Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" березня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/2714/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді: Прохорова С.А.
секретар судового засідання Кончаренко В.Ю.
розглянувши клопотання ОСОБА_1 вх. №6552 від 11.03.2024
по справі
за заявою ОСОБА_2
про визнання неплатоспроможним
за участю :
представник ОСОБА_1 - Волошина Н.А.(в режимі відеоконференції)
представник ОСОБА_2 - Камінська А.А.
арбітражного керуючого Єрьоміної О.Ю. особисто
кредитора ОСОБА_3 особисто
Фізична особа ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.07.2023 року у справі № 922/2714/23 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; ухвалено оприлюднити на офіційному веб-сайті оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 ; призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_2 арбітражну керуючу Єрьоміну Ольгу Юріївну (свідоцтво №125 від 06.02.2013 року).
06.07.2023 року здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 № 70948.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.08.2023 року у справі № 922/2714/23 за результатами попереднього засідання було призначено судове засідання для розгляду погодженого кредитором плану реструктуризації боргів або прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
16.11.2023 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 (вх. №31454) з грошовими вимогами до ОСОБА_2 в розмірі 2 776 000,00 грн.
В обґрунтування цих вимог він вказує на безпідставно збережені боржником кошти за договором оренди земельної ділянки б/н від 01.02.2019 року, які боржник отримав від заявника на підставі розписки від 01.02.2019 року, однак земельну ділянку за цим договором так і не передав в оренду заявнику.
Ухвалою суду від 20.11.2023 року заяву ОСОБА_1 було призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.12.2023 року. Також, судом було зобов'язано ОСОБА_1 надати до суду оригінали документів, поданих до заяви для огляду в судовому засіданні.
29.01.2024 року, після закінчення строку, встановленого ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, до суду надійшла заява ОСОБА_1 (вх. №2507) з додатковими грошовими вимогами до боржника в розмірі 1 492 625,00 дол. США, які він просить прийняти та включити до 4-ї черги задоволення.
В обґрунтування цих вимог, ОСОБА_1 зазначає, що під час будівництва житлового будинку, замовником якого виступав ОСОБА_4 ОСОБА_2 отримував від ОСОБА_4 грошові кошти. Отримання грошових кошів на загальну 1 492 625,00 доларів США підтверджується розписками ОСОБА_2 на рахунках.
Відповідно до умов Договору уступки права вимоги від 15 січня 2020 року ОСОБА_4 передав ОСОБА_1 право вимоги повернення грошових коштів, які Боржник отримав від Кредитора для будівництва запроектованого будинку (Осокорки Резеденція) у розмірі 1 492 625,00 доларів США.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.02.2023 року було прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 вх. №2507 від 29.01.2024 року з грошовими вимогами до боржника.
Судове засідання з розгляду заяви було призначено на 04.03.2024 року.
Також в цьому засіданні до розгляду була призначена попередня заява ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника (вх. №31454 від 16.11.2023 року).
В судовому засіданні з розгляду заяв ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника було оголошено перерву на 11.03.2024 року.
Керуючий реструктуризацією - арбітражна керуюча Єрьоміна О.Ю. надала до суду повідомлення про розгляду вказаних заяв ОСОБА_1 з вимогами до боржника.
В судове засідання 11.03.2024 ОСОБА_1 особисто не з'явився. Представник ОСОБА_1 , яка була присутня в засіданні в режимі відеоконференції, підтримувала вимоги заяв ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника та пояснила, що в заяві з грошовими вимогами від 29.01.2024 вх. №2507 було допущено технічну описку в сумі заявлених вимог, та їх розмір становить 1 492 625,00 доларів США.
Також, 11.03.2024 представником ОСОБА_1 адвокатом Волошиною Н.Л. було подано до суду:
- клопотання вх. №6552 від 11.03.2024 в якому просить суд призначити у справі № 922/2714/23 (в частині розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.01.2024) судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, що знаходиться за адресою: 03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6.
- клопотання вх. №6627 від 11.03.2024 в якому просить суд долучити до матеріалів справи нотаріально засвідчені копії інвойсів, які були додані до заяви ОСОБА_1 від 29.01.2024.
- додаткові пояснення у справі щодо заявлених грошових вимог в розмірі 1 492 625,00 дол. США, в яких крім іншого, уточнено розмір вимог в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 29.01.2024 року.
Розглянувши клопотання представника ОСОБА_1 про призначення у справі судової експертизи, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.
Системний аналіз положень статей 98-99 ГПК України та частини першої статті 45 КУзПБ дозволяє зробити висновок про те, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, попереднього слідства чи суду. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема, через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Аналіз положень статей 73, 99 ГПК України дозволяє зробити висновок про те, що висновок експерта складається за результатами проведення судової експертизи та є одним із видів доказів у справі; експертиза призначається судом за його власною ініціативою або за клопотанням учасника справи у випадку, коли суд вважає, що має дійсну потребу у спеціальних знаннях для встановлення певних фактичних даних, що входять до предмета доказування.
Частиною першою статті 45 КУзПБ передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Отже, законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. Воно не може бути замінене висновком експерта-економіста, який не обмежений вимогами статей 76-79 ГПК України та межами дослідницької функції суду саме на цій стадії розгляду справи про банкрутство. Покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог.
Отже, за своєю правовою природою такий предмет спору не є тотожним спору про право, який розглядається у позовному провадженні.
Правового висновку про обґрунтованість відмови судів першої та апеляційної інстанцій у визнанні грошових вимог кредитора-заявника внаслідок неподання таким кредитором належних та достатніх документальних доказів у справу про банкрутство при поданні заяви конкурсним кредитором суди дійшли у справах №910/21939/15 (постанова Верховного Суду 23.04.2019) та №904/2104/19 (постанова Верховного Суду 28.07.2020, зокрема, щодо розгляду грошових вимог ПАТ "Алчевський коксохімічний завод"). Така практика є сталою судовою практикою як при застосуванні статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", так при застосуванні статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
Особливістю провадження у справах про банкрутство є те, що в межах цього провадження суди розглядають багато різних спорів, щодо яких законодавцем визначено окремі процедури та особливості їх розгляду в межах єдиної процедури банкрутства. Одним з різновидів таких спорів є розгляд спірних вимог конкурсного кредитора, який оспорюється боржником або іншим кредитором боржника. Відтак, при розгляді спірних вимог кредиторів суди повинні керуватися спеціальними нормами законодавства про банкрутство, які визначають обов'язки конкретного кредитора щодо доказування розміру кредиторських вимог, визначають обсяг доказування, предмет доказування спірних кредиторських вимог, право суду відмовити у визнанні спірних вимог внаслідок неподання заявником документів, що їх підтверджують.
З огляду на таке, при призначенні судово-економічної експертизи спірних грошових вимог кредитора у справі про банкрутство, як одного із способів збирання доказів, судам належить враховувати особливості провадження з розгляду вимог кредиторів у справах про банкрутство, якими визначається предмет доказування, особа, на яку покладається обов'язок доказування, обсяг доказування у справі про банкрутство при розгляді конкретного спору та наявність дійсної потреби у збиранні доказів шляхом проведення певної судової експертизи з огляду на спеціальні приписи законодавства щодо розгляду у справі про банкрутство спірних вимог кредиторів.
Системний аналіз положень статей 73, 99 ГПК України та статті 45 КУзПБ дозволяє дійти висновку про те, що при розгляді спірних грошових вимог кредитора суд не вправі призначати експертизу, предметом якої є дослідження документів на обґрунтування чи спростування грошових вимог кредитора, оскільки такі повноваження щодо дослідження повноти та належності документальних доказів, наданих конкурсним кредитором на обґрунтування своїх кредиторських вимог, законодавцем покладено на суд, який розглядає спірні вимоги кредитора у конкурсній процедурі. Суд не вправі перекладати свої повноваження щодо дослідження документальних доказів обґрунтованості спірних вимог на іншу особу (судового експерта).
Такого висновку дійшов касаційний суд у постанові 28.07.2020 у справі №904/2104/19, погоджуючись із судовими рішеннями про відмову у задоволенні клопотання конкурсного кредитора про призначення судово-економічної експертизи, предметом дослідження якої заявник просив визначити: "чи підтверджується факт наявності договірних відносин та здійснення господарських операцій між ПАТ "Алчевськкокс" та ПАТ "ДМК" на підставі копій наступних документів: …."
Питання оскарження ухвали суду про відмову у призначенні судової експертизи було допущене до касаційного розгляду як складова частина оскарження судових рішень про відмову у визнанні вимог кредитора.
З огляду на таке, касаційний суд зазначає, що призначення у справах про банкрутство судово-економічної експертизи спірних вимог кредитора, предметом якої є дослідження документального підтвердження розміру заборгованості спірних вимог кредитора згідно доказів, наданих суду у справу про банкрутство конкурсним кредитором, боржником чи іншими кредиторами, не вимагає застосування спеціальних економічних знань, оскільки предметом дослідження є повнота документального підтвердження грошових вимог. У цьому випадку виникають наслідки делегування судом власних повноважень з дослідження належності та повноти документальних доказів іншій особі (судовому експерту), що підтверджує вихід суду за межі наданої йому компетенції в межах провадження у справі про банкрутство та заборонено в силу приписів частин першої, другої статті 124 Конституції України.
Ухвала суду про призначення судової експертизи є причиною вжиття судом заходів щодо зупинення провадження у справі.
Отже, призначення судової експертизи перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із зупиненням провадження у справі.
Вихід суду за межі наданої йому компетенції при призначенні судової експертизи може мати наслідком незаконне зупинення провадження у справі, що вимагає в цілому скасування ухвали суду про призначення судової експертизи з виходом суду за межі наданої йому компетенції та зупинення провадження у справі для проведення такої експертизи, яка за своєю суттю не є способом збирання доказів у справі.
(Постанова ВС КГС від 27.08.2020 року у справі № 911/2498/18)
Подібного правового висновку дійшла Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду України у постанові 26.10.2018 у справі №910/9971/17, розглядаючи по суті касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду про призначення у справі судової експертизи у галузі права.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 45, 113 Кодексу України з Процедур банкрутства, ст. ст. 73-79, 99, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 вх. №6552 від 11.03.2024, поданого в його інтересах адвокатом Волошиною Н.Л., про призначення у справі №922/2714/23 (в частині розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.01.2024) судової почеркознавчої експертизи - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення - 11.03.2024 року та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали підписано 13.03.2024 року.
Суддя Прохоров С.А.