ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.03.2024Справа № 910/14087/23
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовом Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13)
до 1) Благодійної організації "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" (03055, м. Київ, вул. Ванди Василевської, 7) 2) Комуністичної партії України (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 7)
провизнання недійсними договорів дарування нерухомого майна та скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно
Представники сторін:
від позивачаКозиренко С.П.
від відповідача-1Кулик О.І.
від відповідача-2не з'явились
05.09.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Міністерства юстиції України з вимогами до Благодійної організації "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" та Комуністичної партії України про визнання недійсними договорів дарування нерухомого майна та скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно, а саме позивачем заявлено вимог про:
1) визнання недійним договору дарування нерухомого майна від 21.11.2014 № 2612 (1/2 частки) нежитлового будинку загальною площею 226,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Борисоглібська, будинок 7, літера В, укладеного між Благодійною організацією "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" та Комуністичною партією України, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пашинською О. М.;
2) визнання недійним договору дарування нерухомого майна від 20.11.2014 № 2608(1/2 частки) нежитлового будинку загальною площею 226,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Борисоглібська, будинок 7, літера В, укладеного між Благодійною організацією "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" та Комуністичною партією України, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пашинською О. М.;
3) скасування державної реєстрації прав Благодійної організації "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" на нежитловий будинок загальною площею 226,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Борисоглібська, будинок 7 літера В, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 507198180000;
4) визнання недійним договору дарування нерухомого майна від 20.11.2014 № 2607 (1/2 частки) нежилого адміністративного будинку загальною площею 143,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Борисоглібська, будинок 7 літера Б, укладеного між Благодійною організацією "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" та Комуністичною партією України, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пашинською О. М.;
5) визнання недійним договору дарування нерухомого майна від 21.11.2014 № 2611(1/2 частки) нежилого адміністративного будинку загальною площею 143,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Борисоглібська, будинок 7 літера Б, укладеного між Благодійною організацією "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" та Комуністичною партією України, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пашинською О. М.;
6) скасування державної реєстрації прав Благодійної організації "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" на нежилий адміністративний будинок загальною площею 143,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Борисоглібська, будинок 7 літера Б, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 507196180000;
7) визнання недійним договору дарування нерухомого майна від 20.11.2014 № 2606 (1/2 частки) нежилих приміщень № 11.12.13 загальною площею 377,5 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вулиця Борисоглібська, будинок 7 літера А, А', укладеного між Благодійною організацією "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" та Комуністичною партією України, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пашинською О.М.;
8) визнання недійним договору дарування нерухомого майна від 21.11.2014 № 2610 (1/2 частки) нежилих приміщень № 11.12.13 загальною площею 377,5 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вулиця Борисоглібська, будинок 7 літера А, А', укладеного між Благодійною організацією "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" та Комуністичною партією України, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пашинською О.М.;
9) скасування державної реєстрації прав Благодійної організації "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" на нежилі приміщення № 11, 12, 13 загальною площею 377,5 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вулиця Борисоглібська, будинок 7 літера А, А', реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 507192280000;
10) визнання недійним договору дарування нерухомого майна від 20.11.2014 № 2605 (1/2 частки) нежилого приміщення-адміністративного загальною площею 415,4 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Борисоглібська, будинок 7 літера "А", укладеного між Благодійною організацією "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" та Комуністичною партією України, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пашинською О.М.;
11) визнання недійним договору дарування нерухомого майна від 21.11.2014 № 2609 (1/2 частки) нежилого приміщення-адміністративного загальною площею 415,4 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Борисоглібська, будинок 7 літера "А", укладеного між Благодійною організацією "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" та Комуністичною партією України, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пашинською О.М.;
12) скасування державної реєстрації прав Благодійної організації "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" на нежиле приміщення-адміністративне загальною площею 415,4 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Борисоглібська, будинок 7 літера "А", реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 507180380000.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачами, в порушення норм чинного законодавства України з метою уникнення застосування наслідків заборони діяльності Комуністичної партії України у вигляді позбавлення права власності на майно, було укладено договори дарування нерухомого майна, які мають ознаки фіктивності.
05.09.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Міністерства юстиції України надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 задоволено заяву Міністерства юстиції України про вжиття заходів забезпечення позову, вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно Благодійної організації "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 позовну заяву залишено без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
15.09.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на підтвердження усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 відкрито провадження у справі № 910/14087/24, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.10.2023.
18.10.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 задоволено клопотання позивача про витребування доказів з Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), а також в порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України, сторін повідомлено про оголошення перерви в підготовчого засідання до 06.11.2023.
31.10.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідачяа-1 надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.
01.11.2023 до Господарського суду міста Києва від державного нотаріуса Гуль Л.О. Київського державного нотаріального архіву Міністерства юстиції України, на виконання надійшли оригінали витребуваних договорів.
02.11.2023 до Господарського суду міста Києва від Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на виконання вимог ухвали суду надійшли витребувані судом витяги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2023, в порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України, сторін повідомлено про оголошення перерви в підготовчого засідання до 27.11.2023.
13.11.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.
20.11.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.
23.11.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшла заява про відізвання відзиву на позову заяву.
27.11.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2023, в порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України, сторін повідомлено про оголошення перерви в підготовчого засідання до 11.12.2023.
28.11.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.01.2024.
11.01.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшла заява про застосування строків позовної давності.
16.02.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення на заяву про застосування строків позовної давності у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2024, в порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України, сторін повідомлено про оголошення перерви в судовому засідання до 04.03.2024.
В судове засідання 04.03.2024 з'явились представники позивача та відповідача-1 та надали пояснення по суті спору.
Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився.
Представник позивача надав пояснення по суті заявлених вимог, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача-1 заперечує проти заявлених позовних вимог та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.
У судовому засіданні 04.03.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін та розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
11 липня 2014 року Окружним адміністративним судом м. Києва відкрито провадження у справі №826/9751/14 за позовом Міністерства юстиції України до Комуністичної партії України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служби безпеки України, Всеукраїнського об'єднання "Свобода", Радикальної партії Олега Ляшка, Громадської організації "Воля-Громада-Козацтво", Української республіканської партії, ОСОБА_1 , за участю Офісу Генерального прокурора, про заборону діяльності політичної партії.
Рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі № 826/9751/14, яке набрало законної сили 27.07.2022, задоволено позов Міністерства юстиції України до Комуністичної партії України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служб безпеки України, Всеукраїнського об'єднання "Свобода", Радикальної партії Олега Ляшка, Громадської організації "Воля-Громада-Козацтво", Української республіканської партії, ОСОБА_1 , за участю Офісу Генерального прокурора, про заборону діяльності політичної партії. Вказаним рішенням заборонено діяльність Комуністичної партії України, передано майно, кошти та інші активи Комуністичної партії України, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.
Згідно з пунктом 2 Порядку переходу у власність держави майна, коштів та інших активів забороненої судом політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2022 № 896 (Порядок №896), після набрання законної сили рішенням суду про заборону політичної партії, у резолютивній частині якого зазначено про передачу майна політичної партії у власність держави, Мін'юст вживає заходів до розшуку майна політичної партії, зокрема за відомостями єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України.
Міністерством юстиції України видано наказ від 07.11.2022 № 4964/5 "Про затвердження Переліку майна, коштів та інших активів забороненої судом Комуністичної партії України (ідентифікаційний код 00049147), її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень, що передається у власність держави", до якого вносились відповідні зміни.
За наслідком опрацювання відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачем встановлено, що після відкриття 11.07.2014 судом провадження у адміністративній справі № 826/9751/14 про заборону Комуністичної партії України, нею відчужено:
- нежитловий будинок загальною площею 226,8 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Борисоглібська, будинок 7 літера В, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 507198180000, який відчужено на підставі договорів дарування від 21.11.2014 № 2612 (1/2 частки) та від 20.11.2014 № 2608 (1/2 частки), посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пашинською О.М.;
- нежилий адміністративний будинок загальною площею 143,9 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Борисоглібська, будинок 7 літера Б, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 507196180000, який відчужено на підставі договорів дарування від 20.11.2014 № 2607 (1/2 частки) та від 21.11.2014 № 2611 (1/2 частки), посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пашинською О. М.;
- нежилі приміщення № 11,12,13 загальною площею 377,5 кв.м, що знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Борисоглібська, будинок 7 літера А,А', реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 507192280000, які відчужено на підставі договорів дарування від 20.11.2014 № 2606 (1/2 частки) та від 21.11.2014 № 2610 (1/2 частки), посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пашинською О. М.;
- нежиле приміщення-адміністративне загальною площею 415,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 507180380000, яке відчужено на підставі договорів дарування від 20.11.2014 № 2605 (1/2 частки) та від 21.11.2014 № 2609 (1/2 частки), посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пашинською О.М.
Згідно із інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна від 15.08.2023 № 342882053, № 342882429, № 342882684 та № 342882911, набувачем спірного майна на підставі спірних договорів, стала Благодійна організація "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення", керівником та представником якої з 2007 року був і є син народного депутата України та керівника Комуністичної партії України ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
При цьому, засновником Благодійного фонду є Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково комерційна фірма "Контур" (код ЄДРПОУ: 32735812), засновниками якого є сини керівника Комуністичної партії України ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Міністерство юстиції України, вважаючи, що зазначені правочини є фіктивними, оскільки їх укладання спрямовано не на реальне настання наслідків договору дарування, а має на меті уникнення передачі майна у державну власність, звернулось з позовом до суду про визнання недійсним договорів дарування та скасування державної реєстрації прав Благодійної організації "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення", на нерухоме майно, яке є предметом договорів.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 15, частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, звернувшись до суду за їх захистом.
Згідно з частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.
За положеннями статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені положеннями статті 203 Цивільного кодексу України, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У силу приписів статті 215 Цивільного кодексу України недодержання особою при вчиненні правочину наведених вимог є правовою підставою для визнання його недійсним у судовому порядку.
Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У розумінні приписів наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи також може полягати в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Отже, реалізовуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і залежно від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.
При цьому, суд зауважує, що під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статтей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, а й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно сталося.
У даній справі з позовом звернулось Міністерство юстиції України, яке не є стороною оспорюваного правочину.
Отже, за змістом статей 15, 16, 215 Цивільного кодексу України визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав позивача, а в разі відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено.
Як вбачається з рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі № 826/9751/14, яке набрало законної сили 27.07.2022, діяльність Комуністичної партії України заборонено. Майно, кошти та інші активи Комуністичної партії України, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень передано у власність держави.
За змістом частин 2, 4 статті 21 Закону України "Про політичні партії в Україні", заборона діяльності політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск її керівних органів, обласних, міських, районних організацій і первинних осередків та інших структурних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії, а також прийняття центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері державної реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, та його територіальними органами рішень про припинення політичної партії та її структурних утворень відповідно.
У разі заборони судом політичної партії майно, кошти та інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень переходять у власність держави, про що зазначається в рішенні суду. Перехід такого майна, коштів та інших активів у власність держави забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері державної реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 2, 3 Порядку переходу у власність держави майна, коштів та інших активів забороненої судом політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2022 № 896 (далі - Порядок) після набрання законної сили рішенням суду про заборону політичної партії, у резолютивній частині якого зазначено про передачу майна політичної партії у власність держави (далі - рішення суду), Мін'юст вживає заходів до розшуку майна політичної партії, зокрема, за відомостями єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Мін'юст.
За результатами заходів із розшуку майна політичної партії Мін'юст складає та затверджує перелік майна політичної партії, переданого в власність держави. У разі виявлення майна політичної партії після затвердження переліку майна Мін'юст невідкладно вносить до нього відповідні зміни.
Враховуючи, що саме на Міністерство юстиції України покладені повноваження щодо вжиття заходів по розшуку майна Комуністичної партії України, тому Мін'юст є заінтересованою особою у спірних правовідносинах, оскільки звернення до суду із даним позовом спрямоване на повернення майна у власність Комуністичної партії України з метою подальшого його передання у власність держави.
У відповідності до пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
Частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.
Тож учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов'язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини.
Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
Статтею 234 Цивільного кодексу України визначено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Відповідно до статті 717 Цивільного кодексу України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Оскільки договір дарування є безоплатним, тобто не має очевидної економічної мети, то суд при вирішенні питання щодо фіктивності договору має з'ясовувати дійсні мотиви, через які особа поручається за боржника перед кредитором і чи є такі мотиви легітимними.
Договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов'язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов'язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.
Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов'язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку.
Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.
Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Такими критеріями, зокрема, але не виключно, можуть бути: - момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі, тощо); - контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов'язані або афілійовані юридичні особи); - щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.
Вчинення власником майна правочину з розпорядження належного йому майна з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).
Отже, фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам. Такий правочин може бути визнаний недійсним на підставі пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частини 3, 6 статті 13 Цивільного кодексу України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину лише на підставі статті 234 Цивільного кодексу України.
Частини 2 статті 21 Закону України "Про політичні партії в Україні" (далі - у редакції, яка діяла на момент відкриття провадження у справі № 826/9751/14), було встановлено, що заборона діяльності політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск керівних органів, обласних, міських, районних організацій політичних партій, її первинних осередків та інших структурних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії.
Згідно статті 23 Закону України "Про політичні партії в Україні", політичні партії припиняють свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску) або в разі заборони її діяльності чи анулювання реєстраційного свідоцтва в порядку, встановленому цим та іншими законами України. Рішення про реорганізацію чи саморозпуск приймається з'їздом (конференцією) політичної партії відповідно до статуту політичної партії. Одночасно з прийняттям такого рішення з'їзд (конференція) політичної партії приймає рішення про використання майна та коштів політичної партії на статутні чи благодійні цілі.
Отже, станом на момент укладення оскаржуваних договорів та після відкриття провадження у справі № 826/9751/14 Закон України "Про політичні партії в Україні" не містив норм, які б регулювали порядок використання майна та коштів політичної партії, діяльність якої заборонена.
При цьому, суд враховує, що частинами 3-4 статті 105 Цивільного кодексу України (у редакції, яка діяла на момент відкриття провадження у справі №826/9751/14), визначено, що суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.
До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
За положеннями частин 1-2 статті 110 Цивільного кодексу України (у редакції, яка діяла на момент відкриття провадження у справі №826/9751/14), юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади; за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади.
Якщо з позовом про ліквідацію юридичної особи звернувся орган державної влади, ліквідатором може бути призначений цей орган, якщо він наділений відповідними повноваженнями.
Частиною 12 статті 111 Цивільного кодексу України (у редакції, яка діяла на момент відкриття провадження у справі № 826/9751/14), було передбачено, що майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів (у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування), передається учасникам юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.
В той же час, суд звертає увагу, що за нормами Закону України "Про політичні партії" заборона діяльності політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск керівних органів, обласних, міських, районних організацій політичних партій, її первинних осередків та інших структурних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії.
Таким чином, станом на момент укладення оскаржуваних договорів сторони могли передбачати, що у разі ухвалення рішення про заборону діяльності партії відбудеться припинення її діяльності, розпуск керівних органів та її обласних організацій, відповідно, керівні органи будуть позбавлені можливості вільно розпоряджатися своїм майном, а управління справами забороненої політичної партії перейде до ліквідатора (ліквідаційної комісії), майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, не буде передано учасникам юридичної особи, оскільки членство в політичній партії припинено.
Окрім того, судом встановлено, згідно із інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна від 15.08.2023 № 342882053, № 342882429, № 342882684 та № 342882911, набувачем спірного майна на підставі спірних договорів, стала Благодійна організація "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення", керівником та представником якої з 2007 року був і є син народного депутата України та керівника Комуністичної партії України ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . При цьому, засновником Благодійного фонду є Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково комерційна фірма "Контур" (код ЄДРПОУ: 32735812), засновниками якого є сини керівника Комуністичної партії України ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Відтак, суд вважає, що вказані обставини свідчать про пов'язаність осіб правочину та спільну реалізацію ними волевиявлення на свідоме зловживання правом на шкоду іншій особі, оскільки діючи недобросовісно та зловживаючи правами на шкоду позивачу, як кредитору, мали спільний умисел на використання правочину з укладання договору дарування виключно з метою уникнення звернення стягнення на майно другого відповідача внаслідок заборони діяльності його партії за рішенням суду.
Крім того, оспорювані правочини укладено у період після відкриття провадження у справі № 826/9751/14 про заборону діяльності комуністичної партії та на підставі безвідплатних договорів, що додатково свідчить про відсутність мотивів укладати договір про його відчуження на користь третьої особи, окрім мотиву на уникнення можливості переходу права власності на майно політичної партії в разі заборони її діяльності судом.
Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що укладені між відповідачами договори дарування містить ознаки фіктивного та фраудаторного правочину, тобто є такими, які укладено на шкоду кредиторам, та укладені з порушенням вимог пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України та частинами 3, 6 статті 13 Цивільного кодексу України, оскільки вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом, а тому наявні правові підстави для визнання їх недійсними з моменту укладення.
Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Оскільки під час розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині визнання спірних договорів дарування недійсним, в силу статті 216 Цивільного кодексу України вказані правочини не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
За таких обставин, вимоги позивача про скасування державної реєстрації прав Благодійної організації "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" на нерухоме майно, що є предметом оспорюваних правочинів також підлягають задоволенню.
Твердження відповідачів, викладені у відзиві на позовну заяву не приймаються судом до уваги, оскільки не спростовують заявлені позивачем вимоги. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Щодо заяви Благодійної організації "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.
Згідно статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
Відповідно до положень статей 256, 261 Цивільного кодексу України позовна давніть є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звернутися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
При цьому, як у випадку пред'явлення позову особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою особою, відлік позовної давності обчислюється з того моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, перебіг строку позовної давності пов'язаний не з моментом відповідного порушення прав особи, а з моментом, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.11.2019 у справі №914/3224/16.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Європейський суд з прав людини у справі "Фінікарідов проти Кіпру" зазначив, що механізм застосування позовної давності повинен корелювати із суб'єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права.
У справі "Богдель проти Литви" ЄСПЛ підтримав позицію Верховного Суду Литви про те, що позовна давність починається із дня, коли відповідний орган "здобув достатні докази для того, щоб довести, що публічний інтерес було порушено".
Судом враховується, що 27.07.2022 рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №826/9751/14, яким заборонено діяльність Комуністичної партії України набрало законної сили, і саме з цієї дати у позивача виник обов'язок щодо моніторингу реєстраційних дій щодо відчуження Комуністичною партією України об'єктів нерухомості у період з 11.07.2014 - дня відкриття провадження у справі.
Позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання недійсними договору, скасування державної реєстрації - 05.09.2023.
Суддів вважає, що Міністерство юстиції України, діючи в межах своїх повноважень та вживаючи заходів з розшуку майна політичної партії, могло дізнатись про його наявність, тільки після набрання рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі №826/9751/14 законної сили та затвердження Порядку переходу у власність держави майна, коштів та інших активів забороненої судом політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень - не раніше 27.07.2022.
Враховуючи, що позивач звернувся з даним позовом до суду 05.09.2023, суд дійшов висновку, що Міністерство юстиції України не пропустило строк звернення до суду з даним позовом та звернулося з позовом в межах строку позовної давності визначеного статтею 257 Цивільного кодексу України, а відтак заява відповідача-1 про застосування строків позовної давності не підлягає до задоволення, про що вірно вказав суд першої інстанції.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсними договори дарування нерухомого майна від 21.11.2014 № 2612 (1/2 частки) та від 20.11.2014 № 2608 (1/2 частки) - нежитлового будинку загальною площею 226,8 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Борисоглібська, будинок 7, літера В, укладені між Благодійною організацією "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" (03055, місто Київ, вулиця Ванди Василевської, будинок 7, ідентифікаційний код 35087436) та Комуністичною партією України (04070, місто Київ, вулиця Борисоглібська, будинок 7, ідентифікаційний код 00049147), посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пашинською О. М.
3. Скасувати державну реєстрацію прав Благодійної організації "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" (03055, місто Київ, вулиця Ванди Василевської, будинок 7, ідентифікаційний код 35087436) на нежитловий будинок загальною площею 226,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Борисоглібська, будинок 7 літера В, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 507198180000.
4. Визнати недійсними договори дарування нерухомого майна від 20.11.2014 № 2607 (1/2 частки) та від 21.11.2014 № 2611 (1/2 частки) - нежилого адміністративного будинку загальною площею 143,9 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Борисоглібська, будинок 7 літера Б, укладені між Благодійною організацією "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" (03055, місто Київ, вулиця Ванди Василевської, будинок 7, ідентифікаційний код 35087436) та Комуністичною партією України (04070, місто Київ, вулиця Борисоглібська, будинок 7, ідентифікаційний код 00049147), посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пашинською О. М.
5. Скасувати державну реєстрацію прав Благодійної організації "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" (03055, місто Київ, вулиця Ванди Василевської, будинок 7, ідентифікаційний код 35087436) на нежилий адміністративний будинок загальною площею 143,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Борисоглібська, будинок 7 літера Б, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 507196180000.
6. Визнати недійсними договори дарування нерухомого майна від 20.11.2014 № 2606 (1/2 частки) та від 21.11.2014 № 2610 (1/2 частки) - нежилих приміщень № 11, 12, 13 загальною площею 377,5 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вулиця Борисоглібська, будинок 7 літера А,А', укладені між Благодійною організацією "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" (03055, місто Київ, вулиця Ванди Василевської, будинок 7, ідентифікаційний код 35087436) та Комуністичною партією України (04070, місто Київ, вулиця Борисоглібська, будинок 7, ідентифікаційний код 00049147), посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пашинською О. М.
7. Скасувати державну реєстрацію прав Благодійної організації "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" (03055, місто Київ, вулиця Ванди Василевської, будинок 7, ідентифікаційний код 35087436) на нежилі приміщення № 11, 12, 13 загальною площею 377,5 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вулиця Борисоглібська, будинок 7 літера А,А', реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 507192280000.
8. Визнати недійсними договори дарування нерухомого майна від 20.11.2014 № 2605 (1/2 частки) та від 21.11.2014 № 2609 (1/2 частки) - нежилого приміщення- адміністративного загальною площею 415,4 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Борисоглібська, будинок 7 літера "А", укладені між Благодійною організацією "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" (03055, місто Київ, вулиця Ванди Василевської, будинок 7, ідентифікаційний код 35087436) та Комуністичною партією України (04070, місто Київ, вулиця Борисоглібська, будинок 7, ідентифікаційний код 00049147), посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пашинською О. М.
9. Скасувати державну реєстрацію прав Благодійної організації "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" (03055, місто Київ, вулиця Ванди Василевської, будинок 7, ідентифікаційний код 35087436) на нежиле приміщення - адміністративне загальною площею 415,4 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Борисоглібська, будинок 7 літера "А", реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 507180380000.
10. Стягнути з Благодійної організації "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" (03055, місто Київ, вулиця Ванди Василевської, будинок 7, ідентифікаційний код 35087436) на користь Міністерство юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Архітектора Городецького, будинок 13, ідентифікаційний код 00015622) судовий збір у розмірі 11 407 (одинадцять тисяч чотириста сім) грн 00 коп.
11. Стягнути з Комуністичної партії України (04070, місто Київ, вулиця Борисоглібська, будинок 7, ідентифікаційний код 00049147) на користь Міністерство юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Архітектора Городецького, будинок 13, ідентифікаційний код 00015622) судовий збір у розмірі 11 407 (одинадцять тисяч чотириста сім) грн 00 коп.
12. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено: 14.03.2024
Суддя Н.Плотницька