13 березня 2024 року № 320/47101/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) сторін адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Будпостач" до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів.
Приватне підприємство "Будпостач" звернулось до суду з позовом:
- визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці від 03.11.2023 №UA403070/2023/000218/1 про коригування митної вартості товарів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.01.2024 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) сторін, відповідачу встановлено строк для подання відзиву.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при митному оформленні товару за митною декларацією №23UA902080802866U2 від 06.10.2023, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом ціною договору (контракту). На підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару позивач надав митному органу документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які підтверджують митну вартість товару та містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.
Вказано, що відповідач в електронному повідомленні від 01.11.2023 №959437 не навів жодних підстав для витребування додаткових документів, не вказав жодних доказів того, що надані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідач порушив приписи частини третьої статті 53 МК України, витребував додаткові документи без обґрунтованих підстав та протиправно вчинив наступні дії, спрямовані на коригування митної вартості товарів.
Надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. У відповідача були в наявності всі документи, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору.
На думку позивача, митний орган зазначених документів не врахував, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог та вказав, що за результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2023/000218/1 від 03.11.2023, у гр. 33 якого зазначено "Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за основним методом визначення митної вартості товару, у зв'язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Відповідно до частини третьої статті 53 МК України не надано (за наявності) такі додаткові документи: висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
Вказано, що за результатами опрацювання документів встановлено, що оцінюваний товар постачається на підставі контракту від 01.09.2021 № 1390. Прайс-лист від 09.06.2023 №б/н містить інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки FOB, що обмежує конкурентність. Таким чином, наявні ризики декларування недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів. В наданому банківському платіжному документі про оплату за товар від 20.07.2023 № 146 в графі № 70 "Призначення платежу" зазначено посилання тільки на контракт № 1390 від 01.09.2021, проте не вказано посилання на рахунок-фактуру (інвойс) та рахунок-проформу, що не дає можливість ідентифікувати платіжні документи з даною партію товару, тобто даний документ не є належним документом, що підтверджує заявлену митну вартість по даній поставці товару. В наданих рахунках-фактур про надання транспортно-експедиційних послуг від 02.10.2023 №5653265204, від 02.10.2023 № 5653265205 вказано термін оплати 21 день, до МД не надавалися банківські платіжні документи. Відповідач зазначає, що варто піддати сумнівів дійсності цих документів, а тому наявні ризики декларування недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів та не включення всіх складових митної вартості у повному обсязі. Тернопільська митниця вважає, що рішення про коригування митної вартості товару №UA403070/2023/000218/1 від 03.11.2023 прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним та обгрунтованим та не підлягає скасуванню.
Представником Тернопільської митниці подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з метою повного, об'єктивного, всебічного дослідження всіх обставин та доказів у справі. Судом відмовлено в задоволенні цього клопотання на підставі пункту 2 частини шостої статті 262 КАС України, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Крім того, клопотання не містить обґрунтувань необхідності призначення судового засідання.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено.
Приватне підприємство "Будпостач" (місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9Е, кім. 314, ідентифікаційний код 24267110) зареєстровано в якості юридичної особи 07.03.1996, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (запис №1 067 120 0000 000680 від 27.09.2004).
01.09.2021 між позивачем (покупець) та компанією LINYI YASEN INTERNATIONAL TRADE CO. LTD. (Китай) ( продавець) було укладено контракт №1390 відповідно до якого продавець продає, а покупець оплачує і отримує ручний інструмент у кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід'ємною частиною контракту.
24.02.2020, попередньо для організації перевезення товарів до України позивач уклав з TOB "Мерск Україна Лтд" (експедитор) договір транспортного експедирування №UA00072711.
14.02.2022 для перевезення товарів до України позивач також уклав з компанією Maersk A/S (Данія) (перевізник) договір №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.
27.02.2023 продавець надав позивачу прайс-лист та комерційну пропозицію щодо ціни товарів, а також проформу інвойс CXBUD2301-2 на суму 117096,46 доларів США з врахуванням знижки за попередню оплату.
20.07.2023 на підставі контракту від 01.09.2021 №1390 платіжною інструкцією в іноземній валюті №146 перерахував продавцю кошти, як передоплату за товари, в розмірі у розмірі 117096,46 доларів США, що відповідає ціні, зазначеній у проформі інвойс.
22.07.2023 продавець виписав комерційний інвойс №CXBUD2301-2 для відвантаження товарів за ціною 117096,46 доларів США, пакувальний лист до комерційного інвойсу №CXBUD2301-2.
14.08.2023 для переміщення товарів в Україну митними органами Китаю було оформлено митну декларацію №421320230000144840.
22.08.2023 продавець передав товари перевізнику для доставки в Україну та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент 228793697.
01.09.2023 продавець надав позивачу лист, в якому зазначив, що була допущена помилка в комерційному інвойсі №CXBUD2301-2 від 22.07.2023, а саме: невірно вказана назва торгової марки. Правильну назву торгової марки "HAISSER" для наступних номерів товарів: 44140, 44141, 44142.
22.09.2023 на товари, що вказані в комерційному інвойсі №CXBUD2301-2, був виписаний сертифікат походження №C23MA3PPCJPX1061.
Листом від 02.10.2023 №1617 експедитор ТОВ "Мерск Україна Лтд" повідомив, що через завантаженість порту Гданськ терміналу DCT Gdansk (Польща) контейнер по коносаменту, зокрема, 228793697 буде вивантажений у порту Гдиня на терміналі GCT Gdynia (Польща).
02.10.2023 для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг, перевізник компанія Maersk A/S (Данія) виписав інвойси №5653265204 на суму 697,19 доларів США та №5653265205 на суму 4800,00 доларів США.
02.10.2023 експедитор ТОВ "Мерск Україна Лтд" виписав рахунок фактуру №5653265206 на суму 104693,68 грн.
11.10.2023 для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ "Мерск Україна Лтд" виписав позивачу довідку про транспортні витрати №37.
Відповідно до залізничних накладних УМВС №2151324277, №2151324327 та №2151324798 товари були доставлені із Польщі до Тернопільської митниці.
01.11.2023 позивач подав митну декларацію №23UA403070005049U9 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 117096,46 доларів США.
Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №23UA403070005049U9 декларант додав наступні документи, які вказані у графі 44 митної декларації, а саме:
Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) CXBUD2301-2 від 22.07.2023;
Коносамент (Bill of lading) 228793697 від 22.08.2023;
Накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) 2151324277 від 20.10.2023;
Накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) 2151324327 від 20.10.2023;
Накладна УМВС (SMGS consignment note frail)) 2151324798 від 21.10.2023;
Супровідний документ ТІ 23PL321030NU67GLH9 від 11.10.2023;
Супровідний документ ТІ 23PL321030NU67GLI7 від 11.10.2023;
Супровідний документ Tl 23PL321030NU67GLT5 від 11.10.2023;
Сертифікат про походження товару C23MA3PPCJPX1061 від 22.09.2023;
Банківський платіжний документ, що стосується товару 146 від 20.07.2023;
Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно- експедиційні послуги 5653265204 від 02.10.2023;
Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно- експедиційні послуги 5653265205 від 02.10.2023;
Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно- експедиційні послуги 5653265206 від 02.10.2023;
Документ, що підтверджує вартість перевезення товару 37 від 11.10.2023;
Прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 22.07.2023;
Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 3 від 27.02.2023;
Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів 1390 від 01.09.2021;
Договір (контракт) про перевезення UA00072649 від 14.02.2022;
Договір (контракт) про перевезення UA00072711 від 24.02.2020;
Видаткові накладні від 18.09.2023;
Інформація з джерело інтернету від 01.11.2023;
Каталожні дані від 01.11.2023;
Комерційна пропозиція від 20.07.2023;
Лист про помилку від 01.09.2023;
Копія митної декларації країни відправлення 421320230000144840 від 14.08.2023.
01.11.2023 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №959437 у якому зазначено: "У зв'язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні, а саме фактурну вартість та витрати на страхування (якщо здійснювалось). Прошу відповідно до частини другої статті 53 МК України надати документи: - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - якщо рахунок сплачено; - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до частини третьої статті 53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи: - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару. Декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.".
Листом №М302-23-1 від 01.11.2023 позивач повідомив митницю про те, що до митної декларації декларантом надані всі документи, що підтверджують заявлену митну вартість. Надати інші документи немає можливості.
03.11.2023 Тернопільська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2023/000218/l, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів ручні інструменти, за резервним методом:
Товар №1 на рівні 2,5849 дол. США/кг;
Товар №2 на рівні 2,5218 дол. США/кг;
Товар №3 на рівні 2,5365 дол. США/кг;
Товар №5 на рівні 2,5110 дол. США/кг.
У графі 33 рішення зазначено "Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за основним методом визначення митної вартості товару, у зв'язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Відповідно до частини третьої статті 53 МК України не надано (за наявності) такі додаткові документи: висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
За результатами опрацювання документів встановлено:
Оцінюваний товар постачається на підставі контракту від 01.09.2021 № 1390. Прайс-лист від 09.06.2023 № б/н містить інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки FOB, що обмежує конкурентність. Таким чином, наявні ризики декларування недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів.
В наданому банківському платіжному документі про оплату за товар від 20.07.2023 №146 в графі № 70 "Призначення платежу" зазначено посилання тільки на контракт № 1390 від 01.09.2021, проте не вказано посилання на рахунок-фактуру (інвойс) та рахунок-проформу, що не дає можливість ідентифікувати платіжні документи з даною партію товару, тобто даний документ не є належним документом, що підтверджує заявлену митну вартість по даній поставці товару. В наданих рахунках-фактур про надання транспортно-експедиційних послуг від 02.10.2023 №5653265204, від 02.10.2023 № 5653265205 вказано термін оплати 21 день, до МД не надавалися банківські платіжні документи.".
03.11.2023 Тернопільська митниця виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів №UA403070/2023/000337.
03.11.2023 з врахуванням визначеної відповідачем митної вартості позивач заявив товари за митною декларацією №23UA403070005128U8, по якій були надмірно сплачені митні платежі: 152 058,81 грн. ПДВ 334 529,38 грн., всього 486 588,19 грн.
Позивач, вважаючи протиправним рішення Черкаської митниці від 03.11.2023 №UA403070/2023/000218/l про коригування митної вартості товарів, звернувся з позовом до суду.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).
Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п'ятої статті 54 МК України).
Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.08.2021 у справі № П/811/573/17.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вказаний правовий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 01.12.2023 у справі № 810/3766/16.
Як вбачається з матеріалів справи, в електронному повідомленні від 01.11.2023 №959437 відповідач не навів жодних підстав для витребування додаткових документів, жодних доказів того, що надані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Суд вказує, що позивачем при здійсненні митного оформлення товарів разом з митною декларацією від 01.11.2023 №23UA403070005049U9 було надано довідку про транспортні витрати ТОВ "Мерск Україна ЛТД" від 11.10.2023 №37, у якій зазначено, що вантаж не страхувався.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.
В даному випадку, суд зазначає, що довідка про транспортні витрати ТОВ "Мерск Україна ЛТД" від 11.10.2023 №37 підтверджує обставини не здійснення ПП "Будпостач" страхування вантажу, що виключає наявність можливості надати страхові документи.
Таким чином, вказуючи у електронному повідомленні від 01.11.2023 №959437 про відсутність документального підтвердження числових значень складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчислені, таких як, зокрема витрати на страхування, митний орган залишив поза увагою надану позивачем довідку про транспортні витрати ТОВ "Мерск Україна ЛТД" від 11.10.2023 №37, у якій зазначено, що вантаж не страхувався та фактично не обґрунтовано витребував вказані документи.
Стосовно зазначення у спірному рішенні про не надання декларантом висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною, суд відмічає, що у повідомленні від 01.11.2023 щодо вказаних обставин митним органом нічого зазначено не було. Такі документи не витребовувались.
Щодо посилання відповідача, що прайс-лист від 09.06.2023 № б/н містить інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки FOB, що обмежує конкурентність, суд зазначає, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лис - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс- лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару (наприклад, постанови Верховного Суду від 23.10.2020 у справі № 810/690/17 та від 01.03.2023 у справі № 420/18880/21)
Аналогічний за змістом висновок зазначено Верховним Судом і у постановах від 8 грудня 2022 року у справі № 420/2792/19, де закцентовано, що наявність же чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, не може свідчити про заниження митної вартості товарів.
Щодо посилання відповідача, що в наданих рахунках-фактур про надання транспортно-експедиційних послуг від 02.10.2023 №5653265204, від 02.10.2023 № 5653265205 вказано термін оплати 21 день, до МД не надавалися банківські платіжні документи, суд відмічає, що Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 зазначив, що "...якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів...". (постанова Верховного Суду від 07.07.2023 у справі № 803/718/17).
З огляду на зазначене, довідка про транспортні витрати ТОВ "Мерск Україна ЛТД" від 11.10.2023 №37 є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Стосовно посилання відповідача в оскаржуваному рішенні про те, що в наданому банківському платіжному документі про оплату за товар від 20.07.2023 №146 в графі № 70 "Призначення платежу" зазначено посилання тільки на контракт № 1390 від 01.09.2021, проте не вказано посилання на рахунок-фактуру (інвойс) та рахунок-проформу, суд вказує, що ПП "Будпостач" було надано митному органу копію платіжної інструкції від 20.07.2023 №146, у відповідності до якої позивачем сплачено на користь продавця кошти у розмірі 117096,46 доларів США з призначенням платежу згідно контракту №1390 від 01.09.2021.
Сума вказана в платіжній інструкції від 20.07.2023 №146 відповідає сумі, зазначеній в рахунку-фактурі (інвойсі) від 27.02.2023 № CXBUD2301-2.
Суд зауважує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати за товари безпосередньо ціни та митної вартості товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Верховний Суд у постанові від 27.04.2023 у справі №820/3767/16 зазначив, що "...розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів у достовірності задекларованої митної вартості. Зокрема, це може відбуватися, коли декларант надав документи, які підтверджують всі складові митної вартості, сплату визначеної згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту ціни за товар і послуг зі страхування тощо, вартість яких відповідно до чинного законодавства включена до митної вартості...".
З урахуванням означеного, на переконання суду, відсутність у поданому до митного оформлення банківському платіжному документі про оплату за товар від 20.07.2023 №146 у графі "призначення платежу" жодних інших ідентифікуючих ознак, крім посилання лише на зовнішньоекономічний договір, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів.
Отже, аналізуючи наведене, суд вважає, що у митного органу були наявні всі документи, які в повній мірі підтверджують митну вартість оцінюваного товару.
Матеріалами справи підтверджено подання позивачем разом з митною декларацією від 01.11.2023 №23UA403070005049U9 необхідних та додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Отже, зазначені відповідачем у спірному рішенні обставини не можуть бути підставою для витребування додаткових документів, оскільки виключно на підставі частини третьої статті 53 МК України митний орган може витребувати додаткові документи.
Суд зазначає, що документи подані декларантом (позивачем) за переліком, передбаченим частиною другою статті 53 МК України, а наведена в них інформація щодо митної вартості та її складових (кількісні та якісні характеристики товару, його ціни) не містила розбіжностей, піддавалась обчисленню і підтверджувала ціну товару.
Таким чином, беручи до уваги викладене в сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Тернопільської митниці від 03.11.2023 №UA403070/2023/000218/1 2 про коригування митної вартості товарів.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 7298,82 грн. Оскільки позов задоволено повністю на користь позивача підлягають присудженню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 7298,82 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці від 03.11.2023 №UA403070/2023/000218/1 про коригування митної вартості товарів.
Стягнути на користь Приватного підприємства "Будпостач" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7298,82 грн. (сім тисяч двісті дев'яносто дві гривні вісімдесят дві копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці.
Позивач - Приватне підприємство "Будпостач" (ідентифікаційний код 24267110, місцезнаходження: 02099, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 9-Е, кімната 314).
Відповідач - Тернопільська митниця (ідентифікаційний код ВП 43985576, місцезнаходження: 46020, місто Тернопіль, вулиця Текстильна, будинок 38).
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Донець В.А.