20 лютого 2024 рокусправа № 380/8919/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Проданець Н.В., представника відповідача Григоришин А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - ГУ НП у Львівській області, відповідач), позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 06.04.2023 №1223 в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 12.04.2023 №160 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції за п.6 частини першої статті 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного Статуту Національної поліції України);
- поновити позивача на посаді дізнавача сектору дізнання ВП №2 ЛРУП №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області, зарахувавши час вимушеного прогулу до вислуги років, стягнувши з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу
Позовні вимоги обґрунтовано такими аргументами: для застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення необхідно встановити факт вчинення ним дисциплінарного проступку. Дисциплінарний проступок полягає у конкретних діях чи бездіяльності, які вчинені поліцейським протиправно та умисно, в тому числі невиконання поліцейським конкретних службових обов'язків, порушення обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також вчинення дій, які підривають авторитет поліції. Фактично позивач звільнений зі служби в поліції у зв'язку з повідомленням йому про підозру в начебто отриманні неправомірної вигоди від ОСОБА_2 за не притягнення останнього до відповідальності. При цьому, відповідач, всупереч ч. 3 ст. 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України самостійно не встановив обставин наявності чи відсутності факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а у висновку службового розслідування міститься лише дублювання правової кваліфікації кримінального правопорушення, відомості про яке внесені до ЄРДР про можливе отримання позивачем неправомірної вигоди 23.03.2023. В основу висновку службового розслідування покладені пояснення службових осіб ГУНП у Львівській області, які не підтверджують факт отримання позивачем неправомірної вигоди. Жодних доказів того, що позивач вчинив саме дисциплінарний проступок та порушив саме службову дисципліну у висновку службового розслідування не відображено та не підтверджується матеріалами справи, оскільки виклад встановлених службовим розслідуванням обставин стосується здебільшого викладу повідомлення позивачеві про підозру у кримінальному провадженні. Відтак, звільнення проведено за відсутності правових підстав, оскільки матеріали службового розслідування не містили жодного доказу скоєння дисциплінарного проступку, що дискредитує та підриває авторитет поліції.
Саме по собі оголошення позивачу підозри у вчиненні кримінального правопорушення до оголошення вироку суду, враховуючи презумпцію невинуватості, не може бути розцінено як порушення норм Закону України «Про Національну поліцію» та Присяги поліцейського щодо недотримання вимог до бездоганної поведінки поліцейського, тобто не може бути розцінено як дисциплінарний проступок. Інформація зазначена у висновку службового розслідування, яка стала підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних наказів, обґрунтовує скоєння позивачем кримінального правопорушення, натомість матеріали справи не містять доказів про наявність обвинувального вироку відносно позивача.
Відповідно до положень п. 10 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення. За висновком службового розслідування ОСОБА_1 вчинив грубе порушення службової дисципліни, за яке слід застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби. Оскільки вина позивача у вчиненні кримінального правопорушення є недоведеною в суді, наказ про звільнення його з роботи є передчасним та протиправним. Таким чином, звільнення позивача можливе лише за п. 10 (а не п. 6 ст. 77 Закону), тобто у випадку набрання вироком суду законної сили, а не за порушення службової дисципліни.
Також відповідач всупереч ч. 4 ст. 19 Дисциплінарного статуту не врахував обставини, що пом'якшують відповідальність позивача, а саме: його попередня бездоганна поведінка, високі показники виконання повноважень, відсутність дисциплінарних стягнень на час службового розслідування.
Позивач також покликається на те, що звільнення зі служби в поліції є втручанням у його право на приватне життя, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вважає, що у цій справі втручання у його приватне життя, яке полягало у звільненні, здійснено відповідачем не згідно із законом та не є необхідним у демократичному суспільстві.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві (том 1 а.с.30-49), просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю. Проведеним службовим розслідуванням установлено, що факти, які стали підставою для призначення та проведення службового розслідування, знайшли своє підтвердження та стали можливими унаслідок, зокрема, безвідповідального ставлення до виконання службових обов'язків зі сторони дізнавача сектору дізнання ВП № 2 ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , котрий відповідно до підпункту «з» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» будучи суб'єктом на якого поширюється дія цього Закону, 23.03.2023 використовуючи свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості отримав від громадянина ОСОБА_2 неправомірну вигоду в розмірі 5000 доларів США, чим грубо порушив службову дисципліну зокрема вимоги статтей 19, 68 Конституції України, статтей 22, 38 Закону України «Про запобігання корупції», частин першої та другої статті 18, статті 19 Закону України «Про Національну поліцію», частини першої, підпунктів 1, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, абзаців 1, 2, 5 пункту 1 розділу ІІ, пункту 3 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, щодо обов'язку поліцейського за будь-яких обставин, як у робочий, так і в неробочий час, дотримуватись основоположних принципів, які закріплені у вищевказаних законодавчих актах України, зокрема: верховенства права, законності, відкритості та прозорості, справедливості та рівності; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України; бути прикладом дотримання Конституції та законів України, інших нормативно - правових актів, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, професійно-етичних вимог, основних принципів професійної діяльності та правил поведінки поліцейських, тобто вчинив дисциплінарний проступок, що дискредитує та підриває авторитет поліції. Також старший лейтенант поліції ОСОБА_1 в порушення вимог абзацу 6 пункту 3 Розділу V Положення про організацію діяльності підрозділів дізнання органів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 20.05.2020 № 405, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 червня 2020 року за № 491/34774, вчинив дії, які викликали сумнів у його об'єктивності та неупередженості.
При визначені виду дисциплінарного стягнення враховано тяжкість дисциплінарного проступку (скоєння вчинку, що дискредитує та підриває авторитет поліції), вчиненого старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 , та обставин, за яких його допущено.
Доводи, викладені у позову про те, що підставою для звільнення його зі служби в поліції стало саме кримінальне провадження №62023140120000043 розпочатого 02.02.2023, що, в свою чергу, є протиправним, оскільки на час звільнення зі служби відсутній обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили, ГУНП у Львівській області вважає помилковими, оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни та вчинення дій, що підривають авторитет поліції, що за змістом статті 12 Дисциплінарного статуту є дисциплінарним проступком. При цьому відсутність обвинувального вироку суду щодо позивача не може ототожнюватися з відсутністю в його діях порушення службової дисципліни. Дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами. Поняття «службова дисципліна» містить в собі не лише обов'язок особи належним чином виконувати свої службові обов'язки, а й обов'язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника поліції. Зі змісту Присяги працівника поліції слідує, що його поведінка має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов'язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивного іміджу органів поліції. Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення таких дій, які підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Застосування дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, які порочать поліцейського, не є тотожним кримінальній відповідальності за вчинення таких дій. Підставою для висновків службового розслідування є обставини вчинення позивачем дій, що порочать звання поліцейського і можуть викликати сумнів у її об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності поліції. Відсутність обвинувального вироку суду у кримінальній справі не свідчить про відсутність в діях позивача ознак дисциплінарного проступку та не є перешкодою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, які дискредитують звання поліцейського. Рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, хоч і прийнято у тому числі на підставі відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження, розпочатого відносно позивача, ґрунтується на самостійних правових підставах та доказах, отриманих в ході службового розслідування. Подібний висновок вже був висловлений у постановах Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № 825/1398/17, від 06.03.2020 у справі № 804/1758/18, 20.10.2020 у справі № 340/1502/19.
ГУНП у Львівській області також стверджує, що його правова позиція узгоджується із усталеною практикою Верховного Суду, а також Європейського суду з прав людини. Звертає увагу суду на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17, в якій зазначено, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. The United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Таким чином, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру. Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 17.06.2021 у справі № 804/6242/17, від 22.10.2020 у справі № 826/3499/18, від 17.03.2020 у справі № 818/235/17, від 06.02.2020 у справі № 300/1406/19, від 22.01.2020 у справі № 160/1750/19, та в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 9901/918/18, від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 02.10.2018 у справі №9901/454/18 (П/9901/454/18), від 13.06.2018 у справі № 800/395/17, від 22.01.2019 у справі № 800/454/17 (П/9901/141/18) тощо.
Суд вислухав промови учасників справи, в тому числі пояснення позивача з приводу обставин, за наслідками розслідування яких прийнято оскаржені рішення, дослідив долучені до матеріалів справи письмові копії доказів та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
ОСОБА_1 з грудня 2018 року проходив службу в Національній поліції України, з 16.07.2021 - на посаді дізнавача сектору дізнання відділу поліції №2 Львівського районного управління поліції №1 ГУНП у Львівській області, звання - старший лейтенант поліції (том 1 а.с.55-62).
Матеріали наданого відповідачем службового розслідування (том 1 а.с.85-222, том 2 а.с.1-266) свідчать про таке:
18.04.2019 ОСОБА_1 присягнув на вірність Українському народові - присягнув вірно служити Українському народові, дотримуватись Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки.
09.07.2021 старший лейтенант поліції ОСОБА_1 був ознайомлений під особистий підпис з «Формою інструктажу з основних положень Закону України «Про запобігання корупції», зокрема з нормами етичної поведінки, та з заборонами і обмеженнями встановленими ЗУ «Про запобігання корупції», а також неодноразово ознайомлювався з основним положеннями Закону України «Про запобігання корупції», зокрема з нормами етичної поведінки та з заборонами і обмеженнями встановленими цим законом.
23.03.2023 до ГУ НП у Львівській області надійшла інформація про те, що цього ж дня працівниками Територіального управління Державного бюро розслідувань (далі - ТУ ДБР) розташованого у м.Львові, в рамках кримінального провадження №62023140120000043 розпочатого 02.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України), в порядку ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) затримано начальника сектору дізнання відділу поліції №2 Львівського районного управління поліції № 1 (далі - ВП № 2 ЛРУП № 1) ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_4. та дізнавача сектору дізнання ВП № 2 ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1., а також у приміщеннях службових кабінетів ВП № 2 ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області, за адресою: м.Жовква, вул. С. Бандери, 13, проводиться обшук.
Наказом № 1058 від 23.03.2023 року за фактом можливих порушень службової дисципліни зі сторони окремих працівників ГУНП у Львівській області призначено службове розслідування у формі письмового провадження.
У ході службового розслідування скеровано запит ОСОБА_3 , старшому слідчому другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, про отримання копії повідомлення про підозру начальнику сектору дізнання ВП №2 ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області капітану поліції ОСОБА_4. та дізнавачу сектору дізнання ВП № 2 ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1. в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №62023140120000043, розпочатому 02.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а також про міру запобіжного заходу обрану вищевказаним працівникам.
29.03.2023 до ГУНП у Львівській області надійшли матеріали щодо запитуваної інформації зокрема копія повідомлення про підозру. Із змісту повідомлення від 24.03.2023 встановлено, що «…старший слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові Ніколайчук Олексій Іванович, розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62023140120000043 від 02.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 368 КК України, та встановивши наявність достатніх доказів для повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, відповідно до ст. ст. 40, 42, 276, 277, 278 КПК України, повідомив ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Туринка Жовківського району Львівської області зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , громадянину України, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю с. Воля-Висоцька Жовківського району Львівської області, проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , громадянину України, про підозру в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду та в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 368 КК України. […]
Відповідно до наказу начальника ГУНП у Львівській області № 245 о/с від 16.07.2021 лейтенанта поліції ОСОБА_1. переміщено на посаду дізнавача сектору дізнання ВП № 2 ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області. […]
Відповідно до ст. 40-1 КПК України, ОСОБА_1 як дізнавач, при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого, несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення дізнання, та уповноважений: починати дізнання за наявності підстав, передбачених цим Кодексом; повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру у вчиненні кримінального проступку; за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження; приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Пунктами 1, 2, 3, 6, статтею 1 Розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України № 2337-VIII від 15.03.2018, службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейських ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зокрема бути вірними Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України, знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки, запобігати вчиненню правопорушень, утримуватися від дій, які підривають авторитет Національної поліції України. […]
Згідно посадової інструкції дізнавача ВП № 2 ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області, затвердженої начальником вказаного відділу поліції в січні 2023 року, ОСОБА_1 , уповноважений в межах компетенції, передбаченої КПК України, здійснювати дізнання та приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу, а також за вчинення протиправних діянь несе відповідальність у визначеному законом порядку.
Відповідно до ст. 1 Розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, зокрема, професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно- правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України. […]
Проте, у порушення указаних вище вимог чинного законодавства ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , будучи відповідно начальником сектору дізнання ВП № 2 ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області та дізнавачем вказаного сектору дізнання, тобто працівниками правоохоронного органу та службовими ососбами, які займають відповідальне становище, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби, з метою особистого збагачення, діючи як співвиконавці за попередньою змовою групою осіб, вчинили кримінальне правопорушення при наступних обставинах.
Так, 09.11.2022, близько 16.13 год., у пункті пропуску «Рава-Руська-Гребене» державного кордону України та Республіки Польща, під час паспортного контролю у напрямку виїзд з України ОСОБА_2 , пред'явив тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 та довідку військово-лікарської комісії №11/4301, ОСОБА_5 , пред'явив тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 та довідку військово-лікарської комісії №11/4302 з ознаками підроблення, видані відповідно «ІНФОРМАЦІЯ_5 * Код НОМЕР_8» та « ІНФОРМАЦІЯ_4 * Код НОМЕР_7», у зв'язку з чим останнім було відмовлено у виїзді за кордон та повідомлено про вказаний факт ВП № 2 ЛРУП № 1 ГУ НП у Львівській області.
У подальшому, 10.11.2022, начальником сектору дізнання ВП № 2 ЛРУП № 1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4. за вказаним фактом внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022142400000491 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
Того ж дня, проведення дізнання у вказаному кримінальному провадженні доручено ОСОБА_4. групі дізнавачів сектору дізнання ВП № 2 ЛРУП № 1 ГУ НП у Львівській області у складі ОСОБА_15., ОСОБА_12., ОСОБА_7., ОСОБА_25. та ОСОБА_1., якого визначено старшим групи, та яким тоді ж вказане кримінальне провадження прийнято до свого провадження та розпочато проведення дізнання.
Приблизно в середині грудня 2022 року, точна дата досудовим розслідування не встановлена, ОСОБА_4 , у зв'язку із проведенням дізнання у кримінальному провадженні № 12022142400000491, зателефонував до ОСОБА_2 та викликав його на 19.11.2022 до себе та дізнавача ОСОБА_1 у ВП № 2 ДРУГІ № 1 ГУ НП у Львівській області.
19.11.2022, вдень, точний час досудовим розслідування не встановлено, ОСОБА_2 , на виконання вказівки ОСОБА_4 , прибув до ВП № 2 ЛРУ11 № 1 ГУНП у Львівській області.
Під час спілкування із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , перебуваючи в своєму службовому кабінеті у ВП № 2 ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області, у присутності начальника сектору дізнання вказаного відділу поліції ОСОБА_4., повідомив ОСОБА_2 про одержання під час проведення дізнання у кримінальному провадженні № 12022142400000491 відомостей, які свідчать про причетність ОСОБА_2 та ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, а відкладають підстави для притягнення останніх до кримінальної відповідальності. Водночас, ОСОБА_4 запитав у ОСОБА_2 , чи має бажання останній та ОСОБА_5 бути притягненими до кримінальної відповідальності за вказане кримінальне правопорушення, на що ОСОБА_2 повідомив, що не бажають.
Відтак, після з'ясування позиції ОСОБА_2 щодо небажання бути притягненим до кримінальної відповідальності, у ОСОБА_4 та ОСОБА_1 виник спільний злочинний умисел, направлений на одержання від ОСОБА_2 неправомірної вигоди у виді грошових коштів в сумі 5000 доларів США (згідно курсу НБУ складає 182843 гривень), за не притягнення ОСОБА_6 , ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні № 12022142400000491 від 10.11.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, та закриття вказаного кримінального провадження
Реалізовуючи свій спільний із ОСОБА_1 єдиний злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_2 , ОСОБА_4 у присутності ОСОБА_1 , повідомив ОСОБА_2 про можливість вирішення ними питання щодо не притягнення його та ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні № 12022142400000491 від 10.11.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, та закриття вказаного кримінального провадження, за умови одержання ними від ОСОБА_2 неправомірної вигоди, розмір якої є визначений додатково, на що ОСОБА_2 погодився.
Відтак, ОСОБА_2 , […], з метою викриття злочинних дій останніх, звернувся з відповідною заявою до правоохоронних органів та з цього часу почав діяти під їхнім контролем.
02.03.2023 близько 16:11 ОСОБА_4 з мобільного телефону НОМЕР_3 через інтернет-мессенджер «WhatsApp» зателефонував до ОСОБА_2 на номер телефону НОМЕР_4 та повідомив останнього при необхідність його прибуття до ВП № 2 ЛРУП № 1 ГУ НП у Львівській області для обговорення умов закриття вказаного провадження.
15.03.2023, близько 12:50 ОСОБА_2 на виконання вказівки ОСОБА_4 прибув до ВП № 2 ЛРУП № 1 ГУ НП у Львівській області, та неподалік вказаного відділу поліції зустрівся із ОСОБА_4 , який запросив його сісти до автомобіля, яким керував.
Під час вказаної зустрічі ОСОБА_4 , реалізовуючи свій спільний із ОСОБА_1 єдиний злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_2 , повідомив останнього про можливість вирішення питання щодо не притягнення ОСОБА_2 та ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні № 12022142400000491 від 10.11.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, та закриття вказаної кримінального провадження, за умови надання ОСОБА_2 йому та ОСОБА_1 неправомірної вигоди в сумі 5000 доларів США. ОСОБА_2 […], будучи обізнаним про злочинні наміри ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , погодився із вказаною пропозицією надання неправомірної вигоди та домовився із ОСОБА_4 , що прибуде 23.03.2023 до ВП № 2 ЛРУП № 1 ГУ НП у Львівській області для передачі йому та ОСОБА_1 неправомірної вигоди в сумі 5000 доларів США за вирішення вказаних вище питань.
23.03.2023, близько 12:00, відповідно до вказівки ОСОБА_4 , ОСОБА_2 прибув до ВП № 2 ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області, розташованого за адресою: Львівська область, м. Жовква, вул. С. Бандери, 13, та близько 12:40 того ж дня, ОСОБА_4 […] перебуваючи разом із ОСОБА_1 в салоні власного автомобіля OPEL ASTRA р.н.з. НОМЕР_5 . припаркованого неподалік будинку за адресою: АДРЕСА_3 , одержав від ОСОБА_2 для себе та ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 5000 доларів США (згідно курсу НБУ складає 182843 гривень), за непритягнення ОСОБА_2 та ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні № 12022142400000491 від 10.11.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, та закриття вказаного кримінального провадження.
Того ж дня, одразу ж після одержання неправомірної вигоди, протиправна діяльність ОСОБА_4 та ОСОБА_1 була припинена працівниками правоохоронних органів та останніх було затримано, а предмет одержаної останніми від ОСОБА_2 неправомірної вигоди у виді грошових коштів в сумі 5000 доларів США виявлено та вилучено під час проведення обшуку автомобіля «OPEL ASTRA» р.н.з. НОМЕР_6 з-під автомобільного коврика біля переднього пасажирського сидіння вказаного автомобіля…».
В ході службового розслідування отримано довідку про стан досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12022142400000491 від 10.11.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 358 КК України, відповідно до якої:
- 10.11.2022 начальник сектору дізнання відділу поліції № 2 Львівського РУП № 1 ГУНП у Львівській області капітан поліції ОСОБА_4. вніс відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022142400000491 за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, про те, що 09.11.2022 близько 16:13 на ПП «Рава-Руська-Гребене» державного кордону України та Республіки Польща, під час паспортного контролю ОСОБА_2 , пред'явив тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 та довідку військово-лікарської комісії №11/4301, а також ОСОБА_5 , пред'явив тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 та довідку військово-лікарської комісії №11/4302 з ознаками підроблення, видані «ІНФОРМАЦІЯ_5 * Код НОМЕР_8» та «ІНФОРМАЦІЯ_4 * Код НОМЕР_7».
- 10.11.2022 згідно даних ЄРДР здійснення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні доручено дізнавачу ВП № 2 Львівського РУП № 1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_1.
- процесуальне рішення про закриття у кримінальному проваджені за №12022142400000491 від 10.11.2022 дізнавачем не приймалось;
- 23.03.2023 кримінальне провадження №12022142400000491 вилучено працівниками ТУ ДБР.
В ході службового розслідування в посадових осіб ГУ НП у Львівській області відбиралися пояснення, в т.ч.:
- ОСОБА_4 підставі статті 63 Конституції України від надання будь-яких пояснень відмовився;
- ОСОБА_1 пояснив, що у його провадженні знаходились матеріали кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12022142400000491 від 10.11.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 358 КК України. В ході провадження було зібрано усі необхідні матеріали та в подальшому планувалось передача його до суду. Також в матеріалах справи були відсутні документи щодо гуманітарної місії ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , натомість були факти використання ними підроблених документів. Відтак жодної можливості закриття провадження не було. ОСОБА_1 просить врахування об'єктивно наявні факти, з врахуванням положень щодо невинуватості особи до прийняття відповідного судового рішення;
- старший дізнавач СД відділу поліції № 2 Львівського РУП № 1 ГУНП у Львівській області капітан поліції ОСОБА_7 пояснив, що 23.03.2023 він прибув на робоче місце близько 09:30, оскільки знаходився у Жовківському районному суді. У кабінеті в цей час знаходився начальник СД капітан поліції ОСОБА_4., з яким ОСОБА_7 працює в одному кабінеті. З поведінки ОСОБА_8 нічого підозрілого він не побачив, той поводив себе як зазвичай, організовував роботу та контролював дізнавачів. Близько 12:00 - 12:15 ОСОБА_9 покинув службовий кабінет, куди саме він пішов, ОСОБА_10 невідомо. ОСОБА_11 не повідомляв про свої плани, лише сказав, що на обід піти разом не зможуть;
- старший дізнавач ОСОБА_12 повідомила, що близько 12:20 в кабінет зайшов ОСОБА_13 , який поводив себе як зазвичай та в руках тримав матеріали невідомого їй кримінального провадження, яке поставив на стіл. Після цього ОСОБА_14 присів за свій робочий стіл та між ними виникла розмова, в якій остання розпитувала чим ОСОБА_13 займався, на що такий повідомив, що їздив за характеризуючими даними на одного з учасників кримінального провадження. Через кілька хвилин до кабінету зайшла ОСОБА_15 та повернула ОСОБА_16 супровідні листи НДЕКЦ після чого вийшла з кабінету. Після цього ОСОБА_13 вийшов із кабінету та в цей час у коридорі знаходився ОСОБА_11 , котрий пішов разом із ним в невідомому їй напрямку. В подальшому близько 13:00 до її службового кабінету зайшли кілька чоловіків разом із керівництвом підрозділу та черговою ОСОБА_17 котра вказала на робоче місце ОСОБА_18 та після цього було зачитано ухвалу про проведення обшуку. В ході обшуку було оглянуто сейф ОСОБА_18 та вилучено особистий ноутбук;
- старший інспектор-черговий чергової частини відділу поліції № 2 Львівського РУП № 1 ГУНП у Львівській області капітан поліції ОСОБА_19 пояснила, що 23.03.2023 о 08:00 заступила на чергування по відділу поліції № 2 ЛРУП №1 ГУНП, спільно із помічником чергового ОСОБА_20 . Цього ж дня, близько 12:30 вийшла на вулицю та із сходової клітки побачила, що на відстані близько 300 м зупинились два авто та з них вибігли невідомі особи у жилетах з написом «ДБР», поряд стояли два працівники сектору дізнання - начальник СД капітан поліції ОСОБА_4 та дізнавач СД старший лейтенант поліції ОСОБА_13 , через декілька хвилин до підрозділу підійшли 1-й заступник ОВ ТУ ДБР ОСОБА_21 , о/у ДБР ОСОБА_22 та старший слідчий ДБР Перунов В.А., в останніх було перевірено службові посвідчення та одночасно з цим про їх прихід було повідомлено відповідального, керівництво ВП, чергову частину ЛРУП № 1 та чергову частину ГУНП. Потім ОСОБА_19 разом з цими посадовими особами піднялася на 2 поверх, де знаходились кабінети ОСОБА_8 та ОСОБА_18 ; в присутності керівництва ВП працівники ДБР та прокуратури почали проводити невідкладні слідчі дії.
З огляду на встановлені обставини комісія дійшла висновку, проведеним службовим розслідуванням установлено, що факти, які стали підставою для призначення та проведення службового розслідування, знайшли своє підтвердження та стали можливими в т.ч. внаслідок безвідповідального ставлення до виконання службових обов'язків зі сторони дізнавача сектору дізнання відділу поліції № 2 Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , котрий відповідно до підпункту «з» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» будучи суб'єктом на якого поширюється дія цього Закону, 23.03.2023 використовуючи свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості отримав від громадянина ОСОБА_2 неправомірну вигоду в розмірі 5000 доларів США, чим грубо порушив службову дисципліну зокрема вимоги статтей 19, 68 Конституції України, статтей 22, 38 ЗУ «Про запобігання корупції», частин першої та другої статті 18, статті 19 Закону України «Про Національну поліцію», частини першої, підпунктів 1, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, абзаців 1, 2, 5 пункту 1 розділу ІІ, пункту 3 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, щодо обов'язку поліцейського за будь-яких обставин, як у робочий, так і в неробочий час, дотримуватись основоположних принципів, які закріплені у вищевказаних законодавчих актах України, зокрема: верховенства права, законності, відкритості та прозорості, справедливості та рівності; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліції», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України; бути прикладом дотримання Конституції та законів України, інших нормативно - правових актів, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, професійно-етичних вимог, основних принципів професійної діяльності та правил поведінки поліцейських, тобто вчинив дисциплінарний проступок, що дискредитує та підриває авторитет поліції.
Також старший лейтенант поліції ОСОБА_1 в порушення вимог абзацу 6 пункту 3 Розділу V Положення про організацію діяльності підрозділів дізнання органів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 20.05.2020 № 405, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 червня 2020 року за № 491/34774, вчинив дії, які викликали сумнів у його об'єктивності та неупередженості.
Ці факти не лише суперечать сутності й призначенню правоохоронних інституцій, зокрема поліції, в підрозділі, де проходить службу старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , який зобов'язаний вчиняти дії щодо підтримання правопорядку, а й розхитують підвалини державності, викривляє уявлення населення про інтереси та ідеали громадянського суспільства на шляху до інтеграції нашої держави в європейську спільноту.
При визначені виду дисциплінарного стягнення враховано тяжкість дисциплінарного проступку, вчиненого старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 , обставин, за яких його допущено, а також скоєння вчинку, що дискредитує та підриває авторитет поліції.
Проаналізувавши сукупність встановлених обставин допущеного старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 дисциплінарного проступку та те, що він, замість безумовного виконання закріплених законами перед поліцією завдань, їх грубо проігнорував, відтак своїм вчинком дискредитував та підірвав авторитет поліції та поставив під сумнів доцільність свого подальшого проходження служби в органах Національної поліції, дисциплінарна комісія дійшла до висновку про необхідність застосування відносно старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 найсуворішого дисциплінарного стягнення, передбаченого статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» від 15.03.2018 № 2337-VIII.
Ухвалою (справа №463/2222/23, провадження №1-кс/463/2228/23) від 30.03.2023 слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова відсторонив підозрюваного ОСОБА_1 від посади дізнавача сектору дізнання відділу поліції № 2 Львівського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції у Львівській області, строком на два місяці, в межах строку досудового розслідування.
04.04.2023 року затверджено Висновок службового розслідування за фактом можливих порушень службової дисципліни зі сторони окремих працівників ГУ НП у Львівській області (далі - Висновок службового розслідування).
Наказом від 06.04.2023 № 1223 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників ГУНП у Львівській області та порушення службової дисципліни» за грубе порушення службової дисципліни, зокрема вимог ст.ст. 22, 38 Закону України «Про запобігання корупції», частин першої та другої ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», частини першої, підпунктів 1, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, абзаців 1, 2, 5 пункту 1 розділу ІІ, пункту 3 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, абзацу 6 пункту 3 Розділу V Положення про організацію діяльності підрозділів дізнання органів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 20.05.2020 № 405, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 червня 2020 року за № 491/34774 та своїх функціональних обов'язків, на підставі пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, застосовано до дізнавача сектору дізнання відділу поліції № 2 Львівського РУП № 1 ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.
Наказом № 160 о/с від 12.04.2023 ОСОБА_1 звільнено зі служби з поліції відповідно до Закону «Про Національну поліцію» за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 та пункту 2 частини першої статті 19 КАС України спори з приводу проходження публічної служби віднесено до юрисдикції адміністративних судів. Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень і є одним із різновидів публічної служби. Отже, цей спір належить до юрисдикції адміністративних судів.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).
Відповідно до статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Стаття 18 Закону №580-VIII визначає основні обов'язки поліцейського. Зокрема, поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва (пункти 1, 2 частини першої).
Статтею 19 Закону № 580-VIII визначає види відповідальності поліцейських. У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону (частина перша).
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частина друга).
Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут). Дисциплінарний статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Згідно з частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту визначено види дисциплінарних стягнень. Так до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
За визначенням, наведеним в частині першій статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 893 від 07.11.2018 затверджені Порядок проведення службових розслідувань в Національній поліції України та Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України.
Статтею 14 Дисциплінарного статуту визначено порядок накладання дисциплінарних стягнень. Згідно з частинами другою та третьою цієї статті з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування, яке призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Частина четверта статті 14 Дисциплінарного статуту визначає, що підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Стаття 15 Дисциплінарного статуту регламентує діяльність дисциплінарних комісій. Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії (частина перша). Дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування (частина друга). Забороняється включення до складу дисциплінарної комісії осіб, які є підлеглими поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування, осіб, які сприяли вчиненню або приховуванню дисциплінарного проступку, та осіб, зацікавлених у результатах розслідування. У разі виникнення таких обставин член дисциплінарної комісії зобов'язаний негайно письмово повідомити про це керівнику, який призначив службове розслідування (частина четверта). За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку (частина п'ятнадцята).
Частиною першою статті 16 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (частина четверта статті 16).
Частиною третьою статті 19 Дисциплінарного статуту визначено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Згідно зі статтею сьомою цієї статті у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Відповідно до частин першої, другої статті 21 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу. У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.
Статтею 22 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується. Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. В контексті оцінки спірних правовідносин суд враховує такі висновки Верховного Суду, наведені в постанові від 26.01.2021 у справі №2140/1342/18 (№ в ЄДРСР 94394137):
«Суд вважає за доцільне наголосити, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.
Дискредитація звання рядового і начальницького складу національної поліції за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Вчинки, що дискредитують працівників національної поліції та власне національна поліція, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Зазначена правова позиція знаходить своє відображення в постановах Верховного Суду від 05.05.2019 у справі №825/1902/16, від 17.07.2019 у справі №806/2555/17, від 07.03.2019 у справі № 819/736/18.
Підставою для звільнення позивача зі служби в поліції стало вчинення позивачем дисциплінарного проступку у вигляді грубого порушення службової дисципліни та вчинення дій, які дискредитують звання працівника ОВС.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, підставою для призначення службового розслідування стало надходження інформації про проведення у службових приміщеннях Корабельного відділення поліції Херсонського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області обшуку у рамках кримінального провадження № 42018230000000066, розпочатого 04.04.2018 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, за фактом вимагання неправомірної грошової винагороди працівниками Корабельного відділення поліції.
Згідно висновку про службове розслідування, позивач, при використанні своїх службових повноважень, становища та пов'язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди для себе, вступив у поза процесуальні стосунки, вимагав неправомірної вигоди за не притягнення до кримінальної відповідальності, здійснював психологічний та фізичний тиск на підозрюваного, примушував видати на ім'я ОСОБА_13 (довіреної особи ОСОБА_1 та ОСОБА_14 ) генеральну довіреність на вчинення всіх юридичних дій від імені ОСОБА_11 з 24 по 29 березня 2018 р. на території одного з будинків дачного кооперативу, примушував із застосуванням психологічного тиску виписати з квартири малолітню дитину, що суперечить покладеним на поліцейського обов'язкам та призвело до суспільного резонансу через створення негативної громадської думки та завдало непоправної шкоди і авторитету діяльності Національної поліції України (дискредитував органи поліції).
Верховний Суд наголошує, що положення статей 8, 18 Закону України «Про Національну поліцію», а також приписів Правил етичної поведінки поліцейських, покладають на поліцейського обов'язок бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника поліції, статутів, наказів, норм моралі, етичної поведінки поліцейських.
Виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов'язків, був зобов'язаний не допускати вчинків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер.
З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, Суд приходить до переконання, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним. Дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій несумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Така оцінка відповідача пов'язана із діями, які були виявлені в рамках кримінального провадження №42018230000000066. […]
Висновки судів попередніх інстанцій стосовно того, що сам факт притягнення поліцейського до кримінальної відповідальності в рамках кримінального провадження до ухвалення вироку у справі не може бути підставою для звільнення поліцейського зі служби в поліції, колегія суддів Верховного Суду відхиляє, оскільки, як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни.».
При прийнятті рішення у цьому спорі суд керується такими мотивами щодо оцінки зібраних у справі доказів та аргументів сторін щодо застосування релевантних норм права:
10.11.2022 начальник сектору дізнання ВП № 2 ЛРУП № 1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4. зареєстрував в Єдиному реєстрі досудових розслідувань кримінальне провадження відомості №12022142400000491 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України за таким фактом: 09.11.2022 орієнтовно о 16.13 год. у пункті пропуску «Рава-Руська-Гребене» державного кордону України та Республіки Польща під час проходження паспортного контролю у напрямку на виїзд з України громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_5 пред'явили документи (тимчасові посвідчення військовозобов'язаного, довідки військово-лікарської комісії) щодо військового обліку та стану здоров'я військовозобов'язаних з ознаками підроблення, тому посадова особа Держприкордонслужби відмовила їм у виїзді та повідомила про цей факт ВП № 2 ЛРУП № 1 ГУ НП у Львівській області.
ОСОБА_4 доручив проведення дізнання у кримінальному провадженні №12022142400000491 групі дізнавачів сектору дізнання ВП № 2 ЛРУП № 1 ГУ НП у Львівській області, старшим групи визначено ОСОБА_1., який прийняв кримінальне провадження до свого провадження та розпочав проведення дізнання.
При проведенні службового розслідування дисциплінарна комісія ГУ НП у Львівській області взяла до уваги такі обставини, викладені в оголошеній ОСОБА_1 підозрі:
приблизно в середині грудня 2022 року ОСОБА_4 зателефонував до ОСОБА_2 з приводу проведення дізнання у кримінальному провадженні № 12022142400000491 та викликав його на 19.11.2022 до себе та дізнавача ОСОБА_1. Коли ОСОБА_2 прибув до ВП № 2 ЛРУП № 1 ГУ НП у Львівській області, ОСОБА_1 в своєму службовому кабінеті у присутності ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_2 про одержання під час проведення дізнання у кримінальному провадженні №12022142400000491 відомостей, які свідчать про причетність ОСОБА_2 та ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України та наявність підстав для притягнення цих осіб до кримінальної відповідальності. Водночас ОСОБА_4 запитав, чи бажають ОСОБА_2 та ОСОБА_5 бути притягненими до кримінальної відповідальності, на що ОСОБА_2 повідомив, що вони не бажають. Тоді ОСОБА_4 у присутності ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 про можливість вирішення питання щодо не притягнення цих осіб до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження № 12022142400000491 - за умови отримання поліцейськими від ОСОБА_2 неправомірної вигоди, розмір якої буде визначений додатково. ОСОБА_2 на цю пропозицію погодився, а далі звернувся із заявою про викриття злочинних дій ОСОБА_4 та ОСОБА_1 до правоохоронних органів та з того часу почав діяти під їхнім контролем. 02.03.2023 ОСОБА_4 зателефонував до ОСОБА_2 та повідомив його про необхідність його прибуття для обговорення умов закриття вказаного провадження. 15.03.2023 під час зустрічі ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_2 про можливість вирішення питання щодо непритягнення його та ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження №12022142400000491 за умови надання ОСОБА_2 йому та ОСОБА_1 неправомірної вигоди в сумі 5000 доларів США. ОСОБА_2 погодився з цією пропозицією та домовився з ОСОБА_4 , що для передачі йому та ОСОБА_1 неправомірної вигоди в сумі 5000 доларів США прибуде 23.03.2023 до ВП № 2 ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області. 23.03.2023 орієнтовно о 12.40 год. ОСОБА_2 зустрівся з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 неподалік ВП № 2 ЛРУП № 1 ГУ НП у Львівській області та перебуваючи в салоні автомобіля, що належить ОСОБА_4 , передав грошові кошти в сумі 5000 доларів США. Одразу після одержання цих коштів працівники правоохоронних органів затримали ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , а грошові кошти в сумі 5000 доларів США виявили та вилучили під час проведення обшуку автомобіля з-під автомобільного килимка біля переднього пасажирського сидіння.
Зібрані підчас службового розслідування пояснення інших поліцейських підтверджують те, що 23.03.2023 після 12:15 спочатку ОСОБА_4 , а потім ОСОБА_1 вийшли зі службових кабінетів та приміщення ВП №2 ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області, а орієнтовно о 12:30-12:40 були затримані працівниками ДБР неподалік (в зоні прямої видимості) будівлі відділу поліції.
ОСОБА_1 в суді заперечив власну причетність до будь-яких протиправних дій та отримання від ОСОБА_2 неправомірної вигоди та виклав власну версію подій 23.03.2023. Повідомив, що у його провадженні дійсно знаходились матеріали описаного у висновку службового розслідування кримінального провадження № 12022142400000491 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 358 КК України, в якому були відсутні документи щодо гуманітарної місії ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , зате підтверджувався факт використання цими особами завідомо підроблених документів (тимчасове посвідчення військовозобов'язаного, висновок ВЛК) при спробі виїзду з України в умовах воєнного стану.
На запитання представників сторін щодо вчинених в кримінальному провадженні процесуальних дій ОСОБА_1 повідомив, що відібрав в ОСОБА_2 та ОСОБА_5 пояснення, скерував запити в ІНФОРМАЦІЯ_6 з приводу того, чи дійсно видавалися цим особам тимчасові посвідчення військовозобов'язаного та висновки ВЛК, отримав у відповідь відомості, що такі документи не видавалися.
На запитання суду щодо хронології подій 23.03.2023 ОСОБА_1 пояснив таке: начальник сектору дізнання дав йому вказівку прийти до автомобіля ОСОБА_4 , що був припаркований неподалік будівлі ВП №2 ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області. В автомобілі, окрім ОСОБА_4 , також знаходився ОСОБА_2 . За вказівкою ОСОБА_4 ОСОБА_1 відібрав у ОСОБА_2 розписку про те, що йому повернуто оригінали тимчасових посвідчень військовозобов'язаних та висновків ВЛК, за фактом використання яких ОСОБА_2 та ОСОБА_5 як завідомо підроблених документів зареєстроване згадане кримінальне провадження. Проте фактично оригінали згаданих документів ОСОБА_1 за вказівкою ОСОБА_23 ОСОБА_2 не віддав, вони залишалися в матеріалах кримінального провадження, куди ОСОБА_1 також поклав отриману від ОСОБА_2 розписку. Надалі ОСОБА_1 з матеріалами кримінального провадження вийшов з автомобіля та стояв поруч, не був присутній при розмові ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Через деякий час до автомобіля підбігли працівники ДБР, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 затримали, а автомобіль обшукали, матеріали кримінального провадження вилучили. ОСОБА_1 стверджує, що йому невідоме походження вилучених при обшуку автомобіля ОСОБА_4 коштів в сумі 5000 доларів США, він до цих подій не причетний.
ОСОБА_1 на запитання суду не зміг пояснити, з якою метою 23.03.2023 зустрівся з ОСОБА_2 та з якою метою відібрав у нього розписку про повернення оригіналів документів, що містили ознаки підробки та за фактом використання яких як завідомо підроблених при спробі виїзду з України зареєстроване кримінальне провадження, котре ОСОБА_1 розслідував з листопада 2022 року та, як стверджує, не бачив перспектив для закриття.
Суд оцінює пояснення позивача в сукупності з іншими зібраними в справі доказами та дійшов висновку, що такі є суперечливими, містять взаємовиключні твердження та не спростовують висновку відповідача про вчинення ОСОБА_1 істотного дисциплінарного проступку з огляду на таке:
- дізнавач ОСОБА_1 на підставі рішення начальника органу дізнання ОСОБА_4. з листопада 2022 року розслідував кримінальне провадження № 12022142400000491 щодо використання військовозобов'язаними ОСОБА_2 та ОСОБА_5 завідомо підроблених документів щодо перебування на військовому обліку та стану здоров'я при спробі виїзду з України під час дії режиму воєнного стану в якості працівників благодійного фонду (з гуманітарною місією);
- ОСОБА_1 стверджує, що станом на березень 2023 року в межах цього кримінального провадження ним було зібрано усі необхідні матеріали, що вказували на відсутність в ОСОБА_2 та ОСОБА_5 гуманітарної місії та використання ними при проходженні прикордонного контролю завідомо підроблених документів, тому в нього не було можливості для закриття кримінального провадження, планувалось передати справу до суду, а отже - не було підстав для отримання від ОСОБА_2 неправомірної винагороди;
- за наведених ОСОБА_1 обставин він мав підстави та обов'язок як для повідомлення ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про підозру у вчиненні кримінального проступку, так і для складення за результатами розслідування обвинувального акта та подачі його прокурору на затвердження;
- натомість ОСОБА_1 під час спілкування в поза процесуальний спосіб з потенційним обвинуваченим - не в службовому кабінеті, а в приватному автомобілі начальника органу дізнання ОСОБА_4 - бере у ОСОБА_2 розписку про повернення йому речових доказів (підроблених документів) у кримінальному провадженні щодо використання ОСОБА_2 завідомо підроблених документів та не може пояснити, з якою метою вчиняється ця процесуальна дія;
- за кілька хвилин після отримання ОСОБА_1 розписки про те, що він повернув ОСОБА_2 речові докази (підроблені документи), у приватному автомобілі ОСОБА_24 , де відбувалося позапроцесуальне спілкування вказаних осіб, виявляють кошти в сумі 5000 доларів США, які за версією слідства ОСОБА_24 та ОСОБА_1 вимагали у ОСОБА_2 за закриття кримінального провадження;
- ОСОБА_1 виправдовує власні дії виконанням вказівок начальника сектору дізнання ОСОБА_4 . Оцінюючи такі твердження, суд враховує, що ОСОБА_1 має вищу юридичну освіту та станом на 23.03.2023 був досвідченим офіцером поліції (прослужив більше п'яти років та мав, за його твердженням, хороші показники роботи), а отже - усвідомлював або повинен був усвідомлювати те, що здійснюючи на підставі ст.40-1 КПК України свої повноваження дізнавача, він є самостійним у своїй процесуальній діяльності. Відповідно до ст.39-1 керівник органу дізнання має повноваження давати дізнавачу лише письмові вказівки, що не суперечать рішенням та вказівкам прокурора, проте позивач таких письмових вказівок від ОСОБА_4 не отримував. Більше того, усна вказівка - якщо така справді була віддана - повернути речові докази (підроблені документи) особі, щодо якої розслідується справа про використання завідомо підроблених документів за наведених вище обставин є очевидно незаконною, тому ОСОБА_1 не мав підстав таку виконувати.
Суд вважає, що відповідач діяв добросовісно, оскільки після отримання відомостей про затримання поліцейських під час несення служби призначив службове розслідування. В ході розслідування дисциплінарна комісія встановила обставини справи та дала їм належну правову оцінку. Поліцейському було належним чином забезпечено право на участь в прийнятті рішення щодо нього, проте ОСОБА_1 в поясненнях виклав власне бачення ситуації в спосіб, що не спростовує висновків дисциплінарної комісії про грубе порушення ним службової дисципліни.
Суд враховує, що внаслідок описаного вчинку позивача було завдано серйозної шкоди авторитету Національної поліції України, оскільки інформація про вимагання поліцейськими хабара за непритягнення до кримінальної відповідальності працівників благодійного фонду з Дніпра, котрий допомагає військовим і закуповує необхідне для них обладнання в країнах Європи, широко висвітлювалася в засобах масової інформації.
Положення статей 8, 18 Закону України «Про Національну поліцію», а також приписів Правил етичної поведінки поліцейських, покладають на поліцейського обов'язок бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника поліції, статутів, наказів, норм моралі, етичної поведінки поліцейських. Виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов'язків, був зобов'язаний не допускати вчинків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер.
З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, суд дійшов висновку, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним. Дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій, несумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Така оцінка відповідача пов'язана із діями, які були виявлені в рамках кримінального провадження №62023140120000043.
Тому суд розцінює доводи позивача про те, що в описаних вище діях ОСОБА_1 немає складу дисциплінарного проступку як очевидно помилкові. Водночас суд поділяє оцінку фактів, викладену в оскарженому рішенні про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності - описані вище вчинки ОСОБА_1 свідчать про ігнорування ним як власних обов'язків, так і правил етичної поведінки поліцейського, що становить склад дисциплінарного проступку. Більше того, описані вчинки ОСОБА_1 підривають авторитет поліції та є несумісними із подальшим проходженням ним служби, тому відповідачем дотримано принципу пропорційності при обрані заходу дисциплінарного впливу до позивача.
Суд відхиляє аргументи позивача щодо застосування презумпції невинуватості та відсутності вироку як підстави для звільнення з поліції, оскільки в цій справі позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни.
Щодо аргументів сторін щодо застосування при оцінці спірних правовідносин Європейської конвенції з прав людини (далі - ЄКПЛ) суд керується такими міркуваннями: якщо розглядати звільнення позивача з точки зору втручання в гарантоване ст. 8 ЄКПЛ право ОСОБА_1 на повагу до його приватного життя, то таке втручання було здійснено «відповідно до закону» (на підставі Дисциплінарного статуту за наслідками проведеного службового розслідування, в якому позивачу було надано можливість пояснити свою позицію), переслідувало легітимну мету (в інтересах запобігання злочинам) та було необхідним в демократичному суспільстві (застосований до позивача захід впливу був пропорційною реакцією держави на його серйозний дисциплінарний проступок, що завдав шкоди авторитету Національної поліції України). Отже, оскаржене втручання є виправданим не є порушує права позивача на повагу до його приватного життя в контексті статті 8 ЄКПЛ.
Підсумовуючи наведені вище мотиви суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, тому в їх задоволенні слід відмовити повністю.
Відповідно до вимог статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати суд покладає ОСОБА_1 . У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю (хворобою) головуючого судді в період з 29.02.2024 по 11.03.2024 повне рішення виготовлене 13.03.2024.
Керуючись ст.ст. 19-20,22,25-26,90,139,241-246, 250-255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Понесені позивачем судові витрати покласти на нього.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович