14 березня 2024 року
м. Київ
справа № 569/18242/22
провадження № 61-3197ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д., розглянув касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про перегляд постанови Рівненського апеляційного суду від 15 червня 2023 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до комунального підприємства «Управління майновим комплексом» Рівненської міської ради про стягнення заробітної плати,
У грудні 2022 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернулися до суду
з позовом до комунального підприємства «Управління майновим комплексом» Рівненської міської ради про стягнення заробітної плати.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 лютого 2023 року позов ОСОБА_2 , ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з комунального підприємства «Управління майновим комплексом» Рівненської міської ради на користь ОСОБА_2 невиплачену заробітну плату
у вигляді винагороди за загальні результати роботи за 2020 рік у сумі 9 021,22 грн, за 2021 рік - 14 713,16 грн, за 2022 рік - 19 520,64 грн, матеріальну допомогу на оздоровлення 2022 року - 19 426 грн.
Стягнуто з комунального підприємства «Управління майновим комплексом» Рівненської міської ради на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату
у вигляді винагороди за загальні результати роботи за 2021 рік у сумі
12 198,41 грн, за 2022 рік - 12 202,94 грн, матеріальну допомогу на оздоровлення 2022 року - 19 426 грн.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 15 червня 2023 року апеляційну скаргу комунального підприємства «Управління майновим комплексом» Рівненської міської ради задоволено. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 лютого 2023 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_1 відмовлено.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до суду апеляційної інстанції із заявами про перегляд постанови Рівненського апеляційного суду від 15 червня 2023 року за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року у задоволенні заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відмовлено. Постанову Рівненського апеляційного суду від 15 червня 2023 року залишено в силі.
05 березня 2024 року до Верховного Суду через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали касаційні скарги, в яких просить ухвалу суду апеляційної інстанцій скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду їх заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Із оскаржуваного судового рішення, доданих до скарг матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, а наведені у них доводи не дають підстав для висновків щодо його незаконності.
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно із частиною другою статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. рішення ЄСПЛ від 09 червня 2011 року у справі «Желтяков проти України» («Zheltyakov v. Ukraine», заява № 4994/04, § 42-43)).
Процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції, положенням законодавства України та мають бути збалансовані з ефективністю правового захисту і обов'язковістю остаточних рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.
Крім того, із пунктів 27, 28 рішення Європейського Суду з прав людини
від 18 листопада 2004 року у справі № 69529/01 «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia) та пункту 46 рішення Європейського Суду з прав людини від 06 грудня 2005 року у справі № 19960/04 «Попов проти Молдови» (Popov
v. Moldova) вбачається, що процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду справи.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1,
2 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені
в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні,
що переглядається.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини,
що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.
За змістом частини першої статті 425 ЦПК України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.
Відповідно до частин другої та третьої статті 429 ЦПК України справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.
Суд апеляційної інстанції, вірно застосувавши положення статей 423, 429 ЦПК України, встановивши, що наведені заявниками підстави та обставини у розумінні положень ЦПК України не є нововиявленими, а фактично зводяться до незгоди із судовим рішенням.
Посилання у касаційних скаргах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що судом апеляційної інстанції помилково не взято до уваги, як підставу для перегляду судового рішення за нововиявленим обставинами та преюдиційне значення, постанову Північно-західного господарського суду від 16 жовтня 2023 року (справа №918/1128/22(918/250/23) за їхнім позовом до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі, в якій вказано, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України,
не є підставою для скасування судового рішення, оскільки такі обставини входять до предмету доказування у справі і підлягають встановленню при розгляді справи по суті згідно з принципом змагальності та є процесуальним обов'язком сторін.
Крім того, варто відрізняти встановлення обставин справи, її фактів, що може мати преюдиційне значення для інших справ, та правову оцінку судом цих обставин та фактів, яка призводить до відповідних висновків суду, що отримують своє відображення як у мотивувальній частині, так і у резолютивній частині судового рішення.
Зокрема, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у пункті 32 постанови від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17, преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
У постанові Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 160/5671/21 зазначено, що преюдиційного значення набувають лише встановлені судовим рішенням факти, а не правові висновки суду та/або результат розгляду конкретної справи.
По суті доводи касаційних скарг ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права й висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційні скарги є необґрунтованими та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про перегляд постанови Рівненського апеляційного суду від 15 червня 2023 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до комунального підприємства «Управління майновим комплексом» Рівненської міської ради про стягнення заробітної плати відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник