13 березня 2024 року м. Житомир справа № 240/6785/22
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього грошового забезпечення,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить:
-визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 14.03.2022 №280 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» майора поліції ОСОБА_1 (0069795);
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 18.03.2022 №130 «По особовому складу» про звільнення зі служби майора поліції ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 );
- поновити, ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ), на посаді інспектора- чергового чергової частини відділення поліції №5 Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області з 19.03.2022;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирської області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу без урахування обов'язкових податків та зборів.
В обґрунтування позову вказано, що відповідачем було протиправно винесено оскаржувані накази та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби, оскільки пункт 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод вимагає від представників держави - насамперед суддів, що розглядають справу, але й від інших представників органів влади, - щоб вони утримувалися від публічних заяв про те, що обвинувачений вчинив правопорушення, яке йому ставлять за вину, доти, доки ця вина не буде офіційно встановлена судом.
Справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачем було подано відзив на позовну заяву за змістом якого він просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування відзиву вказано, що в діях позивача були наявні порушення вимог п. п. "б" п. 2.3, розділу II, Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року N 1306, п. п. 1, 2 п. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.93 N 3353-ХІІ, п. п. 1,2 п. 1 ст. 18, п. 1 ст. 64 Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року N 580-VIII, п. 1, п. п. 1,2, 6 п. З ст. 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року N 2337-УІІІ та п. п. 2 п. 1, п. 2 розділу І, п. п. 1, 2 п. 1 розділу II та п. З розділу IV Правила етичної поведінки поліцейських, затверджені наказом МВС України від 09.11.2016 N 1179, тобто, вчинено дисциплінарний проступок, що виразилося у порушенні службової дисципліни - недотриманні принципів діяльності поліції та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейського, що призвело до приниження авторитету органу Національної поліції. Вважає, що оскаржувані накази Головного управління Національної поліції в Житомирській області винесені в межах повноважень, на підставі вимог чинного законодавства та у спосіб визначений законом, а тому є правомірними і скасуванню не підлягають, а позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Дослідивши подані сторонами письмові докази суд дійшов наступного висновку.
ОСОБА_1 проходив службу в органах поліції на посаді інспектора - чергового відділення поліції № 5 (м. Чуднів) Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області.
18.02.2022 о 18.45 до чергової частини відділення поліції № 5 Житомирського РУП ГУНП з відділу служби «102» УОАЗОР ГУНП надійшло повідомлення від ОСОБА_2 про те, що в с. Карпівці Житомирського району, на перехресті доріг автомобіль марки «ВАЗ-2110», номерний знак НОМЕР_3 , темного кольору, розбите вітрове скло, збив людей та зник з місця події в напрямку с. Бейзимівка.
Виїздом на місце події встановлено, що інспектор - черговий відділення поліції № 5 (м. Чуднів) Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області майор поліції ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ-2110», д.н.з. НОМЕР_4 , рухаючись по вул. Корольова у с. Карпівці, виїхав на смугу зустрічного руху та на узбіччі здійснив наїзд на трьох неповнолітніх осіб, після чого залишив місце події.
18.02.2022 за вказаним фактом Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Житомирі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому, внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62022240020000034 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та розпочато досудове розслідування. Того ж дня було змінено кримінально-правову кваліфікацію у кримінальному провадженні на ч. 1 ст. 286-1.
Наказом ГУНП в Житомирській області від 18.02.2021 № 201 за фактом можливого порушення службової дисципліни інспектором-черговим відділення поліції № 5 (м. Чуднів) Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області майором поліції ОСОБА_1 у зв'язку з вчиненою 18.02.2022 у с. Карпівці Житомирського району Житомирської області дорожньо-транспортною пригодою, у якій травмовано трьох дітей, та у зв'язку з наявністю даних про внесення 18.02.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за № 62022240020000034 про скоєння поліцейським кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, ч. 1 ст. 135 КК України.
У ході проведення службового розслідування було встановлено, що 18.02.2022 близько 18.35 інспектор-черговий відділення поліції № 5 (м. Чуднів) Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області майор поліції ОСОБА_1 перебуваючи поза службою, у цивільному одязі, без вогнепальної зброї та спеціальних засобів, керував власним автомобілем марки «ВАЗ 211040», номерний знак НОМЕР_4 . Рухаючись по правій смузі руху проїзної частини вул. Корольова, поблизу будинку № 10 в с. Карпівці Житомирського району у напрямку с. Волосівка Житомирського району в темну пору доби, на неосвітленій ділянці дороги, майор поліції ОСОБА_1 , в порушення вимог п. 2.3 «б» Правил дорожнього руху України, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не врахував дорожню обстановку, що призвело до втрати контролю за безпечним керуванням транспортним засобом, здійснив виїзд на зустрічну смугу руху та ліве узбіччя і подальший наїзд на пішоходів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які рухались по лівому узбіччю, в зустрічному напрямку.
Внаслідок цього пішохід ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді забою спинки носа, забою лівої гомілки, пішохід ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому велико-гомілкової кістки середньої третини лівої ноги без зміщення, пішохід ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому лівої стегнової кістки.
Незважаючи на вчинення дорожньо-транспортної пригоди, майор поліції ОСОБА_1 , в порушення вимог п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону України «Про Національну поліції», п. 2.10 Правил дорожнього руху України, не зупинив керований ним транспортний засіб на місці пригоди, не вжив жодних заходів для надання першої домедичної і медичної допомоги потерпілим, не викликав бригаду екстреної медичної допомоги, не повідомив про дорожньо-транспортну пригоду найближчий орган поліції та залишив місце дорожньо-транспортної пригоди.
На підставі висновку службового розслідування, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні вимог п. п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», в частині неухильного дотримання положень законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, надання невідкладної, зокрема домедичної і медичної, допомоги особі, яка постраждала внаслідок правопорушення, вжиття необхідних заходів з метою надання допомоги особі, яка її потребує, і повідомлення про це найближчому органу поліції, недотримання вимог п. п. 1, 3, 6 ч. З ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, в частині бути вірним Присязі поліцейського, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень, утримуватися від дій, які підривають авторитет Національної поліції України, дисциплінарна комісія вважало б за необхідне застосувати до інспектора-чергового чергової частини відділення поліції № 5 Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області майора поліції ОСОБА_1 , дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.
Відповідно до наказу начальника ГУНП в Житомирській області "Про застосування дисциплінарного стягнення" за N 280 від 14.03.2022 (пункт 1) за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні вимог п. п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», в частині неухильного дотримання положень законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, надання невідкладної, зокрема домедичної і медичної, допомоги особі, яка постраждала внаслідок правопорушення, вжиття необхідних заходів з метою надання допомоги особі, яка її потребує, і повідомлення про це найближчому органу поліції, недотримання вимог п. п. 1, 3, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, в частині бути вірним Присязі поліцейського, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень, утримуватися від дій, які підривають авторитет Національної поліції України, застосувати до інспектора-чергового чергової частини відділення поліції № 5 Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.
На підставі вищезазначеного наказу ГУНП в Житомирській області винесено наказ "По особовому складу" №130 о/с від 18.03.2022 про звільнення зі служби на підставі підпункту 6 пункту 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) майора поліції ОСОБА_1 , (0069795), інспектора-чергового чергової частини відділення поліції № 5 Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області, з 18 березня 2022 року.
Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" (далі Закон № 580-VIII) встановлено, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
За визначенням статті 3 Закону № 580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 1 статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
У частині 1 статті 18 Закону № 580-VIII передбачені обов'язки поліцейського зокрема: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Частиною 1 ст. 59 Закону № 580-VIII визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських. Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Метою цих Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.
Статтею 64 Закону № 580-VIII визначена Присяга працівника поліції Суд наголошує, що приймаючи присягу, позивач зобов'язався вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 № 2337-VІІІ (надалі - Дисциплінарний статут) визначається сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
У відповідності до ч. 2 ст. 11 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського визначених статтею 18 Закону України Про Національну поліцію, зобов'язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їх повноважень та відповідно до закону; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейські виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижуючи честь і гідність людини; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватись правил внутрішнього розпорядку.
Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Приписами ст.13 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до положень ст.14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до частини 7 статті 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Згідно з частиною 8 статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
У відповідності до пункту 3 статті 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України щодо виконання дисциплінарних стягнень - дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.
Підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень, перелік яких визначено у статті 13 Дисциплінарного статуту є вчинення дисциплінарного проступку, тобто протиправних, винних дій чи бездіяльність, що полягає в порушенні поліцейським службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Наказом Міністерства внутрішніх Перелічені у статті 13 Дисциплінарного статуту види дисциплінарних стягнень застосовуються виходячи із обставин і характеру проступку, особи поліцейського, обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередньої поведінки поліцейського, його ставлення до служби, ступеня його вини.
Звільнення зі служби в поліції є найсуворішим видом дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни та є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Передумовою звільнення поліцейського за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, має бути грубе порушення службової дисципліни, встановлене внаслідок ретельного службового розслідування та підтверджене належним доказами.
Відповідно до ч. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 893 від 07.11.2018 року затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 р. за № 1355/32807 (далі Порядок №893).
Пунктом 1 розділу 2 Порядку №893 передбачено, що підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за на5гвмості достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до п. 1 розділу 5 Порядку № 893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Приписами п.п.2 та 3 розділу 4 Порядку №893 визначено, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають стосунок до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України Про захист персональних даних, Про державну таємницю та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; брати участь у розгляді справи на відкритому засіданні дисциплінарної комісії; користуватися правничою допомогою, послугами представника.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень.
Відповідно до пункту 1 розділу V Порядку № 893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Згідно з п. 4 розділу V Порядку №893 службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
На підставі п.1 Розділу VI Порядку №893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.
Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
У разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Відповідно до п. 4 розділу 6 Порядку № 893 в описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування: обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України Про захист персональних даних), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; обставини, що обтяжують або пом'якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.
Положеннями ст. 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.
У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів.
До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні, на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) або у відпустці.
Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Згідно із ч. 12 ст. 19 Дисциплінарного статуту у разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення і вчинив дисциплінарний проступок, дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє.
Позивачем не заперечується факт наявності відносно нього кримінального провадження передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, ч. 1 ст. 135 КК України.
Водночас, суд зазначає, що висновок службового розслідування, складений і стосовно позивача містить в собі опис та дослідження обставин скоєного позивачем дисциплінарного проступку, котрий охоплював сукупність реально існуючих фізичних вчинків, які суперечать інтересам служби, вчинені ним самостійно та за відсутності будь-якого впливу.
Поняття «службова дисципліна» містить в собі не лише обов'язок особи належним чином виконувати свої службові обов'язки, а й обов'язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та, власне, органи поліції, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Отже, дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.12.2019 у справі №813/3279/17 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Дискредитація Національної поліції полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби. Вчинення дій, що дискредитують органи поліції, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 квітня 2018 року у справі №815/3636/15, у якій суд зазначив, що поняття дискредитація перебуває у тісному зв'язку із поняттям дотримання морально-етичних норм та передбачає дії, спрямовані на порушення правил професійної етики та моралі, закріплених у нормативно-правових актах спеціального законодавства, які пред'являються до осіб під час здійснення ними службових функцій та у повсякденному житті. Такі проступки самі по собі або у сукупності підривають довіру та авторитет органів внутрішніх справ в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби, що зумовлює застосування до працівників органів внутрішніх справ, який вчинив діяння, несумісне з посадою, найсуворішого стягнення - звільнення зі служби. Дискредитація звання рядового та начальницького складу є окремою підставою для звільнення, яке не пов'язано із вчиненням правопорушення та набрання чинності рішенням суду.
При цьому, колегія суддів Верховного Суду у постанові від 07.02.2020 у справі №260/1118/18 зазначила, що наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в органах внутрішніх справ, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 66 Положення №114 у разі встановлення службовою перевіркою дій, що підривають довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби.
Суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням ст. 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі X. v. Austria про неприйнятність заяви №9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі C. v. the United Kingdom про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована п. 2 ст. 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі Ringvold v. Norway, заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Дана позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 року у справі №800/508/17, у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №800/508/17, у постанові від 12.12.2018 у справі №803/1907/16, у постанові від 17.07.2019 року у справі №806/2555/17 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Таким чином, враховуючи тяжкість проступку та з огляду на те, що наслідки проступку фактично підривають довіру та авторитет до органів Національної поліції, суд приходить до висновку про правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.
При цьому, суд зазначає, що відсутність обвинувального вироку суду не спростовує наявності в діях позивача дисциплінарного проступку, який встановлений в ході службового розслідування і за який відповідач у порядку Дисциплінарного статуту має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів поліції.
Водночас, суд наголошує, що оскільки позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни, що підтверджується самим наказом від 18.03.2022 № 130 о/с, в якому вказаний п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», а не пункт 10 цієї норми, то слід дійти висновку про безпідставність таких доводів позивача.
При цьому, суд зазначає, що законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правого та дисциплінарно-правового аспектів.
Дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.
Реалізація дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов'язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30 серпня 2022 року та від 14 березня 2023 року у справах № 120/8381/20-а та № 320/1206/21 відповідно.
Суд звертає увагу, що вчинення дисциплінарного проступку є окремою підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби. Крім того, предметом службового розслідування було порушення позивачем службової дисципліни, що не залежить від наявності чи відсутності остаточного вироку суду по кримінальному провадженню. У даному випадку, звільнення позивача відбулось у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення за вчинення дисциплінарного проступку.
Суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07.02.2020 у справі №260/1118/18, від 08.08.2019 у справі №804/3447/17, від 29.05.2018 у справі №800/508/17, від 02.10.2019 у справі №804/4096/17, згідно яких застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням усіх обставин вчинення дисциплінарного проступку та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Враховуючи зазначені обставини і докази у їх сукупності, суд вважає, що накладене на позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції повністю відповідає тяжкості вчинених ним у сукупності проступків, обставинам, за яких їх скоєно, та співмірно із заподіяною ним шкодою суспільним інтересам, у зв'язку з чим застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби є законним, правомірним та обґрунтованим, пропорційним та за даних обставин справедливим, оскільки майор поліції ОСОБА_1 вчинив дії, які є несумісними з проходженням служби в поліції та суперечать змісту присяги працівника Національної поліції України, Правил етичної поведінки поліцейських, проігнорував вимоги Дисциплінарного статуту та Закону №580-VIII.
З урахуванням суспільного резонансу та загального уявлення суспільства про поліцейського, як носія влади, вчинені ОСОБА_1 дисциплінарні проступки унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Таким чином позивача звільнено не за підозру у вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни.
Рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі Кримінального кодексу України. Предметом цього спору є порушення позивачем службової дисципліни.
Суд враховує, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, хоч і прийнято в тому числі на підставі відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження, розпочатого відносно нього ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, ч. 1 ст. 135 КК України однак ґрунтується на самостійних правових підставах. На думку суду, порушення, зафіксовані у висновку службового розслідування, у своїй сукупності свідчать про вчинення, зокрема, позивачем дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни, несумісного з продовженням служби у поліції.
Також, суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85).
Гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі «Ringvold v. №rway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Таким чином, навіть за відсутності у майбутньому обвинувального вироку суду за результатами розгляду кримінального провадження, з урахуванням поведінки позивача та стану дотримання ним службової дисципліни, правомірно та обґрунтовано застосовано відповідачем до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення.
Застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним. Дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій несумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Така оцінка відповідача пов'язана із діями, які були виявлені під час досудового розслідування у межах кримінального провадження ч. 1 ст. 286 КК України, ч. 1 ст. 135 КК України.
Така позиція суду грунтується на правовій позиції Верховного суду від 22 листопада 2023 року у справі № 480/2696/22.
Відтак, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання незаконним та скасування наказів ГУНП в Житомирській області від 14.03.2022 №280 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» майора поліції ОСОБА_1 (0069795) та від 18.03.2022 №130 «По особовому складу» про звільнення зі служби майора поліції ОСОБА_1 (0069795), з огляду на їх правомірність.
Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби, відтак підстави для їх задоволення також відсутні.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.11.2020 у справі №2140/1341/18, від 15.04.2021 у справі №240/2677/20 та від 08.12.2022 у справі №460/2583/19.
Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, з врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ст.139 КАС України.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 КАС України,
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (Старий Бульвар, 5/37,Житомир,10008, код ЄДРПОУ 40108625) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього грошового забезпечення відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева