13 березня 2024 року № 320/3981/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Київській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції України в Київській області (далі - відповідач, ГУНП в Київській області), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України в Київській області від 12 березня 2020 року № 184 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області» у частині притягнення до дисциплінарної відповідальності сержанта поліції ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ), поліцейського взводу № 3 роти 4 батальйону патрульної служби поліції особового призначення «Миротворець» Головного управління Національної поліції України в Київській області у виді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України в Київській області від 10 квітня 2020 року № 106 о/с «По особовому складу» у частині звільнення зі служби за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» сержанта поліції ОСОБА_1 (0117818), поліцейського взводу № 3 роти 4 батальйону патрульної служби поліції особового призначення «Миротворець» Головного управління Національної поліції України в Київській області з 10 квітня 2020 року;
- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді сержанта поліції, поліцейського взводу № 3 роти № 4 батальйону патрульної служби поліції особового призначення «Миротворець» Головного управління Національної поліції України в Київській області з 10 квітня 2020 року;
- стягнути з Головного управління Національної поліції України в Київській області на користь ОСОБА_1 суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу без урахування обов'язкових податків та зборів з 11 квітня 2020 року по день прийняття судового рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді сержанта поліції, поліцейського взводу № 3 роти № 4 батальйону патрульної служби поліції особового призначення «Миротворець» Головного управління Національної поліції України в Київській області.
В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач діяв не на підставі чинного законодавства України, а відтак оскаржувані накази підлягають скасуванню.
Зазначив, що службове розслідування проведено дисциплінарною комісією лише на підставі отриманої інформації з Вишгородського ВП ГУНП в Київській області про начебто вчинення позивачем протиправних дій та порушення службової дисципліни, на підставі яких посадовими особами відповідача ініційоване службове розслідування, результати якого стали підставою для прийняття оскаржуваних наказів.
Стверджує, що дисциплінарна комісія під час службового розслідування позбавила позивача права особисто знайомитись з матеріалами службового розслідування та надавати пояснення.
Також позивач не погоджується з тим, що відповідачем було прийнято рішення про застосування до нього найвищого дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби яке є найсуворішим.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2020 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання.
Відповідач у поданому відзиві проти позовних вимог заперечив, зазначивши, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Як зазначив відповідач, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції згідно з висновками службового розслідування, відповідно до Дисциплінарного статуту НПУ. Звільнення позивача зі служби в поліції є цілком обґрунтованим, пропорційним, неупередженим і адекватним видом дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни.
Також до відзиву відповідачем було додано належним чином засвідчену копію особової справи ОСОБА_1 та належним чином засвідчену копію матеріалів службового розслідування.
Позивачем подано заперечення на відзив відповідача.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи трудової книжки НОМЕР_2 , ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ України з 06.04.2015 р. по 07.11.2015 р., на службі в поліції з 07.11.2015 р. по 31.03.2016 р. та з 06.09.2017 р. по 10.04.2020 р.
До Головного управління Національної поліції України в Київській області 16.01.2020 р. надійшла інформація від Вишгородського ВП ГУНП в Київській області про вчинення протиправних дій та порушення службової дисципліни поліцейський взводу № 3 роти 4 БПСПОП «Миротворець» ГУНП в Київській області сержантом поліції ОСОБА_1 .
На підставі наказу № 209 від 04.02.2020 р. ГУНП в Київській області призначено службове розслідування за інформацією щодо можливого вчинення протиправних дій та порушення службової дисципліни поліцейський взводу № 3 роти 4 БПСПОП «Миротворець» ГУНП в Київській області сержантом поліції ОСОБА_1 .
Згідно з висновком службового розслідування від 24.02.2020 р. інформація щодо можливих порушень службової дисципліни поліцейським взводу № 3 роти 4 БПСПОП «Миротворець» ГУНП в Київській області сержантом поліції ОСОБА_1 підтвердилась.
Наказом Головного управління Національної поліції України в Київській області від 12 березня 2020 року № 184 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області» притягнено до дисциплінарної відповідальності сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського взводу № 3 роти 4 батальйону патрульної служби поліції особового призначення «Миротворець» Головного управління Національної поліції України в Київській області у виді звільнення зі служби в поліції.
Вказаний наказ прийнято за порушення службової дисципліни, статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 року №2337-8, статей 3, 8, 11, 18, 64 Закону України "Про Національну поліцію", Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», Правил любительського і спортивного рибальства та Інструкції про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання водних живих ресурсів при здійсненні любительського і спортивного рибальства, затвердженого наказом Державного комітету рибного господарства України від 15.02.1999 р. № 19, зареєстрованого в МЮ України 28.04.1999р. за № 269/3562, що виразилось у здійсненні вчинку, який призвів до значного резонансу у засобах масової інформації, факту причетності до вчинення кримінального правопорушення діючого працівника поліції та зменшення авторитету поліції у суспільстві, порушення правил любительського рибальства та незаконному занятті рибоводним добувним промислом.
Наказом Головного управління Національної поліції України в Київській області від 10 квітня 2020 року № 106 о/с «По особовому складу» звільнено зі служби за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» сержанта поліції ОСОБА_1 (0117818), поліцейського взводу № 3 роти 4 батальйону патрульної служби поліції особового призначення «Миротворець» Головного управління Національної поліції України в Київській області з 10 квітня 2020 року.
Позивач не погоджуючись з правомірністю притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільненням зі служби в поліції звернувся до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Перевіряючи правомірність оскаржуваних позивачем наказів про звільнення зі служби за вчинення дисциплінарного проступку, суд виходив з того, що правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 р. №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
У ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» передбачені обов'язки поліцейського зокрема: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Частиною 1 статті 64 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Виходячи зі змісту присяги поліцейського, яку він складає при вступі на службу в поліції, можна зробити висновок, що поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов'язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28.04.2016 р. №326, затверджено Правила етичної поведінки працівників апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС. Ці Правила як зібрання основних професійно-етичних норм визначають для працівників МВС принципи етики, якими є зокрема гідна поведінка: повага до гідності інших осіб; ввічливість та дотримання високої культури спілкування; доброзичливість і запобігання виникненню конфліктів у стосунках з громадянами; недопущення, у тому числі поза роботою, дій і вчинків, які можуть зашкодити роботі чи негативно вплинути на репутацію працівників МВС.
Виходячи з наведеного, поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно з п. 6 ч. 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Законом України від 15.03.2018 р. №2337-VIII затверджений Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Згідно з ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського:1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Згідно з ст. 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до частин 1-4 статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Частинами 1 та 2 ст. 18 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.
Частиною 3 ст. 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Відповідно до ч. 7 ст. 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Згідно з ч. 8 ст. 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Частиною 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Згідно ч. 4 ст. 19 Дисциплінарного статуту, обставинами, що пом'якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості (ч. 6 ст. 19 Дисциплінарного статуту).
З викладеного слідує, що підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень, перелік яких визначено у статті 13 Дисциплінарного статуту є вчинення дисциплінарного проступку, тобто протиправних, винних дій чи бездіяльність, що полягає в порушенні поліцейським службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Зазначені у статті 13 Дисциплінарного статуту види дисциплінарних стягнень застосовуються виходячи із обставин і характеру проступку, особи поліцейського, обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередньої поведінки поліцейського, його ставлення до служби, ступеня його вини.
На виконання вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2020 р. ГУНП в Київській області було додано належним чином засвідчену копію особової справи ОСОБА_1 та належним чином засвідчену копію матеріалів службового розслідування.
З матеріалів службового розслідування вбачається, що 16.01.2020 р. ГУНП в Київській області складено інформаційну довідку № 7 про вчинення протиправних дій окремими працівниками БПСПОП «Миротворець» ГУНП в Київській області сержантом поліції ОСОБА_1 .
На підставі вказаної інформації наказом № 209 від 04.02.2020 р. ГУНП в Київській області призначено службове розслідування за інформацією щодо можливого вчинення протиправних дій та порушення службової дисципліни поліцейський взводу № 3 роти 4 БПСПОП «Миротворець» ГУНП в Київській області сержантом поліції ОСОБА_1 .
В матеріалах службового розслідування міститься пояснення ОСОБА_1 від 06.02.2020 р., в яких позивач пояснив, що він 15.01.2020 прибув до родича з метою відпочинку, який проживає в с. Пилява Вишгородського району Київської області. Близько 01:00 години позивач разом з вказаним родичем з метою власного споживання риби поставили сітки у річці Тетерів за допомогою резинового човна. Надалі о 04:00 годині вони виїхали на річку що б їх знайти та під час повернення до них підійшли працівники водної поліції та повідомили, що вони вчинили протиправні дії.
Отже, під час службового розслідування ОСОБА_1 були надані пояснення щодо можливого вчинення протиправних дій, що в свою чергу спростовують доводи позовної заяви про позбавлення позивача права надавати пояснення під час службового розслідування.
За наслідками службового розслідування було прийнято висновок від 24.02.2020 р., яким було встановлено, що:
« 14.01.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до керівництва БПСПОП Миротворець ГУ з приводу надання останньому вихідних днів з 15.01.2020 р. по 17.01.2020 р. для вирішення власних побутових потреб, який було погоджено.
16.01.2020 р. близько 04:30 працівниками водної поліції сектору превенції Вишгородського ВП, під час здійснення превентивних заходів, на березі річки Тетерів поблизу с. Пиляви, Вишгородського району, Київської області, було виявлено та затримано ОСОБА_1 , який за допомогою гумового човна та чотирьох риболовецьких сіток здійснив незаконний вилов риби.
Вищевказаними протиправними діями ОСОБА_1 завдав збитку державі на суму 8 483,00 грн.
Вказана подія зареєстрована в ЖЄО Вишгородського ВП № 607 від 16.01.2020 р., на місце події було направлено СОГ вказаного відділу поліції.
Того ж дня, працівниками СВ Вишгородського ВП, відомості за вказаним фактом внесено до ЄРДР за № 12020110150000066, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 249 КК України.
Під час вищезазначеної події ОСОБА_1 перебував поза службою, у цивільному одязі, без вогнепальної зброї.
Статтею 26 Закон України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» визначено, що громадяни мають право використовувати безоплатно водні біоресурси в наукових, культурно-освітніх та виховних цілях для задоволення естетичних, оздоровчих, рекреаційних та інших потреб без вилучення їх з природного середовища, а також здійснювати любительське рибальство у водних об'єктах загального користування в межах встановлених законодавством обсягів безоплатного вилову водних біоресурсів.
Вказаним законом також визначено, що любительське рибальство - безоплатне добування (вилов) водних біоресурсів у порядку загального використання в дозволених обсягах для особистих потреб (без права реалізації) знаряддями лову, визначеними для цього правилами рибальства. В інших випадках любительське рибальство здійснюється на праві спеціального використання за плату.
31.01.2020 р. за вих. № 311 вказане кримінальне провадження було направлено до Вишгородського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури, для зміни підслідності та направлення провадження до Територіального управління ДБР, розташованого у м. Києві, для проведення службового розслідування.
На даний час, у рамках вищевказаного кримінального провадження ОСОБА_1 про підозру не повідомлялось, запобіжний захід не обирався та будь який статус не визначався.
Досудове розслідування триває.
Окрім того, у ході проведення службового розслідування встановлено, що факт причетності працівника поліції до вчиненого кримінального правопорушення, а саме до незаконному зайняття рибним, водним добувним промислом, призвело до значного резонансу у ЗМІ, а саме в соціальній мережі «Facebook» та інших, що призвело до значного зниження авторитету поліції серед населення.».
Таким чином, аналізуючи матеріали службового розслідування, можливо зробити висновок, що інформація щодо можливих протиправних дій та порушення службової дисципліни поліцейським ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження.
Протиправні дії та порушення службової дисципліни ОСОБА_1 виразилось у здійсненні вчинку, який призвів до значного резонансу у засобах масової інформації, факту причетності до вчинення кримінального правопорушення діючого працівника поліції та зменшення авторитету поліції у суспільстві, порушення правил любительського рибальства та незаконному занятті рибоводним добувним промислом.
Отже у діях поліцейського ОСОБА_1 вбачаються порушення вимог статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 4, 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту НПУ, службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.
Згідно з ч.1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватись положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва, поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Аналіз зібраних та досліджених судом доказів повністю підтверджує правильність висновків службового розслідування та факт порушення позивачем службової дисципліни внаслідок невиконання визначених законом обов'язків поліцейського та недотримання позивачем професійно-етичних норм поведінки поліцейських, що призвело до вчинку, який дискредитує звання поліцейського.
Отже, вищенаведені фактичні обставини справи, які були встановлені судом під час розгляду справи, підтверджені належними письмовими доказами, які були досліджені та долучені до матеріалів справи, свідчать про те, що позивачем у справі допущено порушення вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Закону України "Про національну поліцію" та Правил етичної поведінки поліцейських.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 12 квітня 2018 року у справі №815/3636/15, дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ є окремою підставою для звільнення, яке не пов'язано із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. Наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в органах внутрішніх справ, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 66 Положення №114 у разі встановлення службовою перевіркою дій, що підривають довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби.
Під час розгляду справи судом було встановлено, що наказом Головного управління Національної поліції України в Київській області від 12 березня 2020 року № 184 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області» притягнено до дисциплінарної відповідальності сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського взводу № 3 роти 4 батальйону патрульної служби поліції особового призначення «Миротворець» Головного управління Національної поліції України в Київській області у виді звільнення зі служби в поліції.
Вказаний наказ прийнято за порушення:
- службової дисципліни статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 року №2337-8;
- статей 3, 8, 11, 18, 64 Закону України "Про Національну поліцію",
- Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів»,
- Правил любительського і спортивного рибальства та Інструкції про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання водних живих ресурсів при здійсненні любительського і спортивного рибальства, затвердженого наказом Державного комітету рибного господарства України від 15.02.1999 р. № 19, зареєстрованого в МЮ України 28.04.1999р. за № 269/3562.
Отже, суд приходить до висновку, що при звільненні позивача з Національної поліції України, відповідачем було враховано тяжкість скоєного проступку, обставини за яких його скоєно, заподіяну шкоду позитивному іміджу поліції, ставлення позивача до виконання службових обов'язків, а також встановлена його несумісність з подальшим проходженням служби в органах внутрішніх справ, у зв'язку з чим відповідач - Головного управління Національної поліції України в Київській області при винесенні спірного наказу від 12 березня 2020 року № 184 є обґрунтованими.
Обставин, які б пом'якшували або обтяжували вчинені правопорушення, сторонами не наведено та судом під час розгляду справи не встановлено.
Частинами першою та дев'ятою статті 20 Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачено, що повноваження щодо застосування дисциплінарних стягнень мають керівники в межах, визначених цим Статутом.
Таким чином, повноваження щодо оцінки результатів службового розслідування, тяжкості проступку та обставин, за яких його скоєно, розмір заподіяної шкоди, попередньої поведінки винної особи та визнання нею вини тощо, а також безпосередньо затвердження висновку службового розслідування та визначення виду дисциплінарного стягнення, яке слід застосувати до конкретної особи є виключними повноваженнями відповідного керівника, який реалізуючи такі повноваження приймає відповідний наказ про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Підсумовуючи вищенаведене суд вважає, що при звільненні позивача зі служби в поліції відповідачем було враховано тяжкість вчиненого проступку, обставини, за яких його вчинено, шкоду, заподіяну авторитету поліції, обставин, що обтяжують відповідальність, особу порушника, його попередню поведінку та ставлення до виконання службових обов'язків, а також встановлено несумісність подальшого проходження позивачем служби в поліції, а оскаржувані накази прийняті відповідачем у межах наданих повноважень.
Суд вважає необґрунтованими доводи позивача стосовно незаконності звільнення його зі служби в поліції до моменту встановлення його винуватості за обвинувальним вироком, оскільки звільнення позивача до закінчення провадження у кримінальній справі шляхом винесення вироку не може ототожнюватися з відсутністю в його діях порушення службової дисципліни, Правил етичної поведінки поліцейського. Відтак, наявність чи відсутність вироку в кримінальному провадженні не впливає на оцінку дисциплінарного проступку, вчинення якого доведене матеріалами службового розслідування.
Факт вчинення встановлених розслідуванням дій підриває авторитет і довіру до поліції як органу державної виконавчої влади, який покликаний захищати життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Аналогічна правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду України у справі № 817/1303/16 від 11.04.2018р.
Відповідно до статті 11 Кримінального кодексу України злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
Отже рішення по кримінальному провадженню не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у кримінальному провадженні надається правова кваліфікація діям особи на підставі Кримінального кодексу України.
Таким чином, посилання позивача на відсутність щодо нього обвинувального вироку, яким може бути підтверджено факт вчинення ним кримінального правопорушення, є необґрунтованим, оскільки застосування до особи наслідків, передбачених пунктом 66 Положення 114, законодавець не пов'язує із набранням законної сили вироком суду по кримінальній справі.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що своїми діями ОСОБА_1 дискредитував звання поліцейського, оскільки поняття «дискредитація» перебуває у тісному зв'язку із поняттям «дотримання морально-етичних норм» та передбачає дії, спрямовані на порушення правил професійної етики та моралі, закріплених у нормативно-правових актах спеціального законодавства, які пред'являються до осіб під час здійснення ними службових функцій та у повсякденному житті.
Такі проступки самі по собі або у сукупності підривають довіру та авторитет органів Національної поліції і їх працівників в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби, що зумовлює застосування до працівника органів внутрішніх справ, який вчинив діяння, несумісне з посадою, найсуворішого типу стягнення - звільнення зі служби.
Дана правова позиція узгоджується також із позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 20 жовтня 2015 року №21-2440а15 та №21-2103а15.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням ст. 6 Конвенції притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви№ 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «С. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви№ 11882/85). Більше того, гарантована п. 2 ст. 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально- правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом не встановлено порушень вимог чинного законодавства суб'єктом владних повноважень.
За таких обставин суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.