вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"14" лютого 2024 р. м. Київ Справа № 911/3194/23
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Христенко О.О.
за участю секретаря Любицької Д-М.О.
розглянувши справу № 911/3194/23
за позовом Держваного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»,
с. Гора Бориспільськог району Київської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілот», м. Київ
про стягнення 40 763,61 грн
Представники:
від позивача: Мітченко К.В., наказ (розпорядження) № 11-07/1-214/П від 25.02.2021, посадова інструкція;
від відповідача: не з'явився;
Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілот» (далі-відповідач) про стягнення 40 763,61 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за умовами Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 02.5-14/1-340 від 15.01.2019, зокрема щодо сплати комунальних платежів за період лютий-серпень 2023 року.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/3194/23, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 08.11.2023.
Ухвалою суду від 15.11.2023 підготовче засідання у справі № 911/3194/23 відкладено на 06.12.2023.
Ухвалою господарського суду від 06.12.2023 закрито підготовче провадження у справі № 911/3194/23 та призначено її до розгляду по суті в судовому засіданні на 10.01.2024.
В судовому засіданні 10.01.2024 розгляд справи № 911/3194/23 по суті відкладений на 24.01.2024, про що постановлено ухвалу-повідомлення.
23.01.2024 через систему «Електронний суд» від ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» надійшли письмові пояснення.
В судовому засіданні 24.01.2024 розгляд справи № 911/3194/23 по суті був відкладений на 14.02.2024, про що постановлено ухвалу суду.
Присутнім в судових засіданнях представником позивача були підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача жодного разу в засідання суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов до суду не надіслав. Судом перевірено та встановлено, що відповідач належним чином був повідомлений про розгляд даної справи судом за його участі. Копії ухвал суду від 23.10.2023, 15.11.2023, 06.12.2023 були надіслані відповідачу за адресою, зазначеною у позовній заяві, що тотожня із адресою, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Втім, напрвлені відповідачеві ухвали суду повернуті підприємством зв'язку із відміткою “за закінченням терміну зберігання”.
Згідно із частиною першою статті 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Пунктом 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
У даному випадку, судом також береться до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 911/3194/23 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області -
24.10.2018 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пілот" (орендар) було укладено Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 2177 (далі - договір оренди), відповідно до умов п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину нежитлового приміщення № 226 (далі - Майно), загальною площею 3,7 кв. м, розміщене на 3-му поверсі пасажирського терміналу “D” (інв. № 47578) за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт та перебуває на балансі Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”, (ДП “МА Бориспіль”) (далі-балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30 червня 2018 і становить за незалежною оцінкою 350 900,00 грн, без врахування ПДВ.
Відповідно до пункту 5.12 договору оренди орендар взяв на себе обов'язок по здійсненю витрат, пов'язаних з утриманням орендованого майна шляхом укладення, протягом 15 робочих днів після підписання цього договору, з балансоутримувачем орендованого майна договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг орендарю, відшкодування податку на землю.
Відповідно до пункту 7.1 договору оренди орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором.
Згідно з п. 10.1 договору оренди цей договір укладено строком на 1 (один) рік, що діє з 24.10.2018 року до 23.10.2019 року включно.
Пунктом 10.4. договору оренди передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди.
Відповідно до п. 10.10 договору оренди майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов'язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря.
01.11.2018 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пілот" підписаний Акт приймання-передачі орендованого майна, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування майно - частину нежитлового приміщення № 226, загальною площею 3,7 кв.м, розміщене на третьому поверсі пасажирського терміналу «D» (інв. № 47578), розміщене за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт.
15.01.2019 між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пілот" (орендар) укладено Договір № 02.5-14/1-340 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - договір), за умовами п. 1.1. якого у зв'язку з наданням Орендарю в строкове платне користування частини нежитлового приміщення № 226, площею 3,70 кв.м, на третьому поверсі пасажирського терміналу “D”, з метою розміщення каси з продажу авіаквитків та залізничних квитків: балансоутримувач надає, а орендар отримує послуги, вказані в таблиці № 1, а саме:
забезпечення тепловою енергією вартістю за 1 місяць до 30.11.2018 року 1 700,00 грн, з 01.12.2018 - 2 080,00 грн. (п. 1);
забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці працівника вартістю на 1 працівника за 1 місяць до 30.11.2018 року 35,00 грн., з 01.12.2018 - 42,00 грн. (п. 2);
використання води для прибирання орендованого майна самостійно орендарем вартістю 30,00 грн. за 1 місяць (п. 3);
прибирання та вивезення твердих побутових відходів вартістю 110,00 грн. за 1 місяць (п. 4);
підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території балансоутримувача, обслуговування внутрішньо портових доріг та під'їзних шляхів, забезпечення приміщень загального користування з щомісячною оплатою в розмірі 4 000,00 грн. (п. 5).
11.02.2020 року між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пілот" (орендар) укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 02.5-14/1-340 від 15.01.2019, якою п. 5 (таблиця № 1) договору викладено в новій редакції: «створення та підтримання балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП МА "Бориспіль" з щомісячною оплатою в розмірі 4 000,00 грн. без ПДВ».
Відповідно до п. 1.1.3 договору орендар щорічно сплачує балансоутримувачу компенсацію земельного податку за звітний рік за оренду майна. Сума компенсації розраховується пропорційно площі орендованого Майна. Сплата відбувається в термін, визначений п. 2.2.2 договору.
Так, у п. 2.2.2 договору між сторонами було погоджено, що орендар зобов'язується щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок, акт та раз на рік рахунок-фактуру на оплату земельного податку згідно з пунктом 1.1.3. договору, орендар несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та акту. Датою отримання рахунку та акту вважається 15 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт не буде повернутий балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами. Акт підписується керівниками сторін або призначеними керівниками повноважними особами (за умови надання документів про надання таких повноважень). Підписання акту орендарем є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих послуг.
Пунктом 1.4 договору визначено, що розмір оплати за послуги залежить від фактичного їх об'єму, тарифів та витрат балансоутримувача, пов'язаних з обсягом послуг в період їх надання, якості послуг та інших випадків, передбачених чинним законодавством України.
Умовами п. 1.6 договору обумовлено, що в разі припинення надання в строкове платне користування майна, нарахування оплати за послуги відбувається до дати фактичного повернення манйна, що фіксується сторонами в акті приймання-передачі орендованого майна до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності (з урахуванням п. 2.2.21 договору).
Відповідно до п. 2.1.6 договору балансоутримувач зобов'язується щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, виставляти орендарю рахунок-фактуру (далі - рахунок) за надані послуги за звітний місяць та складати акт приймання-здачі виконаних послуг, який є контрольним та звітним документом сторін щодо надання-отримання послуг та їх якості.
Згідно з п. 2.2.6 договору орендар зобов'язаний щомісяця, за графіком зняття показників електролічильників та подання їх ДП МА «Бориспіль» знімати показники приладів обліку та надавати письмовий звіт до 20 числа кожного місяця.
У п. 6.1 договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту укладання та діє до 23.10.2019 включно. Датою укладання договору вважається пізніша дата, якщо договір підписувався сторонами окремо.
Умовами п.п. 6.3, 6.4 договору визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення строку його чинності, договір вважається продовженим на наступний рік на тих самих умовах.
Договір припиняє свою дію з дати припинення орендних відносин по договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної вланості № 2177 від 24.10.2018, що підтверджується підписанням відповідного акту приймання-передачі орендованого майна (з урахуванням положень п. 2.2.2 договору); за рішенням суду, у випадках, передбачених чинним законодавством України; в інших випадках, передбачених цим договором або чинним законодавством України.
Так, як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору та на підставі відомостей про споживання теплової енергії субспоживачами, балансоутримувач виставив орендарю наступні рахунки-фактури № 61/131 від 28.02.2023 на суму 5 222,26 грн, № 61/216 від 31.03.2023 на суму 5 170,60 грн, № 61/263 від 30.04.2023 на суму 5 112,96 грн, № 61/312 від 31.05.2023 на суму 5 112,08 грн, № 61/443 від 30.06.2023 на суму 5 112,08 грн., № 61/402 від 30.06.2023 на суму 3,53 грн, № 61/490 від 31.07.2023 на суму 5 112,08 грн, № 61/570 від 30.08.2023 на суму 5 112,08 грн та акти приймання-здачі виконаних послуг згідно з договором від 28.02.2023, від 31.01.2023, від 30.04.2023, від 31.05.2023, від 30.06.2023, від 30.06.2023, від 31.07.2023, від 31.08.2023, згідно яких відповідачем в період лютий-серпень 2023 були отримані послуги на загальну суму 35 957,67 грн.
Позивачем зазначено, що більшість рахунків-фактур та актів приймання-здачі виконаних послуг надіслані відповідачу в електронному вигляді та підписані за допомогою ЕЦП через ПЗ Me.Doc. Також, позивач направляв частину рахунків-фактур та актів на електронну пошту відповідача, зазначену в реквізитах договору, та засобами поштового зв'язку (докази направлення наявні в матеріалах справи).
Позивач вважає, що враховуючи п. 2.2.2 договору, акти вважаються підписаними сторонами. Однак, в порушення взятих на себе договірних зобов'язань, відповідач не оплатив надані послуги за період лютий - серпень 2023 та компенсацію земельного податку за червень 2023, у зв'язку із чим за ним утворилась заборгованість у сумі 35 957,67 грн, що також підтверджується бухгалтерською довідкою ДП МА «Бориспіль».
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, судом встановлено, що даний правочин за своєю правовою природою є договором з надання послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем за період з лютого 2023 по серпень 2023 надано відповідачу послуги на загальну суму 35 957,67 грн, що підтверджується складеними актами приймання-здачі виконаних послуг, а також, виставленими рахунками-фактурами, копії яких долучено до матеріалів справи.
Рахунки-фактури та акти виконаних робіт, що не були отримані відповідачем, направлялись позивачем відповідачу через програму документообігу M.E.Doc та на електронну пошту відповідача, зазначену в договорі, що підтверджується роздруківками доданими до матеріалів справи, та засобами поштового зв'язку.
За умовами договору, акт приймання-здачі виконаних послуг є контрольним та звітним документом сторін щодо надання-отримання послуг та їх якості.
Враховуючи зазначене, а також те, що відповідач не надав суду доказів своєчасного подання вмотивованих відмов від підписання актів здачі-приймання робіт суд дійшов висновку, що вказані акти, у відповідності до п.п. 2.2.2 договору вважаються, підписаними сторонами.
Отже, у відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України та п.п. 2.2.2 договору, відповідач повинен оплатити надані йому, відповідно до вказаних актів та рахунків-фактур за період з лютого 202023 року по серпень 2023 року, послуги в сумі 35 957,67 грн.
Відтак, строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті наданих позивачем послуг на момент розгляду справи настав. Таким чином, матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не спростовано надання позивачем послуг за договором відповідно до актів приймання-здачі виконаних послуг на загальну суму 35 957,67 грн.
Поруч з цим, під час розгляду справи, судом було встановлено, що рішенням Господарського суду Київської області від 06.09.2022 у справі № 911/3388/21 зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю “Пілот” повернути Державному підприємству “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” частину нежитлового приміщення №226 загальною площею 3,7 кв.м., розміщеного на третьому поверсі пасажирського терміналу “D”, що передано в оренду згідно договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №2177 від 24.10.2018, за актом приймання-передачі про повернення майна.
Мотивуючи звернення до суду з позовом у справі № 911/3388/21, яке набрало законної сили, ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” зазначало, що за результатами листування між ним та ТОВ “Пілот” щодо розміру орендної плати за Договором оренди № 2177 та його зменшення/коригування листом №19-22/1-455 від 03.11.2020 відповідача повідомлено про відсутність правових підстав для не нарахування орендної плати. Як зауважував ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”, з огляду на наявність у відповідача станом на 01.04.2021 заборгованості у розмірі трьохмісячної орендної плати, РВ ФДМ України згідно надісланого відповідачу повідомлення №50-02.02-1512 від 05.04.2021, з посиланням на ст. 782 Цивільного кодексу України, відмовилось від Договору оренди від 24.10.2018 № 2177 та просило повернути орендоване майно шляхом підписання з балансоутримувачем акта приймання-передачі.
ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” зазначає, що на час розгляду справи № 911/3194/23 ТОВ «Пілот» не виконано рішення суду у справі № 911/3388/21 та приписи державного виконавця, частина нежитлового приміщення №226 загальною площею 3,7 кв.м., на третьому поверсі пасажирського терміналу “D”, лишається не повернутою відповідачем, відповідач продовжує користуватись орендованим майном.
Як визначено умовами п. 3.11 договору оренди сторони погодили, що уразі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.
Умовами п 1.6 договору про відшкодування витрат балансоутримувача визначено, що в разі припинення надання в строкове платне користування майна, нарахування оплати за послуги відбувається до дати фактичного повернення майна, що фіксується сторонами в акті прийання-передачі орендованого майна.
Доказів повернення відповідачем майна до матеріалів справи не додано.
Таким чином, оскільки, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги у сумі 35 957,67 грн станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, факт надання послуг позивачем відповідачу документально підтверджено, тому, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 35 957,67 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, позивач звертаючись до суду просить стягнути з відповідача 4 514,77 грн пені та 291,17 грн 3 % річних, нарахованих на заборгованість відповідача за кожним рахунком-фактурою, з урахуванням періодів нарахування, згідно виконаного ним розрахунку.
Відповідно до п. 4.2 договору, орендар зобов'язаний, в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за договором
Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вказаних норм правав, враховуючи, що наданий позивачем розрахунок пені та 3 % річних є арифметично вірним, суд дійшов висновку щодо задоволення таких вимог позивача в повному обсязі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на відповідача.
Разом з цим, як визначено у ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до змісту позовної заяви Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” вказано, що попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв'язку з розглядом справи, складає, в т.ч. витрати, пов'язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду - відправка засобами поштового зв'язку кореспонденції учасникам справи - 200,00 грн.
Згідно ч. 2 ст. 128 ГПК України розмір витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Так, з наявного в матеріалах справи опису вкладення у цінні лист та фіскального чеку АТ “Укрпошта” від 13.10.2023 слідує, що позивачем було надіслано відповідачу засобами поштового зв'язку позовну заяву з додатками, вартість таких послуг склала 36,00 грн.
Отже, витрати Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” у зв'язку із розглядом справи №911/3194/23, а саме витрати, пов'язані з відправкою засобами поштового зв'язку кореспонденції учасникам справи, доказово підтвердженні в сумі 36,00 грн, які представник позивача в судовому засіданні 14.02.2024 просив суд покласти на відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача.
З огляду на викладене, суд включає до судових витрат у справі витрати позивача на поштові послуги у розмірі 36,00 грн. та у відповідності до частини 9 ст. 129 ГПК України покладає на відповідача відшкодування позивачу вказаних витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілот» (02068, м. Київ, вул. Лісова, 80, код ЄДРПОУ 25587911) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069) 35 957 (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят сім) грн 67 коп заборгованості, 4 514 (чотири тисячі п'ятсот чотирнадцять) грн. 77 коп пені, 291 (двісті дев'яносто одну) грн. 17 коп 3 % річних, 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп судового збору та 36 (тридцять шість) грн 00 коп витрат, пов'язаних з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки її до розгляду.
Видати наказ.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано - 13.03.2024.
Суддя О.О. Христенко