13 березня 2024 року Київ справа №320/701/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Київській області), в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, щодо незарахування ОСОБА_1 стажу роботи лікаря-нарколога Комунального підприємства "Комунального некомерційного підприємство Тетіївська центральна районна лікарня" Тетіївської районної ради з 01.01.2004 по 19.04.2021, та лікаря-нарколога Комунального некомерційного підприємства "Тетіївська центральна лікарня" Тетіївської міської ради з 19.04.2021 по дату призначення пенсії 13.05.2021, у подвійному розмірі;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити розрахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за віком з дати її призначення, з урахуванням стажу роботи на посаді лікаря-нарколога Комунального підприємства "Комунального некомерційного підприємство Тетіївська центральна районна лікарня" Тетіївської районної ради з 01.01.2004 по 19.04.2021, та лікаря-нарколога Комунального некомерційного підприємства "Тетіївська центральна лікарня" Тетіївської міської ради з 19.04.2021 по дату призначення пенсії у подвійному розмірі з урахуванням вже отриманих сум пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що пенсійним органом всупереч положень статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" протиправно незараховано до стажу для призначення пенсії за віком стаж її роботи на посаді лікаря-нарколога Комунального підприємства "Комунального некомерційного підприємство Тетіївська центральна районна лікарня" Тетіївської районної ради з 01.01.2004 по 19.04.2021, та лікаря-нарколога Комунального некомерційного підприємства "Тетіївська центральна лікарня" Тетіївської міської ради з 19.04.2021 по дату призначення пенсії (у подвійному розмірі), а також не здійснено перерахунку призначеної пенсії з урахуванням зазначеного стажу роботи, чим порушено конституційне право позички на належний рівень пенсійного забезпечення.
Ухвалою від 23.01.2023 судом відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.
08.05.2023 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про поновлення строку на надання відзиву, а також відзив на позовну заяву, в якому наголосив, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і суперечить нормам чинного законодавства України щодо пенсійного забезпечення. Також зазначив, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Після 01.01.2004 стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку виходячи із суми сплачених внесків. Пільг щодо обчислення стажу за роботу після 2004 року не існує. Таким чином, позовні вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача здійснити розрахунок та виплату пенсії позивачу за віком з дати її призначення, з урахуванням відповідного стажу роботи на посаді лікаря-нарколога з 01.01.2004 по 19.04.2021 та з 19.04.2021 по дату призначення пенсії у подвійному розмірі з урахуванням вже отриманих сум пенсії суперечать чинному законодавству, а отже не підлягають задоволенню.
Ухвалою суду від 13.03.2024 поновлено процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.
Розглянувши позовну заяву, відзив на позовну заяву, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 виданим Тетіївським РВ ГУ МВС України в Київській області 24.06.2004.
Згідно з записами трудової книжки НОМЕР_2 від 03.10.1978 позивач працювала:
з 01.08.1985 по 22.08.1986 - на посаді лікаря-інтерна в Київській обласній психіатричній лікарні № 1;
з 29.10.1986 по 08.08.1994 - на посаді лікаря-нарколога поліклінічного відділення Тетіївської районної лікарні;
з 08.08.1994 по 03.03.1997 - на посаді завідуючої наркологічним відділенням Тетіївської районної лікарні;
з 03.03.1997 по 20.01.2021 - на посаді лікаря-нарколога дільничного поліклінічного відділення Тетіївської центральної районної лікарні; станом на 19.12.2022 позивач працювала на вказаній посаді.
З 19.04.2019 Тетіївську центральну районну лікарню реорганізовано у Комунальне підприємство "Комунальне некомерційне підприємство "Тетіївська центральна районна лікарня" Тетіївської районної ради; з 20.01.2021 вказану назву змінено на Комунальне некомерційне підприємство "Тетіївська центральна лікарня" Тетіївської міської ради.
Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та з 13.05.2021 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Оскільки ГУ ПФУ у Київській області не враховувало до стажу роботу у подвійному розмірі у відповідності до вимог статті 60 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" стажу роботи позивача на вказаних посадах, вона була вимушена звертатись за захистом своїх прав, до суду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 у справі № 320/16107/21, яке набрало законної сили 25.08.2022, задоволений позов ОСОБА_1 . Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Київській області щодо не зарахування ОСОБА_1 стажу роботи на посаді лікаря-інтерна Київської обласної психіатричної лікарні № 1 з 01.08.1985 по 22.08.1986, лікаря-нарколога КП "Комунального некомерційного підприємства Тетіївська центральна районна лікарня" Тетіївської районної ради з 22.08.1986 по 12.01.1996 та з 09.12.2000 по 01.01.2004 у подвійному розмірі. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити розрахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з дати її призначення з урахуванням стажу роботи на посаді лікаря-інтерна Київської обласної психіатричної лікарні № 1 з 01.08.1985 по 22.08.1986, лікаря-нарколога КП "Комунального некомерційного підприємства Тетіївська центральна районна лікарня" Тетіївської районної ради з 22.08.1986 по 12.01.1996 та з 09.12.2000 по 01.01.2004 у подвійному розмірі з урахуванням вже отриманих сум.
Позивач звернулася до ГУ ПФУ у Київській області з заявою, в якій вказала, що з 12.05.2021 їй призначена пенсія за віком, але стаж роботи у психіатричному закладі після 01.01.2004 по час звернення нарахований не у подвійному, а в одинарному розмірі, що суперечить положенням статті 60 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ"Про пенсійне забезпечення". У зв'язку з наведеним позивач просила здійснити розрахунок та виплату їй пенсії за віком з дати її призначення з урахуванням стажу роботи на посаді психіатра-нарколога з 22.08.1986 по 12.01.1996, після перерви на декретну відпустку та відпустки по догляду за дитиною з 09.12.2000 по дату призначення пенсії 12.05.2021 у подвійному розмірі з урахуванням вже отриманих сум пенсії.
Листом від 08.11.2022 № 1000-0202-8/112062 ГУ ПФУ у Київській області повідомило позивача, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 у справі № 320/16107/21 виконано в межах зобов'язань. Страховий стаж становить 55 років 10 місяців 05 днів.
Відповідно до наявного в матеріалах справи пенсійного розрахунку (перерахунку пенсії), з 01.01.2004 по 13.05.2021 стаж позивача врахований в одинарному розмірі.
Вважаючи таку поведінку відповідача протиправною бездіяльністю, позивач звернулася до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, беручи до уваги положенння норм законодавства, які діяли на момент їх виникнення, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тож суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє оскаржуване рішення відповідача на відповідність вищенаведеним закріпленим процесуальним законом критеріям.
Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України констатував, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
У преамбулі Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 24 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набув чинності з 01.01.2004, страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набуття чинності цим законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим законом.
Статтею 60 Закону № 1788-XII визначено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Відповідно до документально підтверджених обставин справи, позивач з 01.08.1985 по 22.08.1986 працювала на посаді лікаря-інтерна в Київській обласній психіатричній лікарні № 1, з 22.08.1986 по 12.01.1996 та з 09.12.2000 по 01.01.2004 - на посаді лікаря-нарколога КП "Комунального некомерційного підприємства Тетіївська центральна районна лікарня" Тетіївської районної ради; з 01.01.2004 і по 13.05.2021 (на дату призначення пенсії за віком) - на посаді лікаря-нарколога Комунального некомерційного підприємства "Тетіївська центральна районна лікарня "Тетіївської міської ради. Таким чином, вказані періоди роботи позивача є підтвердженими.
Ураховуючи зазначені обставини, у взаємозв'язку з нормами статті 60 Закону № 1788-XII, позивач вважає, що відповідний стаж роботи по день призначення їй пенсії 13.05.2021 повинен був зарахований відповідачем у подвійному розмірі. Натомість пенсійний орган зарахував у подвійному розмірі стаж роботи позивача лише до 01.01.2004 та зазначив, що для зарахування у подвійному розмірі стажу роботи після 01.01.2004 відсутні законні підстави.
Водночас суд відхиляє доводи відповідача про те, що пільговий стаж позивача за період після 01.01.2004 не підлягає врахуванню в подвійному розмірі з підстав набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", статтею 24 якого встановлено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом, зважаючи на таке.
За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Частиною четвертою статті 24 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.
Окрім того, суд зазначає, що редакція статті 60 Закону № 1788-XIIє чинною і на теперішній час та стаття 24 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не скасовує та не зупиняє її дію.
Одночасно пунктом 16 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
У свою чергу нормами статті 22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові по справі № 689/872/17 від 04.12.2019.
За приписами частин п'ятої, шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таки чином, при розгляді даної справи суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування відповідних норм.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Ураховуючи встановлені обставини справи в сукупності з правовим регулюванням спірних правовідносин, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності своєї владної поведінки.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сплачений ОСОБА_1 судовий збір у сумі 992,40 грн необхідно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, щодо незарахування ОСОБА_1 стажу роботи лікаря-нарколога Комунального підприємства "Комунального некомерційного підприємство Тетіївська центральна районна лікарня" Тетіївської районної ради з 01.01.2004 по 19.04.2021, та лікаря-нарколога Комунального некомерційного підприємства "Тетіївська центральна лікарня" Тетіївської міської ради з 19.04.2021 по дату призначення пенсії 13.05.2021, у подвійному розмірі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, місцезнаходження: вул. Саєнка Андрія, 10, м. Фастів, Київська область, 08500) здійснити розрахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) за віком з дати її призначення, з урахуванням стажу роботи на посаді лікаря-нарколога Комунального підприємства "Комунального некомерційного підприємство Тетіївська центральна районна лікарня" Тетіївської районної ради з 01.01.2004 по 19.04.2021, та лікаря-нарколога Комунального некомерційного підприємства "Тетіївська центральна лікарня" Тетіївської міської ради з 19.04.2021 по дату призначення пенсії у подвійному розмірі з урахуванням вже отриманих сум пенсії.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, місцезнаходження: вул. Саєнка Андрія, 10, м. Фастів, Київська область, 08500) судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Басай О.В.