи та норми чинного законодавства України суд доходить висновку про визнання дій відповідача щодо не зарахування вищевказаного періоду роботи позивача до пільгового стажу протиправними, а відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову у призначенні пенсії від 18.12.2003 №192650009898 є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи те, що при розрахунку пільгового стажу позивача не бралися до уваги вказані записи трудової книжки, суд приходить до висновку, що з метою належного та ефективного відновлення порушеного права позивача, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, як відповідний територіальний орган Пенсійного фонду до якого позивач звернувся із заявою від 11.12.2023, зарахувати до пільгового стажу періоди роботи на посаді електрозварника ручної зварки, електрогазозварника з 06.10.1989 по 13.02.1991, з 19.02.1991 по 01.03.1993, з 02.03.1993 по 03.05.2004, з 09.02.2007 по 20.09.2011 відповідно до записів у його трудовій книжці НОМЕР_1 від 16.08.1988 в установленому порядку.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплачувати з 17.06.2023 ОСОБА_1 пенсію із зниженням пенсійного віку згідно Списку №2 відповідно до п.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.
Призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини першої статті 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій.
Так, питання призначення і виплати пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто нарахування та виплата пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку, суд може лише зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії.
Відтак, позов в цій частині позовних вимог задоволенню не підлягає.
Згідно з приписами частини першої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Фактично суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо обраний позивачем спосіб захисту є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів або якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд доходить висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Суд звертає увагу, що відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта і владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідачі суду не надали. З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією №68316704 від 17.01.2024.
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд позов задовольняє частково, то на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, рішенням якого було відмовлено позивачу у призначенні пенсії, що і стало підставою звернення до суду з цим позовом, судовий збір у сумі 605,60 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 18.12.2023 №192650009898 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу періоди роботи на посаді електрозварника ручної зварки, електрогазозварника з 06.10.1989 по 13.02.1991, з 19.02.1991 по 01.03.1993, з 02.03.1993 по 03.05.2004, з 09.02.2007 по 20.09.2011 відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 16.08.1988 в установленому порядку.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.12.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення" та прийняти рішення.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено 13 березня 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );
відповідачі:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільська область, Тернопільський район, 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).
- Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (місцезнаходження: вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ: 13844159).
Головуючий суддя Мартиць О.І.