12 березня 2024 року
м. Київ
справа № 376/2438/21
провадження № 61-2261 ск 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на рішення Сквирського районного суду Київської області від 09 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,
1. У жовтні 2021 року позивачі звернулися до суду із вказаним позовом у якому просили стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (далі - АТ «СК «Країна») на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 167 036,23 грн, на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування шкоди, заподіяної смертю годувальника, в розмірі 115 200,00 грн, на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 192 000,00 грн.
2. Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 09 лютого 2023 року позов задоволено. Стягнуто з АТ «СК «Країна»: на користь позивача ОСОБА_1 витрати на його лікування внаслідок отриманих тілесних ушкоджень під час дорожньо-транспортної пригоди - всього на загальну суму 60 289,88 грн, регламентну виплату за шкоду, пов'язану зі стійкою втратою працездатності - 38 400,00 грн, моральну шкоду, завдану внаслідок ушкодження здоров'я - 4 934,49 грн, вартість матеріального збитку, внаслідок пошкодження автомобіля «Renault Kangoo», реєстраційний номер НОМЕР_1 в розмірі 59 411,43 грн, витрати за проведення експертного дослідження автомобіля 4 000,43 грн, а всього стягнуто на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 167 036,23 грн, на користь позивача ОСОБА_2 страхове відшкодування шкоди, заподіяною смертю годувальника - 115 200,00 грн, на користь позивача ОСОБА_3 страхове відшкодування шкоди, заподіяної смертю годувальника - 115 200,00 грн, страхове відшкодування шкоди, заподіяної смертю годувальника - 38 400,00 грн на кожну дитину, а всього стягнути на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 192 000,00 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
3. Постановою Київського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року апеляційну скаргу АТ «СК «Країна» задоволено частково. Рішення Сквирського районного суду Київської області від 09 лютого 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «СК «Країна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням залишено без змін. Рішення Сквирського районного суду Київської області від 09 лютого 2023 року в частині вирішення позовних ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до АТ «СК «Країна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до АТ «СК «Країна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням задоволено частково. Стягнуто з АТ «СК «Країна» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого в розмірі 61 600,00 грн, стягнуто з АТ «СК «Країна» на користь ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 страхове відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого в розмірі 138 400,00 грн.
4. В лютому 2024 року до Верховного Суду, через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», надійшла касаційна скарга АТ «СК «Країна» на рішення Сквирського районного суду Київської області від 09 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
5. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
6. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
7. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
8. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
9. Ціна позову в цій справі становить 474 236,23 грн, яка станом на 01 січня 2024 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн). Тобто судові рішення у справі № 376/2438/21 не підлягають касаційному перегляду в силу вимог закону.
10. Касаційна скарга містить посилання на підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, відповідно до якого судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню у випадку, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
11. Так скаржник, обґрунтовуючи касаційну скаргу як таку, що стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, вказує на те, що застосування судами різних підходів до тлумачення законодавства призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування, водночас єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
12. Перевіривши зазначені доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що наведені скаржником обґрунтування не дають достатніх підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки саме по собі посилання скаржника на загальні тези щодо необхідності забезпечення єдності судової практики та застосування судами різних підходів до тлумачення законодавстване свідчить про те, що справа № 376/2438/21 має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
13. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
14. Доводи скаржника фактично полягають у його незгоді з оцінкою судами першої та апеляційної інстанцій зібраних у справі доказів та встановлених обставин, що не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
15. Верховний Суд зауважує, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено. Сама лише вказівка на зазначені винятки без належного обґрунтування та підтвердження належними доказами зазначених обставин, не свідчить про те, що є підстави для розгляду справи в суді касаційної інстанції.
16. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала на те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
17. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
18. Оскарження в суді третьої інстанції має відбуватися щодо справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, що забезпечує ефективність касаційного провадження.
19. Зазначене відповідає і Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
20. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка, відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України є джерелом права, умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
21. При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (рішення ЄСПЛ у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
22. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
23. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
24. Враховуючи наведене, оскільки АТ «СК «Країна» подало касаційну скаргу на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
25. Крім цього, Верховний Суд звертає увагу на те, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
26. За таких обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 389-392 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 та 398 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на рішення Сквирського районного суду Київської області від 09 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року.
2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді В. В. Пророк
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров