13 березня 2024 року № 320/22660/23
Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та рішення, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить:
- визнати протиправними дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 28.04.2023 №262240020117 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» та скасувати вказане рішення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру», виходячи із розрахунку 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати, зазначеної у довідці Офісу Генерального прокурора від 04.04.2023 №21-75зп, починаючи з дня звернення, тобто з 24.04.2023.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність дій та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яким йому відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру». Позивач вважає, що має достатній стаж роботи, у тому числі на посадах прокурора, для призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечив проти позовних вимог, вказавши, що оскільки стаж роботи позивача на прокурорських посадах згідно ст.86 Закону України «Про прокуратуру» складає 10 років 09 місяців, підстави для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» були відсутні.
Позивач у поданій до суду відповіді на відзив зауважив, що всупереч ч.2 ст.162 КАС України відповідач у своєму відзиві взагалі не навів жодних обгрунтувань чи заперечень з приводу наведених у позовній заяві фактичних обставин та долучених доказів на доведення позовних вимог.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про залучення співвідповідача в адміністративній справі №320/22660/23 - відмовлено.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 24.04.2023 звернувся до Відділу обслуговування громадян №2 Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві з заявою та доданими до неї документами, для призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII.
За наслідками розгляду заяви позивача, відповідачем прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 28.04.2023 №262240020117, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років згідно з Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VI у зв'язку з відсутністю стажу роботи на посадах прокурорів - 15 років.
Позивач, не погоджуючись з відмовою пенсійного органу у призначенні пенсії за вислугу років згідно статті 86 Закону України «Про прокуратуру», та вважаючи такі дії протиправними, звернувся до суду з даним позовом.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокурату» від 14.10.2014 №1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ), який набув чинності 15.07.2015, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше:
по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років;
з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років 6 місяців;
з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років;
з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років 6 місяців;
з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років;
з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців;
з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років;
з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців;
з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років;
з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців;
з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.
Частинами 6, 8 ст.86 Закону №1697-VII передбачено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.
Право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв'язку із скороченням кількості прокурорів, у зв'язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії.
Як зазначено в оскаржуваному рішенні, відповідно до наданих до заяви документів про стаж роботи на посадах прокурорів: стаж роботи на посадах прокурорів становить 11 років 09 місяців; cтаж вислуги років складає 25 років 0 місяців 2 дні, з урахуванням половинити строку навчання у вищих навчальних юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання з 01.09.1995 по 22.06.2000 (2 роки 4 місяці 26 днів).
З матеріалів справи вбачається, що з 01.09.1995 по 22.06.2000 позивач проходив навчання на денному факультеті №1 (прокурорсько-слідчий) Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, отримав повну вищу освіту за спеціальністю "Правознавство" та здобув кваліфікацію юриста, що підтверджується дипломом спеціаліста серії НОМЕР_1 від 29.06.2000.
Зазначений стаж вислуги підтверджується також копіями трудової книжки серії НОМЕР_2 , диплома серії НОМЕР_1 від 29.06.2000, довідки Офісу Генерального прокурора від 19.04.2023 №07/1/1-104-23 та не заперечується відповідачем.
Разом з тим, відповідно до довідки Офісу Генерального прокурора від 19.04.2023 №07/1/1-104-23 позивач, починаючи з 19.09.2000 безперервно працює в органах прокуратури України на посадах прокурорів в органах прокуратури України та загалом стаж його вислуги на посадах прокурорів, у тому числі адміністративних, становить 22 роки 07 місяців 02 дні.
Наведене також підтверджується записами в трудовій книжці серії НОМЕР_2 та копіями: - наказу Генерального прокурора від 18.06.2012 №2167ц про присвоєння позивачу як прокурору, класного чину старшого радника юстиції відповідно до Закону України "Про прокуратуру"; наказу Генерального прокурора України від 18.06.2012 №2165ц; наказу Генерального прокурора України від 25.01.2013 №112ц; наказу Генерального прокурора України від 07.10.2013 №1117ц; наказу В.о. Генерального прокурора України від 28.05.2014 №974ц; наказу Генерального прокурора України від 26.06.2014 №1198ц; наказу Генерального прокурора України від 23.02.2015 №249ц; наказу Генерального прокурора України від 31.07.2015 №1213ц; наказу Генерального прокурора України від 14.04.2016 №481-ц; наказу Генерального прокурора України від 31.05.2017 №657-ц; наказу Генерального прокурора України від 28.12.2019 №2682ц.
Крім того, суд звертає увагу, що саме з огляду на перебування позивача у статусі прокурора на
адміністративній посаді начальника відділу роботи з кадрами управління роботи з кадрами та персоналом державної служби Департаменту кадрової роботи та державної служби Генеральної прокуратури України відповідно до вимог пунктів 7,9-17 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» у грудні 2019 роки ОСОБА_1 як прокурор за рішенням Кадрової комісії №7 від 11.12.2019 №6/1 був визнаний таким, який успішно пройшов процедуру атестації, та згодом відповідно до вимог пункту 18 та підпункту 6 пункту 22 розділу ІІ цього Закону за рішенням Комісії з добору керівного складу органів прокуратури від 27 грудня 2019 року наказом Генерального прокурора від 28 грудня 2019 року №2682ц переведено на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора.
Як слідує з трудової книжки позивача, стаж роботи на посаді прокурорів складає більше 15 років (22 роки 07 місяців 2 дні), а cтаж вислуги років складає 25 років 0 місяців 2 дні. Тобто, у позивача наявні достатня вислуга років і стаж роботи на посадах прокурорів.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про наявність у ОСОБА_1 істотних підстав, передбачених ч. 8 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», для призначення пенсії відповідно до цього ж Закону, оскільки на думку суду, позивач маючи відповідну вислугу в органах прокуратури та стаж роботи на посаді прокурорів, є особою, що відповідає критеріям для призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру».
Суд зазначає, що орган Пенсійного фонду України, як державний орган, що реалізує право громадян на пенсійне забезпечення, їх посадові та службові особи, зобов'язані неухильно дотримуватись чинного законодавства при призначенні і виплаті пенсій, вживати заходи щодо попередження порушення прав громадян, надавати допомогу громадянам у витребуванні та оформленні необхідних для призначення пенсії документів.
Статтею 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком та по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу особою на час звернення за пенсією чи ні. Пенсія за вислугу років призначається лише при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Суд зазначає, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Відтак, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 28.04.2023 №262240020117 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру».
Що стосується вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру», виходячи із розрахунку 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати, зазначеної у довідці Офісу Генерального прокурора від 04.04.2023 №21-75зп, починаючи з дня звернення, тобто з 24.04.2023, суд зазначає наступне.
Порядок і умови призначення пенсії за вислугу років прокурорів врегульовані статтею 86 Закону №1697.
Згідно ч.2 ст.86 Закону №1697 пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Згідно ч.3 ст.86 Закону №1697 розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.
Відповідно до ч.4 ст.86 Закону №1697 середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат на 60. Коригування зазначених виплат проводиться із застосуванням коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу та надбавок до нього. Посадовий оклад, надбавки за вислугу років під час призначення пенсії враховуються в розмірах за останньою займаною посадою прокурора, встановлених на момент виникнення права на перерахунок пенсії за вислугу років.
За змістом вказаних норм позивач має право на обчислення пенсії за вислугу років відповідно до частин 3, 4 статті 86 Закону №1697 із заробітної плати, до якої включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років в розмірах за останньою займаною посадою прокурора перед зверненням за призначенням пенсії та розміру виплат за 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією, які визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат, відкоригованих на коефіцієнт загального підвищення розмірів посадового окладу та надбавок до нього, на 60.
Судом встановлено, що позивач для призначення пенсії за вислугу років надав довідку про розмір складові заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії від 04.04.2023 №21-75зп про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Отже позовна вимога в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру», виходячи із розрахунку 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати, зазначеної у довідці Офісу Генерального прокурора від 04.04.2023 №21-75зп, починаючи 24.04.2023 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
В частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача «виплачувати» призначену позивачу пенсію за вислугу років, суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджено, що такі виплати не будуть здійснюватися після набрання судовим рішенням законної сили, отже, вимоги в цій частині є передчасними, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що ймовірно будуть порушені у майбутньому, а тому, суд відмовляє в їх задоволенні.
За нормами ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Предметом позову є одна вимога немайнового характеру, яка хоч і задоволена частково, але розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи з кількості (а не з розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог. Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 у справі №620/1116/20.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1 073,60 грн, тому ці витрати слід присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій областіпро визнання протиправними дій та рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 28.04.2023 №262240020117 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (адреса: місто Запоріжжя, проспект Соборності, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) пенсії за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру», виходячи із розрахунку 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати, зазначеної у довідці Офісу Генерального прокурора від 04.04.2023 №21-75зп, починаючи 24.04.2023.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Cтягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати в сумі 1 073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області (адреса: місто Запоріжжя, проспект Соборності, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Перепелиця А.М.