з питань заміни сторони виконавчого провадження
14 березня 2024 року Справа № 480/12261/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевченко І.Г.,
за участю судового засідання - Мельник О.П.,
заявника - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Суми заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26.01.2022 у справі №480/12261/21 у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії позовні вимоги задоволено (а.с.34-38), зокрема:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо зменшення розміру раніше призначеної пенсії ОСОБА_2 з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення при проведенні перерахунку з 01.12.2019;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії ОСОБА_2 з 01.12.2019, виходячи з основного розміру пенсії 90% грошового забезпечення, з урахуванням довідки державної установи "Територіальне медичне об'єднання по Сумській області" від 25.05.2021 №33/39-508 та з урахуванням проведених виплат.
Крім того, вказаним рішення було стягнуто на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 908 грн. 00коп.
Вказане рішення набрало законної сили.
05.03.2024 від ОСОБА_1 до суду надійшла заява, в якій просила замінити у справі №480/12261/21 сторону виконавчого провадження на його правонаступника-дружину - ОСОБА_1 .
Вказана заява призначена до розгляду на 14.03.2023 (а.с.58).
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, повідомлений належним чином про дату, час та місце проведення засідання, в судове засідання не з'явився, заяв про відкладення чи розгляд заяви без його участі не надсилав. При цьому, згідно ч.2 ст. 379 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду. У зв'язку з чим суд вважав можливим розгляд заяви здійснювати у відсутності представника Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
Заявник в судовому засіданні подану заяву підтримала та просила суд її задовольнити з підстав, викладених у заяві.
Заслухавши пояснення заявника, перевіривши матеріали справи та доводи заяви ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення її заяви, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 перебував на обліку у Головному управлінні ПФУ в Сумській області як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) (а.с.26-31).
Рішенням суду від 26.01.2022 у цій справі №480/12261/21 за позовом ОСОБА_2 позовні вимоги задоволено (а.с.34-38).
Як вбачається з листа відповідача (а.с.57), після набрання законної сили рішенням від 26.01.2022 у цій справі, відповідачем проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 та визначено до виплати суму, яка буде виплачена за рахунок коштів, передбачених в бюджеті Пенсійного фонду України на цю мету, оскільки відповідно до статті 8 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” виплата пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Однак, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.48).
За життя позивача рішення суду у цій справі відповідач у повному обсязі не виконав.
ОСОБА_1 звернулась із заявою від 12.02.2024 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо виплати заборгованості, яка виникла в зв'язку з перерахунком пенсії її чоловіка, ОСОБА_2 , за рішенням Сумського окружного адміністративного суду у справі №480/12261/21, яка не була йому виплачена (а.с.55-56).
Листом від 27.02.2024 №1800-0202-8/10221 Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повідомило, що кошти, які були нараховані ОСОБА_2 на виконання рішення суду від 26.01.2022 у справі №480/12261/21 будуть виплачені його правонаступнику за умови надходження до управління відповідного документа, що підтверджує право на їх отримання, яким може бути рішення суду про заміну сторони стягувача, з урахуванням дати набрання цим рішенням законної сили та наявності відповідного фінансування (а.с.57).
Не погоджуючись з такою відповіддю, ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у цій справі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.46, п.9 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Відповідно до ч. 4 ст. 379 КАС України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувана у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
ОСОБА_1 обґрунтовує свою заяву тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік - ОСОБА_2 , помер, однак нараховану суму заборгованості за рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26.01.2022 у справі №480/12261/21, що складає 3970,32 грн., Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області її чоловіку не виплатило.
Вказує, що проживала з чоловіком разом за однією з ним адресою: АДРЕСА_1 та разом вони вели спільне господарство.
Також відповідно до заповіту її чоловіка ОСОБА_2 , все належне йому майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, на що він за законом матиме право і що буде належати йому на момент смерті заповідає своїй дружині ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_2 .
Відтак, з огляду на положення ст.52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.379 КАС України та ст.15 Закону України “Про виконавче провадження”, вважає, що саме вона є правонаступником і має законне право отримати не одержані ОСОБА_2 за життя грошові кошти, нараховані на підставі рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.01.2022 у справі №480/12261/21.
Так, відповідно до статті 52 КАС України, ч.5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Аналогічна норма закріплена у частині першій статті 379 КАС України, згідно якої у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Тобто, процесуальним правонаступництвом є заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в судочинстві участь останнього.
При цьому, дійсно за загальним правилом, встановленим ст. 52 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-IV), на яку посилається позивач, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Схожі приписи визначені також у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", який є спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення у спірних правовідносинах, оскільки позивач у цій справі отримував пенсію відповідно до зазначеного Закону.
Так, відповідно до частини першої, третьої статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника (ч.1). Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (ч.3).
Зміст статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" узгоджується з положеннями Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статей 1218, 1219 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.
Статтею 1227 Цивільного кодексу України, в свою чергу, визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже, Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю.
Аналіз наведених норм у їх сукупності свідчить, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини, а виплачуються виключно за процедурою, визначеною ч.1 ст. 61 Закону № 2262-ХІІ.
Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією за Законом №2262-ХІІ або є членами сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.
Тобто у разі переходу до вказаних осіб належних спадкодавцеві соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок.
Зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до ГУПФУ в Сумській області із заявою від 12.02.2024 про отримання нарахованої її померлому чоловіку - ОСОБА_2 пенсії, тобто у строки, визначені ст. 61 Закону № 2262-ХІІ.
Таким чином, вимоги зобов'язального характеру, заявлені позивачем у цій справі, нерозривно пов'язані з особою спадкодавця і не допускають правонаступництва, а тому заміна сторони в виконавчому провадженні, у цьому випадку, не є належним способом захисту прав заявника.
Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 16.05.2023 у справі № 420/288/21 та від 27.09.2023 у справі № 420/16546/21, від 14 лютого 2024 року у справі №462/3575/17.
Поряд з цим суд зауважує, що отримавши відмову від Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області у виплаті таких сум, ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернутися на захист свого права шляхом оскарження такого рішення у відповідному позовному провадженні, а не шляхом подання заяви про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні у порядку ст.52, 379 КАС України.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що заміна сторони в виконавчому провадженні, у цьому випадку, не є належним способом захисту прав заявника, у зв'язку з чим вбачається необхідним у задоволенні поданої заяви відмовити.
Керуючись ст. ст. 248, 256, 295, 379 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження у адміністративній справі №480/12261/21 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 14.03.2024.
Суддя І.Г. Шевченко