13 березня 2024 р. № 400/12495/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бульби Н.О. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
доВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
треті особиМіністерство оборони України, просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168,
провизнання протиправним та скасування наказу від 07.04.2022 № 82; визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 82 від 07.04.2022;
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не прийняття рішення про виплату грошового забезпечення старшого матроса ОСОБА_2 його дружині ОСОБА_1 в порядку, передбаченому постановою КМУ № 884 від 30.11.2016;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про виплату грошового забезпечення старшого матроса ОСОБА_2 його дружині ОСОБА_1 в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 884 від 30.11.2016.
Позивачка свої вимоги обґрунтувала тим, що є дружиною військовослужбовця ОСОБА_2 , який проходив службу у військової частини НОМЕР_1 . Згідно з наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 03.12.2021 ОСОБА_2 був відряджений до оперативно-тактичного угрупування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " з метою виконання бойових завдань. Станом на 24.02.2022 ОСОБА_2 виконував завдання у м. Маріуполь Донецької області, та з березня 2022 року потрапив у полон. Позивачка звернулась до військової частини з заявою про виплату їй грошового забезпечення чоловіка. На свої звернення вона отримала лист з відмовою у виплаті грошового забезпечення, з посиланням на те, що ОСОБА_2 самовільно залишив оперативно-тактичне угрупування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", а тому його було знято з усіх видів грошового забезпечення.
Ухвалою від 13.10.2023 суд відкрив провадження у справі та за клопотання позивача витребував документи, що мають доказове значення у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Враховуючи воєнний стан та ведення бойових дій на території Миколаївської області, з метою безпеки учасників судового процесу, суд не призначав судового засідання, та розглянув справу без виклику сторін (в порядку письмового провадження).
Відповідач надіслав відзив, заперечує проти задоволення позову. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що наказ, який оскаржується, видано на підставі бойового донесення № 866_кп_дск від 07.04.2022. Цей документ наразі не може бути поданий до суду, оскільки, по-перше, містить гриф «для службового користування», а по-друге, наразі зберігається не в зоні відповідальності військової частини НОМЕР_1 , оскільки військова частина НОМЕР_1 переведена на воєнний стан з 24.02.2022, виконувала та продовжує виконувати свої передбачені законодавством завдання із забезпечення територіальної цінності України. З метою повного та об'єктивного з'ясування причин та умов потрапляння в полон у м. Маріуполі військовослужбовця ОСОБА_2 наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02.08.2022 № 579 було призначене службове розслідування. Відповідно до наказу про підсумки № 452 від 30.09.2022 було прийняте рішення про проведення повторного службового розслідування після звільнення військовослужбовців з полону або звільнення свідків, які зможуть дати обґрунтовані пояснення по даному випадку.
Позивачка надала відповідь на відзив, підтримує позовні вимоги. Зазначає, що відповідач не заперечує факт потрапляння ОСОБА_2 у полон, проте не пояснює причини своєї бездіяльності щодо неприйняття рішення про здійснення виплат позивачці та не спростовує свою бездіяльність.
Ухвалою від 30.01.2024 суд залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерство оборони України (Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168; код ЄДРПОУ: 00034022). Запропонував Міністерству оборони України у п'ятнадцятиденний строк надати пояснення по суті спору з дня отримання цієї ухвали. Жодних заяв чи клопотань у встановлений строк до суду не надходило.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 2016 року проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 на посаді механіка відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу технічного забезпечення групи матеріального забезпечення.
Відповідно до наказу від 03.12.2021 № 257 старший матрос ОСОБА_2 вибув у відрядження до оперативно-тактичного угрупування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " місця проведення ООС.
07.04.2022 наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 82 старшого матроса ОСОБА_2 визнано таким, що самовільно залишив оперативно-тактичне угрупування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " місця проведення ООС, м. Маріуполь, тобто дезертував та йому призупинено виплату грошового забезпечення з 28.03.2022.
Згідно із наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 30.09.2022 № 452 про підсумки службового розслідування за фактом потрапляння в полон старшого матроса, зокрема ОСОБА_2 , службове розслідування завершено та зобов'язано заступника командира батальону матеріального забезпечення з морально-психологічного забезпечення капітана ОСОБА_3 провести повторне службове розслідування щодо обставин потрапляння в полон, зокрема, старшого матроса ОСОБА_2 після звільнення його з полону.
Як встановлено з листа Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими від 02.05.2023 ОСОБА_2 потрапив у полон держави - агресора. ОСОБА_1 (дружина полоненого) звернулась до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату їй належного грошового забезпечення відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 884 від 30.11.2016. Листом від 22.09.2023 відповідач відмовив позивачці у виплаті грошового забезпечення ОСОБА_2 та повідомив про те, що останній самовільно залишив оперативно - тактичне угрупування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", м. Маріуполь. Провести службове розслідування щодо встановлення обставин дезертирства не є можливим у зв'язку із потраплянням у полон командування ВЧ НОМЕР_1 , оскільки одним із ключових питань є покази свідків, які можуть підтвердити факт самовільного залишення військової частини.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб'єкта владних повноважень, що є предметом цього позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Основні засади державної полiтики у сферi соцiального захисту вiйськовослужбовцiв та членiв iх сiмей визначає Закон України «Про соцiальний i правовий захист вiйськовослужбовцiв та членiв їх сiмей» вiд 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:
дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (надалі - Наказ № 260), відповідно до п. п. 3 розділу ХХХ якого зазначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 (надалі - Порядок № 884), військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.
Відповідно до Порядку №884 від 30.11.2016, за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації). Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).
Згідно матеріалів справи, позивачці припинили виплату грошового забезпечення чоловіка ОСОБА_2 за підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №82 від 07.04.2022, згідно якого встановленіий факт самовільного залишення оперативно - тактичного угрупування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", м. Маріуполь.
Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 30.09.2022 № 452 про підсумки службового розслідування за фактом потрапляння в полон, зокрема, старшого матроса ОСОБА_2 , службове розслідування завершено та зобов'язано заступника командира батальону матеріального забезпечення з морально-психологічного забезпечення капітана ОСОБА_3 провести повторне службове розслідування щодо обставин потрапляння в полон, зокрема, старшого матроса ОСОБА_2 після звільнення його з полону.
Отже, факт потрапляння в полон до держави -агресора відповідач не заперечує.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
А тому, питання щодо встановлення фактів самовільного залишення оперативно - тактичного угрупування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " або обставин потрапляння у полон віднесено до компетенції органів досудового розслідування та відповідного суду, який розглядає обвинувальний акт.
Отже, в даному випадку обставини самовільного залишення частини або вимушеного потрапляння в полон чи добровільної здачі в полон у визначеному законодавством порядку не встановлені. А тому, до цього часу, члени сім'ї військовослужбовця мають право на отримання грошового забезпечення полоненого.
На час розгляду справи докази на підтвердження обставин, що старший матрос ОСОБА_2 самовільно залишив оперативно - тактичне угрупування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " у матеріалах справи відсутні, а його вина не доведена.
З урахуванням викладеного, позбавлення його сім'ї виплати грошового забезпечення до повного з'ясування обставин самовільного залишення частини або захоплення військовослужбовців у полон, суперечить вимогам ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів правомірності своїх дій, що є підставою для задоволення позову.
Позивачем надано квитанцію про сплату судового збору в розмірі 1717,76 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Також представником позивача надані докази понесення позивачем судових витрат на правову допомогу в сумі 4000 грн: договір про надання правової допомоги № 65 від 14.08.2023, що був укладений між ОСОБА_1 і адвокатом Шиловим В.Ю., додаткова угода до договору від 14.08.2023, платіжна інструкція про сплату послуг за договором від 14.08.2023 № 65 на суму 4000 грн, ордер про надання правничої допомоги.
Частиною 2 ст. 134 КАС України передбачено, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України, витрати на правничу допомогу мають бути підтверджені належними доказами та бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Аналіз вищезазначених положень КАС України дає підстави вважати, що розмір таких витрат визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі.
Положеннями ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
В даному випадку сума витрат на правову допомогу в розмірі 4000,00 грн є цілком розумною, виходячи з предмету розгляду даної справи, а саме скасування наказу.
Відповідачем заперечень щодо стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу не надано.
Фактичне понесення позивачем суми витрат на правову допомогу підтверджено наявними у справі доказами.
Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що розмір витрат на професійну правничу допомогу повинен бути пропорційним до предмету спору та співмірним до тих витрат, які поніс позивач, в зв'язку з прийняттям відповідачем протиправного рішення.
З урахуванням матеріалів справи, суд дійшов висновку, що сума витрат позивача на правову допомогу в розмірі 4000,00 грн є цілком співмірною та пропорційною предмету розгляду справи.
Таким чином, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 4000, 00 грн.
Отже, судові витрати підлягають відшкодуванню відповідачем в розмірі 5717,76 гривень.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 82 від 07.04.2022 в частині, що стосується ОСОБА_2 .
3. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у виплаті грошового забезпечення старшого матроса ОСОБА_2 його дружині ОСОБА_1 в порядку, передбаченому постановою КМУ № 884 від 30.11.2016.
4. Зобов'язати Військову частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) поновити виплату грошового забезпечення старшого матроса ОСОБА_2 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 884 від 30.11.2016 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), починаючи з 28.03.2022.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 5717,76 (п'ять тисяч сімсот сімнадцять грн сімдесят шість коп) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 13.03.2024.
Суддя Н.О. Бульба