14 березня 2024 рокусправа №380/3025/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною відмови, зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії,-
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885), в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у переведенні на пенсію за вислугу років ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, місто Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ідентифікаційний код 13814885) перевести ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII з 21 грудня 2023 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що пенсійний орган безпідставно відмовив позивачу в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на підставі відсутності у нього права на призначення пенсії за вказаною нормою, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу для призначення пенсії. При цьому, у рішенні відповідачем вказано, що пільговий стаж служби не враховується в календарну вислугу років. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14.04.2021 року у справі №480/4241/18, зазначає, що в календарну вислугу років зараховується вислуга на пільгових умовах.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою про відкриття провадження запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (вх. №5137ел від 08.03.2024 року) в якому просив у задоволенні позову відмовити з огляду на наступне.
Згідно із витягом з наказу командира військової частини № НОМЕР_2 Західного оперативно - територіального об'єднання Національної гвардії України по стройовій частині від 04.01.2019 № 3, календарний строк служби ОСОБА_1 на день звільнення (04.01.2019) становить 22 роки 07 місяців 28 днів.
Отже, на час звільнення зі служби позивач не набув права на призначення пенсії за вислугу років на загальних підставах відповідно до п.п. «а» ч. 1 ст.12 Закону 2262.
Враховуючи зазначене, було призначено пенсію по інвалідності відповідно до пункту «а» статті 21 Закону № 2262 у розмірі 60 % відповідних сум грошового забезпечення (копія протоколу додається).
Зарахування вислуги років у пільговому обчислені для призначення пенсії за вислугу років дана стаття не передбачає.
Отже, Головне управління Пенсійного фронду України у Львівській області не мало правових підстав щодо призначення ОСОБА_1 пенсії відповідно до п. «а» ст.12 Закону - 2262 на підставі документів скерованих уповноваженим органом.
Позивач не мав на час звільнення необхідної календарної вислуги років, а саме 24 календарних роки і більше, календарних роки і більше.
Станом на 01.02.2023 у зв'язку із продовженням групи інвалідності розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 встановить 10253,05 грн.
Стаття 17 Закону № 2262-ХІІ визначає вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначенні пенсії.
Жодної відсилочної норми вказана стаття не містить, а також не містить посилання на те, що види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії можуть бути встановлені підзаконними актами.
Верховний Суд неодноразово висловлював свою позицію з приводу вирішення аналогічних спірних правовідносин. У постановах від 27 березня 2018 року у справі №295/6301/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 725/1959/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 161/4876/17, від 22.01.2019у справі № 295/10742/16-а, Верховний Суд дійшов до висновку, що Законом - 2262 не встановлено, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності вислуги років, обчисленої на пільгових умовах, а вказаним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності необхідної календарної вислуги років, та міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років.
Частиною 1 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 НГ України №3 від 04.01.2019 року ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 НГ України та всіх видів забезпечення (вислуга років на складає: у календарному обчисленні 22 рік 07 місяць 28 днів; у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги років): 02 років 04 місяці 10 днів), загальна вислуга років - 25 років 00 місяців 08 днів.
ОСОБА_2 є особою з інвалідністю третьої групи, після звільнення з військової служби йому призначена пенсія по інвалідності з 05.01.2019 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі Закон №2262-ХІІ).
21.12.2023 р. ОСОБА_2 звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою, просив провести йому перерахунок та виплату пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу років, з врахуванням вислуги років, що становить 25 років 00 місяців 08 днів.
Листом № 1176-48/А-52/8-1300/24 від 07 грудня 2023 року ГУ ПФ у Львівській області повідомило, що для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» статті 12 Закону №2262 відсутні підстави, оскільки вислуга років у календарному обчисленні становить 25 років 00 місяців 08 днів, а для призначення даного виду пенсії закон визначив наявність вислуги 25 років та більше.
Вважаючи відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у призначенні пенсії за вислугу років протиправною, позивач звернувся до суду з позовом.
При вирішення вказаного спору суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII від 09.04.1992 року визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII від 9 квітня 1992 року пенсія за вислугу років призначається: а) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних років і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Так, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області відмовлено у задоволенні заяви позивача про призначення пенсії за вислугу років.
В пункті "а" статті 12 Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності вислуги, обчисленої на пільгових умовах.
Вказаною нормою Закону чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається незалежно від віку особам, які звільнені зі служби з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних років і більше.
Як вбачається з матеріалів справи на час звільнення позивача зі служби вислуга років у календарному обчисленні становила - 22 роки 07 місяців 28 днів, що не є достатнім для призначення пенсії за вислугу років у відповідності до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII від 09 квітня 1992 року.
При цьому, позивач посилався на те, що для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі по тексту постанова КМУ №393).
Пунктом 1 постанови КМУ №393 встановлено, що для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.
Відповідно п.3 постанови КМУ №393 певні періоди служби зараховуються до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, на пільгових умовах.
Таким чином, за приписами п.3 постанови КМУ №393 пільгова вислуга років враховується для визначення розміру пенсії, а не для її призначення.
Суд зауважує, що після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», і стаття 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і Постанова № 393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.
Тобто, постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» змінено правове регулювання щодо врахування пільгової вислуги років при призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Виходячи з положень статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пунктів 1 та 2-1 Постанови № 393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови № 393 визначає, що певні періоди підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.
Згідно законодавства, чинного на час виникнення спірних відносин у цій справі, необхідною умовою для призначення спірної пенсії є наявність необхідної календарної вислуги років.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 31 серпня 2023 року у справі № 200/4951/22, у якій, серед іншого Суд дійшов висновку, що для призначення пенсії за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393 в редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16 лютого 2022 року.
Судом встановлено, що вислуга років позивача складає: в календарному обчисленні - 22 роки 07 місяців 28 днів; у пільговому обчисленні - 01 рік 10 місяці 26 днів (без календарної вислуги). Загальна вислуга років: 24 роки 06 місяців 24 дні.
Оскільки календарна вислуга років позивача становить менше 24 років, а пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для призначення такої, то відповідач правомірно відмовив у призначенні пенсії позивачу пенсії за вислугу років.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 11 вересня 2023 року у справі №480/4827/22.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідачем не порушено прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.
Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до встановлених статтею 139 КАС України правил розподілу судових витрат понесені позивачем витрати на сплату судового збору покладаються судом на нього.
Керуючись ст. ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною відмови, зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяКухар Наталія Андріївна