за результатами вирішення заяви про відвід
14 березня 2024 року Р і в н е №460/4451/19
Рівненський окружний адміністративний суд в складі судді Т.О. Комшелюк, розглянувши в письмовому провадженні письмову заяву про відвід у адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду,
У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала на розгляді адміністративна справа № 460/4451/19 за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково та, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки військової частини НОМЕР_1 про додаткові види грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 18 вересня 2019 року № 501/191, починаючи з 01 жовтня 2019 року, та довідки військової частини НОМЕР_1 про суми індексації грошового забезпечення протягом 24 місяців підряд перед місяцем звільнення від 17 жовтня 2019 року за № 501/591, починаючи з 01 листопада 2019 року.
22 листопада 2023 року ухвалою суду відмовлено позивачу у встановленні судового контролю за виконанням рішення суду від 03 лютого 2020 року у даній справі.
27 лютого 2024 року постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року з питань судового контролю за виконанням судових рішень у справі № 460/4451/19 скасовано та прийнято нову постанову якою заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення від 03 лютого 2020 у справі № 460/4451/19 задоволено. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у десятиденний строк з моменту отримання цієї постанови, подати до Рівненського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року у справі № 460/4451/19 щодо нарахування та виплати поточної пенсії ОСОБА_1 за період з 01 липня 2020 року по даний час.
11 березня 2024 року від ОСОБА_1 надійшла заява, датована 09.03.2024, в якій останній просить надати матеріали справи для ознайомлення зі звітом відповідача, здійснити розгляд звіту з викликом сторін, надати можливість позивачу подати пояснення та заперечення щодо звіту відповідача, накласти штраф на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та встановити ГУ ПФУ в Рівненській області новий строк для подання до суду звіту про виконання рішення суду у справі № 460/4451/19.
Ухвалою суду від 12.03.2024 заяву ОСОБА_1 від 09 березня 2024 року про розгляд звіту про виконання рішення суду від 03 лютого 2020 року в адміністративній справі № 460/4451/19, встановлення ГУ ПФУ в Рівненській області нового строку для подання до суду звіту про виконання рішення суду від 03 лютого 2020 в адміністративній справі № 460/4451/19 та накладення штрафу на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, повернути ОСОБА_1 без розгляду.
14 березня 2024 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід головуючого у справі Комшелюк Т.О. Обґрунтовуючи заяву заявник посилається на положення Конституції України, ст. 36 КАС України, висновків, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини, а також на положення Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року (Схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН 27 липня 2006 року №2006/23), акцентує увагу на відсутності довіри до судді Комшелюк Т.О. Пояснює, що сумніви у неупередженості або об'єктивності виникли у зв'язку з ухваленням суддею процесуальних рішень, зокрема, ухвали про повернення заяви ОСОБА_1 відповідно до ст. 167 КАС України у справі № 460/4451/19. Для уникнення сумнівів у неупередженості суду під час вирішення цієї справи та для забезпечення умов, за яких у сторін не виникало б будь-яких сумнівів щодо розгляду справи безстороннім та неупередженим судом, а також заради уникнення атмосфери конфліктності, просить заявлений відвід задовольнити.
Відповідно до ч. ч. 3, 8, 11 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу.
Суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Питання про відвід вирішується невідкладно.
Зважаючи на наведені положення права, суд вважає за можливе розглянути заяву про відвід в порядку письмового провадження.
Розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід у справі № 460/4451/19, суд дійшов висновку про наступне.
Підстави для відводу судді встановлені статтями 36, 37 КАС України.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичом (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Суд зауважує, що право на подання заяви про відвід судді, є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатись особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Із дослідженої судом заяви про відвід встановлено, що остання ґрунтується на положеннях пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України.
В силу вказаної процесуальної норми, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суд зауважує, що заява заявника про відвід судді за своєю суттю зводиться до незгоди з процесуальною діяльністю суду в цій справі, зокрема, незгода позивача з ухвалою суду від 12.03.2024 про повернення заяви позивача без розгляду.
Так, відповідно до частини 1 статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Як зазначив Конституційний суд України в своєму рішенні від 23.05.2001 року № 6-рп2001, судоустрій і судочинство визначаються винятково законом України. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідно процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення розгляду справи у першій інстанції та прийняття по них судових рішень, належить до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
В пункті 10 постанови Пленуму Верховного суду України № 8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади" зазначено наступне. Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.
Суд стверджує, що підстава щодо упередженості або необ'єктивності судді в результаті розгляду справи дозволяє особам, які беруть участь у справі, у разі наявності у них відповідних доказів, заявляти відвід судді.
Тобто, в даному випадку особа, яка заявляє відвід судді із вказаної підстави, повинна навести конкретні факти такої упередженості чи необ'єктивності судді та підтвердити їх відповідними доказами, що дають підставу для застосування даної норми.
При цьому незгода з процесуальною діяльністю суду до таких обставин не може належати, адже в такому випадку будь-яка сторона в будь-якій справі зможе в такий спосіб змінювати суддю у своїй справі.
Саме тому законодавцем включено до статті 36 КАС України частину 4: незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
З огляду на викладене, зазначені у заяві ОСОБА_1 про відвід судді обставини, не можуть свідчити про наявність упередженості судді Комшелюк Т.О. та її необ'єктивності при розгляді адміністративної справи № 460/4451/19.
Підсумовуючи вищевикладене в його сукупності, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
Відповідно до ч. 4 ст. 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Керуючись статтями 36-40, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Визнати заяву про відвід судді Т.О. Комшелюк необґрунтованою та передати таку заяву для вирішення питання про відвід судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу і підлягає визначенню у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Т.О. Комшелюк