13 березня 2024 року м.Київ № 320/37096/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними ти зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті пенсії, яка призначена, нарахована та належала чоловіку ОСОБА_2 , але не була ним одержана за життя, у розмірі 249 653 грн 55 коп.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві виплатити мені, ОСОБА_1 , пенсію, яка призначена, нарахована та належала чоловіку ОСОБА_2 , але не була ним одержана за життя, у розмірі 249 653 грн 55 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона є дружиною померлого ОСОБА_2 . Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.05.2022 у справі №640/34387/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 01 квітня 2019 року перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_2 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/6097 від 11 вересня 2021 року, виданої станом на 05 березня 2019 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01 квітня 2019 року по день проведення перерахунку. На виконання рішення суду відповідач здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_2 та нарахував борг по пенсії у розмірі 249 653,55 грн, який за життя чоловіка позивачки не був виплачений. У серпні 2023 року позивачка звернулася до відповідача з заявою щодо виплати заборгованості нарахованих сум її чоловіку на підставі вказаного рішення суду. Проте відповідач повідомив її про те, що у разі смерті заявника, рішення суду може бути повторно подано на виконання спадкоємцем разом з ухвалою суду про заміну сторони її правонаступником, що і слугувало підставою на звернення до суду.
Ухвалою судді від 06.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
08.12.2023 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що статтею 61 Закону №2262-ХІІ передбачено, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Закон та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією разі втрати годувальника. При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. При цьому, будь-яких доказів того, що є саме ОСОБА_1 правонаступником померлого щодо отримання невиплачених за життя коштів, особою і надано.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , перебував на обліку та отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХІІ).
Позивачка ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується наявним в матеріалах справи копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 09.07.1977.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.05.2022 у справі №640/34387/21, яке набрало законної сили 05.09.2022, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 01 квітня 2019 року перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_2 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/6097 від 11 вересня 2021 року, виданої станом на 05 березня 2019 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01 квітня 2019 року по день проведення перерахунку.
На виконання вищезазначеного рішення суду відповідач здійснив перерахунки пенсії ОСОБА_2 , але суму доплати перерахованої пенсії за його життя не виплатив.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 26.04.2023.
19.08.2023 позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила виплатити їй нараховані суми пенсії та не виплачені її чоловікові у розмірі 249 653,55 грн.
У відповідь на звернення позивачки, відповідач листом від 19.09.2023 повідомив її, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.05.2022 у справі №640/34387/21 ОСОБА_2 була нарахована доплата пенсії за період з 01.04.2019 по 31.10.2022. Вищеперелічені доплати станом на сьогоднішній день не виплачені. Зазначив, що різниця пенсії на виконання рішення суду підлягає виплаті в порядку черговості в межах відповідних бюджетних асигнувань, та може бути виплачена тільки в разі заміни стягувача по зазначеній судовій справі.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду із відповідним позовом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначаються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII від 09.04.1992 (далі - Закон № 2262-XII).
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон України № 1058) сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у ч. 2 ст. 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника (ч. 3 ст. 1 Закону № 2262-XII).
Відповідно до частин 1, 3 статті 61 Закону України № 2262-XII суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте, батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
З аналізу статті 61 Закону №2262-ХІІ слідує, що законодавець чітко розмежує осіб, які мають право на отримання суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю.
До вказаних осіб законодавцем віднесено, по-перше, членів сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника (стаття 30 Закону № 2262), по-друге, члени сім'ї, які не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника: 1) батьки і дружина (чоловік); 2) члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі по тексту - Порядок №3-1).
Абзацом 3 пункту 4 Порядку №3-1 передбачено, що заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім'ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.
Таким чином, суми недоодержаної пенсії, призначеної на підставі Закону України 2262-XII, виплачуються членам сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, або члена сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Відповідно до п.2.26 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 року № 13-1) для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника.
Непрацездатними членами сім'ї, зазначеними у ч. 2 ст. 36 Закону, подаються документи, які засвідчують, що вони перебували на утриманні померлого пенсіонера.
Члени сім'ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.
Відповідно до статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
З аналізує наведених норм, слідує, що право на отримання пенсійних виплат спадкоємці (правонаступники) мають у випадку, якщо така виплата була нарахована померлому або присуджена йому на підставі судового рішення, що набрало законної сили, однак померлим не отримана.
У постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 200/10269/19-а, сформульований висновок про те, що " у разі переходу до членів сім'ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім'ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя".
Такий висновок Верховного Суду стосується випадків, коли члени сім'ї пенсіонера або особа, якій забезпечується пенсією у разі втрати годувальника, реалізувала своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому ч. 1 ст. 52 Закону № 1058-IV та ч. 1 ст. 61 Закону № 2262-ХІІ, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (ч. 2 ст. 52 Закону № 1058-IV), проте не отримала таку виплату й оскаржує прийняте суб'єктом владних повноважень рішення з цього питання.
Наведене узгоджується із правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 09.06.2022 №200/12094/18-а.
Отже, у даному випадку, визначальним є строк звернення позивачки із заявою до пенсійного органу про виплату нарахованої але не виплаченої за життя померлому чоловіку пенсії. Такий строк, законодавцем, визначається як "не пізніше шести місяців" після смерті пенсіонера.
Як слідує із матеріалів справи, позивачка у термін не пізніше 6 місяців після смерті її чоловіка звернулась до пенсійного органу із заявою про виплату недоотриманої за життя пенсії ОСОБА_2 , що нарахована на виконання рішень суду, але невиплачена на час смерті останнього.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що відповідно до ст. 61 Закону № 2262-ХІІ позивачка має право на отримання недоотриманої пенсії її померлого чоловіка.
При цьому, посилання відповідача на необхідність, в даному випадку, повторного подання рішень суду від 05.05.2022 у справі №640/34387/22 до виконання спадкоємцем разом із ухвалою суду про заміну сторони її правонаступником, судом відхиляється, оскільки, як зазначалось вище, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 61 Закону України №2262-XII суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 сум нарахованих доплат до пенсії, які підлягали виплаті ОСОБА_2 на підставі рішення суду від 05.05.2022 у справі №640/34387/22, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю.
Тому, з метою ефективного способу відновлення порушених відповідачем прав позивача слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити ОСОБА_1 виплату нарахованих доплат до пенсії, які підлягали виплаті ОСОБА_2 на підставі рішення суду від 05.05.2022 у справі №640/34387/22, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності своїх дій.
Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до копії квитанції позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору на суму 1073,60 грн, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті пенсії, яка призначена, нарахована та належала моєму чоловіку ОСОБА_2 , але не була ним одержана за життя, у розмірі 249 653 грн 55 коп.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) пенсію, яка призначена, нарахована та належала померлому чоловіку ОСОБА_2 , але не була ним одержана за життя, у розмірі 249 653 грн 55 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (код ЄДРПОУ - 42098368, вул.Бульварно-Кудрявська, 16, м.Київ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) сплачений нею судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.