13 березня 2024 року м. Рівне №460/25260/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у відновленні нарахування та виплати з 01.09.2023 щомісячної доплати в сумі 2000 грн відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»;
- зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату щомісячної доплати в сумі 2000,00 грн відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», починаючи з 01.09.2023, без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказав, що на виконання рішення суду в адміністративній справі №460/12919/23, відповідачем проведено перерахунок його пенсії. Проте, доплата в розмірі 2000,00 грн на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", з 01.09.2023 йому не нараховується та не виплачується. На звернення позивача щодо відновлення виплати такої доплати, пенсійний орган відмовився здійснити відповідний перерахунок пенсії з підстав того, що основний розмір пенсії позивача збільшився більше, ніж на 2000,00 грн. Позивач не погоджується з такою відмовою та просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 03.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою суду у відповідача витребувано додаткові докази по справі.
17.11.2023, з використанням підсистеми "Електронний суд", відповідач подав відзив на позовну заяву, за змістом якого вказав, що позивачу проведений перерахунок пенсії на виконання судового рішення в адміністративній справі №460/12919/23, тому підстав для нарахування щомісячної доплати в сумі 2000,00 грн, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», немає. Крім того, з огляду на положення статті 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідач вважає безпідставною вимогу позивача щодо перерахунку та виплати пенсії без обмеження максимальним розміром, оскільки надбавка, передбачена згаданим Законом, встановлена позивачу на виконання рішення суду. При цьому, зауважив, що основний розмір пенсії позивача, обрахований відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», до виплати не обмежувався, враховуючи те, що він не перевищує встановленого п.7 ст.43 цього Закону максимального розміру. З наведених підстав, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
З урахуванням вимог ч.4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду й вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 у справі №460/12919/23, яке набрало законної сили, зокрема, зобов'язано відповідача здійснити з 13.05.2023 нарахування та виплату позивачу доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік та з урахуванням змін розміру мінімальної заробітної плати протягом відповідного року), до зміни законодавства або зміни правового статусу позивача.
На виконання вказаного судового рішення, відповідачем проведений відповідний перерахунок пенсії позивача та визначено з 01.09.2023 розмір пенсії у сумі 20028,31 грн, без урахування щомісячної доплати в сумі 2000,00 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
У зв'язку з цим, позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій, з огляду на положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», просив відновити виплату вказаної вище щомісячної доплати та здійснити відповідний перерахунок пенсії.
У відповідь на звернення позивача, пенсійний орган відмовився здійснити такі перерахунок та виплату пенсії у зв'язку із підвищенням основного розміру пенсії позивача більше, ніж на 2000,00 грн.
Також, судом встановлено, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08.08.2023 в адміністративній справі №460/14441/23, яке набрало законної сили та яким, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №5к/вих./7.2/5063 від 26.08.2022, виданої Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, із обов'язковим врахуванням зазначених у ній розмірів щомісячних основних і додаткових видів грошового забезпечення та премії, з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, з виплатою заборгованості за минулий час, з урахуванням раніше проведених виплат.
На виконання вказаного судового рішення, відповідачем проведений перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 на підставі оновленої довідки про грошове забезпечення та визначено з 01.11.2023 розмір пенсії у сумі 22106,04 грн, з обмеженням максимальним розміром 20930,00 грн.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону №2262-XII, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 №713 (далі - Постанова №713) установлено з 01.07.2021 особам, яким призначено пенсію до 01.03.2018 відповідно до Закону №2262-XII (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 цього Закону станом на 01.03.2018, щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 вказаного Закону.
Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 01.03.2018, розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону №2262-XII (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2018 або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.
У разі, коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01.03.2018, щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 01.07.2021.
Пунктом 3 Постанови №713 Пенсійному фонду України установлено обов'язок забезпечити з 01.07.2021 встановлення виплат, передбачених пунктами 1 і 2 цієї постанови, а також виплат, передбачених абзацом другим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 №656 «Про встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій» (Офіційний вісник України, 2010 р., № 57, ст. 1968; 2018 р., № 48, ст. 1675; 2019 р., № 54, ст. 1880) для учасників бойових дій та постраждалих учасників Революції Гідності, за матеріалами пенсійних справ.
Виходячи із наведених норм, слід зазначити, що Постановою №713 встановлено, зокрема, для осіб, яким призначено пенсію до 01.03.2018, щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, при цьому обумовлено, що вказана доплата не виплачується у разі коли пенсія переглядалася (перераховувалася) після 01.03.2018, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. У такому випадку щомісячна доплата встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Водночас, аналіз наведених норм права, а також мети прийняття Урядом Постанови №713 свідчить про те, що перерахунок пенсій, проведення якого згідно з абзацом 3 пункту 1 Постанови №713 є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн до розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону №2262-ХІІ, має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ на підставі нормативно-правого акта компетентного органу, оскільки в такий спосіб досягається мета, яка слугувала підставою для ухвалення Постанови №713, а саме зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, визначених на законних підставах.
З матеріалів справи судом встановлено, що станом на 01.06.2021 розмір пенсії позивача складав 4090,50 грн.
При цьому, після перерахунку пенсії ОСОБА_1 на виконання вимог Постанови №713, з 01.07.2021 розмір пенсії позивача становив 7017,50 грн.
Разом з тим, на виконання рішення суду в адміністративній справі №460/12919/23, сума пенсії позивача з 01.09.2023 склала 20028,31 грн (з урахуванням доплати до пенсії, передбаченої ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII)).
З наведеного слід дійти висновку, що перерахунок пенсії позивача за період з 13.05.2023 до 31.08.2023 проводився не у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або введення нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, тобто не з підстав, передбачених Законом №2262-ХІІ, без відповідної заяви позивача чи рішення Кабінету Міністрів України.
Суд зазначає, що проведений на виконання судового рішення по справі №460/12919/23 перерахунок пенсії позивача відбувся з метою відновлення порушеного права позивача на отримання доплати до пенсії у належному розмірі, а саме: виходячи з розміру двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік та з урахуванням змін розміру мінімальної заробітної плати протягом відповідного року).
Таким чином, оскільки перерахунок пенсії позивача, проведений відповідачем на виконання судового рішення з метою усунення порушеного його права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у нього виникло до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії, то позивач має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000,00 грн відповідно до Постанови №713, яка має виплачуватись для досягнення мети прийняття цієї постанови Уряду - поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01.03.2018.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.11.2022 у справі №420/2473/22 (адміністративне провадження №К/990/17953/22).
Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами позивача про протиправність дій відповідача щодо відмови у відновленні нарахування та виплати йому з 01.09.2023 щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн відповідно до вимог Постанови №713.
А тому, з метою належного захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу щомісячну доплату до пенсії у сумі 2000,00 грн відповідно до вимог Постанови №713, починаючи з 01.09.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо позовних вимог в частині перерахунку та виплати пенсії без обмеження її максимального розміру, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 10 Закону №2262-ХІІ, призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI, який набрав чинності з 01.10.2011 (далі - Закон №3668-VI), максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Цим же Законом викладено в новій редакції частину п'яту статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою встановлено максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Законом України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01.01.2016 (далі - Закон №911-VIII; зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774-VIII)), частину п'яту статті 43 Закону №2262-ХІІ доповнено наступним положенням: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
Згідно з пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих положень Закону №911-VIII, дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
Таким чином, варто зауважити, що у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року діяло обмеження максимального розміру пенсії в розмірі 10740,00 грн відповідно до Закону №911-VIII. З урахуванням встановленого на 2018 рік розміру прожиткового мінімуму на одну особу для осіб, які втратили працездатність, згідно із Законом України від 07.12.2017 №2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» та Законом №3668-VI, максимальний розмір пенсії з 01.01.2018 склав 13730 грн.
Разом з тим, пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих положень Закону №911-VIII передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016, тоді як, згідно з матеріалами справи, позивачу пенсію призначено з 30.08.2011.
Крім того, суд враховує, що Конституційним Судом України визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення законодавства, якими був обмежений максимальний розмір пенсії. Внесення в подальшому змін до Закону шляхом зазначення іншого часового періоду, протягом якого діють обмеження максимального розміру пенсії, за аналогією є неконституційними, оскільки вирішальне значення має не період дії обмеження, а сам факт обмеження прав особи на отримання пенсії у відповідному розмірі.
Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом №1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-ХІІ відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни є нереалізованими.
З аналізу викладеного слід дійти висновку, що протягом спірного періоду стаття 43 Закону №2262-ХІІ не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом №1774-VIII до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №522/3093/17, від 16.10.2018 у справі №522/16882/17 та від 03.10.2018 у справі №753/12169/17.
Судом встановлено, що відповідно до протоколу перерахунку пенсії ОСОБА_1 від 15.11.2023, розмір пенсії позивача обмежений при її перерахунку на виконання рішення суду від 08.08.2023 у справі №460/14441/23.
Зокрема, згідно з вказаним протоколом перерахунку, з 01.11.2023 пенсія позивача визнчена у сукупному розмірі 22106,04 грн (в т.ч. 13400,00 грн доплата до пенсії по статті 39 Закону №796-ХІІ, встановлена за рішенням суду), з обмеженням її максимального розміру на рівні 20930,00 грн.
При цьому, суд зауважує, що у відзиві на позовну заяву в якості підстави застосування обмеження максимального розміру пенсії позивача відповідач покликається на положення статті 67 Закону №796-ХІІ.
З даного приводу суд зазначає таке.
Згідно з частиною третьою статті 67 Закону №796-XII (у редакції Закону України від 28.12.2007 №107-VI), максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказана норма внесена до Закону №796-XII підпунктом 17 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 №107-VI.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».
Відповідно до пункту 5 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, вищенаведену зміну визнано неконституційною згідно з рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008.
Поряд з цим, у редакції Законів №3668-VI та №1774-VIII частина третя статті 67 Закону №796-XII має наступний зміст: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Зазначені положення неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов'язкові для застосування.
Однак, суд звертає увагу, що підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, встановленого статтею 39 Закону №796-ХІІ, хоч і виплачується одночасно з основною пенсією, проте є доплатою до пенсії, а тому, за своєю природою є компенсацією від держави у вигляді соціальної допомоги, гарантованої Конституцією України, а не видом пенсійної виплати, про що зазначає Конституційний Суд України у своєму рішенні від 17.07.2018 №6-р/2018.
Так, в пункті 4 означеного рішення Конституційний Суд України вказав, що встановлення у законах України пільг, компенсацій та гарантій громадянам України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, обумовлено виконанням державою свого конституційного обов'язку, передбаченого статтею 16 Основного Закону України, щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу. Такі пільги, компенсації та гарантії є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов'язку.
Конституційний Суд України у рішенні від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій наголосив на недопустимості скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначивши, що «відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов'язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров'я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров'я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави» (пункт 4 мотивувальної частини).
Також, у рішенні у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання від 11.10.2005 №8-рп/2005 Конституційний Суд України, зокрема, встановив, що Закон №796-ХІІ визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди; Конституційний Суд України неодноразово констатував, що Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави (абзаци одинадцятий, чотирнадцятий пункту 5 мотивувальної частини).
Скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов'язку держави, передбаченому у статті 16 Основного Закону України, щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України.
Таким чином, нарахування особі означеного підвищення до пенсії не може впливати на обрахунок основного розміру її пенсії.
Крім того, позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Рівненській області та отримує пенсію, призначену саме відповідно до Закону №2262-XII.
А тому, суд критично оцінює застосування в даному випадку відповідачем норми, передбаченої частиною третьою статті 67 Закону №796-ХІІ.
Аналіз викладеного дає підстави вважати, що у даній справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №796-ХІІ в редакції Закону №3668-VI.
Така позиція підтримана Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.08.2022 у справі №240/1369/21.
Таким чином, виходячи із висловленого у рішенні Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій, останні не можуть бути звужені шляхом внесення змін до законодавства.
Враховуючи викладені норми права, суд вважає за необхідне наголосити, що обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-XII, є протиправним та порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України.
З огляду на вказане, враховуючи відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 67 Закону №796-ХІІ, а також встановлені судом фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо обмеження максимальним розміром перерахованої пенсії позивача.
Відтак, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача без обмеження її максимального розміру підлягають задоволенню.
Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на встановлені судом обставини справи у їх сукупності, слід дійти висновку про те, що відповідач під час нарахування та виплати пенсії позивача діяв всупереч вимогам чинного пенсійного законодавства, а тому, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сплачена сума судового збору в розмірі 1073,60 грн, відповідно до квитанції від 31.10.2023 №4, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01.09.2023 щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», починаючи з 01.09.2023, без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області суму судового збору у розмірі 1073,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 13 березня 2024 року.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя Н.О. Дорошенко