11 березня 2024 року
м. Київ
справа № 686/1849/23
провадження № 61-18296св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Вінницької міської ради,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,
відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,
третя особа за зустрічним позовом - служба у справах дітей Чорноострівської селищної ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 листопада 2023 року у складі колегії суддів: П?єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Вінницької міської ради, про визначення місця проживання дитини, надання дозволу на зняття з реєстрації місця проживання.
У липні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа - служба у справах дітей Чорноострівської селищної ради, про визначення місця проживання дитини та встановлення порядку участі у її вихованні.
Короткий зміст заяви про забезпечення позову
У серпні 2023 року ОСОБА_2 подав до суду клопотання про забезпечення позову, яке мотивоване тим, що ОСОБА_1 викрала сина та з 07 серпня
2023 року ОСОБА_2 не має змоги бачитись із ним. Жодні звернення до правоохоронних органів результатів не дали. Порушення прав батька дитини триває.
ОСОБА_2 просив вжити заходів забезпечення позову шляхом покладення на ОСОБА_1 обов?язку надати йому побачення із сином щонеділі з 11 год
00 хв до 19 год 00 хв без присутності матері.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від
18 серпня 2023 року в задоволенні заяви відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із тотожності зустрічних позовних вимог та вимог поданої заяви про забезпечення позову.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 20 листопада 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволено частково.
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 серпня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.
Зобов'язано ОСОБА_1 надати ОСОБА_2 побачення з малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щонеділі з 11 год 00 хв до
19 год 00 хв у присутності матері.
У задоволенні іншої частини відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що заявлені зустрічні позовні вимоги та вимоги поданої заяви про забезпечення позову не є тотожними. Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням права батька на особисте спілкування з дитиною, відсутність причин, що обмежують право на таке спілкування, а також врахувавши ту обставину, що між сторонами існує спір про визначення місця проживання дитини та визначення порядку
і способів участі матері у вихованні, спілкуванні з малолітнім сином, і саме під час вирішення цього спору підлягають доведенню твердження позивача за зустрічним позовом про необхідність визначення місця проживання сина з ним та необхідність визначення матері порядку і способів участі у вихованні та спілкуванні з сином, що не може бути вирішено під час розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову, апеляційний суд дійшов висновку про доцільність забезпечення позову шляхом зобов'язання ОСОБА_1 надати ОСОБА_2 побачення з малолітнім сином щонеділі з 11 год 00 хв до 19 год 00 хв у присутності матері, що є доцільним з огляду на вік дитини.
Апеляційний суд уважав, що зустрічі батька з дитиною один раз на тиждень будуть сприяти довірчим відносинам та емоційному контакту між ними, відповідатимуть інтересам як батька, так і дитини та зможуть усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання рішення суду. При цьому побачення батька та дитини є співмірним заходом забезпечення позову, не порушуватиме прав відповідачки та не призведе до негативних наслідків для неї з огляду на наявність між батьками дитини спору про визначення місця проживання дитини та встановлення способів участі матері у вихованні, спілкуванні з малолітнім сином.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
19 грудня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від
20 листопада 2023 року та залишити в силі ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 серпня 2023 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 перешкоджає ОСОБА_2 бачитись із сином, є помилковим, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження таких обставин. Заявниця вказує про невиконання ОСОБА_2 постанови Хмельницького апеляційного суду від 20 листопада 2023 року.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.
09 лютого 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи
Звертаючись до суду із зустрічними позовними вимогами, ОСОБА_2 просив визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_5 з батьком; встановити ОСОБА_1 для участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_5 та спілкуванні з ним такі графіки побачень:
до досягнення дитиною 10 (десяти) річного віку побачення матері із сином
у кожні вівторок та четвер з 16 год 00 хв до 19 год 00 хв та у кожну першу
і третю суботу місяця із 11 год 00 хв до 16 год 00 хв у присутності батька,
з урахуванням графіка дитини, з можливістю прогулянок в громадських місцях (парках, скверах), дитячих розважальних закладах тощо, за місцем зареєстрованого проживання дитини;
після досягнення дитиною 10 (десяти) річного віку побачення матері із сином
у кожні вівторок та четвер з 16 год 00 хв до 19 год 00 хв та у кожну першу
і третю суботу місяця із 11 год 00 хв до 16 год 00 хв без присутності батька,
з урахуванням графіка дитини, з можливістю прогулянок в громадських місцях (парках, скверах), дитячих розважальних закладах тощо, за місцем зареєстрованого проживання дитини;
до досягнення дитиною 10 (десяти) річного віку побачення матері із сином
ІНФОРМАЦІЯ_2 щороку в день народження ОСОБА_5 з 15 год 00 хв до
19 год 00 хв, у присутності батька, з можливістю прогулянок в громадських місцях (парках, скверах), дитячих розважальних закладах тощо, за місцем зареєстрованого проживання дитини;
після досягнення дитиною 10 (десяти) річного віку побачення матері із сином
ІНФОРМАЦІЯ_2 щороку в день народження ОСОБА_5 з 15 год 00 хв до
19 год 00 хв, без присутності батька, з можливістю прогулянок в громадських місцях (парках, скверах), дитячих розважальних закладах тощо, за місцем зареєстрованого проживання дитини;
до досягнення дитиною 10 (десяти) річного віку побачення матері із сином на свята: Новий рік, Різдво Христове, Великдень, День матері, день Святого Миколая, з 15 год 00 хв до 19 год 00 хв у присутності батька, з можливістю прогулянок в громадських місцях (парках, скверах), дитячих розважальних закладах тощо, за місцем зареєстрованого проживання дитини;
після досягнення дитиною 10 (десяти) річного віку побачення матері із сином на свята: Новий рік, Різдво Христове, Великдень, День матері, день Святого Миколая, з 15 год 00 хв до 19 год 00 хв без присутності батька, з можливістю прогулянок в громадських місцях (парках, скверах), дитячих розважальних закладах тощо, за місцем зареєстрованого проживання дитини;
до досягнення дитиною 10 (десяти) річного віку спільний семиденний (безперервний або частинами) відпочинок матері та сина щороку за присутності батька;
після досягнення дитиною 10 (десяти) річного віку спільний семиденний (безперервний або частинами) відпочинок матері та сина щороку без присутності батька;
необмежене в часі відвідування дитини матір'ю під час хвороби дитини, за зареєстрованим місцем проживання дитини;
до досягнення дитиною 10 (десяти) річного віку необмежене в часі спілкування матері із сином засобами телефонного, мобільного та інтернет-зв'язку, за допомогою соціальних мереж, мобільних додатків тощо, з дотриманням режиму дня дитини та в присутності батька;
після досягнення дитиною 10 (десяти) річного віку необмежене в часі спілкування матері із сином засобами телефонного, мобільного та інтернет-зв'язку, за допомогою соціальних мереж, мобільних додатків тощо,
з дотриманням режиму дня дитини без присутності батька;
матір вправі бачитись із сином та відвідувати його і в іншій час та в інші дні за попередньою домовленістю із батьком;
матір вправі бачитись та відвідувати сина під час щорічної відпустки батька за місцем знаходження дитини за попередньою домовленістю із батьком;
матір та батько завчасно, але не пізніше ніж за дві години, попереджають один одного засобами телефонного зв'язку про обставини, що можуть унеможливити виконання ними зобов'язань щодо забезпечення участі у вихованні сина іншою стороною.
У заяві про забезпечення позову ОСОБА_2 просив вжити заходів щодо забезпечення його позову шляхом покладення на ОСОБА_1 обов'язку надати ОСОБА_2 побачення із сином, ОСОБА_4 , щонеділі з 11 год
00 хв до 19 год 00 хв без присутності матері.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону відповідає.
Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення
в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі
№ 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду
і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову
з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає
з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, а й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Суд правильно врахував предмет спору, який виник між сторонами, та дійшов обґрунтованого висновку, що обраний вид забезпечення позову є доцільним та співмірним із заявленими вимогами, а невжиття таких заходів може призвести до істотного порушення прав та охоронюваних законом інтересів заявника та утруднити виконання рішення суду в майбутньому.
Отже, суд апеляційної інстанції здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з'ясував співмірність виду забезпечення позову, який просив застосувати ОСОБА_2 , позовним вимогам та належним чином обґрунтував необхідність вжиття таких заходів.
Разом з тим забезпечення найкращих інтересів дитини не виключає можливого втручання у приватне та сімейне життя одного з батьків дитини і не завжди може відповідати найкращим інтересам одного з батьків (постанова Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 686/8535/20).
Подібний висновок зроблено й у постанові Верховного Суду від 08 лютого
2023 року у справі № 501/488/21/21 (провадження № 61-11187св22).
Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів врахувала, що цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігти ситуації, коли може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення
у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Аргументи заявника про невиконання постанови Хмельницького апеляційного суду від 20 листопада 2023 року є безпідставними, оскільки це не є причиною для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя,
у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого
2010 року).
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а постанови Хмельницького апеляційного суду від 20 листопада 2023 року - без змін, оскільки підстав для скасування судового рішення немає.
З огляду на те що Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, розподіл судових витрат, понесених заявником, відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
Є. В. Коротенко
М. Є. Червинська