14 березня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/17669/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Міністерства аграрної політики та продовольства України про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити певні дії.
Позивач фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України про:
- визнання протиправною та скасування відмови від 18.10.2023 у розгляді звернення Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) про визнання її як суб'єкта господарювання критично важливим для функціонування економіки від 11.10.2023 та прийняття рішення за результатами розгляду звернення;
- зобов'язання відповідача розглянути звернення ФОП ОСОБА_1 про визнання її як суб'єкта господарювання критично важливим для функціонування економіки від 11.10.2023 та прийняття рішення за результатами розгляду звернення позивача.
В обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_1 вказала про протиправність відмови Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - Мінагрополітики, відповідач) з причин невідповідності критеріям програми, а саме із посиланням на положення пункту 1 Порядку та критеріїв визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 №76 «Деякі питання реалізації положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час» (далі - Порядок та критерії №76), яким встановлений механізм визначення підприємств, установ і організацій, а не ФОП, тому Мінагрополітики вважає, що відсутні правові підстави для розгляду звернення позивача та прийняття рішення.
ФОП ОСОБА_1 вказує про визначення підприємництва, відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, як це самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Такий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила в постановах від 13.03.2018 у справі №306/2004/15-ц (провадження №14-39цс18), від 15.05.2019 у справі №904/10132/17 (провадження №12-43гс19), від 02.10.2019 у справі №263/2359/19 (провадження №14-467цс19), від 25.02.2020 у справі №916/385/19 (провадження №12-167гс19) та інших.
ФОП ОСОБА_1 наполягає на відповідності її критеріям, визначеним Порядком та критеріями №76 суб'єкта господарювання: обробляє землі сільськогосподарського призначення на площі не менше 500 га; має застрахованих працівників - не менше 20 осіб; основним видом діяльності, станом на 01.01.2022, є КВЕД, який зазначено у наказі Мінагрополітики від 21.02.2023 № 223 (із змінами); відсутня заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; розмір середньої заробітної плати застрахованих осіб - працівників за останній календарний квартал не менший від розміру середньої заробітної плати у регіоні за IV квартал 2021.
За викладеного, відмову Мінагрополітики у розгляді заяви про визначення ФОП ОСОБА_1 як суб'єкта господарювання є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, позивач вважає протиправною та такою, що підлягає розгляду відповідачем.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 позовна заява прийнята до розгляду, відкрите провадження в адміністративній справі, вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження.
Позивач 28.12.2023 надав до справи додаткові письмові пояснення, де вказав про подання до Мінагрополітики заяви для визначення ФОП ОСОБА_1 як суб'єкта господарювання є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, форма якої передбачає внесення таких відомостей як: 1) фізична особа - підприємець; реєстраційний номер облікової картки платника податків/серія (за наявності) та номер паспорта.
Тобто, позивач наполягає, що сама форма заяви передбачає можливість звернення фізичної особи - підприємця для визначення як суб'єкта господарювання, що є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Крім того, ФОП ОСОБА_1 послалася на зміст листів Генштабу ЗСУ від 27.09.2017 №321/5958, Міноборони від 13.11.2017 №321/7065 за якими обов'язок ведення військового обліку працівників розповсюджується на ФОП, якщо вони використовують найману працю, хоча Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу» та Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 №921 до переліку осіб, що повинні вести облік, фізичні особи - підприємці не включені.
Позивач наголошує, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ФОП ОСОБА_1 , веде, про що до справи надані письмові докази.
Відповідач до справи 21.12.2023 до справи надав відзив, де проти задоволення позовних вимог заперечував, вказав, що Порядок та критерії №76 відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлюють механізм визначення підприємств, установ і організацій (далі - підприємства), які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, для цілей бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час і, відповідно, не передбачає можливості звернення фізичної особи-підприємця із заявою про визначення суб'єкта господарювання критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Така заява, за твердженням Мінагрополітики може бути подана виключно юридичною особою, а не суб'єктом господарювання, в розумінні Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України.
Позивачем до справи 02.02.2024 надані додаткові письмові пояснення, де вказано, що згідно роз'яснення Міністерства юстиції України від 14.01.2011 «Статус фізичної особи - підприємця: проблеми застосування законодавства»:
Статус фізичної особи - підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
При цьому, юридичний статус «фізична особа - підприємець» сам по собі не впливає і ніяким чином не обмежує будь-які правомочності особи, які випливають з її цивільної право-, та дієздатності.
Водночас, згідно з частиною першою статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Саме у господарських відносинах фізичні особи - підприємці приймають участь перш за все як підприємці, а не як фізичні особи, та лише на підставі їх реєстрації і внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців.
Статтею 51 Цивільного кодексу України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно - правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
У заяві, поданій до справи 01.03.2024 позивач наполягає на ототожненні в питанні обліку військовозобов'язаних Полтавським ТЦК фізичних осіб-підприємців із юридичними особами, про що вбачається з відповідного розпорядження №741від 16.02.2024.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 закрите підготовче провадження у справі, справа призначена до судового розгляду по суті.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися. Представник позивача надав суду клопотання про розгляду справи за відсутності представника. В матеріалах справи наявні докази повідомлення сторін про дату, час та місце судового розгляду справи належним чином.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши письмові докази, надані сторонами до матеріалів адміністративної справи, встановив такі обставини.
11.10.2023 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до Мінагрополітики із заявкою про визначення її як суб'єкта господарювання критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Заявка із копіями підтвердних документів була подана в електронному вигляді із використанням автоматизованої електронної системи - Державний аграрний реєстр /а.с.20, 99/. Подана позивачем заявка була зареєстрована за №U063-95684.
18.10.2023 року ФОП ОСОБА_1 отримала в електронному вигляді відповідь про відхилення заявки з причин не відповідності критеріям програми.
У коментарі вказано, що документи для прийняття рішення про визначення підприємства критично важливим для функціонування економіки подавати відповідно до Порядку та критеріїв визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Порядок бронювання військовозобов'язаних за списком військовозобов'язаних під час дії воєнного стану, а також Порядок та критерії визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 № 76 «Деякі питання реалізації положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час». Відповідно до пункту 1 Порядку та критеріїв визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період встановлено механізм визначення підприємств, установ і організацій, а не ФОП.
Зазначено, що в Мінагрополітики відсутні правові підстави для розгляду звернення та прийняття рішення /а.с.21/.
Позивач не погодилася із відмовою Мінагрополітики у розгляді її заявки про визнання ФОП ОСОБА_1 критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, звернулася до суду із позовом про оскарження даної відмови.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації, відповідно до статті 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
Статтею 24 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначена мета бронювання військовозобов'язаних. Так, бронювання військовозобов'язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.
Організація і порядок бронювання військовозобов'язаних врегулювані статтею 25 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за змістом якої бронюванню підлягають військовозобов'язані, які працюють:
1) в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, у разі якщо це необхідно для забезпечення функціонування зазначених органів;
2) на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі якщо це необхідно для виконання встановлених мобілізаційних завдань (замовлень);
3) на підприємствах, в установах і організаціях, які здійснюють виробництво товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань;
4) на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Військовозобов'язані, зазначені у частині першій цієї статті, не підлягають прийняттю на службу у військовому резерві.
Порядок та організація бронювання, переліки посад і професій військовозобов'язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час, визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Під час дії воєнного стану бронювання військовозобов'язаних може також здійснюватися за списком військовозобов'язаних, поданим у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку відповідним органом державної влади, іншим державним органом, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією, зазначеними в частині першій цієї статті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 №76 «Деякі питання реалізації положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час» затверджений Порядок та критерії визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, які встановлюють механізм визначення підприємств, установ і організацій (далі - підприємства), які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, для цілей бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час (пункт 1 Порядку та критеріїв №76).
Визначення підприємства критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період здійснюється за такими критеріями:
1) загальна сума сплачених податків, зборів, платежів до державного і місцевих бюджетів, крім митних платежів, та сума сплаченого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування протягом звітного податкового року перевищує еквівалент 1,5 млн. євро, визначений за середньозваженим офіційним курсом Національного банку за той самий період, що підтверджується довідкою контролюючого органу, в якому на обліку перебуває підприємство;
2) сума надходжень в іноземній валюті, крім кредитів і позик, за звітний податковий рік перевищує еквівалент 32 млн. євро, визначений за середньозваженим офіційним курсом Національного банку за той самий період, що підтверджується довідкою відповідного обслуговуючого банку;
3) підприємство має стратегічне значення для економіки і безпеки держави відповідно до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 р. № 83 (Офіційний вісник України, 2015 р., № 20, ст. 555);
4) підприємство має важливе значення для галузі національної економіки чи задоволення потреб територіальної громади. Критерії, за якими здійснюється визначення підприємства, яке має важливе значення для галузі національної економіки чи задоволення потреб територіальної громади, встановлюються органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами державного управління, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, за сферою їх управління чи галуззю національної економіки або обласною, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, або обласною, Київською та Севастопольською міськими військовими/військово-цивільними адміністраціями (у разі їх утворення) з урахуванням потреб територіальної громади;
5) відсутність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підтверджується довідкою про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, або витягом з інформаційної системи органів ДПС щодо статусу розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами, засвідченим керівником підприємства;
6) розмір середньої заробітної плати застрахованих осіб-працівників на підприємстві за останній календарний квартал становить не менше розміру середньої заробітної плати у регіоні за IV квартал 2021 р. (відповідно до даних Держстату), що підтверджується довідкою, наданою підприємством;
7) підприємство є резидентом Дія Сіті.
До критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період підприємств належать: спеціалізовані установи ООН, закордонні дипломатичні установи в Україні, представництва донорських установ, виконавці проектів міжнародної технічної допомоги, представництва міжнародних організацій, міжнародні та українські неурядові організації, які реалізують гуманітарні проекти за кошти міжнародних партнерів, згідно з переліком, затвердженим МЗС або Секретаріатом Кабінету Міністрів України.
Визначення підприємства критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період здійснюється центральним органом виконавчої влади, іншим державним органом, органом державного управління, юрисдикція якого поширюється на всю територію України, за відповідною сферою управління та галуззю національної економіки або обласною, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, або обласною, Київською та Севастопольською міськими військовими/військово-цивільними адміністраціями (у разі їх утворення) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
З метою визначення підприємства критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період таке підприємство у разі відповідності критеріям, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, звертається до центрального органу виконавчої влади, іншого державного органу, органу державного управління, юрисдикція якого поширюється на всю територію України (за сферою управління чи галуззю національної економіки), або до обласної, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, або обласної, Київської та Севастопольської міських військових/військово-цивільних адміністрацій (у разі їх утворення), на території юрисдикції яких воно розташовано. До звернення додаються копії підтвердних документів, а також інформація про подання підприємством в установленому законодавством порядку податкової звітності за останній календарний квартал, що підтверджується:
копією податкової декларації з відмітками (штампами) контролюючого органу, який отримав податкову декларацію, із зазначенням дати її отримання або
квитанцією про прийняття податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку або
квитанцією контролюючого органу, на який покладено функції щодо результатів перевірки та прийняття пакета звітних документів платників податків, або
поштовим повідомленням з відміткою про вручення контролюючому органу у разі надсилання податкової декларації поштою.
Орган, зазначений у пункті 5 цього Порядку, до якого надійшло звернення підприємства, зобов'язаний у строк не більше ніж 10 робочих днів з дня його отримання розглянути його на відповідність підприємства критеріям, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, та за результатами розгляду прийняти одне з таких рішень:
про відповідність підприємства критеріям, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, і визначення його критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період;
про невідповідність підприємства критеріям, зазначеним у пункті 2 цього Порядку. (пункти 2, 4-6 Порядку та критеріїв №76).
Відповідно до статті 25 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», підпункту 4 пункту 2 Порядку та критеріїв №76, пункту 8 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 №124, наказом Мінагрополітики від 21.02.2023 №223 затверджені Критерії з визначення підприємств, установ та організацій, які мають важливе значення для національної економіки в галузі сільського господарства в особливий період (далі - Критерії №223).
Відповідно до Критеріїв №223, визначення підприємств, установ та організацій (далі - підприємство), які мають важливе значення для національної економіки в галузі сільського господарства в особливий період, здійснюється за такими критеріями:
- підприємства, що обробляють землі с/г призначення на площі не менше 500 га або мають застрахованих працівників - не менше 20 осіб або є постачальником насіння овочевих та/або польових культур і представляє та діє в інтересах суб'єкта прав інтелектуальної власності на сорт рослин (далі - суб'єкт прав) по більш ніж 100 сортам рослин у Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні та постачає насіння овочевих та/або польових культур та має об'єми ввезення такого насіння в Україну за річний період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року на більш ніж 40 млн гривень.;
- підприємства здійснює господарську діяльність за основним видом діяльності, станом на 1 січня 2022 року, за КВЕД, який зазначено у наказі Мінагрополітики від 21.02.2023 №223 (із змінами).
Підставою, за пунктом 3 Критеріїв №223, для прийняття рішення про визначення підприємства, яке має важливе значення в галузі сільського господарства національної економіки в особливий період, є відповідність двом критеріям, зазначеним у пункті 1 цих Критеріїв.
Позивач наполягає на відповідності ФОП ОСОБА_1 вимогам Порядку та критеріїв №76, Критеріїв №223, про що вказано позивачем у заявці від 11.10.2023 і про що надані усі підтверджуючі документи.
Відповідач вказує, що заявка ФОП ОСОБА_1 відхилена і не розглядалась, адже відповідно до пункту 1 Порядку та критеріїв №76 встановлений механізм визначення підприємств, установ і організацій, а не ФОП.
В матеріалах справи наявний лист Міністерства юстиції України від 14.04.2023 №46053/48954-26-23/11.3.1 /а.с.98-99/, де вказано, що згідно з положеннями статей 2 та 3 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 Господарського кодексу України одним із суб'єктів господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Тобто, висновок відповідача про невідповідність фізичних осіб-підприємців вимогам Порядку та критеріїв №76 не відповідає висновкам Міністерства юстиції України, викладеним у листі, наданому на запит Мінагрополітики від 12.09.2023 №2704-20/48523-03 /а.с.97/.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Такий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила в постановах від 13.03.2018 у справі №306/2004/15-ц (провадження №14-39цс18), від 15.05.2019 у справі №904/10132/17 (провадження №12-43гс19), від 02.10.2019 у справі №263/2359/19 (провадження №14-467цс19), від 25.02.2020 у справі №916/385/19 (провадження №12-167гс19) та інших.
Згідно із частинами першою, другою статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є, зокрема, юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
У частині першій статті 58 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи ФОП у порядку, визначеному законом. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що в господарському законодавстві юридична особа та ФОП охоплюються спільним поняттям «суб'єкт господарювання».
Стаття 51 Цивільного кодексу України передбачає, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Фізична особа - підприємець це розповсюджена форма власності підприємств в Україні та можуть мати найманих працівників.
Суд зазначає, що заявка, що подається для визначення підприємства критично важливим для національної економіки в галузі сільського господарства в особливий період /а.с.99/, подана ФОП ОСОБА_1 в електронному вигляді із використанням автоматизованої електронної системи - Державний аграрний реєстр містить графи, передбачені для заповнення саме фізичною особою - підприємцем.
Посилання відповідача на необхідність зазначити у рішенні, що належить до прийняття за результатами розгляду заявки, коду ЄДРПОУ жодним чином не спростовує можливості подання заявки для визначення підприємства критично важливим для національної економіки в галузі сільського господарства в особливий період фізичною особою - підприємцем.
Крім того, зі змісту листів Генштабу ЗСУ від 27.09.2017 №321/5958, Міноборони від 13.11.2017 №321/7065 вбачається, що обов'язок ведення військового обліку працівників розповсюджується на ФОП, якщо вони використовують найману працю, хоча Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу» та Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 №921 до переліку осіб, що повинні вести облік, фізичні особи - підприємці не включені.
Позивач наголошує, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ФОП ОСОБА_1 , веде, про що до справи надані письмові докази.
Пунктом 6 Порядку та критеріїв №76 встановлено, що орган, зазначений у пункті 5 цього Порядку, до якого надійшло звернення підприємства, зобов'язаний у строк не більше ніж 10 робочих днів з дня його отримання розглянути його на відповідність підприємства критеріям, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, та за результатами розгляду прийняти одне з таких рішень:
- про відповідність підприємства критеріям, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, і визначення його критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період;
- про невідповідність підприємства критеріям, зазначеним у пункті 2 цього Порядку.
Таким чином, висновок про відповідність чи невідповідність підприємства критеріям, зазначеним у пункті 2 цього Порядку викладається і приймається у формі рішення.
Відсутність належним чином оформленого рішення про відповідність чи невідповідність підприємства критеріям, зазначеним у пункті 2 цього Порядку та критеріїв №76 після спливу встановленого законом десятиденного строку розгляду заявки, свідчить про те, що Мінагрополітики не прийняв жодного рішення з числа тих, які зобов'язаний ухвалити.
Таким чином, суд вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, не прийнявши жодного з рішень за наслідками розгляду заявки ФОП ОСОБА_1 для визначення підприємства критично важливим для національної економіки в галузі сільського господарства в особливий період, у встановлений Постановою Кабінету Міністрів України №76 від 27.01.2023 строк.
Приймаючи до уваги вищенаведене, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Мінагрополітики, яка полягає у не вирішенні питання про відповідність чи невідповідність ФОП ОСОБА_1 критеріям, зазначеним у пункті 2 Порядку та критеріїв №76.
Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені у Порядку та критеріях №76, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №76 від 27.01.2023, у визначений десятиденний строк, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача розглянути заявку позивача про визначення ФОП ОСОБА_1 критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, з прийняттям рішення по суті звернення.
При цьому, суд зауважує, що підстави для визнання протиправною та скасування відмови від 18.10.2023 у розгляді звернення ФОП ОСОБА_1 , про визнання її як суб'єкта господарювання критично важливим для функціонування економіки від 11.10.2023 відсутні, оскільки відповідно до ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування. Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Обов'язковою ознакою як нормативно-правового, так і індивідуального акту є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (суб'єктів), дотримання якої забезпечується правовими механізмами.
Відтак, судовому захисту в адміністративних судах підлягають лише порушені права, свободи чи законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним критерієм для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв'язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.
Суд зазначає, що відмова Мінагрополітики від 18.10.2023 не є правовим актом індивідуальної дії, отже не є рішенням суб'єкта владних повноважень.
Відтак позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування відмови від 18.10.2023 у розгляді звернення ФОП ОСОБА_1 , про визнання її як суб'єкта господарювання критично важливим для функціонування економіки від 11.10.2023 задоволенню не підлягають.
Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У даній справі відповідач не довів правомірності своїх дій при вирішенні питання про прийняття до розгляду заявки ФОП ОСОБА_1 про визнання її як суб'єкта господарювання критично важливим для функціонування економіки від 11.10.2023.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 1342,00 грн стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства аграрної політики та продовольства України (вул. Хрещатик, 24, Київ 1, 01001, код ЄДРПОУ 37471967) про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства аграрної політики та продовольства України, яка полягає у не вирішенні питання про відповідність чи невідповідність ФОП ОСОБА_1 критеріям, зазначеним у пункті 2 Порядку та критеріїв визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №76 від 27.01.2023.
Зобов'язати Міністерство аграрної політики та продовольства України розглянути заявку від 11 жовтня 2023 року про визначення ФОП ОСОБА_1 критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, з прийняттям рішення по суті звернення, з урахуванням висновків суду.
В іншій частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства аграрної політики та продовольства України витрати зі сплати судового збору в сумі 1342,00 грн. (одна тисяча триста сорок дві гривні).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва