06 березня 2024 року
м. Київ
справа № 676/136/21
провадження № 61-3261св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Сенс Банк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2022 року в складі судді Семенюк В. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 лютого 2023 року в складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П'єнти І. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), яке змінило назву на Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , у якому просило визнати відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 , та зняти їх з реєстраційного обліку.
На обґрунтування позову зазначало, що 23 липня 2007 року ОСОБА_3 уклав з банком генеральний договір № 890/121-ГД 27 та додаткову угоду у вигляді разового кредиту № 890/122-РК 25, відповідно до умов яких банк надав у тимчасове користування позичальнику грошові кошти у розмірі 60 000 доларів США. З метою забезпечення виконання зобов'язань за договорами ОСОБА_3 передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 . У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором банк звернув стягнення на предмет іпотеки та в подальшому за АТ «Альфа-Банк» зареєстровано право власності на вказану квартиру. Втративши право власності на квартиру, ОСОБА_3 і члени його сім'ї втратили право користування нею. У квартирі зареєстровані відповідачі, які добровільно її не звільняють, заперечують проти досудового врегулювання спору та виселення. Такі дії порушують права банку як власника нерухомого майна.
З огляду на наведене, АТ «Сенс Банк» просило позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 13 лютого 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що передана в іпотеку квартира була придбана не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, іншого постійного житла відповідачі не мають, відтак їх виселення зі спірного житла без надання іншого постійного жилого приміщення суперечить вимогам статті 109 ЖК України, статті 40 Закону України «Про іпотеку».
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У березні 2023 року АТ «Сенс банк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило скасувати рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 лютого 2023 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування касаційної скарги зазначало про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року в справі № 357/7940/16- ц (провадження № 61-25704св18), від 16 вересня 2020 року в справі № 442/328/19-ц (провадження № 61-17888св19), від 16 грудня 2020 року в справі № 182/7347/18 (провадження № 61-19252св19), від 27 січня 2021 року в справі № 754/14503/16-ц (провадження № 61-12738св19), від 21 квітня 2021 року в справі № 522/17024/17 (провадження № 61-11372св19), від 09 червня 2021 року в справі № 347/1073/19 (провадження № 61- 11931св20), від 23 червня 2021 року в справі № 279/2993/19 (провадження № 61-6415св20) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Банк як іпотекодержатель в позасудовому порядку набув право власності на квартиру, в якій зареєстровані відповідачі.
Загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення, передбачене частиною другою статті 109 ЖК України, застосовується в разі звернення стягнення на іпотечне майно в судовому порядку.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області.
05 червня 2023 року справа № 676/136/21 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 23 липня 2007 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБ «Укрсоцбанк»), який був припинений шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк», уклав з ОСОБА_3 генеральний договір № 890/121-ГД 27, за умовами якого кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти у гривнях та/або доларах США, євро в межах загального ліміту 75 000 доларів США, а позичальник зобов'язується повернути кредит у строк та на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами, сплатити проценти у строк до 22 липня 2017 року.
23 липня 2007 року ті ж сторони уклали додаткову угоду у вигляді разового кредиту № 890/122-РК 25 до генерального договору, відповідно до умов якої ОСОБА_3 отримав у борг 60 000 доларів США зі сплатою 13,5 % річних.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 23 липня 2007 року АКБ «Укрсоцбанк» уклав з ОСОБА_3 іпотечний договір, за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 , яка належить останньому на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності від 16 жовтня 2000 року.
Підпунктом 2.4.3. пункту 2.4. іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до підпункту 4.5.3. пункту 4.5. договору іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».
09 квітня 2019 року за АТ «Альфа-Банк» зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 94,8 кв. м, підстава для державної реєстрації - іпотечний договір від 23 липня 2007 року.
Відповідно до довідки про склад зареєстрованих у житловому приміщені осіб від 16 грудня 2020 року у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини другої статті 109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначене в рішенні суду.
Отже, частиною другою статті 109 ЖК України встановлено загальне правило про неможливість виселення громадян із жилих приміщень, придбаних не за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, забезпеченого іпотекою цього приміщення, без одночасного надання іншого постійного жилого приміщення.
Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення при зверненні стягнення на житлове приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного житлового приміщення.
Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки (шляхом позасудового врегулювання чи в судовому порядку) не впливає на встановлені законом гарантії надання іншого житлового приміщення при вирішенні судом спору про виселення з іпотечного майна, передбачені частиною другою статті 109 ЖК України. Визначальним у цьому випадку є встановлення, за які кошти придбано іпотечне майно, - за рахунок чи не за рахунок кредитних коштів.
Загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення, передбачене частиною другою статті 109 ЖК України, стосується не тільки випадків виселення мешканців при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку, а й у разі виселення мешканців при зверненні стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, коли мешканці відмовляються добровільно звільняти житлове приміщення, тобто не досягнуто згоди щодо виселення між новим власником і попереднім власником чи наймачами житлового приміщення.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 361/4481/19 (провадження № 14-109цс22).
Суди встановили, що спірна квартира придбана не за рахунок кредитних коштів, відповідачі зареєстровані та проживають у спірній квартирі, іншого житла не мають.
Банк, ініціювавши питання про виселення відповідачів із спірної квартири, не вказав у позовній заяві іншого постійного житлового приміщення, яке відповідно до частини другої статті 109 ЖК України має бути надане особам одночасно з їх виселенням.
З урахуванням наведеного суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог АТ «Сенс Банк».
Висновки судів не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених у касаційній скарзі постановах.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу АТ «Сенс Банк» залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» залишити без задоволення.
Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 лютого 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
СуддіА. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун
М. Ю. Тітов