Справа №500/7893/23
13 березня 2024 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу №027610 від 26.09.2023 в розмірі 34000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.082023 під час виконання водіями ФОП ОСОБА_1 міжнародного рейсу Свиноуйсьце - Маріуполь, на транспортному засобі Neoplan, державний номерний знак НОМЕР_1 , представниками відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області на автостанції у м. Вінниця вул. Київська, 8 було здійснено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт. За наслідками перевірки складено акт №000407, яким зафіксовано порушення законодавства про автомобільний транспорт, як вказано в акті, перевізник під час надання послуг з регулярних міжнародних перевезень пасажирів не забезпечив водія документами передбаченими статтею 53 "Про автомобільний транспорт", а саме дозвіл іноземних країн з відправленням в 12 год. 20 хв. При цьому в акті вказано, що водії були зобов'язані надати дозвіл на рейс Щецин - Херсон. При перевірці водії надали дозвіл Свиноуйсьце - Маріуполь, так як вони здійснювали рейс саме по цьому маршруту. Про це вони написали в пояснені до акту. Та пояснили що ними виконується рейс Свиноуйсьце - Маріуполь, та через великі черги на кордоні, автобус йде із значним запізненням. Дані обставини не залежать ні від перевізника, ні від водіїв, і перевізник жодним чином не може вплинути на дану ситуацію.
Ухвалою суду від 02.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статей 162-164 КАС України встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
17.01.2023 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови №027610 від 26.09.2023 відмовити повністю.
Зазначає, що відповідно до оперативної інформації АС-1 Вінниця, що отримана посадовими особами під час проведення рейдової перевірки, о 12 год 20 хв відправлятися повинен саме автобус за маршрутом "Щецин-Херсон" (перевізник ФОП ОСОБА_1 ), також продаж квитків здійснювався саме на автобус "Щецин-Херсон", про що свідчить інформація з табло автостанції.
Вважає, що доводи позовної заяви не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, а оскаржувана постанова винесена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
Як слідує з матеріалів справи Посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок від 03.08.2023 №53387/21/27-23 та направлення на рейдову перевірку №002406 від 03.08.2023 проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) в м. Вінниця, АС-1.
09.08.2023 при проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі), перевірено транспортний засіб марки NEOPLAN н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво реєстрації т/з НОМЕР_2 у складі причепу марки НЕФ АЗ н.з. НОМЕР_3 , свідоцтво реєстрації т/з НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_2 , посвідчення водія НОМЕР_5 . Транспортний засіб належить ОСОБА_1 .
Під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), перевірено наявність документів, передбачених статтею 53 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Під час перевірки встановлено, що у водія при здійсненні регулярних міжнародних перевезень пасажирів за маршрутом "Щецин-Херсон" відсутній дозвіл іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення.
Зважаючи на виявлене порушення було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №000407 від 09.08.2023.
В акті зафіксовано порушення вимог абз.6 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме перевезення пасажирів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 53 цього Закону
Водій ознайомився з актом, та надав пояснення, що здійснював перевезення за маршрутом "Свіноуйсьце - Маріуполь", та запізнився у зв'язку із затримкою на кордоні.
26.09.2023 начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову №027610 про застосування адміністративно-господарського штрафу, відповідно до якої до позивача Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 34000 грн за відсутність на момент проведення перевірки дозволу іноземної країни на рух її територією.
Не погодившись із прийнятою постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з пунктом 4 зазначеного Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.
За нормами статті 6 Закону України від 05.04.2001 №2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон №2344-III) реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Відповідно до 6 Закону №2344-III, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 1 Закону №2344-III, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Суд зазначає, що процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт, визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).
Пунктом 14 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Порядок № 1567), передбачено, що рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Пунктом 15 Порядку №1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: - наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; - додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; - додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); - відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; - оснащення таксі справним таксометром; - відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; - додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; - наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; - додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; - виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Відповідно до пункту 16 Порядку №1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.
Згідно із пунктами 20, 21 Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Пунктами 25 - 27 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Як свідчать матеріали справи, оскаржуваною постановою від 26.09.2023 №027610 позивача притягнуто до відповідальності за виконання міжнародних перевезень пасажирів без документів, визначених статтею 53 Закону №2344-ІІІ, а саме відсутність дозволу іноземних країн по території яких буде здійснюватися перевезення.
Статтею 1 Закону №2344-III визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Абзацом 6 частини 1 Закону №2344-ІІІ визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи - за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, статтею 53 Закону №2344-ІІІ визначено, що при виконанні міжнародних перевезень пасажирів резиденти України повинні мати:
- дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення:
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;
- список пасажирів (при нерегулярних та маятникових перевезеннях); -білетно-облікову документацію;
- схему маршруту.
Згідно із абзацом шостим частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із частиною першою статтею 55 Закону №2344-ІІІ види дозвільних документів та порядок їх розподілу, видачі та використання українськими перевізниками при перевезенні по території іноземних країн визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, з урахуванням вимог законодавства України та законодавства країни, по території якої буде здійснюватися перевезення.
Процедуру оформлення і видачі дозволів на поїздку територією іноземних держав під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні (далі - дозвіл), їх обміну та обліку встановлює Порядок оформлення і видачі дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обміну та обліку, затверджений наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2004 №757 (у редакції наказу від 19.04.2013 №239), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31.08.2004 за №1075/9674 (далі - Порядок №757).
Згідно з пунктом 1.3. Порядку №757 перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом територією іноземних держав або транзитом через їхні території здійснюється автомобільними перевізниками згідно з вимогами міжнародних договорів України та на підставі належним чином оформлених відповідних дозволів, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом між пунктами, розташованими на території іноземної держави, заборонено, якщо на це не отримано відповідного дозволу компетентного органу іноземної держави згідно з вимогами міжнародних договорів України (пункт 1.4 Порядку №757).
Відповідно до пункту 2.3 Порядку №757 уповноважений орган на підставі інформації, наданої Міністерством інфраструктури України, здійснює організацію замовлення на виготовлення бланків дозволів, зокрема, для здійснення відповідних перевезень пасажирів територією України згідно з вимогами наказу Міністерства транспорту України від 09 лютого 2004 року №75 "Про затвердження Порядку організації регулярних, нерегулярних і маятникових перевезень пасажирів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 червня 2004 року за №759/9358 (із змінами) (далі Порядок №75).
Відповідно до пунктів 2.5, 2.7 Порядку №75 організацію пасажирських перевезень на міжнародних автобусних маршрутах загального користування забезпечує Мінінфраструктури. Формування маршрутів міжнародних регулярних перевезень має відповідати вимогам щодо: задоволення попиту населення в міжнародних перевезеннях; визначення початкових і кінцевих пунктів в обласних центрах та великих промислових містах України; паритетного виконання перевезень українськими та іноземними перевізниками; організації відправлень автобусів з автостанцій за годинами доби та днями тижня, виходячи з розподілу попиту на перевезення та умов перетину державного кордону; врахування інтересів перевізників, що працюють на маршрутах.
Пунктом 3.2.2 Порядку №75 передбачено, що перевізник: узгоджує з територіальними органами влади та іноземним пасажирським перевізником розклад руху і схему міжнародного маршруту (зразки у додатках відповідно 2 й 3); укладає угоди про спільну діяльність з іноземним перевізником і автостанціями; подає до Мінінфраструктури України договори про спільну діяльність з автостанціями, іноземним пасажирським перевізником.
Згідно з пунктом 3.2.2 Порядку №75 Комісія приймає рішення щодо відкриття маршруту відповідно до Закону та Правил. Мінінфраструктури України на підставі рішення Комісії: надсилає відповідно до вимог міжнародної угоди про автомобільні перевезення компетентному органу іноземної держави, де міститься кінцевий пункт маршруту, заяву про відкриття міжнародного маршруту з проханням про одержання від неї відповідного дозволу на здійснення міжнародних перевезень пасажирів територією іноземної держави; у разі отримання такого дозволу надсилає відповідно до вимог міжнародних угод про автомобільні перевезення компетентним органам іноземних держав, територією яких мають здійснюватись перевезення, заяви про одержання від них відповідних дозволів на здійснення транзитних перевезень пасажирів територією цих іноземних держав; надсилає компетентним органам іноземних держав дозволи на здійснення міжнародних перевезень пасажирів іноземними пасажирськими перевізниками територією України (зразок наведено в додатку 8); узгоджує з Адміністрацією Держприкордонслужби України, Держмитслужбою України та МВС України час і пункт перетину державного кордону та затверджує графік перетину державного кордону при здійсненні міжнародних регулярних перевезень.
Аналіз вищенаведеного свідчить про те, що отримання дозволу на виконання міжнародних пасажирських перевезень передбачає укладення договору з іноземним автомобільним перевізником (тієї держави, по якій планують виконувати перевезення), узгодження конкретного маршруту по якому буде виконуватись перевезення.
Відповідно до статті 3 Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Польщі про міжнародні автомобільні перевезення (ратифікованої Законом №1977-ІІІ від 21.09.2000), перевізники однієї з Договірних Сторін можуть здійснювати регулярні перевезення пасажирів автобусами між територіями обох сторін, а також транзитом через їх території, попередньо отримавши дозволи.
Термін "регулярні перевезення пасажирів" означає перевезення пасажирів за визначеними маршрутами, згідно з розкладом руху, на підставі узгоджених тарифів і пунктів зупинок.
Кожна з Договірних Сторін видає дозволи на ту частину перевезень, яка здійснюється по її території.
Статтею 12 вказаної Угоди передбачено що дозволи та інші документи, які необхідні відповідно до положень цієї Угоди, а також внутрішнього законодавства, повинні знаходитися в транспортних засобах і пред'являтися на кожну вимогу контролюючих органів.
Отже, перевізники Договірних Сторін можуть здійснювати регулярні перевезення пасажирів лише за визначеними маршрутами, згідно з розкладом руху, на підставі узгоджених тарифів і пунктів зупинок.
Як свідчать матеріали справи, у автомобільного перевізника ФОП ОСОБА_1 наявний дозвіл АН №001704 від 12.03.2021 (дійсний до 11.03.2024) на міжнародні регулярні перевезення між Україною та Республікою Польща за маршрутом "Маріуполь - Свиноуйсьце", виданий Мінінфраструктури України на підставі укладеного договору перевезень з IDEAL TRAVEL (Республіка Польща).
Також у позивача наявний дозвіл компетентного органу Республіки Польща "Wypis Nr-0013 z zezwolenia nr-Х-4684" на міжнародні регулярні перевезення за маршрутом "Свиноуйсьце - Маріуполь".
Як вбачається із таких дозволів на міжнародні регулярні перевезення та додатків до них - розкладів руху, узгоджених (затверджених) між ФОП ОСОБА_1 та перевізником Республіки Польща - IDEAL TRAVEL, міжнародні перевезення пасажирів повинні здійснюватися за маршрутом "Свиноуйсьце - Маріуполь" через і з зупинками в населених пунктах на території України АПП Рава Руська, Львів, Золочів, Тернопіль, Волочиськ, Хмельницький, Летичів, Літин, Вінниця, Немирів, Гайсин, Умань, Первомайськ, Южноукраїнськ, Вознесеньськ, Миколаїв, Херсон, Нова Каховка, Каховка, Мелітополь, Бердянськ, Маріуполь.
Згідно акту №000407 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 09.08.2023 при проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі), перевірено транспортний засіб марки NEOPLAN н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво реєстрації т/з НОМЕР_2 у складі причепу марки НЕФ АЗ н.з. НОМЕР_3 , свідоцтво реєстрації т/з НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_2 , посвідчення водія НОМЕР_5 . Транспортний засіб належить ОСОБА_1 .
Під час перевірки встановлено, що у водія при здійсненні регулярних міжнародних перевезень пасажирів за маршрутом "Щецин - Херсон" відсутній дозвіл іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення.
Водій ознайомився з актом, та надав пояснення, що здійснював перевезення за маршрутом "Свіноуйсьце - Маріуполь", та запізнився у зв'язку із затримкою на кордоні.
Однак, відповідно до оперативної інформації АС-1 Вінниця, що отримана посадовими особами під час проведення рейдової перевірки, о 12 год 20 хв відправлятися повинен саме автобус за маршрутом "Щецин - Херсон" (перевізник ФОП ОСОБА_1 ), також продаж квитків здійснювався саме на автобус "Щецин - Херсон", про що свідчить інформація з табло автостанції, (фотокопії яких знаходяться в матеріалах справи).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364 визначено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - Перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. До територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, згідно якого частина населених пунктів за маршрутом "Свиноуйсьце - Маріуполь" є тимчасово окуповані Російською Федерацією території України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №027610, відповідно до якої до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 34000 грн є правомірною та такою, що прийнята відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України. Доводи позивача про безпідставність застосування до нього адміністративно-господарського штрафу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень, закріплених статтею 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
Згідно частин першої-третьої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З аналізу матеріалів справи та норм права, суд доходить висновку, що відповідачем доведена правомірність винесення спірної постанови, а тому позовні вимоги про визнання її протиправною та скасування є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат не вирішується, оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу №027610 від 26.09.2023 в розмірі 34000,00 грн відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено 13 березня 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 );
відповідач:
- Відділ державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: вул. Тролейбусна, 12, м. Тернопіль, Тернопільська область, Тернопільський район, 46027, код ЄДРПОУ: 39816845).
Головуючий суддя Мартиць О.І.