13 березня 2024 р. № 400/10990/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України у Київській області, вул. Андрія Саєнка, 10, м. Фастів, Київська обл., Фастівський р-н, 08500, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008,
провизнання протиправним та скасування рішення від 04.08.2023 року № 143250016067; зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду у Київській області (далі - відповідач 2), в якому просить суд:
- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 04.08.2023 року № 143250016067 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугою років відповідно до пункту «г» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди його роботи на посаді докер-механізатором з 29.03.1990 по 10.10.2017 р;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на умовах, передбачених пунктом «г» частини першої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 26.05.2023 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до пункту "г" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Разом із заявою позивачем до пенсійного органу було надано всі необхідні документи, які підтверджують його загальний та пільговий стаж. Однак Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області рішенням від 04.08.2023 року № 143250016067 йому було відмовлено у призначенні вищезазначеного виду пільгової пенсії у зв'язку із відсутністю у нього необхідного пільгового стажу станом на 10.10.2017 року. Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Ухвалою від 07.09.2023 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі №400/10990/23 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що 28.07.2023 року позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подано заяву про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1058. З урахуванням норм Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача від 28.07.2023 року, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області. 04.08.2023 року за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області прийнято рішення № 143250016067, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1058 у зв'язку із відсутністю необхідного стажу.
До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”. З урахуванням норм Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача від 28.07.2023 року, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області. 04.08.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області прийнято рішення № 143250016067, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1058 у зв'язку із відсутністю необхідного стажу. Вказав, що за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 28.07.2023 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно з п. "г" ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788).
З урахуванням Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії, визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області 04.08.2023 року прийнято Рішення №143250016067 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років, обґрунтоване тим, що у ОСОБА_1 відсутній необхідний стаж за вислугу років.
Не погодившись з прийнятим ГУ ПФУ у Київській області рішенням від 04.08.2023 року №143250016067, позивач оскаржив рішення суб'єктів владних повноважень в судовому порядку, звернувшись до суду із даною позовною заявою.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) встановлено, що право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідних для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Пунктом 21 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV встановлено, що особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до абзацу другого пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років за стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» набрав чинності 11.10.2017.
Згідно з абзацами першим і другим пункту «г» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах - після досягнення 55 років і при стажі роботи для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Отже, чоловіки, які станом на 11.10.2017, мали страховий стаж не менше 30 років, з них не менше 20 років на роботах на посаді механізатора (докера-механізатора) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах, після досягнення 55 років мають право на пенсію за вислугу років.
Частиною першою статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Абзацами першим і другим пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з абзацами першим і другим пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.04.2020 у справі № 648/1613/17.
Судом встановлено, згідно трудової книжки позивача НОМЕР_1 , ОСОБА_1 працював, зокрема:
- 29.03.1990 року прийнятий докером-механізатором ПВК-4 (вантажно-перевантажувальний комплекс) в Миколаївський морський порт (наказ № 61/л від 28.03.1990);
- 21.06.2006 року звільнений за переведенням до ВСП ТОВ «Нікморсервіс Миколаїв» докер-механізатором, п.5 ст.36 КЗпП України, наказ № 271/о від 21.06.2006 р.;
- 22.06.2006 року прийнятий докером-механізатором 2 класу в ВСП ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» (наказ № 9п від 22.06.2006);
- 02.02.2011 року звільнений по п.5 ст.36 КЗпП України по переведенню до ТОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія» (наказ 24 к від 02.02.2011);
- 04.02.2011 року прийнятий на посаду докера-механізатора комплексної бригади на НРР 2 класу за переведенням (наказ № 40/с від 03.02.2011);
- 03.05.2012 року звільнений за п.5 ст. 36 КЗпП України за переведенням до ТОВ «Дніпро-бузький морський термінал» (наказ № 42/0 від 03.05.2012);
- 04.05.2012 року прийнятий на посаду докера-механізатора комплексної бригади на НРРО ТОВ «Дніпро-бузький морський термінал» за переведенням (наказ № 21-к від 04.05.2012);
- 30.09.2015 року звільнений за згодою сторін (наказ № 33-к від 30.09.2015);
- 02.10.2015 року прийнятий на посаду докера-механізатора комплексної бригади на навантажувально-розвантажувальних роботах 2 класу служби експлуатації ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал» (наказ № 872/к від 01.10.2015);
- 24.07.2023 року звільнений за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію (наказ № 42/к від 24.07.2023).
Таким чином, записами трудової книжки позивача підтверджується страховий стаж позивача на посаді докера-механізатора з 29.03.1990 року по 10.10.2017 року.
Разом з тим, згідно розрахунку стажу позивачу зараховано до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугою років відповідно до пункту «г» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди його роботи на посаді докер-механізатором з 29.03.1990 року по 31.12.2003 року, з 01.01.2004 року по 21.06.2006 року та з 02.10.2015 року по 11.10.2017 року.
Тобто, ГУ ПФУ у Київській області не враховано період роботи позивача на посаді докер-механізатором з 22.06.2006 року по 02.02.2011 року у ВСП ТОВ «Нікморсервіс Миколаїв», з 04.02.2011 року по 03.05.2012 року у ТОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія», з 04.05.2012 року по 30.09.2015 року у ТОВ «Дніпро-бузький морський термінал».
З огляду на вищезазначене суд прийшов до висновку, що записами трудової книжки позивача підтверджується страховий стаж позивача на посаді докера-механізатора, що зараховується до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугою років за статтею 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме: з 22.06.2006 року по 02.02.2011 року у ВСП ТОВ «Нікморсервіс Миколаїв» (4 роки 7 місяців), з 04.02.2011 року по 03.05.2012 року у ТОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія» (1 рік 3 місяці 3 дні), з 04.05.2012 року по 30.09.2015 року у ТОВ «Дніпро-бузький морський термінал» (2 роки 27 днів).
Вказаний стаж роботи на посаді докера-механіка позивач мав станом на 11.10.2017 року.
Тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 04.08.2023 року № 143250016067 є протиправним і підлягає скасуванню.
Судом встановлено, що відповідач відмовив позивачу у призначені пенсії за вислугою років на у зв'язку з тим, що він не має достатнього для призначення пенсії стажу роботи на посаді докера-механізатора, а саме: не менше 20 років.
На день звернення позивача до органів Пенсійного фонду України щодо призначення йому пенсії за вислугою років йому виповнилось 55 років.
В оскаржуваному рішенні від 04.08.2023 року № 143250016067 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зазначило, що на дату звернення позивача його страховий стаж становив 37 років 02 місяці 14 днів, з який стаж роботи позивача на посаді докера-механізатора - 18 років 03 місяці 04 дні.
Вище суд встановив, що Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області протиправно не зарахувало до стажу роботи на посаді докера-механізатора періоди роботи позивача з 22.06.2006 року по 02.02.2011 року у ВСП ТОВ «Нікморсервіс Миколаїв» (4 роки 7 місяців), з 04.02.2011 року по 03.05.2012 року у ТОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія» (1 рік 3 місяці 3 дні), з 04.05.2012 року по 30.09.2015 року у ТОВ «Дніпро-бузький морський термінал» (2 роки 27 днів), всього - 7 років 11 місяців.
Таким чином, загальний стаж роботи позивача на посаді докера-механізатора станом на 11.10.2017 становив 26 років 02 місяці 04 дні (18 років 03 місяці 04 дні + 7 років 11 місяців), тобто більше 20 років.
Отже, оскільки на день звернення до органів Пенсійного фонду України позивач досягнув необхідного 55 річного віку для призначення зазначеної пенсії за вислугу років, мав страховий стаж 37 років 02 місяці 14 днів, з яких не менше 20 років на роботах на посаді докера-механізатора (станом на 11.10.2017 - 26 років 02 місяці 04 дні), то у органів Пенсійного фонду України в цьому випадку відсутня можливість обирати декілька можливих варіантів дій: призначати пенсію позивачу чи ні. Тобто дискреція відповідачів в цих правовідносинах відсутня, навпаки, органи Пенсійного фонду України зобов'язані призначити позивачу відповідну пенсію.
Оскільки позивач подавав заяву на призначення пенсії за вислугою років до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області і він проживає на території Миколаївської області, тому суд вважає за необхідне зобов'язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати неврахований період роботи, призначити та виплачувати позивачу пенсію за вислугу років.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Позивач звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за вислугу років 28.07.2023 року, а тому позовна вимога позивача про зобов'язання відповідача призначити та виплачувати йому пенсію з цієї дати є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
У відповідності до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Отже, сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1073,60 грн. підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду у Київській області.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код 13844159) та Головного управління Пенсійного фонду у Київській області (вул. Андрія Саєнка, 10, м. Фастів, Київська область, Фастівський район, 08500, ідентифікаційний код 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення від 04.08.2023 року № 143250016067; зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 04.08.2023 року №143250016067.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугою років відповідно до пункту «г» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди його роботи на посаді докер-механізатором з 22.06.2006 року по 02.02.2011 року, з 04.02.2011 року по 03.05.2012 року, з 04.05.2012 року по 30.09.2015 року.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на умовах, передбачених пунктом «г» частини першої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 28.07.2023 року.
5. У решті позовних вимог відмовити.
6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду у Київській області (вул. Андрія Саєнка, 10, м. Фастів, Київська область, Фастівський район, 08500, ідентифікаційний код 22933548) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 1073,60 грн.
7. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А.В. Величко