13 березня 2024 рокусправа № 380/2088/24
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження виплати нарахованої пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01 квітня 2019 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату, ОСОБА_1 , пенсії з 01 квітня 2019 року відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби" та деяких інших осіб" з урахуванням індексації без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат та висновків Суду, зазначених у судових рішеннях.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є пенсіонером, якому призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992. Зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 у справі №380/6436/23 з 01.07.2021 здійснено нарахування та виплату ОСОБА_2 щомісячної доплати виходячи із суми 2000,00 грн. передбаченої Постановою КМУ №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» починаючи. Однак при такому перерахунку відповідачем протиправно, на думку позивача обмежено пенсію позивача максимальним розміром. Вказане зумовило звернення позивача до суду з цим позовом.
Ухвалою судді від 31.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позивачу пенсія призначена та виплачується відповідно до вимог законодавства. Стверджує, що є помилковим посилання позивача на рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016. Оскільки цим рішенням Конституційним Судом України оспорюванні положення Закону - 2262 обмежені конкретним часовим періодом (з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року), та не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки такі стосуються обмеження розміру пенсії позивача за період, що розпочався з 01.04.2019. Відтак, просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На підставі довідки, виданої про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, у зв'язку зі зміною грошового забезпечення та згідно Постанов КМУ №103 і №704, у 2018 році ГУПФУ у Львівській області проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018. При вказаному перерахунку ГУПФУ у Львівській області зменшило основний розмір призначеної пенсії 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Не погоджуючись з такими діями ГУПФУ у Львівській області позивач звернувся до суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 у справі №380/6738/20, дії ГУПФУ у Львівській області щодо зменшення розміру пенсії позивача з 90% до 70% сум грошового забезпечення визнано протиправними та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача та її виплату, виходячи з розміру 90% відповідних сум грошового забезпечення.
На виконання вищевказаного судового рішення ГУПФУ у Львівській області провело перерахунок пенсії виходячи з 90% відповідних сум грошового забезпечення.
За наслідками розгляду зразкової справи №160/8324/19, Верховним Судом винесено рішення від 17.12.2019, залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020, у якому зазначено, що з 05.03.2019 - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/3858/18 виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, оскільки з цієї дати особа має право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою №704 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ та статті 9 Закону №2011-ХІІ.
Враховуючи наведене, на виконання вказаного вище рішення Верховного Суду позивачу Львівським державним університетом безпеки життєдіяльності було видано довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019 для перерахунку пенсії, до якої включено грошове забезпечення позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704.
У зв'язку з відмовою ГУПФУ у Львівській області провести перерахунок пенсії позивача на підставі вищевказаної довідки, позивач знову звернувся до суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.08.2021 по справі №380/11625/21 зобов'язано відповідача перерахувати та виплатити позивачу з 01.04.2019 пенсію на підставі довідки, виданої Львівським державним університетом безпеки життєдіяльності з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення і премії.
На виконання вищевказаного рішення відповідачем було здійснено перерахунок пенсії позивача, однак виходячи із відсоткового значення розміру пенсії 70% від сум грошового забезпечення.
Позивач вважаючи дії ГУПФУ у Львівській області щодо повторного зменшення основного розміру його пенсії з 90% до 70% сум грошового забезпечення, звернувся до суду із позовом.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 у справі №380/20573/23 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівської області - задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення при проведенні її перерахунку з 01.04.2019 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням розмірів грошового забезпечення, передбачених у довідці, виданій Львівським державним університетом безпеки життєдіяльності про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із обов'язковим урахуванням розмірів щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, передбачених у довідці, виданій Львівським державним університетом безпеки життєдіяльності про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019, виходячи із 90% відповідних сум грошового забезпечення, а також здійснити її виплату з урахуванням вже виплачених сум.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 у справі №380/20573/23 здійснено перерахунок основного розміру пенсії позивача на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення. Однак при такому перерахунку відповідачем обмежено пенсію позивача максимальним розміром що підтверджується матеріалами справи.
Основний розмір пенсії позивача з становить - 30118,39 грн, однак до виплати - 20930,00 грн.
Вважаючи протиправними дії Головного управління ПФУ у Львівській області при перерахунку пенсії на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 у справі №380/20573/23 щодо обмеження його пенсії максимальним розміром, позивач звернувся до суду з цим позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Згідно з статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Як визначено статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1402-VIII) суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У статті 13 Закону № 1402-VIII розтлумачено зміст такої конституційної засади судочинства як обов'язковість судових рішень, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.
Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій,
Згідно з частиною першою статті 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Норма статті 43 Закону № 2262-ХІІ про те, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, доповнена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №848-VIII.
Вказана норма в цілому визнана неконституційною відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, зокрема частина сьома статті 43 Закону № 2262-ХІІ втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20.12.2016 відсутня частина сьома статті 43 в Законі № 2262-ХІІ.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017, у частині сьомій статті 43 Закону № 2262-ХІІ слова і цифри у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року замінено словами і цифрами по 31 грудня 2017 року.
Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016, дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, на яку покликається відповідач, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Це означає, що стаття 43 Закону № 2262-ХІІ не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Саме такий правовий висновок у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17, який відповідності до вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд враховує до спірних правовідносин при вирішенні даної справи.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
При цьому, вирішуючи питання про застосування Закону № 2262-ХІІ у часі, суд виходить з того, що згідно з статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод.
Враховуючи те, що частина сьома статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, дії органу Пенсійного фонду України щодо обмеження призначення позивачу пенсії максимальним розміром є протиправними.
Отже, право позивача на перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром є порушеним та підлягає судовому захисту.
Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
За таких обставин, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо застосування до пенсії позивача обмеження максимальним розміром з 01.04.2019 та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу без обмеження максимальним розміром з 01.04.2019 та з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Щодо судового збору, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, такий відповідно до ст.139 КАС України розподілу не підлягає.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 122, 139, 241-246, 250, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження виплати нарахованої пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.04.2019.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м.Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) без обмеження максимальним розміром з 01.04.2019 та з урахуванням раніше виплачених сум.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.І. Кузан