ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.03.2024Справа №910/168/24
Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення учасників справи у спрощеному позовному провадженні справу
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування", м. Київ
до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА", м. Київ
про стягнення 37 492, 87 грн, -
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (відповідач) шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 37 492, 87 грн, посилаючись на те, що в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, у позивача виникло право вимоги до відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у визначені судом строки подати відповідні заяви по суті.
22.01.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого він просить відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку з тим, що позивачем не надано доказів звернення за страховим випадком, що стався 30.03.2022 за полісом АТ№0385703 до відповідача.
29.01.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив в якій він зазначає, що ним в позовній заяві було допущено технічну описку та вказано невірну дату направлення на офіційну електронну адресу відповідача претензії з додатками (було зазначено 13.06.2022, тоді як вірно - 11.04.2022). Також до відповіді на відзив долучено докази направлення на офіційну електронну адресу відповідача претензії про відшкодування збитку з додатками, а саме - скріншоти з офіційної електронної пошти представника позивача.
Відповідач своїм правом на подання заперечень у встановлений судом строк не скористався.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
25.05.2021 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (страховик, позивач) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №1152/21-Т/ДП/08 «КАСКО 50/50» (договір страхування), відповідно до умов якого було застраховано автомобіль «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 .
30.03.2022 в м. Києві на вул. Зодчих, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Fiat Doblo», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок якої автомобілі отримали механічні пошкодження.
30.03.2022 водій автомобіля «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 звернулася до позивача із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу.
Згідно з рахунком ФОП Стрижак Сергій Андрійович (СТО) № НОМЕР_3 від 31.03.2022, вартість ремонту автомобіля «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 становить 39 992, 87 грн.
01.04.2024 позивачем було складено страховий акт №006.00496122-1 відповідно до якого розмір страхового відшкодування складає 39 992, 87 грн.
Позивач виконуючи свої обов'язки за договором страхування здійснити виплату страхового відшкодування на рахунок СТО, що підтверджується платіжним дорученням №17301198 від 01.04.2022.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Fiat Doblo», д.н.з. НОМЕР_2 - ОСОБА_4 на момент ДТП була застрахована відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ/385703, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду вказаним позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 37 492, 87 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 Цивільного кодексу України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Щодо вини водія ОСОБА_4 , котрий керував автомобілем Fiat Doblo», д.н.з. НОМЕР_2 під час ДТП, котра відбулася 30.03.2022 в м. Києві на вул. Зодчих.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини (така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №686/10520/15, від 08.05.2018 у справі №922/2026/17, від 21.09.2018 у справі №910/19960/15).
За змістом частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України саме на сторони покладений обов'язок доведення тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.
Тобто, враховуючи обставини настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди, позивач повинен довести факт протиправної поведінки особи, що завдала шкоду, розмір заподіяної шкоди, наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та настанням шкоди, а також відсутність вини особи, яка керувала автомобілем, цивільно-правова відповідальність якого застрахована позивачем.
В свою чергу відповідач має довести відсутність вини водія автомоблія Fiat Doblo», д.н.з. НОМЕР_2 у заподіянні шкоди та відсутність підстав для виплати страхового відшкодування.
Проте, непритягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №927/623/18).
У постанові Верховного Суд від 07.12.2023 у справі № 914/607/23 зазначено, що встановлення в межах цивільно-правового спору про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, обставин спричинення пошкодження майна потерпілої сторони, а також наявності в діях особи, яка завдала відповідної шкоди, вини (умислу чи необережності), може оцінюватись господарським судом на загальних підставах.
Згідно із наявними у матеріалах справи протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ№216029, схеми місця ДТП до нього та пояснень ОСОБА_4 від 30.03.2022, вищезазначена ДТП відбулась у зв'язку з порушенням водієм автомобіля Fiat Doblo», д.н.з. НОМЕР_2 - ОСОБА_4 правил дорожнього руху (п. 2.36, п. 13.9).
Відповідач, у свою чергу, жодних доказів на підтвердження відсутності вини водія автомобіля Fiat Doblo», д.н.з. НОМЕР_2 у дорожньо-транспортній пригоді у матеріали справи не надав.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір, виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Враховуючи встановлені судом під час розгляду цієї справи обставини, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що наданими позивачем доказами підтверджується наявність вини водія автомобіля Fiat Doblo», д.н.з. НОМЕР_2 у скоєнні ДТП, що мала місце 30.02.2023 у м. Києві на вул. Зодчих.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Fiat Doblo», д.н.з. НОМЕР_2 , за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу застрахована відповідачем на підставі договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ/385703, яким передбачено, що ліміт за шкоду майну становить 130 000, 00 грн, а франшиза - 2 500, 00 грн.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
В силу приписів ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у спорах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальними.
Тобто, відповідач, як страховик винної у ДТП особи, зобов'язаний відшкодувати завдані останньою збитки третій особі (у даному випадку - позивачу) в обсязі, визначеному Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та відповідно до договору страхування, укладеному з особою, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.
За таких обставин, розрахунок заявленої до стягнення з відповідача суми страхового відшкодування має здійснюватись з урахуванням приписів ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Разом з тим, порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність встановлено статтею 1194 Цивільного кодексу України, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Матеріалами справи підтверджено, що вартість збитків завданих власнику автомобіля «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 , яка спричинена в наслідок ДТП, яке відбулося 30.03.2023, становить 39 992, 87 грн.
Згідно із розрахунком наведеним у позові позивачем здійснено вирахування франшизи у сумі 2 500,00 грн та заявлено суму страхового відшкодування в розмірі 37 492, 87 у межах ліміту відповідальності за шкоду, заподіяну майну, встановленої Полісом №АТ/385703.
Разом з тим, відповідач заперечує проти задоволення позову, обґрунтовуючи це тим, що позивач не звертався до нього за виплатою страхового відшкодування за страховим випадком, що стався 30.03.2022 протягом річного строку, встановленого Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Щодо вищевказаних заперечень відповідача, суд зазначає наступне.
Так, у пункті 35.1 статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Відповідно до пункту 36.2. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, а у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
За змістом наведених вище норм, до числа юридично значимих дій потерпілого (іншої особи, яка має відповідне право), необхідних для отримання страхового відшкодування, належить, у тому числі, подання страховику заяви про страхове відшкодування.
Подання відповідної заяви, як підстави для виплати страхового відшкодування, не заперечує права потерпілого звернутися за судовим захистом у разі ігнорування страховиком такої заяви, незгоди із розміром визначеної страхової виплати чи із рішенням страховика про відмову у страховому відшкодуванні.
Згідно з п. п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода завдана майну потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 по справі №910/7449/17 надала висновок щодо застосування норм права, а саме: "закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про його виплату не залежить від суб'єкта звернення з відповідною заявою та підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу збитку на підставі договору добровільного майнового страхування".
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 11.04.2022 засобами електронного зв'язку було направлено відповідачеві претензію №1104/22-1в, в якій просив відповідача здійснити виплату страхового відшкодування в розмірі 39 992, 87 грн.
Так, на підтвердження зазначеної обставини позивачем надано роздруківку витягу з електронної пошти, з якої вбачається, що на електронну адресу відповідача - oranta@oranta.ua було направлено претензію вих №1104/22-1в, яка містила посилання на завантаження документів.
Суд зауважує, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст. 7 ЦК України (постанова Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 914/2505/17).
У постанові від 13.10.2021 у справі № 923/1379/20 Верховний Суд наголосив, що висновки судів попередніх інстанцій стосовного того, що роздруківка електронного листування є неналежним та недопустимим доказом є такими, що не відповідають приписам статті 8 Закону "Про електронні документи та електронний документообіг", оскільки сила електронного документа, як доказу, не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
З урахуванням того, що 31.03.2022 сталась ДТП, а позивач направив вказані вище документи на електронну адресу відповідача 11.04.2022, суд приходить до висновку, що позивачем був дотриманий строк звернення до відповідача із відповідною заявою про здійснення страхового відшкодування, тобто позивач звернувся до відповідача з заявою в межах строку, передбаченого Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статтей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість та не надав суду доказів на підтвердження відшкодування позивачеві заподіяної своїм страхувальником шкоди, тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 37 492, 87 грн визнається судом правомірною, а відтак підлягає задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Оранта» (код ЄДРПОУ 00034186, адреса: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7Д) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (код ЄДРПОУ 33908322, адреса: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154) страхове відшкодування в розмірі 37 492, 87 грн (тридцять сім тисяч чотириста дев'яносто дві гривні 87 коп.) та судовий збір у розмірі 2 684, 00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.)
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяСергій МОРОЗОВ