14 березня 2024 року м.Київ справа №640/16105/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві.
Позовні вимоги мають настпуний зміст:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 24.09.2021 № 262940008270 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 31.07.2021 призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 .
Свої вимоги позивач обґрунтовує посилаючись на Угоду між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн та на Угоду про порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей і державне страхування військовослужбовців держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав.
Станом на 13.03.2023 року від відповідача відзиву не надходило. Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши обставини справи судом було встановлено наступне.
09.07.2021 ОСОБА_1 звернулася до Пенсійного фонду України через Державний інститут соціального страхування Іспанії за місцем проживання із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до пункту 1 статті 11 Угоди від 07.10.1996 між Україною і Королівств Іспанія про соціальне забезпечення громадян. Також Позивачем разом із заявою про призначення пенсії були подані документи про підтвердження страхового стажу, необхідні для призначення їй пенсії.
За результатом розгляду заяви прийнято рішення від 24.09.2021 № 262940008270 про відмову в призначенні Позивачу пенсії.
Зокрема, Відповідач у своєму рішенні зазначив, що страховий стаж Позивача становить 19 років 09 місяців 22 дні. При цьому Відповідач не зарахував до страхового стажу Позивача періоди роботи з 01.09.1978 по 21.06.1983, з 08.08.1983 по 11.1986, з 25.11.1986 по 01.02.1988 як такі, що були набуті на території Російської Федерації.
Правова позиція суду.
Статтею 3 Конституції України передбачено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Згідно зі статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 4 Закону №1058-ІУ закріплює, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 8 Закону №1058-ІУ передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Положеннями частини першої статті 9 Закону №1058-ІУ передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства]; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно зі статтею 24 Закону № 1058-ІУ особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років за наявності з 01.01.2021 по 31.12.2021 у них страхового стажу не менше 28 років.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 1058-ІУ страховий стаж - період строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1058-ІУ страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-ІУ періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відносно того, чи підлягають зарахуванню періоди роботи Позивача з 01.09.1978 по 21.06.1983, з 08.08.1983 по 24.11.1986, з 25.11.1986 по 01.02.1988 як такі, що були набуті на території Російської Федерації, то необхідно виходити з наступного.
Згідно зі статтею 10 Закону України від 05.07.2012 № 5067-УІ «Про зайнятість населення» громадяни України мають право займатися трудовою діяльністю за кордоном, якщо така діяльність не заборонена законодавством України та держави перебування. Права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з українським законодавством, ратифіковані парламентом міжнародні договори з питань соціального забезпечення, є частиною законодавства про пенсійне забезпечення в Україні. Щодо РФ, на момент ухвалення рішення про відмову в призначенні пенсії була чинною, міжурядова угода від 14.03.1993, згідно з якою має регулюватися це питання. Зокрема, громадянам зараховується трудовий стаж, набутий на території двох держав.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (на момент ухвалення рішення про відмову в призначенні пенсії була чинною) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 цієї Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цією Угодою.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Реалізація права особи має здійснюватися за нормами, чинними на момент вираження волевиявлення такої особи у формі конкретних дій (звернення до суб'єкта владних повноважень тощо).
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в справі № 523/4930/15-а.
Враховуючи це, Позивач, досягнувши 60-річного віку та маючи страховий стаж 42 роки 11 місяців 17 днів, який перевищує необхідний страховий стаж, має право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV, а тому рішення пенсійного органу про відмову в призначенні пенсії є незаконним та належним чином необгрунтованим, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню із зобов'язанням суб'єкта владних повноважень призначити та виплачувати Позивачу пенсію за віком.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає натсупне.
У матеріалах справи наявні копія договору про надання правової допомоги №27/впп від 13.07.2022, відповідно до якого вартість послуг за надання правової допомоги складає 30 000,00 грн, із них 15 000,00 грн Позивач сплачує в строк до 18.07.2022; дублікат банківської квитанції № Р24А627162260484842 від 18.07.2022 про оплату послуг за надання правової допомоги за договором допомоги № 27/впп на суму 15 000,00 грн; розрахунок витрат на правничу допомогу від 19.09.2022, у яких зазначено перелік наданих послуг та розмір витрат Позивача на правничу допомогу, що складає 15 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 КАС України Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
З матеріалів доданих до позовної заяви вбачається, що витрати на правову допомогу відповідають критеріям співмірності визначених в ч. 5 ст. 134 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України до судових витрат належить судовий збір. Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн, що підтверджується відповідною квитанцією.
Статтею 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 24.09.2021 № 262940008270 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 31.07.2021 призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесенні нею судові витрати на правничу допомогу в розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень та сплату судового збору в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 (сорок) копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Терлецька О.О.