13 березня 2024 року м. Житомир справа № 240/3213/24
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Центрального міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ) відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із позовом:
- визнати протиправною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Корнєєва М.М. від 05.02.2024 ВП №69591918 про накладення штрафу у розмірі 5100, 00 грн;
- скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Корнєєва М.М. від 05.02.2024 ВП №69591918 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - позивач, управління) обґрунтовуючи позовні вимоги вказав, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 у справі №240/13894/20 проведено перерахунок доплати до пенсії стягувача, передбаченої Законом України "Про статус та соціальний захист населення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру двох мінімальних заробітних плат на відповідний рік. Сума донарахованих коштів за період з 17.07.2018 до 31.01.2024 склала 420 494,58 грн, а з 01.02.2024 виплата пенсії ОСОБА_1 здійснюється у розмірі 6639,98 грн, з урахуванням доплати до пенсії передбаченої Законом України "Про статус та соціальний захист населення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та у розмірі встановленому Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік". Стверджує, що листом управління державного виконавця повідомлено про вжиті заходи щодо повного та неухильного виконання судового рішення в межах і спосіб визначений чинним законодавством, а тому державний виконавець неправильно встановив фактичні обставини справи, не ретельно дослідив наявні докази та дав їм неналежну оцінку. Крім того вважає, що невиконання рішення суду в частині виплати нарахованої доплати через відсутність відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, з огляду на що, підстави для винесення оскаржуваної постанови державним виконавцем відсутні, а тому така постанова незаконна, необґрунтована та підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
Ухвалою суду від 28.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено відкрите судове засідання у справі на 05 березня 2024 року о 10:30.
Представники позивача у судовому засіданні просили задовольнити позовні вимоги, враховуючи обґрунтування викладені у позовній заяві.
Представник відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце до суду не з'явився, про причини неявки не повідомив, процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався.
Протокольною ухвалою суду від 05.03.2024 постановлено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами враховуючи ст.287 КАС України, із прийняттям рішення відповідно до ч.5 ст.250 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне вказати наступне.
На виконання рішення суду постановленого у справі №240/13894/20 Житомирським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист, який стягувачем пред'явлено до виконання та на підставі якого державним виконавцем відкрите виконавче провадження ВП №69591918, про що 09.08.2022 винесено постанову.
У межах виконавчого провадження державний виконавець виніс та надіслав до управління вимогу виконання від 07.04.2023 (№11034/14 від 11.04.2023), якою встановив 10-ти денний строк з дня отримання такої вимоги для виконання рішення суду або надання письмового пояснення про причини його невиконання.
Управління у відповідь на отриману вимогу надіслало лист, яким проінформувало, що рішення суду виконане добровільно в межах наданих компетенцій та фінансування, зокрема здійснено за період з 17.07.2018 до 31.08.2022 нарахування підвищення до пенсії передбачене Законом України "Про статус та соціальний захист населення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі двох мінімальних заробітних плат, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік. Виплата заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування пенсійних виплат за судовим рішенням може бути проведена за умови надходження відповідного бюджетного фінансування Пенсійного фонду України. До надісланого листа представником управління додано: розрахунок суми, що підлягає виплаті ОСОБА_1 та витяг з підсистеми "Реєстр судових рішень".
На вимогу державного виконавця від 18.01.2024, управлінням надіслано лист №0600-0304-8/10482 від 24.01.2024, яким повідомлено про здійснення ОСОБА_1 нарахування доплати, встановленої Законом України "Про статус та соціальний захист населення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі двох мінімальних заробітних плат, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік за період з 17.07.2018 по 31.01.2024. Додатково повідомлено, що станом на 18.01.2024 управлінням виплачена заборгованість за рішенням судів, які набрали законної сили по 19.09.2020. Разом з тим, звернуто увагу, на те, що з 01.01.2024 прийнято Закон України "Про Державний бюджет України на 2024", відповідно до статті 8 якого, розмір мінімальної заробітної плати, яка застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду становить 1600,00 грн, що було враховано при нарахуванні такої доплати з 01.01.2024.
05.02.2024, в межах вказаного виконавчого провадження (ВП №69591918) державним виконавцем винесено постанову, якою за невиконання рішення суду без поважних причин накладено на боржника штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн. Вказану постанову надіслано на адресу управління, про що свідчить супровідний лист №10555 від 05.02.2024.
Не погоджуючись із винесеною постановою державного виконавця представник позивача звернувся із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне вказати наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини першої статті 3 вказаного Закону передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
За змістом ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Згідно з частинами першої, другої статті 63 Закону №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини першої статті 75 цього ж Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Тобто даючи оцінку тому, чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення, потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом), і в чому саме причина невиконання судового рішення у відведений йому строк.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Також обов'язкове виконання рішення суду, в тому числі, суб'єктами наділеними владними повноваженнями, покладається Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції» від 17.07.1997. Отже її положення є обов'язковими для виконання Україною.
Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України, до яких відноситься і Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Аналіз викладеного, дає підстави для висновку, що виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
Проаналізувавши вищевикладені норми, суд вважає за необхідне вказати, що підставою для застосування штрафу до боржника є невиконання судового рішення саме за відсутності поважних причин.
Так, в процесі судового розгляду справи встановлено, що управлінням здійснено донарахування коштів, що підлягають виплаті ОСОБА_1 на виконання рішення суду прийнятого у справі №240/13894/20.
За змістом розрахунку, який міститься в матеріалах справи, на виконання вищевказаного рішення суду ОСОБА_1 донараховано за період з 17.07.2018 до 31.01.2024 доплату у розмірі 997 136,49 грн, з яких виплачено 526 262,30 грн, а розмір нарахованої доплати становить до виплати 470 874,19 грн.
При цьому, як стверджує представник позивача виплата донарахованих коштів у розмірі 470 874,19 грн буде здійснена ОСОБА_1 після надходження фінансування у порядку черговості надходження судового рішення до боржника.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що на вимогу рішення суду боржник вчинив дії щодо його виконання, а відповідач, на порушення наведених положень вимог Закону України №1404-VIII, не перевірив цього та не пересвідчився у наявності підстав, які слугували невиконанню рішення суду в частині виплати.
Серед іншого, слід відмітити, що позивач неодноразово повідомляв державного виконавця про неможливість виконання ним відповідного судового рішення в частині саме виплати заборгованості, яка зумовлена відсутністю відповідного фінансування, що в розумінні вимог чинного законодавства суд вважає поважною причиною для невиконання судового рішення. Крім того повідомлено про застосування при нарахуванні вказаної доплати до пенсії з 01.01.2024 вимог ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік".
Статтею 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) визначено, що виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.
Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.
Фінансування витрат на виплату пенсій провадиться по всій території України щомісячно незалежно від надходжень коштів та соціально-економічного стану конкретних регіонів за рахунок перерозподілу коштів Пенсійного фонду України в межах країни. Забороняється розрив у строках фінансування витрат на виплату пенсій у різних адміністративно-територіальних одиницях.
Крім того, згідно з пунктом 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №41/26486 (далі Положення №28-2), управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління (далі - управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).
Підпунктами 7, 8 пункту 4 Положення № 28-2 передбачено, що управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.
Таким чином, до повноважень управлінь Пенсійного фонду України в містах (у тому числі Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області) серед іншого віднесено забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплата пенсій. Виплати пенсій здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області виключно за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.
У свою чергу суд вважає, Верховний Суд у постанові від 31 травня 2021 року у справі №560/594/20 наголосив, що накладення штрафу за невиконання рішення суду жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів, однак, без наявності об'єктивних підстав - не може нівелювати Закон №1404-VIIІ.
Так, у названій справі Верховний Суд наголосив на важливості встановлення під час розгляду справи обставин щодо того, чи відсутнє у територіального органу Пенсійного фонду України відповідне фінансове забезпечення та чи відсутні кошти, виділені бюджетом та спрямовані на виконання рішення суду саме за відповідними напрямками виплат (стосовно щомісячного довічного грошового утримання судді), а також чи вживав він заходів, спрямованих на реальне виконання судового рішення для того, щоб дійти висновку про незаконність накладення штрафу на позивача.
З огляду на викладене, суд вважає, що невиконання судового рішення боржником в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Однак, суд не погоджується з позицією відповідача, щодо невиконання рішення суду без поважних підстав, оскільки відсутні підстави стверджувати про таке. Фактично, залишилась невиконаною лише частина цього рішення, щодо якого існував окремий порядок його виконання. Водночас, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.
Проаналізувавши викладене суд вважає за необхідне вказати, що виплати пенсій здійснюються позивачем виключно за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має. Крім того, відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Отже, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Аналогічні праві висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 360/3573/20.
За таких обставин постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Корнєєва М.М. від 05.02.2024 ВП №69591918 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн є неправомірною та винесеною всупереч вимог чинного законодавства.
Відповідно до частин 1-2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень, надані на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд вказує наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За частиною другою статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
За змістом частини четвертої статті 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
У той час, відповідно до п. 7 ч.1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до пунктів 3, 5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень та за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Як свідчать матеріали справи, у судовому порядку оскаржувалася постанова державного виконавця про накладення штрафу за невиконання судового рішення.
Тобто подання даного адміністративного позову не є формою реалізації компетенції Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, оскільки звернення до адміністративного суду, як умови для реалізації повноважень Пенсійного органу і забезпечення виконання його функцій не можна уподібнювати чи ототожнювати з реалізацією владних управлінських функцій цього органу.
Слід відмітити, що звернення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з цим позовом до адміністративного суду зумовлене незгодою із рішенням відповідача, тому метою такого звернення слугував захист порушених прав та інтересів, як сторони виконавчого провадження (боржника), а не як суб'єкт владних повноважень при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.
З огляду на викладене та застосовуючи висновки щодо застосування норм права, викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 травня 2023 року та додатковій постанові від 30.10.2023 (справа №815/4246/17) суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області діяло не як суб'єкт владних повноважень, а як позивач (боржник) до суб'єкта владних повноважень - відповідача, щодо оскарження постанови про накладення штрафу, при цьому будучи стороною виконавчого провадження, в межах наданих пунктом 1 частиною 1 статті 19 КАС України.
Враховуючи наведені положення законодавства, суд дійшов висновку про задоволення заяви представника Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про ухвалення додаткового рішення та стягнення з Центрального міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 КАС України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир,10003. ЄДРПОУ: 13559341) до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області (майдан Соборний, 1, м. Житомир,10014. ЄДРПОУ: 43316784) про визнання протиправною та скасування постанови, задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Корнєєва М.М. від 05.02.2024 ВП №69591918 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять два) гривень 70 копійок.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфіменко
Повний текст складено: 13 березня 2024 р.