Постанова від 08.03.2024 по справі 904/4790/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/4790/21 (904/4809/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.12.2023

за заявою Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"

про забезпечення позову

у справі

за позовом Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтана-естейт",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-сіті естейт",

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні технології України",

4) Акціонерного товариства "Акцент-банк",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 - розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтана-естейт" арбітражного керуючого Савченка Вячеслава Анатолійовича,

про визнання недійсним правочину та повернення майна

в межах справи № 904/4790/21

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтана-естейт",-

ВСТАНОВИВ:

1. Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт, Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-сіті естейт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрні технології України», Акціонерного товариства «Акцент-банк», в якому просило суд про наступне:

1. визнати недійсним договір про внесення додаткового вкладу від 04.12.2020 та чотири акти приймання-передачі майна від 04.12.2020, за якими Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватофис» передало до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-сіті естейт», що складається з нежилого приміщення (реєстраційний № 8878854825), офіс загальною площею 213,8 м2, яке розташоване по вул. Суворова, 15/1, у м. Снігурівка, Миколаївської області; нежилого приміщення № 31 (підвал площею 152,10 м2) та № 32 І-го поверху (літ. А) площею 231,0 м2) загальною площею 383,1 м2 (реєстраційний номер № 134859980000), які розташовані по вул. Микільсько-Ботанічна, 2/14, у м. Київ; нежилого приміщення, офіс № 56 (літ. А), загальною площею 1282,6 м2 (реєстраційний № 204164780391), яке розташоване по вул. Богдана Хмельницького, 41, прим. 56, у м. Київ; групи приміщень № 4 (літ. А), які становлять 9/100 нежилого приміщення загальною площею 336.0 м2 (реєстраційний № 412615780000), які розташовані по вул. Гната Юри, 7, у м. Київ;

2. витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрні технології України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт» вищезазначену нерухомість;

3. визнати недійсним договір іпотеки № N70.00.0000292775 від 26.04.2021, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрні технології України» з Акціонерним товариством «Акцент-банк» в частині передачі в іпотеку вищевказаних об'єктів нерухомого майна;

4. скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо вищевказаного нерухомого майна.

2. Разом з позовною заявою Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про забезпечення позову у справі № 904/4790/21 (904/4809/23), в якій просило суд накласти арешт, встановити заборону Товариству з обмеженою відповідальністю «Аграрні технології України» відчужувати чи здійснювати поділ нерухомості, а також заборонити іншим особам вчиняти дії, спрямовані на припинення права власності товариства на наступні об'єкти нерухомого майна:

- нежиле приміщення (реєстраційний № 8878854825), офіс загальною площею 213,8 м2, яке розташоване по вул. Суворова, 15/1, у м. Снігурівка, Миколаївської області;

- нежилі приміщення № 31 (підвал площею 152,10 м2) та № 32 І-го поверху (літ. А) площею 231,0 м2) загальною площею 383,1 м2 (реєстраційний номер № 134859980000), які розташовані по вул. Микільсько-Ботанічна, 2/14, у м. Київ;

- нежиле приміщення, офіс № 56 (літ. А), загальною площею 1282,6 м2 (реєстраційний № 204164780391), яке розташоване по вул. Богдана Хмельницького, 41, прим. 56, у м. Київ;

- група приміщень № 4 (літ. А), які становлять 9/100 нежилого приміщення загальною площею 336.0 м2 (реєстраційний № 412615780000), які розташовані по вул. Гната Юри, 7, у м. Київ.

3. Також заявник просив суд заборонити Міністерству юстиції України та його територіальним органам, державним реєстраторам, а також будь-яким іншим суб'єктам, які наділені владними повноваженнями щодо здійснення реєстраційних дій, в тому числі нотаріусам, проводити реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо відчуження, зміни або поділу Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрні технології України» вищезазначених об'єктів нерухомого майна.

4. Заява мотивована тим, що вжиття заявлених заходів забезпечення позову сприятиме захисту та поновленню порушених прав, виконанню рішення господарського суду у даній справі у разі задоволення позову, в той час як невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

5. Заявник зазначає, що підставою для звернення з позовом у справі № 904/4809/23 про визнання одностороннього правочину боржника у справі № 904/4790/21 недійсним та повернення спірного майна, а також визнання недійсним договору іпотеки, стало безоплатне відчуження боржником належного йому нерухомого майна, що призвело до неплатоспроможності останнього і порушення прав інших кредиторів у справі про банкрутство.

6. Заявник посилається на те, що дії боржника у справі № 904/4790/21 з безоплатного відчуження належного йому майна за відсутності видимої економічної мети, свідчать про недобросовісну поведінку боржника по відношенню до кредиторів у справі та можливість подальшого відчуження спірного майна його новим власником, який передав вказане майно в іпотеку, тому невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову.

7. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2023 заява про забезпечення позову у справі № 904/4790/21 (904/4809/23) задоволена у повному обсязі, вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту, встановлення заборони відповідачу-3 та іншим особам вчиняти дії з відчуження спірного майна третім особам, а також заборони проведення реєстраційних дій щодо спірного майна.

8. Ухвала місцевого господарського суду мотивована наявністю підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки подальше відчуження спірного майна може істотно ускладнити чи унеможливити ефективне поновлення порушених прав позивача, що призведе до нівелювання функції судового рішення, як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів позивача.

9. Місцевий господарський суд зазначив, що накладення арешту та встановлення заборони відчуження нерухомого майна, яке є предметом спору, як і встановлення заборони суб'єктам державної реєстрації прав здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження нерухомого майна, яке є предметом спору не призведе до будь-яких збитків для відповідача-3, оскільки він не втрачає можливості подальшого використання такого майна у власній господарській діяльності на час розгляду спору.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

10. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.12.2023 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2023 у справі № 904/4790/21 (904/4809/23) змінено, викладено резолютивну частину у такій редакції:

«Заяву Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про забезпечення позову задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Аграрні технології України» (ідентифікаційний код 38955450; місцезнаходження: 49041, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Праці, будинок 2Т) відчужувати, в тому числі, але не виключно, шляхом внесення до статутного капіталу інших юридичних осіб, шляхом передачі у спільну власність (з визначенням часток або без такого), змінювати, у тому числі, але не виключно, шляхом реконструкції чи здійснювати поділ нерухомості, вчиняти дії щодо зміни адреси нерухомості, стосовно наступних об'єктів нерухомого майна:

- нежиле приміщення (реєстраційний № 8878854825), офіс загальною площею 213,8 м2, яке розташоване по вул. Суворова, 15/1, у м. Снігурівка, Миколаївської області;

- нежилі приміщення № 31 (підвал площею 152,10 м2) та № 32 І-го поверху (літ. А) площею 231,0 м2) загальною площею 383,1 м2 (реєстраційний номер № 134859980000), які розташовані по вул. Микільсько-Ботанічна, 2/14, у м. Київ;

- нежиле приміщення, офіс № 56 (літ. А) загальною площею 1282,6 м2 (реєстраційний № 204164780391), яке розташоване по вул. Богдана Хмельницького, 41, прим. 56, у м. Київ;

- група приміщень № 4 (літ. А), які складають 9/100 часток нежилого приміщення загальною площею 336,0 м2 (реєстраційний № 412615780000), які розташовані по вул. Гната Юри, 7, у м. Київ.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрні технології України» (ідентифікаційний код 38955450; місцезнаходження: 49041, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Праці, будинок 2Т) на наступні об'єкти нерухомого майна:

- нежиле приміщення (реєстраційний № 8878854825), офіс загальною площею 213,8 м2, яке розташоване по вул. Суворова, 15/1, у м. Снігурівка, Миколаївської області;

- нежилі приміщення № 31 (підвал площею 152,10 м2) та № 32 І-го поверху (літ. А) площею 231,0 м2) загальною площею 383,1 м2 (реєстраційний номер № 134859980000), які розташовані по вул. Микільсько-Ботанічна, 2/14, у м. Київ;

- нежиле приміщення, офіс № 56 (літ. А) загальною площею 1282,6 м2 (реєстраційний № 204164780391), яке розташоване по вул. Богдана Хмельницького, 41, прим. 56, у м. Київ;

- група приміщень № 4 (літ. А), які складають 9/100 часток нежилого приміщення загальною площею 336,0 м2 (реєстраційний № 412615780000), які розташовані по вул. Гната Юри, 7, у м. Київ.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, державним реєстраторам, а також будь-яким іншим суб'єктам, які наділені владними повноваження, у тому числі нотаріусам, проводити реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо відчуження, зміни або поділу наступних об'єктів нерухомого майна:

- нежиле приміщення (реєстраційний № 8878854825), офіс загальною площею 213,8 м2, яке розташоване по вул. Суворова, 15/1, у м. Снігурівка, Миколаївської області;

- нежилі приміщення № 31 (підвал площею 152,10 м2) та № 32 І-го поверху (літ. А) площею 231,0 м2) загальною площею 383,1 м2 (реєстраційний номер № 134859980000), які розташовані по вул. Микільсько-Ботанічна, 2/14, у м. Київ;

- нежиле приміщення, офіс № 56 (літ. А) загальною площею 1282,6 м2 (реєстраційний № 204164780391), яке розташоване по вул. Богдана Хмельницького, 41, прим. 56, у м. Київ;

- група приміщень № 4 (літ. А), які складають 9/100 часток нежилого приміщення загальною площею 336,0 м2 (реєстраційний № 412615780000), які розташовані по вул. Гната Юри, 7, у м. Київ.»

В іншій частині у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

11. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що в рамках справи про банкрутство ТОВ «Монтана-естейт» у постанові від 01.09.2023, прийнятій за результатами розгляду справи № 904/4790/21 (904/4618/22), за аналогічних обставин Верховний Суд зазначив, що вжиті місцевим господарським судом заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження спірного нерухомого майна та заборони вчинення реєстраційних дій стосовно нього відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності ускладнення чи неможливості ефективного захисту порушених прав позивача в разі невжиття таких заходів.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

12. До Верховного Суду Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд вказану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2023 залишити в силі.

13. В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги Скаржник наводить наступні доводи:

13.1. Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку обставинам справи та правовим підставам вжиття заходів забезпечення позову, допустив порушення норм статей 74, 86 ГПК України щодо дослідження доказів як окремо так і у сукупності, оцінюючи їх вірогідність. Відтак висновки апеляційного господарського суду щодо часткового скасування ухвали суду першої інстанції, не є такими, які узгоджуються з нормами процесуального права, а саме статтями 74, 86, 136, 137, 277 ГПК України.

13.2. Також Скаржник посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15.01.2019 у справі №915/870/18, від 07.04.2023 у справі №910/15043/21 (910/10070/22), від 27.08.2019 у справі №910/608/19, від 06.06.2023 у справі №910/4091/22 (910/363/23), від 04.05.2023 у справі №916/3710/22, від 01.05.2023 у справі №914/257/23, від 08.09.2020 у справі №910/1261/20, від 25.09.2020 у справі №921/40/20, від 18.03.2020 у справі №904/2641/19, від 19.10.2020 у справі №915/373/20 та постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18 та зазначає, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки вказаним правовим висновкам.

Відзиви

14. Від ТОВ "Аграрні технології України" надійшов відзив на касаційну скаргу у якому заявлено прохання касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Розгляд касаційної скарги Верховним Судом

15. Верховний Суд, перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, та про залишення оскаржуваної постанови без змін, виходячи з наступного.

16. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

17. Згідно із статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

18. Згідно з частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.

19. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

20. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

21. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

22. Наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом залежно від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

23. Суди попередніх інстанцій встановили, що матеріалами справи підтверджено, що на розгляді місцевого господарського суду в межах справи № 904/4790/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт» розглядається позов у справі № 904/4809/23 про визнання недійсними правочинів щодо передачі раніше належних боржнику спірних об'єктів нерухомого майна до статутного капіталу відповідача-2, визнання недійсним договору іпотеки, предметом якого є зазначене майно, та витребування цього майна у відповідача-3 на користь боржника.

24. Позов мотивований тим, що спірне нерухоме майно передане боржником до статутного капіталу відповідача-2 з подальшим його відчуженням на користь відповідача-3, який передав його в іпотеку.

25. Місцевим господарським судом задоволена заява про забезпечення позову та вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження і здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо спірного майна.

26. Апеляційний господарський суд враховуючи відповідність виду заходу забезпечення позовним вимогам, баланс інтересів сторін погодився з тим, що місцевий господарський суд правомірно встановив заборону відчуження та інших дій стосовно спірної нерухомості та заборону вчинення реєстраційних дій щодо неї, оскільки вжиття цих заходів не встановлює власнику спірного майна заборони його використання і сприяє виконанню рішення суду у разі задоволення позову.

27. Разом з тим, застосування місцевим господарським судом заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно апеляційний господарський суд вважає такими, що не відповідають предмету спору у даній справі.

28. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

29. Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

30. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (частина четверта статті 11 ГПК України).

31. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

32. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача (відповідачів) чи інших учасників справи з тим, щоб забезпечити позивачу реальний та ефективний захист або поновлення порушених його прав (інтересів), якщо рішення буде прийняте на його користь, в тому числі задля забезпечення можливості захисту порушених прав в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.

33. Тобто метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").

34. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №910/18739/16, від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20).

35. Отже, заходи забезпечення позову (вимог), без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь заявника вже не призведе до захисту прав або інтересів заявника, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".

36. Беручи до уваги ту обставину, що на розгляді місцевого господарського суду в межах справи № 904/4790/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт» розглядається позов у справі № 904/4809/23 про визнання недійсними правочинів щодо передачі раніше належних боржнику спірних об'єктів нерухомого майна до статутного капіталу відповідача-2, визнання недійсним договору іпотеки, предметом якого є зазначене майно, та витребування цього майна у відповідача-3 на користь боржника, забезпечення позову шляхом заборони відчуження та інших дій стосовно спірної нерухомості та заборони вчинення реєстраційних дій щодо неї свідчить про те, що такі заходи забезпечення позову не є тотожними заявленим позовним вимогам, а їх вжиття не зумовлює жодним чином фактичного вирішення спору по суті, оскільки спрямоване виключно на збереження існуючого становища до прийняття рішення у цій справі, носить тимчасовий характер та спрямоване виключно на ефективний захист порушених прав та інтересів позивача у випадку задоволення позову.

37. Наведене свідчить про правильне застосування у постанові суду апеляційної інстанції статей 136, 137 ГПК України.

38. Разом з тим, колегія суддів суду касаційної інстанції враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, погоджується з висновком про те, що їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

39. Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують права відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

40. З урахуванням підстав та предмету позову у даній справі, балансу інтересів сторін, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що слід відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно, оскільки такий захід може призвести до порушення права власника на використання належним йому майном.

41. Вказане спростовує доводи касаційної скарги та свідчить про правильне застосування в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції приписів статей 136, 137 ГПК України.

42. Відповідно до приписів статті 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

43. З урахуванням того, що у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 20.12.2023 було правильно застосовано положення статей 136, 137 ГПК України, колегія суддів суду касаційної інстанції, на підставі статті 309 ГПК України, дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" та про залишення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.12.2023 у справі № 904/4790/21 (904/4809/23) залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.І. Картере

К.М. Огороднік