13 березня 2024 року Справа № 280/9947/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, у якій позивач просить суд:
визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.06.2023 №091630011065 щодо неврахування до загального стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 09.09.1994 по 25.08.1996 та про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправним та скасувати це рішення;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу період її роботи з 09.09.1994 по 25.08.1996 та призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 з 26.09.2022.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.09.2022 ОСОБА_1 зверталась до відповідача за призначенням пенсії за віком згідно із п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, оскільки мала необхідний загальний і пільговий стаж та набула відповідного пенсійного віку. Проте у призначенні пенсії їй було відмовлено, у зв'язку із недосягненням пенсійного віку, передбаченого ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а також відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 09.09.1994 по 25.08.1996. Вказане рішення позивачкою було оскаржено у судовому порядку, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.05.2023 у справі №160/16633/22 зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.09.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком 1 відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. На виконання судового рішення відповідачем повторно розглянуто заяву про призначення пенсії від 26.09.2022, проте висновки враховано вибірково, у призначенні з підстав недосягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Позивач вважає, що прийнятим рішенням відповідач порушив її законні права та інтереси, оскільки воно ґрунтується на безпідставних мотивах і не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 04.12.2023 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
22.12.2023 від представника ГУПФУ в Запорізькій області до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому він вказує, що з набранням чинності з 11.10.2017 змін до Закону № 1058 (внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148) щодо положень статті 114, пенсії за віком на пільгових умовах призначаються на умовах виключно зазначеної статті Закону № 1058. Також зазначає, що рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 не може бути застосоване для вирішення питання призначення пенсії позивачу, починаючи з 11.10.2017. За таких обставин, просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 05.03.2023 випралвено описку в укхвалі про відкриття провадження.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхування, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується її паспортом НОМЕР_1 .
26.09.2022 позивач звернулась до відповідача за призначенням пенсії у віці 46 років, що підтверджується копією заяви за призначенням пенсії.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.10.2022 №091630011065 позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 у зв'язку із недосягненням пенсійного віку, передбаченого ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а також у зв'язку з відсутністю пільгового стажу роботи у 7 років 6 місяців.
Згідно із рішенням від 07.06.2023 №091630011065 загальний стаж позивача складає 31 рік 04 місяці 29 днів (із урахуванням подвоєння 7 років стажу за списком №1), пільговий стаж за Списком №1 - 07 років 07 місяців 14 днів.
Не погоджуєчиь з вказанмм рішенням, позивач звернувся до судуд.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №091630011065 від 04.10.2022.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не розгляду питання щодо врахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи з 09.09.1994 по 25.08.1996 в Акціонерному товаристві «Днепр» на посаді повара 4 розряду.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянути питання щодо врахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи з 09.09.1994 по 25.08.1996 в Акціонерному товаристві «Днепр» на посаді повара 4 розряду.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.«а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 26.09.2022.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.05.2023 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року у справі №160/16633/22 скасувано, прийнято нове рішення.
Позов задовольнено частково.
Визнано протиправним та скасувно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №091630011065 від 04.10.2022 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.09.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
В решті позову відмовлено.
Відповідно до положень статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На виконання постанови апеляційного суду від 10.05.2023 у справі № 160/16633/22 відповідачем заяву позивачки від 26.09.2022 було розглянуто повторно, до її пільгового стажу за Списком 1 враховано період з 18.01.2008 по 31.08.2015, в результаті чого пільговий стаж ОСОБА_1 за списком №1 склав 07 років 07 місяців 14 днів, проте у призначенні пенсії відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України №1058-ІV у зв'язку з недосягненням пенсійного віку на момент звернення за призначенням пенсії, а також через невідповідність документів щодо виду пенсії.
Не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернулась до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Підставою для відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №1 стало те, що позивачка не досягла віку 50 років, з досягненням якого, на думку відповідача, пов'язано виникнення права на пільгову пенсію у спірному випадку.
Разом з цим, відповідач керувався положеннями пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV, відповідно до якого пенсія призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на роботах із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Водночас, позивачка вважає, що вона отримала право на пільгову пенсію за віком за Списком №1 на умовах, визначених Законом №1788-XII, оскільки на момент звернення за призначенням пенсії досягла віку 46 років, мала пільговий стаж роботи за Списком №1 - 07 років 07 місяців 14 днів.
Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 було визнано неконституційними положення статті 13 Закону № 1788-XII, зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII та пунктом 3 цього рішення вирішено, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону N 1788-XII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаній нормі, в наступній редакції: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах».
Обставини справи, яка розглядається, відповідають ознакам типової справи, щодо якої прийнято рішення у зразковій справі №360/3611/20.
У постанові від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV з іншого існує колізія щодо визначення пенсійного віку для набуття права на пенсію на пільгових умовах.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи, а саме: застосуванню підлягають норми Закону №1788-ХІІз урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
За вказаних обставин, виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст. 8 Конституції України, така обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як пенсійний вік, має застосовуватися в порядку, визначеному п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020.
Із змісту постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 10.05.2023 у справі №160/16633/22 вбачається, що питання визначення пенсійного віку між сторонами вже вирішувалось, та апеляційний суд дійшов висновку про помилковість застосування відповідачем до спірних правовідносин норми п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.
До того ж, у вказаній постанові зазначено про необхідність застосування до спірних правовідносин норм Закону України “Про пенсійне забезпечення” №1788-ХІІ як більш сприятливого закону, який передбачає право позивачки на пенсію за віком на пільгових умовах після досягнення нею віку 45 років.
Як вбачається із змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.06.2023 №091630011065 при виконанні судового рішення ним не враховано висновку апеляційного суду щодо необхідності при повторному розгляді заяви позивачки від 26.09.2022 застосовувати норми Закону України “Про пенсійне забезпечення” та повторно відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку із недосягненням пенсійного віку, встановленого п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
Враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №360/3611/20, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону № 1788-XII, відтак відмова в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах з посиланням на недосягнення віку 50 років, визначеного пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.
Також у мотивувальній частині постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 10.05.2023 у справі №160/16633/22 міститься висновок про те, що пенсійним органом протиправно не розглянуто питання зарахування до загального стажу позивачки періоду її роботи з 09.09.1994 по 27.08.1996.
Із змісту рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії від 07.06.2023 №091630011065 не вбачається мотивів відмови позивачці у зарахуванні до її сажу роботи періоду з 09.09.1994 по 25.08.1996, водночас, у розрахунку врахованого відповідачем стажу вказаний період не значиться.
Разом з цим, період роботи позивачки з 09.09.1994 по 27.08.1996 підтверджується належно внесеними записами №2-3 у її трудовій книжці НОМЕР_2 , згідно із якими на підставі наказу від 26.09.1994 №30-к її було прийнято поварем у АТ “Днепр” 09.09.1994 та звільнено 01.07.1998 на підставі наказу від 30.06.1998 №22.
Відповідно до ст. 24 КЗпП України (у редакції, чинній у спірний період роботи), укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.
Згідно із розрахунком стажу до нього зараховано період догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку з 26.08.1996 по 25.08.1999, отже не врахованим до стажу залишається період з 09.09.1994 по 25.08.1996.
При зверненні за призначенням пенсії 26.09.2022 позивач надала довідки про підтвердження пільгового стажу за списком №1, що підтверджує намір позивача призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1.
Із змісту рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії від 07.06.2023 №091630011065 вбачається, що відповідачем розглядалось питання призначення позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1, тому посилання відповідача щодо невідповідності поданих документів виду пенсії неспроможні, є проявом надмірного формалізму, що є несумісним з принципами належного урядування та верховенства права та наслідком якого стало порушення прав та інтересів позивача, як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій на соціальний захист).
Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.06.2023 №091630011065 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відтак, оскільки у даному випадку вирішення питання про призначення позивачу пенсії на пільгових умовах за Списком №1 не потребує встановлення додаткових обставин чи дослідження будь-яких документів, що відноситься до повноважень пенсійного органу, суд вважає за можливе зобов'язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вчинити дії, направлені на поновлення порушених ним прав позивача, а саме призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, починаючи з 26.09.2022 на підставі пункту «а» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.
Згідно з частинами 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
З урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яким прийнято спірне рішення.
Керуючись ст.ст.2,9,77,90,139,241-246 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №091630011065 від 07.06.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу період її роботи з 09.09.1994 по 25.08.1996 та призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 з 26.09.2022.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 858,88 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Стрельнікова