13 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 904/3867/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Баранець О.М.,
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.,
розглянувши клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про зупинення касаційного провадження
у справі №904/3867/21
за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Національний банк України,
про відшкодування шкоди у сумі 213 849 977,67 грн,
за участю представників учасників справи:
позивача - Мостепанюк В.І. , Іващенко В.О.,
відповідачів - ОСОБА_3 ,
Шпакова Т.С. (представник ОСОБА_3 )
ОСОБА_5.,
ОСОБА_6,
третьої особи - Кузьменко Ю.С.
1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) звернувся до суду з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 02.08.2021) про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 шкоди у сумі 213 849 977,67 грн солідарно.
2. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2022, у задоволенні позову Фонду відмовлено. Провадження в частині солідарного відшкодування шкоди у сумі 213 849 977,67 грн з відповідача-2: ОСОБА_8 - закрито.
Постановою Верховного Суду від 07.09.2022 касаційну скаргу Фонду задоволено частково. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2022 у справі № 904/3867/21 в частині вирішення позовних вимог до: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про солідарне стягнення шкоди у сумі 213 849 977,67 грн скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 у справі №904/3867/21 у задоволенні позову Фонду про відшкодування шкоди відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 у справі №904/3867/21 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь Фонду заподіяну ПАТ "Меліор Банк" та його кредиторам шкоду в сумі 213 849 977,67 грн.
3. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023 у справі №904/3867/21, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 у справі №904/3867/21 залишити в силі.
На обґрунтування своєї правової позиції скаржник із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзначає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду:
- від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, від 01.08.2023 у справі №910/9833/21 (щодо застосування статті 1166 Цивільного кодексу України);
- від 21.07.2021 у справі №910/12930/18 (щодо застосування статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність");
- від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, від 07.09.2022 у справі №904/3867/21 (щодо застосування статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції чинній на момент подання позову; статті 89 ГК України, в редакції яка не була чинна станом на 2014 рік);
- від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18, від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 (щодо застосування частини п'ятої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та визначення моменту початку позовної давності).
Також підставою касаційного оскарження касатор зазначає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування:
- статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" за умови покриття збитків за допомогою резервного фонду банку, який було сформовано згідно з приписами статті 36 Закону України "Про банки і банківську діяльність";
- частини п'ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в частині визначення розміру шкоди (збитків) за межами (з перевищенням) розміру недостатності майна банку для розрахунків з кредиторами, що була визначена в звіті ліквідатора;
- статті 22, частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України, а саме презумпції вини завдавача шкоди у правовідносинах з приводу стягнення з пов'язаних з банком осіб шкоди за фактом укладення правочинів, що призвели до завдання банку збитків;
- частини сьомої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів виведення банків з ринку та задоволення вимог кредиторів цих банків» № 1588-ІХ від 30.06.2021, стосовно визначення моменту, з якого починається перебіг строку позовної давності, для судових проваджень, позови за якими були подані до дати прийняття (набрання чинності) Закону України № 1588- ІХ від 30.06.2021;
- статей 256 та 261 Цивільного кодексу України стосовно визначення моменту, з якого починається перебіг строку позовної давності, у спорах з приводу стягнення з пов'язаних з банком осіб шкоди за фактом укладення правочинів, що призвели до завдання банку збитків.
Крім того, підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, а саме: пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України.
4. Ухвалою Верховного Суду від 12.02.2024 відкрито касаційне провадження у справі №904/3867/21 за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023.
Національний банк України 27.02.2024 (згідно з поштовими відмітками на конверті) подав до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив Суд розглянути касаційну скаргу ОСОБА_3 відповідно до норм матеріального і процесуального права.
Відзиви від інших учасників справи до Суду не надходили.
5. Фонд 11.03.2023 через «Електронний суд» подав до Суду клопотання про зупинення касаційного провадження у справі до закінчення розгляду Верховним Судом у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду справи №916/3724/21.
6. Верховний Суд, розглядаючи клопотання позивача про зупинення касаційного провадження у справі, відзначає таке.
Так, ухвалою Верховного Суду від 08.02.2024 справу № 916/3724/21 за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 14.11.2022 передано на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, оскільки колегія суддів вважає за необхідне відступити/уточнити висновки, викладені у постанові від 08.11.2023 у справі № 916/1489/22.
Колегія суддів відзначила, що у вказаній постанові у справі № 916/1489/22 Верховний Суд сформував висновок про те, що саме з моменту припинення банку як юридичної особи, кредиторам, вимоги яких до банку не були задоволені, а погашені через недостатність майна банку, була завдана шкода (для них наступили негативні майнові наслідки), відтак у спорі, де Фонд звертається з позовом до пов'язаних з банком осіб від власного імені в інтересах кредиторів банку, позовну давність слід відраховувати саме з моменту внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про ліквідацію банку.
Однак колегія суддів в ухвалі від 08.02.2024 вважає за необхідне відступити від вказаного вище висновку, що міститься у постанові від 08.11.2023 у справі №916/1489/22, оскільки вважає, що положення частини сьомої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції на день звернення Фонду з даним позовом (згідно з яких Фонд має право звертатися з такими позовами до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) протягом процедури ліквідації банку та протягом трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи (спеціальна позовна давність)) не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, адже зміни до вказаного закону були прийняті лише 30.06.2021, тобто через 3 роки після спливу позовної давності щодо стягнення майнових збитків з відповідача у цій справі.
При цьому колегією суддів відзначено, що позовна давність у даних правовідносинах сплила, тобто правовідносини у справі виникли і закінчилися до набрання чинності частини сьомої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції від 30.06.2021, а отже, така норма не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.
Тобто фактично на вирішення палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у контексті спірних правовідносин поставлено питання, яка норма (редакція) статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 58 Закону "Про банки і банківську діяльність" підлягають застосуванню, а саме на час виникнення спірних правовідносин чи на час звернення з даним позовом до суду.
Відповідно до ухвали палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2024 справу №916/3724/1 прийнято до розгляду судовою палатою та призначено розгляд справи № 916/3724/21 за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 14.11.2022 на 01 квітня 2024 року о 12:00.
Верховний Суд враховує те, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).
У відповідності до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VII та частини четвертої статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до пункту 7 частини першої та частини третьої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному поряду палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.
Згідно з пунктом 11 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Враховуючи предмет та підстави спору, характер спірних правовідносин, з огляду на те, що правовий висновок Верховного Суду у справі №916/3724/21 може мати суттєве значення для вирішення питання у даній справі, що розглядається (№904/3867/21), а також для єдності судової практики, враховуючи, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, та принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження у справі №904/3867/21 відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України до закінчення перегляду палатою для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №916/3724/21.
Керуючись статтями 228, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити.
2. Зупинити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023 у справі №904/3867/21 до закінчення розгляду палатою для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №916/3724/21.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Студенець
Судді С. Бакуліна
О. Баранець