27 грудня 2023 року № 320/118/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, у якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у місті Києві № Ф-244615-17 У від 14.05.2019;
-стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 6 846,23 грн майнової шкоди;
-стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 500 000 грн моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-244615-17 У від 14.05.2019, відповідно до якої нараховано борг у сумі 31 371,56 грн. Позивач вважає протиправною вказану вимогу, оскільки відповідачем порушено процедуру прийняття самої вимоги, та порядок надсилання її позивачу та те, що з 2022 року позивач не є фізичною особою-підприємцем, а тому у нього взагалі відсутній обов'язок щодо сплати єдиного соціального внеску. З огляду на вказане позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Від Головного управління ДПС у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що оскаржувана вимога є правомірною та такою, що винесено у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець та повинен був сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі не меншому мінімального страхового внеску, навіть якщо доходу від такої діяльності протягом всього року (або окремих його місяців) отримано не було. В інтегрованій картці платника за кодом 71040000 у позивача рахується податковий борг у сумі 31 371,56 грн.
З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , перебував на обліку в ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДПС у м. Києві з 26.06.1995 по 27.10.2022, як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування та відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464 був платником єдиного внеску.
Також, Позивач мав статус «ФО-пенсіонер» з 05.04.2020 та звільнений від сплати єдиного внеску з квітня 2020 року.
Станом на дату надання відзиву на позовну заяву в інтегрованій картці платника за кодом платежу 71040000 (для ФОП, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) ОСОБА_1 обліковуються автоматичні нарахування єдиного внеску за січень-грудень 2017 року в розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць, та щоквартальні нарахування за І квартал - ІV квартал 2018 року, I квартал 2019 року - ІV квартал 2019 року, І квартал (січень-лютий) 2020 року в розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць на загальну суму 31 371,56 грн, а саме:
09.02.2018 - за 2017 рік у сумі 8448,00 грн;
19.04.2018 - за 1 квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн;
19.07.2018 - за II квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн;
19.10.2018 - за ШІ квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн;
21.01.2019 - за IV квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн;
19.04.2019 - за І квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн;
19.07.2019 - за I квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн;
21.10.2019 - за III квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн;
20.01.2020 - за IV квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн;
21.04.2020 - за І квартал (січень-лютий) 2020 року в сумі 2078,12 гривень.
Так як Позивачем, здійснювалась сплата по єдиному соціальному внеску у сумі 5 829,51 грн, відповідно до платіжного доручення № 114946 від 27.10.2022, то в інтегрованій картці платника обліковується недоїмка в сумі 25 542,05 грн.
Враховуючи зазначене, недоїмка, яка обліковується в інтегрованій картці по коду 71040000 ОСОБА_1 , підлягає сплаті на загальних підставах.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом N° 2464, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Таким чином загальна сума нарахувань в ІКП 71040000 ФОП ОСОБА_1 складає 25 542,05 грн.
Позивач вважає вказану вимогу протиправною та такою, що не відповідає вимогам законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають щодо нарахування та ведення обліку єдиного соціального внеску, врегульовані Законом України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до пункту 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Так, частиною першою статті 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування», визначено, що облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.
Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Згідно з частинами другою та третьою статті 5 Закону України Закону України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування», взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 4, 5, 51, 15 та 16 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.
Платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 1, 4, 5, 51 та 15 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, за погодженням з Пенсійним фондом безоплатно надсилається повідомлення про взяття їх на облік.
Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункти 1 та 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).
Згідно з частиною 11 статті 9 Закону України № 2464-VI, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Законом України від 06.12.2016 № 1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що набрали чинності з 01.01.2017, зокрема, щодо обов'язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.
Так, фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI).
З наведеного слідує, що фізична особа-підприємець має сплачувати єдиний соціальний внесок у разі, якщо перебуває як на загальній системі оподаткування, так і на спрощеній.
Разом з тим, у разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).
Мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Отже, фізичні особи-підприємці сплачують єдиний соціальний внесок за періоди незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.
Слід зазначити, що нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДПС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.
Згідно змісту оскаржуваної вимоги, контролюючий орган вказав на те, що позивач, на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів вимагає сплатити 25 542,05 грн. (недоїмка).
При цьому, слід зазначити, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Відповідно до вимог пунктів 6, 7 статті 13 Закону «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та розділу VI Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (надалі за текстом - Інструкція), органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
Приписами статті 25 Закону та пункту 3 Розділу VI Інструкції, визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом. (пункт 3 Розділу VI Інструкції).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Таким чином, позивач зобов'язаний був сплачувати такий внесок незалежно від того, чи здійснював він фактично підприємницьку діяльність та чи отримував внаслідок такої діяльності доходи.
Крім того, згідно з ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI, особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Інших підстав звільнення від сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями чинним законодавством не передбачено.
Суд відхиляє посилання позивача на порушення контролюючим органом строків нарахування єдиного соціального внеску, адже пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI, визначено, що недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом. Відповідно до частини шістнадцятої статті 25 Закону № 2464-VI, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Таким чином, суд вважає, що контролюючий орган має повноваження встановити та нарахувати суму несплаченого єдиного соціального внеску (недоїмки) без обмеження строку давності періоду, за який платником не було належним чином його сплачено. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
Суд звертає увагу, що чинним законодавством надано право контролюючому органу обчислювати єдиний внесок згідно облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів без складання акта перевірки.
Крім того, суд наголошує на тому, що доводи позивача про не складання та не надсилання йому податкового повідомлення-рішення є необґрунтованими, адже у разі наявності боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, платнику податків надсилається саме вимога про сплату боргу (недоїмки).
Пунктами 2 та 3 розділу VI Інструкції № 449, розділено випадки надсилання (вручення) податкової вимоги: 1) у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску; 2) коли, зокрема, платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску чи платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Інструкція не містить більш точного визначення, коли саме орган доходів і зборів має виявити своєчасно не нараховані та/або не сплачені платником суми єдиного внеску, а тому, фактично строками не обмежується.
Умова, яка ставиться до податкового органу у пункті 3 розділу VI, нівелюється пунктом 2 цього розділу Інструкції № 449 та жодним чином не спростовується позивачем.
При цьому судом встановлено, що оскаржувана вимога надсилалась ОСОБА_1 на його адресу місця реєстрації АДРЕСА_1 .
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 № Ф-244615-17 У повернута у зв?язку із закінченням встановленого терміну зберігання.
Тобто, у даному випадку відповідачем здійснено направлення оскаржуваної вимоги позивачу.
Суд зазначає, що у разі, якщо платник податків змінює місце реєстрації, то відповідно до вимог п. 70.7 ст. 70 ПК України, фізична особа - платник податків зобов'язаний подавати контролюючому органу відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення Отже, платник податків відповідно до норм чинного законодавства зобов'язаний визначити свою податкову адресу, і повідомити податковий орган про зміну свого місцезнаходження.
Щодо доводів наведених в позовній заяві про те, що вимогу винесено відносно позивача, як фізичної особи, суд зазначає, що позивач є фізичною особою-підприємцем, при цьому, код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у ФОП є таким же, як і РНОКПП фізичної особи.
Відповідно до пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Формування заборгованості з єдиного внеску здійснюється на певну дату з урахуванням усієї заборгованості існуючої на цю дату заборгованості, шляхом прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки). Недосконалістю регулювання цього питання, є дійсність попередньо прийнятих вимог та можливість їх пред'явлення до виконання. У випадку прийняття нової вимоги, саме вона підлягає виконанню, оскільки визначає всю суму консолідованої заборгованості. Отже, наступні вимоги про сплату боргу (недоїмки) містять суму зростання боргу разом з сумою боргу за попередньою вимогою. З урахуванням наведеного, суд вважає, що формування та вручення платнику наступної вимоги про сплату боргу (недоїмки) зумовлює втрату правового значення попередньою вимогою про сплату боргу (недоїмки).
За наслідком розгляду даного спору, аналізуючи підстави, що покладені в основу позовної заяви, суд дійшов висновку про те, що такі доводи позивача є необґрунтованими та не є достатньою підставою для скасування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки), якою нараховано позивачу обов'язковий платіж по єдиному внеску, який позивач має сплачувати - протилежного позивачем не зазначено, судом не встановлено. Тож, позовні вимоги є не підтвердженими та не обґрунтованими.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України, не вирішується.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250 КАС України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.