ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"14" березня 2024 р. справа № 300/18/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тимощука О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області
про зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) 02.01.2024 звернулася в суд з позовною заявою до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач, Управління, УДМС України в Івано-Франківській області) в якій просить зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Коломийського відділу оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26.06.1992.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 08.12.2023 звернулася до Коломийського відділу УДМС України в Івано-Франківській області із заявою про оформлення паспорта у формі книжечки зразка 1994 року замість втраченого, однак отримала відповідь, якою повідомлено про необхідність надання судового рішення із зобов'язанням ДМС оформити паспорт громадянина України зразка 1994 року. Необхідність отримання паспорта у формі книжечки позивач пояснює власними релігійним переконаннями та небажанням передавати свої персональні дані. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 звернулася до суду з цією позовною заявою, якою просить зобов'язати відповідача оформити та видати їй паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26.06.1992.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.01.2024 відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) (а.с.13,14).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 16.01.2024 (а.с.18-22). Спростовуючи позовні вимоги, представник відповідача зауважила, що ОСОБА_1 08.12.2023 звернулась до Коломийського відділу УДМС в Івано-Франківській області щодо оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки замість втраченого (копія звернення додається) із заявою в довільній формі, до якої не було долучено жодних додатків. Таку заяву розглянуто в порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян» та роз'яснено про необхідність звернення з переліченими документами. Представник відповідача вважає, що оскільки позивач не подавала документи, необхідні для оформлення паспорта, аналіз їх належності та відповідності законодавству не проводився, заявлені нею позовні вимоги є передчасними. На підставі наведеного, просила відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.
Відповідно до довідки Коломийського районного відділу поліції Головного управління поліції в Івано-Франківській області від 07.11.2023 №17586/108/56-2023, ОСОБА_1 07.12.2023 зверталася у відділ поліції із заявою про втрату паспорта громадянина України НОМЕР_1 (а.с. 9).
В подальшому, ОСОБА_1 08.12.2023 звернулась до Коломийського відділу УДМС в Івано-Франківській області із заявою про оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з його втратою (а.с. 25).
Листом від 22.12.2023 №К-145/6/2602-23/2619/149-23 Коломийський відділ УДМС в Івано-Франківській області повідомив позивача, що паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року може бути видано тільки на підставі відповідного рішення суду, у порядку, визначеному Тимчасовим порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №45. У листі наведено перелік документів, передбачених Тимчасовим порядком для оформлення паспорта у формі книжечки та вказано про необхідність звернення із вказаним переліком до будь-якого територіального підрозділу ДМС України (а.с. 10).
Надалі, за результатами повторного звернення позивача із заявою про видачу паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року, Коломийський відділ УДМС в Івано-Франківській області листом від 20.02.2024 №К-16/6/2602-24/2619/24-24 повідомив ОСОБА_1 про відмову в оформленні такого паспорта у зв'язку з неподанням рішення суду про зобов'язання оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, що набрало законної сили (а.с. 29).
Оскільки для отримання паспорта громадянина України зразка 1994 року необхідною є наявність судового рішення про зобов'язання органу ДМС України оформити та видати такий паспорт, позивач звернулася до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із такого.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Конституції України Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 за №5492-VI (надалі, також - Закон №5492-VI), Положенням про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 за №2503-XII (надалі, також - Положення №2503-XII, Положення про паспорт громадянина України), Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України" від 14.07.2016 за №1474-VIII (надалі, також - Закон №1474-VIII), постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" від 25.03.2015 за №302 (надалі, також - Постанова №302).
Згідно з приписами статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження й забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Положення Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції гарантується.
Із зазначених конституційних норм, випливає, що встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має в першу чергу дбати про потреби людей, утримуючись за можливості від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.
Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (стаття 22 Конституції України).
Положенням статті 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте й сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.01.2012 за №2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положенню частини 2 статті 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними, і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується з Європейською конвенцією з прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 (надалі, також - Конвенція), яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, та згідно із статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Стаття 8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійсненні цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
"Приватне життя" охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру" - саме такого висновку дійшов Європейський суд з прав людини (надалі, також - ЄСПЛ) у пункті 25 свого рішення в справі "C. проти Бельгії" від 07.08.1996 ("C. v. Belgium", заява №21794/93). Стаття 8 Конвенції "захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом" (пункт 61 рішення ЄСПЛ від 29.04.2001 у справі "Прітті проти Сполученого Королівства" ("Pretty v. United Kingdom", заява №2346/02)).
Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося "згідно із законом", не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (пункт 45 рішення ЄСПЛ у справі "Ельсхольц проти Німеччини" від 13.07.2000 ("Elsholz v. Germany", заява № 25735/94)).
Аналізуючи викладені вище норми законодавства і судових рішень ЄСПЛ, суд дійшов висновку, що особа не може зазнавати безпідставного втручання в особисте та сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність житла, таємницю кореспонденції або на її честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону №5492-VI суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру, оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Частиною 1 статті 4 вищевказаного Закону Єдиний державний демографічний реєстр (Реєстр) - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Згідно з частинами 2, 3 статті 4 Закону №5492-VI визначені цим Законом уповноважені суб'єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи (надалі, також - ВІС). Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб'єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Внесення інформації до Реєстру в силу вимог абзацу 1 частини 1 статті 10 Закону №5492-VI здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних".
У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним (абзац 2 частини 1 статті 10 Закону №5492-VI).
За змістом частини 1 статті 13 Закону №5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (надалі, також - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, які посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.
Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зазначено паспорт громадянина України (підпункти "а" пункту 1 частини 1 статті 13 Закону №5492-VI).
Також статтею 5 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 за №2235-ІІІ до документів, що підтверджують громадянство України, віднесено паспорт громадянина України.
Відповідно до частини 3 статті 13 коментованого Закону №5492-VI паспорт громадянина України, серед іншого, містить безконтактний електронний носій.
Приписами частин 1, 2, 4, 5 статті 14 Закону №5492-VI визначено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
Згідно з частинами 1-5 статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, - на кожні 10 років.
Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Оформлення паспорта громадянина України здійснюється розпорядником Реєстру. Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України здійснюються розпорядником Реєстру або уповноваженими суб'єктами, передбаченими пунктом 4 частини першої статті 2 цього Закону.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", у разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
За змістом пунктів 3, 6, 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України №2503-XII від 26.06.1992 бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Водночас, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" від 25.03.2015 за №302, затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України.
Із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, відповідно до пункту 2 Постанови №302, запроваджено:
- з 1 січня 2016 року оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII;
- з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Абзацом 6 пункту 3 Постанови №302 визначено, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
До безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься інформація, а саме: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи, що за своєю суттю є персональними даними (пункт 131 Порядку №302).
Відповідно до пунктів 1, 2 додатка 2 «Технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм» до Постанови №302 бланк паспорта громадянина України (далі - паспорт) виготовляється у формі пластикової картки типу ID-1, що містить безконтактний електронний носій. У паспорт імплантовано безконтактний електронний носій, який відповідає вимогам нормативних документів України у сфері технічного та криптографічного захисту інформації. Безконтактний електронний носій відповідає вимогам стандарту ISO/IEC 14443 щодо запису і зчитування даних. До безконтактного електронного носія вноситься інформація, яка зазначена на лицьовому та зворотному боці паспорта, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя, відцифрований підпис особи), а також дані щодо забезпечення захисту інформації, що внесена на безконтактний електронний носій, відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».
Пунктом 131 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України визначено, що до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься така інформація […] біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).
Відповідно до частини 7 статті 16 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 року № 5492-VI, уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником. У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.
Зі змісту вищенаведеної норми вбачається, що законодавець передбачив вичерпний перелік підстав для відмови заявникові у видачі документа.
Як встановлено судом, позивач 08.12.2023 звернулася до Коломийського відділу УДМС в Івано-Франківській області із заявою про видачу паспорта у формі книжечки у зв'язку з втратою.
При цьому, така заява подана у довільній формі та до неї не долучено жодного документа, що не заперечується сторонами.
У контексті наведеного, суд погоджується з доводами представника відповідача стосовно передчасності позовних вимог у разі неподання заявником документів, необхідних для оформлення паспорта, що унеможливлює проведення аналізу їх належності та відповідності вимогам законодавства.
Водночас, під час судового розгляду цієї справи відбулися зміни обставин справи, зокрема, позивач повторно звернулася до Коломийського відділу УДМС в Івано-Франківській області із заявою про видачу паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року, за результатами розгляду якої листом №К-16/6/2602-24/2619/24-24 від 20.02.2024 ОСОБА_1 повідомлено про відмову в оформленні такого паспорта у зв'язку з неподанням рішення суду про зобов'язання оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, що набрало законної сили (а.с. 29).
Тобто єдиною підставою для відмови у видачі позивачу паспорта громадянина України зразка 1994 року було неподанням рішення суду, що набрало законної сили про зобов'язання оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. З приводу цього, слід зазначити таке.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 26.02.2018 прийняв рішення в зразковій адміністративній справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), відповідно до якого відмовив у задоволенні позову особи до Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності відповідачів та зобов'язання вчинити певні дії. За результатами апеляційного оскарження цього рішення Велика Палата Верховного Суду постановою №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) від 19.09.2018 рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.03.2018 скасувала та прийняла нове про часткове задоволення позову; визнала протиправною відмову Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області у видачі особі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ; зобов'язала Коростенський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області оформити та видати особі паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України №2503-ХІІ.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що норми Закону №5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення ст.8 Конвенції.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Відтак, враховуючи наведене, відмова органів ДМС України в оформленні паспорта громадянина України у формі книжечки порушує право особи на повагу до приватного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.
Судом враховано, що: при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; відповідно до статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України правові висновки Верховного Суду, викладені в рішенні за результатами розгляду зразкової справи, є обов'язковими для суду при ухваленні рішень в типовій справі; відповідно до частини 2 статті 356 Кодексу адміністративного судочинства України у постанові Великої Палати Верховного Суду має міститися вказівка про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася Велика Палата Верховного Суду; складовою частиною принципу верховенства права гарантованого статтею 8 Конституції України є принцип правової визначеності в тому його аспекті, який забороняє ставити під сумнів рішення суду, що набрало законної сили.
Отже, висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в рішенні від 19.09.2018 року у зразковій справі № 806/3265/17(Пз/9901/2/18), з огляду на викладене, незалежно від того чи вказана адміністративна справа відповідає ознакам типової справи по відношенню до зразкової справи чи ні, підлягають врахуванню судом при вирішенні цієї адміністративної справи в частині застосування норм права.
Постановою Кабінету Міністрів України №398 від 03.04.2019 внесені зміни до пункту 3 постанови КМУ від 25.03.2015 №302, доповнивши її абзацом такого змісту: «Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року».
Відповідно до абзацу п'ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302, постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №398 Міністерством внутрішніх справ України прийнято наказ №456 від 06.06.2019, яким затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (надалі, також - Тимчасовий порядок №456). Цей Тимчасовий порядок розроблено відповідно до означених постанов Кабінету Міністрів України та Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року №719-V) та визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.
Відповідно до пунктів 2,3 розділу І Тимчасового порядку №456 паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 №353 "Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України". Оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України, зокрема, особі, яка досягла 16-річного віку, - на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України (далі - заява) за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто.
Розділи І, VІ Тимчасового порядку №456 встановлюють практичний алгоритм дій заявника та міграційного органу: порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили.
У даному випадку, Тимчасовий порядок №456 передбачає, що на підставі рішення суду про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ, заявник повинен звернутися до міграційного органу та подати пакет документів.
Перелік документів, необхідних для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого, визначено в пункті 1 розділу VI Тимчасового порядку №456, яким передбачено, що для оформлення відповідного документа заявник подає: 1) заяву про втрату/викрадення паспорта (далі - заява про втрату паспорта) за зразком, наведеним у додатку 5 до цього Тимчасового порядку; 2) рішення суду; 3) заяву; 4) дві (три - у разі одержання втраченого паспорта в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита або оригінал документа про звільнення від його сплати (у разі втрати паспорта); 6) витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (у разі викрадення паспорта на території України); 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).
У разі оформлення паспорта замість втраченого/викраденого, оформленого територіальним підрозділом ДМС, який припинив свою діяльність або тимчасово не здійснює свої повноваження, заявник додатково подає всі наявні документи, у тому числі документи, що містять фотозображення особи. Для оформлення паспорта замість втраченого/ викраденого, рішення суду не подається, якщо паспорт, який було втрачено/викрадено оформлювався на підставі рішення суду.
Отже, Тимчасовий порядок №456 містить ефективний механізм виконання рішення суду, яким встановлено право особи на оформлення паспорта громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року, і його реалізація не може відбуватися без прийняття судом рішення та набрання ним законної сили.
Таким чином, зважаючи на висновки Великої Палати Верховного Суду в рішенні від 19.09.2018 щодо застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в правовідносинах між фізичною особою та органом державної влади міграційною службою щодо відмови в оформленні паспорта громадянина України у вигляді книжечки та прийнятий в подальшому Тимчасовий порядок №456, який містить ефективний механізм для реалізації права особи на оформлення паспорта громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року, однак для реалізації якого необхідним є наявність такого, що набрало законної сили відповідного судового рішення, суд дійшов висновку щодо необхідності ухвалення рішення про зобов'язання УДМС України в Івано-Франківській області в особі Коломийського відділу УДМС України в Івано-Франківській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26.06.1992.
Задоволення позовних вимог у такій редакції, навіть попри те, що ОСОБА_1 до первинної заяви від 08.12.2024 не долучила необхідний перелік документів, сприятиме повному захисту порушеного права позивача та уникненню необхідності повторного звернення позивача з відповідними позовними вимогами, та запобігатиме настанню негативних наслідків правового пуризму. Також суд враховує, що під час судового розгляду цієї справи, обставини на яких побудовані заперечення відповідача у відзиві на позов кардинально змінилися, оскільки позивач повторно звернулася до відповідача із заявою (встановленого зразка) про видачу паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року, за результатами розгляду якої Коломийський відділ УДМС в Івано-Франківській області листом №К-16/6/2602-24/2619/24-24 від 20.02.2024 відмовив ОСОБА_1 в оформленні такого паспорта лише з тієї підстави, що нею не подано рішення суду про зобов'язання оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, що набрало законної сили.
За наведених підстав позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №11 від 29.12.2023 підтверджується сплата позивачем судового збору розмірі 1073,60 грн (а.с.1).
Доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, відтак підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені нею витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Коломийського відділу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26.06.1992.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 37794486) на користь ОСОБА_1 (паспорт громадянина України НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 ;
відповідач - Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, адреса: вул. Академіка Гнатюка, 29, м. Івано-Франківськ, 76010, код ЄДРПОУ 37794486.
Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.