Справа № 420/3845/24
12 березня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського обласного центру комплектування та соціальної підтримки, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії Одеського обласного центру комплектування та соціальної підтримки щодо обрахунку розміру грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2021 року, виходячи з відсоткової надбавки за науковий ступінь (5%) від посадового окладу; зобов'язати Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки внести зміни у довідку № ЮО117566 від 08.11.2023 року про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2021 року, виходячи з відсоткової надбавки за науковий ступінь (15%), та направити її до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, для перерахунку з 01.02.2021 року основного розміру пенсії позивача..
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 2012 року він має науковий ступінь кандидата наук. 08.11.2023 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.05.2023 по справі №420/5157/23 ОТЦК та СП виготовлено довідку про стан грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2021 та направлено її до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області для перерахунку розміру пенсії позивача з 01.02.2021. Як видно з цієї довідки, серед складових грошового забезпечення є: - надбавка за науковий ступінь (5%) - 572,00 грн. В той же час, на момент звільнення позивач має науковий ступінь кандидата наук, проходив службу та звільнений з наукової посади закладу вищої освіти - Національного університету “Одеська морська академія”. Оскільки Національний університет “Одеська морська академія” є закладом вищої освіти, позивач вважає, що на нього поширюється дія статті 59 Закону України “Про вищу освіту”. При визначенні доплати за науковий ступінь необхідно застосовувати доплату за науковий ступінь (кандидат наук) у розмірі 15 % посадового окладу відповідно до частини другої статті 59 Закону №1556-VII. Отже, позивач оскаржує протиправні дії відповідача щодо заниження йому надбавки за науковий ступінь під час складання довідки від 08 листопада 2023 року.
Ухвалою судді від 09.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін відповідно до ст. 262 КАС України.
Також зазначеною ухвалою відповідачу надано строк для подання відзиву на позов - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Відзив на адміністративний позов від відповідача до суду не надійшов, у зв'язку із чим справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України.
Пояснення третьої особи щодо адміністративного позову до суду не надійшли.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що з 2014 по 2019 роки ОСОБА_1 проходив військову службу в Науково-дослідному центрі Збройних Сил України “Державний океанаріум”, який згодом відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року № 490-р “Про реорганізацію науково-дослідного центру Збройних Сил України “Державний океанаріум” та наказу Міністерства оборони України від 19 вересня 2018 року № 479 “Про заходи щодо реорганізації науково-дослідного центру Збройних Сил України “Державний океанаріум” було реорганізовано шляхом приєднання його до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія”.
З 2012 року Позивач має науковий ступінь кандидата наук.
Відповідно до вищезазначеного Розпорядження та наказу Міністра оборони України з 19.09.2018 року Науково-дослідний центр Збройних Сил України “Державний океанаріум” було реорганізовано шляхом приєднання, він перестав бути науковою установою і став частиною закладу вищої освіти Національного університету “Одеська морська академія”.
З 11.04.2019 позивач був зарахований у розпорядження Начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України. Розмір грошового забезпечення при цьому був збереженим з попереднього місця служби.
В цей час він був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_2 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.09.2019 року № 176 він був виключений зі списків особового складу. Відповідно до цього наказу, останнім днем проходження служби є 07.09.2019.
08.11.2023 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.05.2023 по справі №420/5157/23 ОТЦК та СП виготовлено довідку № ЮО 117566 від 08.11.2023 про стан грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2021 та направлено її до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області для перерахунку розміру пенсії позивача з 01.02.2021.
Серед складових грошового забезпечення у довідці є надбавка за науковий ступінь (5%) - 572,00 грн.
На переконання позивача, при визначенні доплати за науковий ступінь необхідно застосовувати доплату за науковий ступінь (кандидат наук) у розмірі 15 % посадового окладу відповідно до частини другої статті 59 Закону №1556-VII, що зумовило його звернутися до суду із даним позовом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ (далі за текстом Закон № 2262).
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2262 військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 р. № 1556 (далі за текстом Закон № 1556) законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України і складається із Законів України "Про освіту", "Про наукову і науково-технічну діяльність", цього Закону та інших нормативно-правових актів, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 1556-VII вищий військовий навчальний заклад (заклад вищої освіти із специфічними умовами навчання) це заклад вищої освіти державної форми власності, який здійснює на певних рівнях вищої освіти підготовку курсантів (слухачів, студентів), ад'юнктів для подальшої служби на посадах офіцерського (сержантського, старшинського) або начальницького складу з метою задоволення потреб Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону № 1556-VII державні органи, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади (заклади вищої освіти із специфічними умовами навчання), військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, мають право своїми актами встановлювати особливі вимоги до: 1) управління відповідним вищим військовим навчальним закладом (закладом вищої освіти із специфічними умовами навчання), військовим навчальним підрозділом закладу вищої освіти; 2) діяльності та повноважень вченої ради; 3) кандидатів на посади керівників відповідних вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання), їх структурних підрозділів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та порядку їх призначення; 4) практичної підготовки осіб, які навчаються у відповідних вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 5) порядку заміщення вакантних посад командування і науково-педагогічних працівників; 6) реалізації прав і обов'язків наукових і науково-педагогічних працівників та осіб, які навчаються у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 7) порядку відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 8) підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів у військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти в аспірантурі (ад'юнктурі) та докторантурі відповідних закладів вищої освіти. Акти, передбачені у пунктах 6 і 7 цієї частини, затверджуються за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Пунктом 8 Розділу XV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що науковий ступінь кандидата наук після набрання чинності цим Законом прирівнюється до наукового ступеня доктора філософії, а вчене звання старшого наукового співробітника - до вченого звання старшого дослідника.
Частиною 2 статті 59 Закону № 1556-VII визначено, що науково-педагогічним, науковим і педагогічним працівникам закладів вищої освіти встановлюються доплати за науковий ступінь доктора філософії та доктора наук у розмірах відповідно 15 та 25 відсотків посадового окладу, а також за вчене звання доцент і старшого дослідника 25 відсотків посадового окладу, професор 33 відсотки від посадового окладу. Заклад вищої освіти може встановити більший розмір за рахунок власних надходжень.
З системного аналізу вищевказаних нормативно-правових актів вбачається, що законодавством передбачено створення вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти зі специфічними умовами навчання). Особливістю їх правового статусу є те, що державні органи, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади, можуть встановлювати своїми актами особливі вимоги до окремих сфер діяльності таких закладів, до яких не відноситься визначення матеріального забезпечення науково-педагогічних працівників. Водночас основним нормативно-правовим актом, який регулює діяльність таких закладів та яким передбачено гарантії науково-педагогічним, науковим, педагогічним та іншим працівникам закладів вищої освіти, в тому числі щодо матеріально-фінансового забезпечення, є Закон України «Про вищу освіту».
Таким чином, вказаними нормами чітко передбачено встановлення доплат за науковий ступінь та за вчене звання безвідносно до того, чи є такий заклад вищим військовим навчальним закладом зі специфічними умовами навчання чи звичайним закладом вищої освіти.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, з 2014 по 2019 роки Позивач проходив військову службу в Науково-дослідному центрі Збройних Сил України “Державний океанаріум”, який згодом відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року № 490-р “Про реорганізацію науково-дослідного центру Збройних Сил України “Державний океанаріум” та наказу Міністерства оборони України від 19 вересня 2018 року № 479 “Про заходи щодо реорганізації науково-дослідного центру Збройних Сил України “Державний океанаріум” було реорганізовано шляхом приєднання його до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія”.
Позивач має науковий ступінь кандидата психологічних наук за спеціальністю «педагогічна та вікова психологія», що підтверджується Дипломом серії ДК № 009311 від 26.09.2012, виданий ДЗ «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Ушинського».
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року № 490-р “Про реорганізацію науково-дослідного центру Збройних Сил України “Державний океанаріум” та наказу Міністерства оборони України від 19 вересня 2018 року № 479 “Про заходи щодо реорганізації науково-дослідного центру Збройних Сил України “Державний океанаріум” та наказу Міністра оборони України з 19.09.2018 року Науково-дослідний центр Збройних Сил України “Державний океанаріум” було реорганізовано шляхом приєднання, він перестав бути науковою установою і став частиною закладу вищої освіти Національного університету “Одеська морська академія”.
З урахуванням вищевикладених висновків, суд вважає, що розрахунок грошового забезпечення позивача як колишнього наукового працівника такого закладу, яке зазначається в довідці про грошове забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, має здійснюватися з урахуванням вимог, в тому числі, статті 59 Закону України "Про вищу освіту".
Так, відповідно до п. п. 2, 3 п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30.08.2017 передбачено доплату за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) або доктора наук з відповідної спеціальності, якщо діяльність за профілем відповідає науковому ступеню, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу в розмірі відповідно 5 і 10 відсотків посадового окладу та доплату за вчене звання військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, які займають посади, пов'язані з педагогічною або науковою діяльністю і мають вчене звання доцента (старшого наукового співробітника), в розмірі 5 відсотків, професора - 10 відсотків посадового окладу. За наявності двох або більше вчених звань доплата встановлюється за одним (вищим) званням.
З огляду на наявні в матеріалах справи докази, позивачу включено до складу грошового забезпечення для перерахунку пенсії доплату за науковий ступінь кандидата наук в розмірі 5 %, яку встановлено відповідно до пп.2 п.6 Постанови КМУ № 704.
В той же час суд вважає, що до спірних правовідносин за участю позивача, який був науковим працівником Науково-дослідного центру Збройних Сил України «Державний океанаріум», мають застосовуватися приписи Закону України "Про вищу освіту" щодо визначення розмірів доплати за науковий ступінь - не менше 15 відсотків посадового окладу.
Так, Верховний Суд у межах розгляду справи №380/24050/21 зазначив, що правила визначення доплати за науковий ступінь та вчене звання, установлені підпунктами 2, 3 пункту 6 Постанови №704, поширюються на усіх військовослужбовців, які мають такі наукові ступені та вчені звання, у той же час для тих військовослужбовців, які проходять службу у вищих військових навчальних закладах, така доплата має установлюватися з урахуванням гарантій, передбачених статтею 59 Закону України "Про вищу освіту".
Отже, по відношенню до науково-педагогічних працівників (військовослужбовців), які проходять службу в вищих військових навчальних закладах зі специфічними умовами навчання саме Закон України "Про вищу освіту" є спеціальним та має застосовуватися при конкуренції правових норм.
У подальшому таку позицію Верховний Суд підтримав також у постанові від 21.12.2023 у справі №380/16427/21.
Згідно з ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру доплат за науковий ступінь та вчене звання у спірних правовідносинах слід застосовувати норму ч. 2 ст. 59 Закону № 1556-VII, а не положення підзаконного акта пп. 2, 3 п. 6 Постанови № 704.
Отже при визначенні надбавки за науковий ступінь позивачу необхідно застосовувати доплату за науковий ступінь у розмірі 15 % посадового окладу, відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону № 1556-VII.
Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Одеського обласного центру комплектування та соціальної підтримки (Одеська область, м. Одеса, вул. Пироговська, 6, 65012; ЄДРПОУ 08402040), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; ЄДРПОУ 20987385), про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Одеського обласного центру комплектування та соціальної підтримки щодо обрахунку розміру грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2021 року, виходячи з відсоткової надбавки за науковий ступінь (5%) від посадового окладу.
зобов'язати Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки внести зміни у довідку № ЮО 117566 від 08.11.2023 року про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2021 року, виходячи з відсоткової надбавки за науковий ступінь (15%), та направити її до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, для перерахунку з 01.02.2021 року основного розміру пенсії позивача.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк