14 березня 2024 року Справа № 280/358/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (далі - відповідач, Департамент), в якій позивач просить суд:
Визнати дії Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги в разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції - протиправними.
Зобов'язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції.
Позовну заяву подано та підписано представником позивача адвокатом Стасіком А.І., на підтвердження повноважень наданий ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1156241 від 03.01.2024.
Позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до п.9, п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що позивач не погоджується з відмовою у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності. Причиною для відмови позивачу у здійсненні нарахування та виплати одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності поліцейського є те, що II групу інвалідності позивачу встановлено під час служби в поліції, а не протягом шести місяців після звільнення, чим порушено термін установлення інвалідності. Закону України «Про Національну поліцію» містить вичерпний перелік випадків, коли виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, встановлення інвалідності під час проходження служби в поліції до таких випадків не відноситься. Позивач отримав втрату працездатності внаслідок проходження служби в поліції, причина звільнення: через хворобу, що свідчить про дотримання обов'язкових умов для отримання грошової компенсації. Законодавець закріпив лише граничний строк для встановлення інвалідності після звільнення і не обмежив поліцейських у часі щодо можливості встановлення інвалідності ще за час проходження служби в поліції. Позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 15 січня 2024 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
30 січня 2024 року відповідач подав відзив, в якому заперечує проти задоволення вказаного позову в повному обсязі, вважає позов безпідставним та необґрунтованим, виходячи з наступного. Передумовою виплати одноразової грошової допомоги насамперед має бути встановлення поліцейському непрацездатності, (встановлена згідно довідки про результати визначення застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності від 05.09.2023 року Серія АГ №0016585, що свідчить про встановлення зазначеного вже після звільнення зі служби); звільнення зі служби за п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» а саме за станом здоров'я через хворобу (наказ №437 о/с від 26.07.2023); і лише потім встановлення групи інвалідності (згідно довідки до акту огляду МСЕК від 24.08.2023 серія 12ААГ№169009 встановлена II група інвалідності, що свідчить про встановлення групи інвалідності під час проходження служби). ОСОБА_1 ще при проходженні служби в УСР в Запорізькій області встановлено II групу інвалідності, тобто, до звільнення, а тому, у даному випадку, відсутня одна із обов'язкових умов для набуття права на одноразову грошову допомогу - дотримання шестимісячного строку для встановлення інвалідності після звільнення. Відповідачем не порушено вимоги статей 97 і 101 Закону України «Про Національну поліцію» при наданні ОСОБА_1 листа про відсутність правових підстав для призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги. Відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання дій Департаменту протиправними та зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу в разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції.
30 січня 2024 року відповідачем заявлене клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. Відповідач вважає, що для ефективного, повного та всебічного дослідження цієї справи потрібно заслухати пояснення Департаменту та надати змогу висловити аргументи, що підтверджують викладене у відзиві на позовну заяву у цій справі.
Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.
Перелік категорій справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження визначений частиною 2 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Дана справа не підпадає під вказаний перелік.
Згідно з положеннями частини 1, частини 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Справа не віднесена до справ, передбачених ч. 4 ст. 257 КАС України.
У клопотанні відповідачем не зазначено, які додаткові пояснення є необхідність подати та не вказано неможливості надати такі пояснення до суду письмово.
Суд вважає, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін є необґрунтованим та не підлягає задоволенню, справу можливо розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
06 лютого 2024 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив, просить суд адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.
09 лютого 2024 року до суду надійшли заперечення (на відповідь на відзив). Департамент заперечує проти доводів позивача викладених у відповіді на відзив Департаменту, та звертає увагу суду, що позивачем нових доказів не надано, також інших нормативно правових висновків в обґрунтування своїх позовних вимог ніж ті що зазначені в позові, та на які Департаментом надано обґрунтований відзив, не приведено. В задоволенні позову відповідач просить відмовити у повному обсязі.
На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.
ОСОБА_1 наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 26.07.2023 № 437о/с «По особовому складу» звільнено 31.08.2023 зі служби в поліції за пунктом 2 (за станом здоров'я (через хворобу) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
02.10.2023 позивач звернувся з заявою (рапортом) до відповідача про виплату йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку з тим, що 24.08.2023 йому встановлено II групу інвалідності та 05.09.2023 50% втрати професійної працездатності внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в поліції.
Відповідач листом від 30.10.2023 №Т-1537/55/01/2023 відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням останньому інвалідності під час проходження служби в поліції, а не протягом шести місяців після звільнення, чим порушено термін установлення інвалідності визначений п.4 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліції».
Вважаючи дії відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги в разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII, в редакції від 05.10.2023 чинній на момент прийняття оскаржуваної відмови).
Відповідно до частини першої статті 97 Закону № 580-VIII одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі:
1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті поліцейського внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;
2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції;
3) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
4) визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
Положення пункту 4 частини першої статті 97 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 12-р/2020 від 22.10.2020}
5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності;
6) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.
Отже, нормами Закону № 580-VIII визначено шість підстав, за наявності яких призначається та виплачується одноразова грошова допомога поліцейським, при цьому визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, є окремою правовою підставою для призначення і виплати одноразової грошової допомоги особам, які за цим Законом мають право на її отримання (п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону № 580-VIII).
У постановах від 19.09.2018 у справі №373/1188/16-а, від 20.09.2018 у справі №296/9456/16-а, від 01.11.2018 у справі №822/3788/17, 22.01.2019 у справі №2340/2663/18, від 15.04.2019 у справі №823/1798/18, від 10.10.2019 у справі №822/1083/18, від 05.02.2020 у справі №810/836/18, від 23.04.2020 у справі №822/999/18 та від 23.09.2021 у справі №2240/3024/18 Верховний Суд висловив позицію, згідно з якою положення пункту 4 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» застосовується виключно за обов'язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення):
1) причиною інвалідності є захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції;
2) інвалідність повинна бути встановлена до моменту звільнення або не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції;
3) причина звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.
З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97-101 Закону №580, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок №4), яким визначено механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейських центрального органу управління поліції, територіальних органів поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України, поліцейських в т.ч. слухачів та курсантів вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, поліцейських, відряджених до інших органів державної влади, установ, організацій.
Відповідно до підпункту 4 пункту 4 розділу 1 Порядку №4 значення термінів, що визначають випадки, за яких призначається одноразова грошова допомога (далі - ОГД) у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського, пов'язаного з проходженням служби в поліції, органах внутрішніх справ (пункт 4 частини першої статті 97 Закону) - обставина, яка виникла внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції крім випадків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту.
Пунктом 1 розділу II Порядку №4 встановлено, що днем виникнення права на отримання ОГД є, зокрема, у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико - соціальної експертної комісії.
Згідно з п. 3 розділу IV Порядку № 4 рішення про призначення виплати ОГД приймається керівником органу поліції або навчального закладу у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п'ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови.
Частина 6 ст.100 Закону № 580-VIII встановлює, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права.
Відповідно до статті 101 Закону № 580-VIII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком:
а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням;
б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом);
г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.
За правилами пункту 7 частини другої статті 61 Закону №580-VІІІ наявність у особи певного захворювання може бути перешкодою для проходження служби в поліції, а відповідно до пункту 2 частини першої статті 77 цього Закону поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.
Таким чином, встановлення на законодавчому рівні такої обов'язкової умови для виплати одноразової грошової допомоги, як звільнення з поліції внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, покликане надати гарантовану з боку держави соціальну допомогу саме тим поліцейським, стан здоров'я яких завадив продовжити службу в поліції, і які припинили її вимушено.
Визначення Порядком №4 днем виникнення права на отримання допомоги дати, з якої встановлена інвалідність, не змінює визначених Законом, як актом вищої юридичної сили, обов'язкових умов призначення одноразової грошової допомоги і не може бути безумовною підставою для її виплати без дотримання таких умов.
Разом з тим, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 жовтня 2020 року №12-р/2020 у справі № 3-76/2019 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 4 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" (справа) зазначив, що положеннями пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII встановлено порядок реалізації особою права на отримання одноразової грошової допомоги.
Закріплення у пункті 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII такого порядку реалізації особою права на отримання одноразової грошової допомоги потребує встановлення причинно-наслідкового зв'язку між наявністю у поліцейського інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, та неможливістю внаслідок цього продовжувати службу в поліції, що підтверджується відповідним рішенням медичної (військово-лікарської) комісії про непридатність до служби в поліції, на підставі якого поліцейський звільняється зі служби в поліції.
На думку Конституційного Суду України, встановлений у пункті 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII порядок отримання одноразової грошової допомоги не допускає невиправданих винятків із конституційного принципу рівності, не містить ознак дискримінації при реалізації поліцейськими права на соціальний захист, є домірним, має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету.
Конституційний Суд України також вказав, що встановлений державою зазначений порядок забезпечує реалізацію права особи на отримання такої допомоги, і наголосив, що додержання визначених Законом № 580-VIII вимог є обов'язком суб'єктів, які претендують на її отримання.
Зважаючи на викладене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII не суперечать приписам статті 21, частин першої, другої статті 24 Конституції України.
Суд зазначає, що пунктом 4 частини 1 статті 97 Закону № 580-VIII встановлено граничний шестимісячний термін для встановлення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції. Цей термін спливає за закінченням 6 місяців після звільнення поліцейського з поліції.
Таким чином, законодавець закріпив саме граничний строк для встановлення інвалідності після звільнення і не обмежив поліцейських у часі щодо можливості встановлення інвалідності ще за час проходження служби в поліції.
Суд звертає увагу, що норми Закону № 580-VIII не містять заборони щодо можливості встановлення інвалідності ще за час проходження служби в поліції.
Як встановлено з матеріалів справи, причиною для відмови позивачу у здійсненні нарахування та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського є те, що інвалідність установлено під час проходження служби (24.08.2023) до моменту звільнення (31.08.2023), а не протягом шести місяців після звільнення у відповідності до положень п.4 ч.1 ст.97 Закону № 580-VIII.
Інших причин не нарахування такої допомоги відповідачем не зазначено.
Водночас, вищезгаданий закон містить вичерпний перелік випадків, коли виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, однак встановлення інвалідності під час проходження служби в поліції до таких випадків не відноситься.
Крім того, суд звертає увагу, що інвалідність позивачу встановлено 24.08.2023, в той час як наказ про звільнення позивача з 31.08.2023 прийнятий 26.07.2023 та позивача звільнено саме за станом здоров'я (через хворобу) у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII.
Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позивач, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону № 580-VIII, має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з визначенням поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням захворювання пов'язаного з проходженням служби в поліції, що оформлена листом від 30.10.2023.
Щодо позовних вимог зобов'язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, суд зазначає наступне.
Процедура призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначена в розділі ІV Порядку №4.
Зокрема, згідно пункту 1 цього розділу у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 5 розділу ІІІ, бухгалтерські служби готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою (додаток 2). Висновок про призначення ОГД складається працівником бухгалтерської служби і підписується керівниками фінансового та кадрового підрозділів органу поліції, закладу освіти, в якому поліцейський проходить (проходив) службу.
Згідно з пунктом 2 розділу ІV Порядку №4 висновок про призначення ОГД затверджує/відмовляє:
1) по центральному органу управління поліції, керівникам міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, територіальних органів поліції, закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України - Голова Національної поліції України або особа, на яку покладено виконання таких функцій;
2) у територіальних органах поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції, закладах та установах, що належить до сфери управління Національної поліції України - керівник відповідного органу, закладу, установи або особа, на яку покладено виконання таких функцій.
3) у закладів освіти - керівник відповідного органу, закладу або особа, на яку покладено виконання таких функцій.
У разі затвердження висновку про призначення ОГД керівником органу поліції або закладу освіти, в якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п'ятнадцятиденний строк з дня його затвердження видається наказ про виплату ОГД.
У разі відмови у призначенні ОГД чи повернення документів на доопрацювання (документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) заявника письмово інформують про прийняте рішення з обґрунтуванням підстав відмови чи повернення документів на доопрацювання (пункт 3 розділу ІV Порядку № 4).
Тобто, у межах відповідної процедури призначення та виплати ОГД беруть участь фінансові підрозділи органу поліції, які складають відповідний висновок та керівник органу поліції як окремий суб'єкт, якому належить виключне право в затвердженні/відмові в затвердженні висновку про призначення ОГД та видання наказу про виплату такої допомоги чи прийняття рішення про відмову у проведенні такої виплати.
Отже, в питаннях призначення одноразової грошової допомоги існує певна етапність та черговість дій відповідних суб'єктів. При цьому прийняття такого рішення відноситься до виключних дискреційних повноважень керівника чи особи, на яку покладено виконання таких функцій Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, і в цьому випадку суд не може підміняти інший орган та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції відповідача.
Згідно з частиною 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У зв'язку з тим, що у питаннях призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги необхідним є проходження відповідних етапів розгляду заяви та черговості дій різних суб'єктів, послідовність яких не може бути порушена чи змінена, а прийняття остаточного рішення із цього питання перебуває в площині виключних повноважень керівника органу поліції, тому на переконання суду вірним способом захисту прав позивача в даному випадку є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву (рапорт) позивача про виплату одноразової грошової допомоги з урахуванням висновків суду про наявність у позивача права на отримання такої допомоги згідно з п.4 ч.1 ст.97 Закону № 580-VІІІ.
Саме такий спосіб захисту порушеного права був підтриманий та визнаний прийнятним Верховним Судом у постанові від 11.06.2020 по справі № 822/1905/17, де зроблено висновок про неможливість суду підміняти компетентний орган у реалізації його повноважень.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору в силу приписів Закону України «Про судовий збір», такі витрати відсутні.
У позовній заяві представник позивача повідомляв, що позивач очікує понести витрати на правову допомогу в орієнтовній сумі 5000 грн.
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення витрат.
Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 6 статті 134 КАС України, в разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 7 статті 134 КАС України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 по справі №810/2760/17.
В підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати до матеріалів справи розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Аналогічний висновок висловив Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2018 року у справі №569/17904/17.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи не надано жодних документів.
Водночас, суд звертає увагу, що в силу положень частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Оскільки при розгляді справи в письмовому проваджені не передбачена така частина судового засідання як судові дебати, то позивач мав подати докази щодо витрат на правничу допомогу до ухвалення судом рішення.
Однак таких доказів позивач своєчасно не надав.
При цьому, позовна заява не містить жодних посилань на неможливість подання доказів понесених позивачем витрат на правничу допомогу до ухвалення рішення суду, як і не містить інформації про те, що такі докази будуть надані позивачем після ухвалення рішення суду.
Суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги в разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції.
Зобов'язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України повторно розглянути заяву (рапорт) ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності від 02.10.2023, з урахуванням висновків суду про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги згідно з п.4 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію».
В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),
Відповідач - Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України (вул.Богомольця, буд. 10, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 43305056).
Повне судове рішення складено 14.03.2024.
Суддя Б.В. Богатинський