Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
(додаткове)
04 березня 2024 року м. ХарківСправа № 922/2830/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Буракової А.М.
при секретарі судового засідання Чабан А.А.
розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Славтич Вадима Володимировича про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 5138) по справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка", м.Харків
до Фізичної особи-підприємця Славтич Вадим Володимирович, м.Харків
про про стягнення заборгованості за договором оренди майна та усунення перешкод у реалізації права власності на нерухоме майно
за участю представників:
позивача - Макаренко О.М.
відповідача - Трофименко Р.О.
В провадженні Господарського суду Харківської області знаходиться справа № 922/2830/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" (позивач) до Фізичної особи-підприємця Славтич Вадим Володимирович (відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди майна та усунення перешкод у реалізації права власності на нерухоме майно.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.02.2024 в задоволенні позову було відмовлено повністю.
У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд дозволити йому подати докази щодо розміру судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
26.02.2024 Фізична особа-підприємець Славтич Вадим Володимирович в порядку ч.8 ст. 129 ГПК України надав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 5138). Згідно заяви ФОП Славтич В.В. просить суд ухвалити додаткове рішення, в якому вирішити питання щодо розподілу судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 121000,00 грн., понесених ФОП Славтич В.В. у зв'язку з розглядом справи, та гонорару успіху у розмірі 606688,00 грн., та стягнути їх з ТОВ "Чаплинка" на користь ФОП Славтич В.В.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.02.2024 було прийнято до розгляду заяву Фізичної особи-підприємця Славтич Вадима Володимировича про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 5138) та призначено судове засідання на 04.03.2024 о 10:50.
У судовому засіданні 04.03.2024 представник відповідача просив суд задовольнити заяву.
У судовому засіданні 04.03.2024 представник позивача просив суд відмовити у задоволенні заяви.
Дослідивши заяву Фізичної особи-підприємця Славтич Вадима Володимировича про ухвалення додаткового рішення та матеріали справи, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч.1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як свідчать матеріали справи, у зв'язку зі звернення позивача до суду з позовом у даній справі та зумовленої в зв'язку з цим необхідності в судовому захисті, відповідач уклав з адвокатом відповідний договір на представництво його інтересів.
Так, 25.08.2023 року між відповідачем (клієнт) і адвокатом Трофименко Р.О. (адвокат) був укладений договір про надання правової допомоги № 25/23 (надалі - договір), відповідно до умов якого адвокат взяв на себе зобов'язання за завданням клієнта надавати необхідну правову допомогу клієнту при провадженні, зокрема господарських справ в будь-яких судах всіх рівнів, маючи право виступати в якості захисника та/або представника клієнта.
Відповідно до додатку № 1 до договору, вартість послуг адвоката з надання правової допомоги за договором становить 1100,00 (одна тисяча сто гривень) за одну годину, з врахуванням коефіцієнту складності, коефіцієнту за терміновість, наведеного нижче:
- Аналіз актуальної судової практики, усні консультації, формування та оформлення процесуальних документів, час витрачений до прибуття на місце призначення, кур'єрські послуги пов'язанні з оформленням документів доставки та час на здійснення поштових відправлень, робота в системі електронний суд з процесуальними документами, відслідковування отримання запитів, інші дії пов'язані з наданням юридичної послуги, в тому числі очікування судового засідання, підготовка до судового засідання - коефіцієнт 1;
- Підготовка адвокатських запитів, підготовка процесуальних документів у суді першої та апеляційної інстанцій, заяв про витребування доказів, про закриття провадження по справі, про допит свідків, заяв виконавчого провадження, тощо - коефіцієнт 2;
- Підготовка позовної заяви, заяв по суті у суді першої інстанції, представництво інтересів у суді першої інстанцій, підготовка касаційних скарг на ухвали суду апеляційної інстанції, підготовка проектів договорів, супроводження укладання договорів, представництво інтересів клієнта перед суб'єктами господарювання, нотаріусами, державними органами, державними та приватними виконавцями та перед іншими третіми особами - коефіцієнт 3;
- Підготовка апеляційних скарг, відзиву на апеляційну скаргу, представництво інтересів у суді апеляційної інстанції - коефіцієнт 4;
- Підготовка касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, процесуальних документів у суді касаційної інстанції, підготовка заяви до ЄСПЛ, представництво у суді касаційної інстанції, визначення концепції захисту інтересів клієнта у не типових ситуаціях, або із застосуванням опосередкованих юридичних інструментів - коефіцієнт 5,
- Робота адвоката, у разі прямого зазначення клієнта, або у разі погодження клієнта, у вихідні чи святкові дні, або з 19.00 до 8.00; робота поза робочим місцем, за виключенням часу в дорозі, супроводження угод, проведення консультацій; термінове виконання роботи, за прямим погодженням з клієнтом. Коефіцієнт терміновості помножується з іншими коефіцієнтами - коефіцієнт 2.
Пунктом 7 додатку № 1 до договору було передбачено, що клієнт сплачує адвокату, у справах майнового характеру, у разі ухвалення позитивного для клієнта рішення судом, а саме ухвалення рішення на користь клієнта: задоволення позовної заяви клієнта, відмова у задоволенні позову, по справі де клієнт є відповідачем, а в разі часткового задоволення позову, або відмови у задоволенні позову відповідно, в тому числі у разі і часткового задоволення позову, або відмови у задоволенні позову, у справі де клієнт є відповідачем, суму в розмірі 3 % від суми, зазначеної в рішення суду, ухваленого на користь клієнта, проте не більше розміру максимального судового збору юрисдикції суду, який розглядає спір.
Оплата здійснюється готівкою або шляхом перерахування на банківський рахунок, в п'яти денний строк з дня виставляння рахунку клієнту (п. 4 додатку № 1 до договору).
Сторонами погоджено, що клієнт має право за цим договором здійснювати передплату замовлених послуг (п. 5 додатку № 1 до договору).
Відповідачем у заяві про ухвалення додаткового рішення надано детальний опис робіт (наданих послуг) на загальну суму 121000,00 грн.
Як свідчать матеріали справи, адвокатом було виставлено клієнту (відповідачу) за договором рахунок на оплату № 2 від 20.02.2024 на суму 61600,00 грн. та рахунок на оплату № 1 від 24.10.2023 на суму 59400,00 грн. Зазначені рахунки на оплату були оплачені клієнтом (відповідачем) у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями від 24.10.2023, 21.02.2024 та 22.02.2024.
У відповіді на відзив позивачем було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, з огляду на їх необґрунтованість та завищення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові 16.11.2022 по справі 922/1964/21 та об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 сформували правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, який судом враховується при розподілі судових витрат в межах даної справи.
Зокрема, за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Разом з цим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України). Така правова позиція викладена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 05.11.2019 у справі № 908/2348/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі “East/West Alliance Limited” проти України” від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Аналіз наведених норм статті 126 ГПК України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість витрат та їх пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.
З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність витрат на професійну правничу допомогу до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру та заперечення позивача щодо їх розміру, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 60500,00 грн.
Щодо стягнення з позивача 606688,00 грн. гонорару успіху, суд зазначає наступне.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з “гонораром успіху”. ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 зі справи № 904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають “гонорар успіху”, ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями у присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі “Пакдемірлі проти Туреччини” (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала “гонорар успіху” у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70- 72).
З урахуванням наведеного не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату “гонорару успіху”, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Відповідачем заявлено до стягнення 606688,00 грн. Зазначена сума визначена як гонорар успіху у зв'язку з досягненням позитивного результату в суді.
Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення “гонорару успіху”, у справі яка розглядається, є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.
Суд вважає, що заява відповідача про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення 606688,00 грн. гонорару успіху не відповідає критерію розумності, такі витрати не мають характеру необхідних, а їх відшкодування в повному обсязі, за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини цієї справи матиме надмірний характер.
Отже, суд вважає, що за результатами розподілу судових витрат витрати в формі "гонорару успіху" не можуть бути стягнуті в повному розмірі, які значно перевищують вартість фактично понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки це не відповідає критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також принципам справедливості, пропорційності та верховенства права, а тому суд дійшов висновку про часткове їх покладення на позивача в сумі 60500,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 13, 73, 74, 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Фізичної особи-підприємця Славтич Вадима Володимировича про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 5138) - задовольнити частково.
Ухвалити у справі № 922/2830/23 додаткове рішення.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" (61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 96, кв. 1, код ЄДРПОУ 43528018) на користь Фізичної особи-підприємця Славтич Вадима Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60500,00 грн. та гонорару успіху у розмірі 60500,00 грн.
Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
В решті заяви відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту додаткового рішення.
Повне додаткове рішення складено 14.03.2024.
Суддя А.М. Буракова
справа № 922/2830/23