14 березня 2024 року м. Житомир справа № 240/34935/23
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 04.08.2023 про відмову в призначенні їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28.02.1991 та на підставі ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.04.2003 № 1058-IV;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити з 27.07.2023 їй пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28.02.1991 та на підставі ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.04.2003 року № 1058-IV.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області відмовило їй у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку. Позивач стверджує, що має пільги по виходу на пенсію, а тому вважає відмову відповідача протиправною та такою, що суперечать чинному законодавству.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
19 січня 2024 року до відділу документального забезпечення суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому відповідач просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в повному обсязі. Крім того, просив залучити до участі у справі, як другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, оскільки ОСОБА_1 27.07.2023 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку, передбаченого статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 04.08.2023 №064050003315.
Ухвалою суду від 24.01.2024 залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до участі у справі №240/34935/23, як другого відповідача.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у строк та в порядку, визначеному ст.152, ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подало відзив на позовну заяву від 04.03.2024, в якому заперечуючи проти позовних вимог вказує, що за наявними документами та даними персоніфікованого обліку страховий стаж позивача становить - 21 рік 06 місяців 05 днів, а тому Головним управління Пенсійного фонду України у Київській області прийнято правомірне та вмотивоване рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону №796, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 23 роки.
Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 КАС України.
У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має посвідчення серії НОМЕР_1 громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), видане Житомирською обласною державною адміністрацією від 10.10.1992.
27.07.2023 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Листом №0600-0208-8/84434 від 11.08.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило, що за наявними документами та даними системи персоніфікованого обліку страховий стаж позивача становить - 21 рік 06 місяців 05 днів.
До страхового стажу не зараховано:
- періоди роботи в хмелерадгоспі "Комсомолець" з 05.09.1994 по 15.06.1995 згідно трудової книжки № НОМЕР_2 , оскільки наказ про звільнення з роботи дописаний іншим чорнилом, а за довідкою про заробітну плату від 13.06.2022 №169 можливо врахувати після надходження акту звірки;
- з 14.03.1997 по 10.04.2000, оскільки наказ про звільнення дописаний іншим чорнилом;
- з 10.04.2000 по 15.04.2000, оскільки дата зарахування на роботу дописана іншим чорнилом.
Згідно заяви від 27.07.2023 про те, що ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зараховано до стажу роботи час догляду непрацюючої матері за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення 12-річного віку з 06.08.1994 по 04.09.1994 та з 16.04.2000 по 23.09.2003, відповідно до поданих документів, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював.
Згідно свідоцтва про народження дитини НОМЕР_3 зараховано до стажу час догляду за дитиною до 3-річного віку з 24.04.1995 по 23.04.1998.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1, враховуючи принцип екстериторіальності, Головним управління Пенсійного фонду України у Київській області 04.08.2023 прийнято рішення про відмову у призначенні позивачу зазначеного виду пенсії через відсутність необхідного страхового стажу 23 років.
Також вказано, що з урахуванням наявного підтвердженого страхового стажу право на призначення пенсії позивач набуде після досягнення 65 років відповідно до пункту 3 статті 26 Закону за наявності підтвердженого страхового стажу від 15 до 25 років.
Позивач вважає таку відмову протиправною, тому звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Абзацом 1 частини 2 статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон № 796-XII).
При цьому, умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені ст.55 Закону № 796-XII.
Право на пенсію зі зниженням пенсійного віку, мають потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зокрема особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, а особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років (абз.5-6 п.2 ч.1 ст.55 Закону № 796-XII).
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Відповідно до ч.1 ст.55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
У свою чергу, ч.1 ст.26 Закону № 1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до абз.5 п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-XII та із врахуванням ст.26 Закону №1058-IV при призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на момент досягнення особою пенсійного віку (60 років) необхідний страховий стаж, який повинен становити не менше 30 років, при розрахунку якого слід врахувати, що від 30 років необхідного страхового стажу передбаченого ч.1 ст.26 Закону № 1058-IV віднімається 6 років відповідно до ст.55 Закону № 796-XII.
Як вже зазначалося, підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про призначення їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796-XII слугував факт відсутності необхідного страхового стажу - 23 роки.
При цьому, щодо необхідного періоду проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення спірних відносин у сторін, які беруть участь у розгляді справи не виникало.
Підтверджений період роботи (проживання) заявника у зоні гарантованого добровільного відселення становить 28 років 05 місяців 22 дні, що дає право на зниження пенсійного віку на 6 років.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на момент звернення із заявою до відповідача, їй виповнилось повних 55 років.
Відповідачі вказують, що згідно з поданими документами страховий стаж позивача становить 21 рік 06 місяців 05 днів.
Водночас, до страхового стажу не зараховано періоди роботи: в хмелерадгоспі "Комсомолець" з 05.09.1994 по 15.06.1995 згідно трудової книжки № НОМЕР_2 , оскільки наказ про звільнення з роботи дописаний іншим чорнилом, а за довідкою про заробітну плату від 13.06.2022 №169 можливо врахувати після надходження акту звірки; з 14.03.1997 по 10.04.2000, оскільки наказ про звільнення дописаний іншим чорнилом; з 10.04.2000 по 15.04.2000, оскільки дата зарахування на роботу дописана іншим чорнилом.
Суд звертає увагу, що статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Однак таке право не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено п. 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за № 22-1 (далі - Порядок № 22-1). Наявність же таких сумнівів може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу.
У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 637 (далі - Порядок № 637) визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (п.2 Порядку).
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку № 637 ).
Таким чином, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або відсутності у ній необхідних записів, які визначають право на пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17 та від 25.04.2019 у справі № 159/4178/16-а.
Щодо не зарахування до страхового стажу періоди роботи з 05.09.1994 по 15.06.1995, з 14.03.1997 по 10.04.2000, з 10.04.2000 по 15.04.2000 згідно трудової книжки від 13.03.1986 серії НОМЕР_4 , суд зазначає наступне.
Спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).
Відповідно до п.2.4. вказаної Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки, в т.ч. внесення до неї записів є підприємство роботодавець.
Положеннями Закону №1058-ІV підставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд зауважує на тому, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Відповідний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14989/15-а (адміністративне провадження №К/9901/11030/18).
Також суд зауважує, що згідно із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 25.04.2019 в справі № 593/283/17 та від 30.09.2019 в справі № 638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами Пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.
Більше того, відповідно п.4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням таких періодів.
Твердження відповідача про те, що записи в трудовій книжці від 13.03.1986 серії НОМЕР_4 , а саме накази про звільнення з роботи та дата зарахування на роботу дописані іншим чорнилом, не можуть спростовувати факт наявності у позивача страхового стажу у спірні періоди та спростовувати сплату на його користь страхових внесків.
Також матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачами дій, що спрямовані на отримання будь-яких додаткових документів щодо підтвердження трудового стажу позивача.
А тому, з огляду на викладене, відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу позивача періоди роботи з 05.09.1994 по 15.06.1995, з 14.03.1997 по 10.04.2000, з 10.04.2000 по 15.04.2000 згідно трудової книжки від 13.03.1986 серії НОМЕР_4 . 13.03.1986 серії НОМЕР_4 .
Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 04.08.2023 №064050003315 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, підсумовуючи вищевикладені висновки, з метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини 2 статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним), а саме шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання позивача) зарахувати до трудового стажу позивача періоди роботи з 05.09.1994 по 15.06.1995, з 14.03.1997 по 10.04.2000, з 10.04.2000 по 15.04.2000 згідно трудової книжки від 13.03.1986 серії НОМЕР_4 та призначити пенсію за віком з 27.07.2023. 13.03.1986 серії НОМЕР_4 та призначити пенсію за віком з 27.07.2023. з 05.09.1994 по 15.06.1995, з 14.03.1997 по 10.04.2000, з 10.04.2000 по 15.04.2000 згідно трудової книжки від з 05.09.1994 по 15.06.1995, з 14.03.1997 по 10.04.2000, з 10.04.2000 по 15.04.2000 згідно трудової книжки від 13.03.1986 серії НОМЕР_4 та призначити пенсію за віком з 27.07.2023. 13.03.1986 серії НОМЕР_4 та призначити пенсію за віком з 27.07.2023.
Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на наведене, позивачем та наявними у матеріалах справи доказами підтверджено факт порушення його прав, у зв'язку з чим, позов слід задовольнити частково.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Встановлено, що позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки, за результатом судового розгляду даної справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, позивачу підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень судовий збір в сумі 536,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул.Андрія Саєнка,10, м.Фастів, Фастівський р-н, Київська обл., 08500, ЄДРПОУ: 22933548), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича,7, м.Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 13559341) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №064050003315 від 04.08.2023 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 05.09.1994 по 15.06.1995, з 14.03.1997 по 10.04.2000, з 10.04.2000 по 15.04.2000 згідно трудової книжки від 13.03.1986 серії НОМЕР_4 та призначити з 27.07.20223 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 268,40 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 268,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Панкеєва