14 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 11/49
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Міністерства економіки України
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2024 (колегія суддів у складі: Філінюк І.Г. - головуючий, Аленін О.Ю., Богатир К.В.)
та ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 03.10.2023 (суддя Коваленко Н.М.)
у справі № 11/49
за заявою Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України"
до Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Промінь"
про банкрутство,
Міністерство економіки України 23.02.2024 подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2024 та ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 03.10.2023 у справі № 11/49.
Здійснивши перевірку касаційної скарги Міністерства економіки України та доданих до неї матеріалів, Верховний Суд дійшов висновку, що в прийнятті касаційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
До Господарського суду Кіровоградської області 31.07.2023 надійшло клопотання №10-52-18680 від 28.07.2023 Фонду державного майна України про залучення Фонду державного майна України до участі у справі №11/49 у якості органу, уповноваженого управляти майном Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Промінь" відповідно до частини сьомої статті 96 Кодексу України з процедур банкрутства. Вказане клопотання, зокрема, обґрунтовано тим, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 липня 2022 року №683-р "Деякі питання управління об'єктами державної власності" єдиний майновий комплекс державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Промінь" передається із сфери управління Міністерства економіки України, до сфери управління Фонду державного майна України.
До Господарського суду Кіровоградської області 16.08.2023 надійшло клопотання №2431-05/144 від 14.08.2023 Міністерства економіки України здійснити процесуальне правонаступництво, замінивши учасника провадження у справі №11/49, а саме: Міністерство економіки України на Фонд державного майна України. Вказане клопотання, зокрема, обґрунтовано тим, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.07.2022 № 683-р "Деякі питання управління об'єктами державної власності" єдиний майновий комплекс Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Промінь" передано із сфери управління Міністерства економіки України до сфери управління Фонду державного майна.
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 03.10.2023 у справі № 11/49 клопотання Фонду державного майна України задоволено; залучено Фонд державного майна України до участі у справі №11/49 у якості органу, уповноваженого управляти майном Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Промінь"; у задоволенні клопотання Міністерства економіки України відмовлено; визнано Міністерство економіки України, таким, що втратив статус учасника у справі №11/49 про банкрутство Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Промінь", як органу, уповноваженого управляти державним майном.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2024 ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 03.10.2023 у справі №11/49 залишено без змін.
Згідно з частиною третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
З 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства.
Згідно з пунктом 4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства (в редакції Закону №2971-IX від 20.03.2023) передбачено, що у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
Наведений перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню окремо, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (які відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.
Предметом касаційного оскарження є постанова Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2024, прийнята за результатом апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Кіровоградської області від 03.10.2023 про відмову у задоволенні клопотання про заміну правонаступником учасника провадження у справі про банкрутство, а саме одного органу, уповноваженого управляти майном Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Промінь" (Міністерство економіки України), на інший - Фонд державного майна України, можливість оскарження якої в касаційному порядку не передбачено абзацом першим частини третьої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Правова позиція щодо неможливості оскарження в касаційному порядку постанови апеляційного господарського суду, прийнятої за результатом апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції про заміну (відмову у заміні) кредитора на його правонаступника викладена судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 28.01.2021 у справі № 50/311-б та від 12.11.2019 у справі № 922/6220/15.
Стосовно доводів Міністерства економіки України про його право подати касаційну скаргу відповідно до пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Процедура банкрутства поєднує в собі як розгляд процедурних питань, пов'язаних саме із здійсненням провадження у справі про банкрутство, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник, які розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні, тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі №918/335/17 зробила висновок про те, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи:
Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв'язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.
Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України.
Відповідно до частини сьомої статті 96 Кодексу України з процедур банкрутства у разі якщо боржник є державним підприємством або господарським товариством, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, господарський суд залучає до участі у справі про банкрутство представників органу, уповноваженого управляти державним майном, з повідомленням про відкриття провадження у справі про банкрутство такого підприємства.
Питання участі у справі про банкрутство органу, уповноваженого управляти державним майном, врегульовано нормами спеціального законодавства, а отже, належить до першої групи судових рішень у процедурі банкрутства.
Отже, касаційний перегляд ухвал місцевого суду та постанов суду апеляційної інстанції, прийнятих за результатами розгляду заяв, клопотань, поданих в межах основного провадження у справі про банкрутство, здійснюється за спеціальними нормами частини третьої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Норми ж ГПК України щодо права на касаційне оскарження ухвал місцевих господарських судів про заміну (відмову у заміні) сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та прийнятих за результатами їх перегляду постанов апеляційних судів (пункт 2 частини першої статті 287, пункт 26 частини першої статті 255 ГПК України) є загальними щодо спеціальних норм частини третьої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, якими визначено порядок касаційного оскарження судових рішень у процедурі банкрутства.
За приписами пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Отже, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першої статті 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства економіки України на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2024 та ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 03.10.2023 у справі № 11/49 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки вона подана на судове рішення, яке відповідно до частини третьої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 3, 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України, частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 11/49 за касаційною скаргою Міністерства економіки України на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2024 та ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 03.10.2023.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді К. Огороднік
В. Пєсков