14 березня 2024 рокусправа №380/1838/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до 7 прикордонного Карпатського загону ДПС України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (79010, м. Львів, вул. Личаківська, 74) в якому просить суд:
- визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного Карпатського загону (військова частина НОМЕР_3 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення у червні 2016 року та червні 2017 року відповідно, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди;
- зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний Карпатський загін (військова частина НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у червні 2016 року та червні 2017 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, ураховуючи раніше виплачені суми
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно виплачував позивачу грошову допомогу на оздоровлення у 2016 та 2017 роках без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, яка носить постійний характер
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.
Ухвалою про відкриття провадження запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (вх. №13091 від 19.02.2024 року), де просив у задоволенні позову відмовити з огляду на наступне.
Відповідно до абзацу 1 пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Відповідно до пункту 1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» граничні розміри, порядок та умови виплати винагороди, передбачені пунктом 1, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ та Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 2 зазначеної Постанови та з метою впорядкування виплати щомісячної грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України наказом Міністерства внутрішніх справ № 73 від 02.02.2016 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 р. за № 217/28347, затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція № 73 від 02.02.2016 р.)
Згідно з п. 8 Інструкції №73 від 02.02. 2016 р. винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Враховуючи вищезазначене, та те, що дана винагорода має окремий, особливий і разовий вираз виплати й не входять в склад грошового забезпечення, можемо стверджувати, що позивач очікував відповідної судової практики з даного питання, та відсутність вжитих дієвих заходів, вкотре підтверджує, що заборгованості з виплат на момент звільнення не було (позивач погодився з виплатами, оскільки суми виплат не оскаржував ні до вищестоящого начальства ні в судовому порядку). Тому, позовна вимога щодо визнання протиправними дії та бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону в частині виплати позивачу допомоги на оздоровлення в 2016 та 2017 роках, передбаченої п.1 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей » без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010 №889 не підлягає задоволенню.
Частиною 1 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 1.08.2019 № 208-ос майора ОСОБА_1 виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення із 01.08.2019.
Згідно Особистої картки грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2016 рік та 2017 рік в період проходження служби у Військовій частині НОМЕР_3 останньому виплачено:
- в червні 2016 року грошова допомога на оздоровлення в розмірі 9122,70 грн.;
- в червні 2017 року грошова допомога на оздоровлення в розмірі 9122,70 грн.;
Оскільки в порушення чинного законодавства грошова допомога на оздоровлення, яка виплачена у 2016-2017 роках була нараховані та виплачені позивачу з грошового забезпечення без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, то позивач звернувся до суду для захисту своїх порушених прав.
При вирішення вказаного спору про визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу допомоги на оздоровлення без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 та зобов'язання нарахувати та виплатити вказану допомогу, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року за № 2011-XII (далі - Закон №2011), з наступними змінами та доповненнями, соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Як передбачено п.1 ст.10-1 даного Закону №2011, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до ч.2 ст.9 цього ж Закону, до складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абзацами 1, 2 ч.4 вказаної статті встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 9-1 Закону №2011 при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.
Окрім того, нормами ч. 1 ст. 9-1 Закону №2011 передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Так, як вбачається з Особистої картки грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2016 рік та 2017 рік в період проходження служби у Військовій частині НОМЕР_3 до складу грошового забезпечення, з якого йому було здійснено обчислення допомоги на оздоровлення, які виплачено в червні 2016 року в розмірі 9122,70 грн. та червні 2017 року в розмірі 9122,70 грн. не включено щомісячну додаткову грошову винагороду.
Таким чином, спір в даній адміністративній справі в частині, що стосується матеріальної допомоги на оздоровлення виник з приводу нарахування та виплати таких без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 р. №889.
Так, постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що така щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалася позивачу, під час проходження ним військової служби.
Положення щодо невключення щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого нараховується допомога на оздоровлення містить п.8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 02.02.2016 року за №73 (далі - Інструкція №73).
Разом з тим, застосовуючи положення Інструкції №73, як спеціального нормативно-правового акта, що визначає структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті допомоги на оздоровлення, суд враховує пріоритетність законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
При цьому, суд звертає увагу, що ч. 4 ст. 9 Закону №2011, Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та може бути змінене лише законодавцем.
Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон №2011, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам цього Закону.
Судом також враховано висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17 та в постанові Верховного Суду від 16.05.2019 року у справі №826/11679/17, відповідно до яких до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.
Сторонами не заперечується, що перед звільненням додаткова грошова винагорода грошового забезпечення, на підставі №889, нараховувалась та виплачувалась позивачу щомісяця, а тому, на думку суду, за жодних обставин така винагорода не може вважатись одноразовою.
З огляду на викладене, позовні вимоги про визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу допомоги на оздоровлення в червні 2016 року та червні 2017 року без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.
Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
За наслідками розгляду даної справи розподіл судових витрат у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задоволити повністю.
Визнати протиправними дії 7 прикордонного Карпатського загону ДПС України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016 та 2017 роки без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.
Зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний Карпатський загіну (військова частина НОМЕР_3 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016 та 2017 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, виплату провести з урахуванням виплачених сум.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяКухар Наталія Андріївна