Ухвала
12 березня 2024 року
м. Київ
справа № 703/3657/20
провадження № 61-2482ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на постанову Черкаського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Смілянська міська поліклініка» Смілянської міської ради, треті особи: Комунальний заклад «Черкаський обласний центр МСЕ Черкаської обласної ради», Управління у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Черкаської облдержадміністрації, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання права на встановлення інвалідності,
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати його право на встановлення йому інвалідності за наслідками ураження його радіаційним опроміненням як учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, який був призваний на військові збори в період з 10 серпня 1989 року до 10 травня 1990 року ІНФОРМАЦІЯ_2; зобов'язати відповідача оформити йому медичні документи для отримання інвалідності за наслідками його захворювання як учасника ліквідації на Чорнобильській АЕС; зобов'язати відповідача припинити дії, які порушують його право на оформлення інвалідності за наслідками його участі у ліквідації на Чорнобильській АЕС та зобов'язати направити медичні документи для вирішення питання про інвалідність до Комунального закладу «Черкаський обласний центр МСЕ Черкаської обласної ради».
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області рішенням від 29 квітня 2021 року в задоволенні позову відмовив.
Черкаський апеляційний суд постановою від 11 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29 квітня 2021 року скасував, провадження у справі закрив.
17 лютого 2024 року ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 подали засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року з пропуском строку на касаційне оскарження.
ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 звернулися з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивовано тим, що оскаржувана постанова Черкаського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року була йому не зрозуміла, у зв'язку з чим він звернувся до апеляційного суду про перегляд її за нововиявленими обставинами. Натомість, 08 червня 2023 року Черкаським апеляційним судом йому було відмовлено у задоволенні заяви про перегляд постанови Черкаського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року за нововиявленими обставинами. 27 липня 2023 року Верховний Суд залишив постанову Черкаського апеляційного суду від 08 червня 2023 року в силі. Тобто виникла тяганина у справі з касаційним оскарженням постанови Черкаського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року, що є виправдальною обставиною для поновлення строку на касаційне оскарження. Крім того, його представник - ОСОБА_2 має статус ФОП, тому у період воєнного стану перебуває у тимчасовій відпустці, яку з метою касаційного оскарження судового рішення її перервав. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 вважає, що строк на касаційне оскарження пропущено з причин, що не залежать від нього та просить його поновити.
Касаційне провадження у справі не підлягає відкриттю з таких підстав.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Згідно із частиною третьою статі 394 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Як видно з постанови Черкаського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року з апеляційною скаргою на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29 квітня 2021 року звертався представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Повний текст постанови Черкаського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року складено 11 листопада 2021 року, отже останнім днем на її касаційне оскарження (з урахуванням вихідних днів) було 13 грудня 2021 року.
Крім того, в Єдиному державному реєстрі судових рішень постанова Черкаського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року зареєстрована 11 листопада 2021 року, а оприлюднена 12 листопада 2021 року.
Встановлено, що у березні 2022 року ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 звернулися до апеляційного суду із заявою про роз'яснення постанови Черкаського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 11 березня 2022 року в задоволенні заяви про роз'яснення постанови Черкаського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року відмовлено.
У липні 2022 року ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 повторно звернулися до апеляційного суду із заявою про роз'яснення постанови Черкаського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року в задоволенні заяви про роз'яснення постанови Черкаського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року відмовлено.
У травні 2023 року ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 звернулися до апеляційного суду із заявою про перегляд постанови Черкаського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року за нововиявленими обставинами.
Постановою, яка за своїм правовим змістом є ухвалою, Черкаського апеляційного суду від 08 червня 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відмовлено. Постанову Черкаського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року залишено в силі.
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 08 червня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 08 червня 2023 року.
Визначений частиною третьою статі 394 ЦПК строк є присічним (преклюзивним) і не підлягає поновленню. З його спливом особа втрачає право на касаційне оскарження незалежно від поважності причин його пропуску, за винятком випадків виникнення обставин непереборної сили та неповідомлення особи про розгляд справи.
З огляду на викладене, зазначені у клопотанні ОСОБА_1 та його представником ОСОБА_2 обставини не можна вважати такими, що виникли внаслідок обставин непереборної сили, що унеможливили подання касаційної скарги, оскільки вони не пояснюють неможливості реалізації заявником протягом тривалого часу (більше ніж два роки) свого права на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на касаційне оскарження судового рішення особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти всі можливі та залежні від неї дії, в тому числі спрямовані на своєчасне одержання судового рішення.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та порушенням принципу стабільності судового рішення, що суперечить статті 129-1 Конституції України та практиці Європейського суду з прав людини.
У пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» Європейського суду з прав людини нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права в такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, саме на заявника покладено обов'язок доведення наявності в нього об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення. Однак заявник на навів таких обставин.
Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на постанову Черкаського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення апеляційного суду та відсутні підстави, передбачені пунктами 1, 2 частини третьої статті 394 ЦПК України, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України,Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на постанову Черкаського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Смілянська міська поліклініка» Смілянської міської ради, треті особи: Комунальний заклад «Черкаський обласний центр МСЕ Черкаської обласної ради», Управління у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Черкаської облдержадміністрації, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання права на встановлення інвалідності.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов