ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.02.2024Справа № 910/16236/23
За позовомКомпанії Smart Trade Overseas SA
доросійської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації
простягнення 672833,74 доларів США
Суддя Смирнова Ю.М.
Секретар судового засідання Негеля Ю.М.
Представники сторін:
від позивачаХасін І.Б.;
від відповідачане з'явилися;
Компанія Smart Trade Overseas SA звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації 682559,46 доларів США шкоди, заподіяної внаслідок викрадення належного позивачу на праві власності майна збройними формуваннями відповідача під час окупації російськими військами м.Херсон.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 на підставі ст.174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Компанії Smart Trade Overseas SA було залишено без руху.
Позивачем у строк, встановлений судом, усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 відкрито провадження у справі №910/16236/23, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 07.12.2023, зобов'язано Компанію Smart Trade Overseas SA здійснити переклад на російську мову ухвали Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 у справі №910/16236/23, направити відскановану копію такого перекладу на офіційну електронну пошту (адресу) Міністерства юстиції російської федерації - pr@minjust.gov.ru, а докази такого направлення та перекладену на російську мову ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 у справі №910/16236/23 надати суду у строк до 01.12.2023.
15.11.2023 від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 07.11.2023.
У підготовчому засіданні 07.12.2023 оголошувалася перерва до 21.12.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 повідомлено відповідача про оголошення перерви у підготовчому засіданні.
07.12.2023 від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 07.11.2023.
19.12.2023 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 672833,74 доларів США як відшкодування заподіяної шкоди.
У підготовчому засіданні 21.12.2023 оголошувалася перерва до 10.01.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 повідомлено відповідача про оголошення перерви у підготовчому засіданні.
21.12.2023 від позивача надійшла заява про долучення доказів та пояснення щодо підсудності даної справи Господарському суду міста Києва.
У підготовчому засіданні 10.01.2024 суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, а також задовольнив клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.02.2024.
Представник позивача у судовому засіданні 15.02.2024 заявлені позовні вимоги підтримав.
Відповідач у судові засідання по справі представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відзиву на позов відповідач не надав.
В судовому засіданні 15.02.2024 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва
Компанія Smart Trade Overseas SA є юридичною особою, зареєстрованою в Швейцарській Конфедерації, яка здійснювала господарську діяльність в Україні.
06.05.2019 між Smart Trade Overseas SA, як замовником, Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Транзит-Інвест", як терміналом, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Грейн", як виконавцем, було укладено договір зберігання та перевалки №0605/12, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати послуги з перевалки та накопичення (зберігання) зернових, бобових та олійних вантажів, а також продуктів їх переробки (товар), а замовник - зобов'язується здійснити сплату на користь виконавця відповідно до умов цього договору, додаткових угод та додатків до нього.
Також 01.02.2021 між Smart Trade Overseas SA, як замовником, Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Транзит-Інвест", як терміналом, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Грейн", як виконавцем, було укладено договір надання послуг №0102/21-3, за яким виконавець зобов'язується надати послуги з перевалки та накопичення (зберігання) зернових, бобових та олійних вантажів, а також продуктів їх переробки (товар), а замовник зобов'язується здійснити сплату на користь виконавця відповідно до умов цього договору, додаткових угод та додатків до нього.
Крім того, 01.02.2021 між Smart Trade Overseas SA, як довірителем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Грейн", як повіреним, було укладено договір доручення виконання робіт на організацію транспортування і перевалювання вантажів на морське судно №0102/21-Д, предметом якого є укладення угод із сторонніми організаціями на здійснення доставки до борту морського судна і перевантаження або перевалювання на морські судна вантажів довірителя від причалу терміналу, який знаходиться за адресою: м.Херсон, вул.Домобудівна, 11.
Позивач зазначає, що за цими договорами позивач передав на зберігання 1969,700 тонн шроту на визначеному договором терміналі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Транзит-Інвест" за адресою: м.Херсон, вул.Домобудівна, 11.
Зазначений шрот було придбано позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольский олійноектракційний завод" та Приватного підприємства "Цареводарівка" в період з 27.11.2021 по 12.12.2021 згідно контрактів, копії яких наявні в матеріалах справи. Ціна шроту склала 269,00 доларів США за 1 тонну.
23.02.2022 судно MV SEALOCK подало нотіс про готовність до завантаження шроту, у зв'язку з чим вказаний вище шрот було завантажено на три баржі: ДМ2041 (509,01 т), ДМ2356 (505,650 т) та ДМ2281 (955,040 т) для подальшого перевантаження на судно MV SEALOCK, що підтверджується копіями коносаментів, які додані позивачем до позову.
Однак, таке перевантаження не відбулося внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, і належний позивачу на праві власності товар (шрот) залишився на баржах.
13.06.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Грейн" повідомило позивача про те, що з'явилась можливість вивантажити шрот з баржі ДМ2281 та повернути його на склад терміналу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Транзит-Інвест".
В подальшому, 25.01.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Грейн" повідомило позивача про те, що під час окупації російськими військами м.Херсон, баржі ДМ2041 та ДМ2356, на яких зберігалися 1014,660 метричних тонн шроту, належних позивачу, були вивезені російськими загарбниками в невідомому напрямку.
Вартість 1014,660 метричних тонн шроту, виходячи з його контрактної вартості, складає 272943,54 доларів США (269,00 доларів США за 1 тонну).
Також позивач зазначає, що станом на початок повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну на території Державного підприємства "Херсонський морський торгівельний порт" зберігалося 2468,458 т висівок пшеничних, що належали на праві власності позивачу. Ці обставини підтверджені реєстром накопичення висівок в порту та договором №10Д на перевантаження експортних зернових, бобових, олійних вантажів та продуктів переробки зерна від 10.03.2021.
Зазначені висівки пшеничні були придбані позивачем відповідно до умов контрактів: №0810 від 08.10.2021, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українсько-словенське підприємство "Хлібопекарський комплекс "Кулиничівський" та №050821 від 05.08.2021, укладеного позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю Комерційно-виробничою фірмою "Рома".
Виходячи з визначеної контрактної вартості вартість 2468,458 тонн висівок пшеничних склала 399890,20 доларів США (162,00 доларів США за 1 тонну).
Згідно відповіді на адвокатський запит представника позивача від 13.12.2023, наданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонський порт" від 15.12.2023 №78-01-23, зазначене товариство здійснює свою господарську діяльність на території морського порту Херсон з 23.12.2021 відповідно до умов концесійного договору від 26.06.2020 та акту виконання передачі Товариству з обмеженою відповідальністю "Херсонський порт". Після початку широкомасштабної військової агресії російської федерації проти України протягом окупаційного періоду міста Херсон (березень-листопад 2022 року) на території порту постійно перебували військові формування збройних сил російської федерації, які пошкодили та розграбували державне майно та майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський порт", за наявною інформацією, аграрну продукцію (зернові та продукти їх переробки), яка зберігалися на території морського порту Херсон, протягом окупації було вивезено російськими військовими у невідомому напрямку, за цими фактами, на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський порт" Управлінням Служби безпеки України в Херсонській області 12.08.2022 відкрито кримінальне провадження №22020000000309 за ст.438 Кримінального кодексу України (порушення законів та звичаїв війни), досудове розслідування триває, з початку деокупації міста Херсон територія морського порту перебуває на першій лінії артилерійських та інших обстрілів з боку військових формувань російської федерації з лівого берега р.Дніпро, склади, приміщення та інфраструктура порту зазнали та продовжують зазнавати значних руйнувань, проведення інвентаризації чи/або будь-яка господарська діяльність на даний час неможлива, оскільки перебування на території порту небезпечне для життя.
З огляду на вищевказані обставини, позивач вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача шкоди на загальну суму 672833,74 доларів США, заподіяної внаслідок викрадення належного позивачу на праві власності майна збройними формуваннями відповідача під час окупації російськими військами м.Херсон.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи принцип змагальності сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.
Згідно з ч.2 ст.2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Відповідно до частин 1, 4 ст.45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Відповідачем у даній справі позивач визначив державу - російську федерацію.
Згідно з ч.1 ст.79 Закону України "Про міжнародне приватне право" пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Частиною 4 ст.79 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.
Отже, Закон України "Про міжнародне приватне право" встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.
Разом із тим, згідно з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 в справі №428/11673/19, загальновідомим (тобто таким, що не потребує доказування) є те, що російська федерація відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну військову діяльність в Україні, включаючи не тільки повномасштабну збройну агресію, але і будь-яку участь своїх збройних сил у військових діях в Донецькій та Луганській областях з 2014 року. Не існує жодної розумної підстави припустити, що порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до українського суду, могло би бути захищене шляхом подання позову до суду російської федерації.
Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (ст.11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (ст.12), передбачають, що договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.
Україна і російська федерація були учасницями Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 (далі - Конвенція про правову допомогу). Вказана Конвенція підписана і Україною, і російською федерацією та ратифікована: Україною - відповідно до Закону України від 10.11.1994 №240/94-ВР; російською федерацією - відповідно до Федерального закону від 04.08.1994 №16-ФЗ.
Слід зазначити, що відповідно до Закону України "Про вихід з Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності" від 12.01.2023 №2855-IX (дата набрання чинності - 05.02.2023) Україна вийшла з Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, вчиненої в м.Києві 20.03.1992 та ратифікованої постановою Верховної Ради України від 19.12.1992 №2889-XII.
Згідно зі ст.1 Конвенції про правову допомогу громадяни кожної з договірних сторін, а також особи, які проживають на її території, користуються на територіях усіх інших договірних сторін щодо своїх особистих та майнових прав таким самим правовим захистом, як і власні громадяни цієї договірної сторони. Громадяни кожної з договірних сторін, а також інші особи, які проживають на її території, мають право вільно та безперешкодно звертатися до судів, прокуратури та інших установ інших договірних сторін, до компетенції яких належать цивільні, сімейні та кримінальні справи (далі - установи юстиції), можуть виступати в них, подавати клопотання, пред'являти позови та здійснювати інші процесуальні дії на тих самих умовах, що й громадяни цієї договірної сторони. Положення цієї Конвенції застосовуються також до юридичних осіб, створених відповідно до законодавства договірних сторін.
Відповідно до частин 1, 3 ст.42 Конвенції про правову допомогу у справах про відшкодування шкоди (крім тих, що випливають із договорів та інших правомірних дій), компетентним є суд договірної сторони, на території якої мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди. При цьому, наведена Конвенція про правову допомогу не містить жодних застережень щодо юрисдикції відповідному суду спорів про відшкодування шкоди, відповідачем у яких виступає держава чи державні органи відповідної договірної сторони.
Разом із тим, позивач, як суб'єкт господарювання, не перебував і не перебуває у будь-яких зобов'язальних відносинах як приватно-правового, так і публічно-правового характеру із жодним з органів відповідача, а отже ні належне, ні неналежне виконання будь-яких обов'язків органів державної влади російської федерації перед позивачем неможливе. При цьому, завдання позивачу збитків внаслідок збройної агресії не може бути проявом реалізації будь-яких обов'язків будь-якого із органів російської федерації в силу своєї явної протиправності, визнаної міжнародними інституціями, зокрема ООН.
Із урахуванням положень ст.42 Конвенції про правову допомогу, щодо відповідної категорії спорів існує явно виражена відмова російської федерації від імунітету на підставі укладеного міжнародного договору.
Виходячи з наведеного, російська федерація не має підстав посилатися на імунітет для уникнення відповідальності за заподіяні позивачу збитки.
Також судом взято до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 14.04.2022 в справі №308/9708/19, яка полягає у тому, що після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено російську федерацію, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.
Аналогічна правова позиція щодо судового імунітету держави визначена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 у справі №428/11673/19, від 22.06.2022 в справі №311/498/20, від 12.10.2022 у справі №463/14365/21; постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №990/80/22.
Відтак, судовий імунітет російської федерації у даному випадку на спірні правовідносини не поширюються.
Вирішуючи питання щодо застосування норм матеріального права у даному спорі, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.49 Закону України "Про міжнародне приватне право" права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
Як було зазначено вище, за змістом ч.1 ст.42 Конвенції про правову допомогу зобов'язання про відшкодування шкоди, крім тих, що випливають із договорів та інших правомірних дій, визначаються за законодавством договірної сторони, на території якої мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України.
Одночасно, відповідно до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно зі ст.10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.
Аналогічна за змістом норма викладена у ст.19 Закону України "Про міжнародні договори України".
Відповідно до ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі ст.ст.1, 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
Таким чином, міжнародне право в Україні не потребує трансформації в національне право, а включається та автоматично діє у складі національного або внутрішнього законодавства. Акт ратифікації міжнародного договору Україною інкорпорує його до національного права; звичаєве міжнародне право так само розглядається як частина національного права.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню матеріальний закон України, включно з відповідними положеннями міжнародних договорів, як частиною системи національного законодавства України.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
За умовами ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Частиною 3 ст.386 Цивільного кодексу України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1) протиправної поведінки;
2) збитків та їх розміру;
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками;
4) вини.
Відповідно до Конституції України Україна є суверенна і незалежна. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Як було зазначено вище, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 був введений воєнний стан в Україні з 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Правовий режим воєнного стану діє й на час розгляду даної справи.
У п.4 ч.1 ст.2 Статуту ООН закріплено принцип, згідно з яким всі члени Організації Об'єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об'єднаних Націй.
Відповідно до ст.3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй "Визначення агресії" від 14.12.1974 як акт агресії кваліфікується, зокрема, вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи її частини, а також бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави.
Меморандумом про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, відповідно до пункту 2 якого російська федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки держави учасниці, у тому числі відповідач, підтвердили зобов'язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і гарантували, що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об'єднаних Націй.
Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 01.03.2022 №A/ES-11/L.1 визнано акт агресії російської федерації проти України в порушення п.2 4) статуту ООН та звернено до росії вимогу негайно припинити застосування сили по відношенню до України та вивести збройні формування російської федерації з України.
Наказом Міжнародного суду справедливості ООН від 16.03.2022 №182 зобов'язано російську федерацію негайно припинити військові дії, які вона розпочала 24.02.2022 на території України.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 про заяву Верховної Ради України "Про вчинення російської федерації геноциду в Україні" визнано геноцидом українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24.02.2022.
Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
За таких обставин, в силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, дії відповідача за своєю суттю є актом збройної агресії по відношенню до України. Відтак, будь-які дії відповідача з метою реалізації такої агресії є протиправними.
Також при визначенні протиправності дій відповідача підлягають врахуванню загальновизнаний і засадничий загальний принцип права, який полягає в тому, що будь-яке порушення зобов'язання тягне за собою обов'язок надати відшкодування (відображений Постійною палатою міжнародного правосуддя у справі Про фабрику в Хожуві (Case concerning the factory at Chorzow), рішення №13 від 13.09.1928, а також одна із засад сучасного правового порядку "ex injuria non oritur jus" (із беззаконня не виникає право), який відображений у Консультативному висновку Міжнародного суду справедливості "Правові наслідки для держав подальшої присутності Південної Африки в Намібії незважаючи на Резолюцію Ради Безпеки 276 (1970)".
У цій справі протиправність дій відповідача підтверджується наявними у справі доказами, на неї прямо вказують відповідні положення матеріального закону.
Позивачем доведено факт заподіяння шкоди Компанії Smart Trade Overseas SA діями відповідача - безпосередньо збройною агресією, та причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та завданою позивачеві шкодою.
Так, саме внаслідок збройної військової агресії відповідача проти України, зокрема, на території Херсонської області, відбулося викрадення належного позивачу на праві власності майна.
Отже, зважаючи на відсутність у матеріалах справи жодних доказів недобросовісності Компанії Smart Trade Overseas SA, суд дійшов висновку про те, що саме вищевказані протиправні дії російської федерації призвели до викрадення належного позивачу на праві власності майна та завдання йому шкоди на загальну суму 672833,74 доларів США, розмір якої у встановленому законом порядку підтверджений наданими позивачем документами.
Враховуючи викладене, судом встановлена наявність повного складу цивільного правопорушення у вигляді заподіяння шкоди Компанії Smart Trade Overseas SA, що має своїм наслідком відшкодування такої шкоди позивачу в розмірі і в порядку, передбаченим цивільним законодавством.
Відтак, вимоги Компанії Smart Trade Overseas SA про стягнення з російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації 672833,74 доларів США шкоди, заподіяної внаслідок викрадення належного позивачу на праві власності майна збройними формуваннями відповідача під час окупації російськими військами м.Херсон, є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача та підлягають стягненню в дохід Державного бюджету України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у порядку п.22 ст.5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації (119991, російська федерація, м.москва, вул.Житня, буд.14, код загальноросійського класифікатора органів державного управління 1318000) на користь Компанії Smart Trade Overseas SA (Rue Jacques-Dalphin, 11, 1227, Carouge, GE, Switzerland, ідентифікаційний код CHE 181.339.230) 672833 (шістсот сімдесят дві тисячі вісімсот тридцять три) доларів США 74 центів шкоди, заподіяної внаслідок викрадення належного позивачу на праві власності майна збройними формуваннями відповідача під час окупації російськими військами м.Херсон.
3. Стягнути з російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації (119991, російська федерація, м.москва, вул.Житня, буд.14, код загальноросійського класифікатора органів державного управління 1318000) в дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 10092 (десять тисяч дев'яносто два) долари США 51 цент.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 14.03.2024
Суддя Ю.М.Смирнова