ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.02.2024Справа № 910/10198/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Даніком Груп"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деко Люкс"
про стягнення 1 359 560,78 грн
Суддя Зеленіна Н.І.
Секретар судового засідання Одинцова К.К.
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Даніком Груп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деко Люкс" про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов'язань за договором №03-02/2017 від 10.02.2017 у розмірі 1 359 560,78 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 26.07.2023.
Протокольною ухвалою суду від 26.07.2023 продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 16.08.2023 та відкладено підготовче засідання на 29.08.2023.
18.08.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
25.08.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просить витребувати докази.
Протокольною ухвалою суду від 29.08.2023 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів та відкладено підготовче засідання на 13.09.2023.
Ухвалою суду від 13.09.2023 задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у відповідача докази, зобов'язано відповідача надати копії доказів у строк до 20.08.2023, а оригінали доказів для огляду у наступне підготовче засідання; відкладено підготовче засідання на 24.10.2023.
Протокольною ухвалою суду від 24.10.2023 відкладено підготовче засідання на 15.11.2023.
15.11.2023 у підготовчому засіданні від позивача надійшла заява, у якій позивач просив не брати до уваги докази, подані відповідачем разом із відзивом на позовну заяву, а саме: копії актів здачі-приймання на загальну суму 899 232,00 грн.
У підготовчому засіданні 15.11.2023 судом оглянуто оригінали актів здачі-приймання робіт, копії яких долучено до відзиву на позовну заяву.
Протокольною ухвалою суду від 15.11.2023 відкладено підготовче засідання на 13.12.2023.
13.12.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява, у якій позивач просить долучити до матеріалів справи оригінали документів, які надавалися представником відповідача у підготовчому засіданні 15.11.2023, проте не приймати зазначені документи до розгляду.
Протокольною ухвалою суду від 13.12.2023 відкладено підготовче засідання на 16.01.2024.
15.01.2024 через систему "Електронний Суд" від відповідача надійшли заперечення на заяву з процесуальних питань.
Протокольною ухвалою суду від 16.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.02.2024.
13.02.2024 через систему "Електронний Суд" від відповідача надійшло клопотання про поновлення процесуального строку та долучення доказів до матеріалів справи.
13.02.2024 через систему "Електронний Суд" від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Протокольною ухвалою суду від 13.02.2024 відкладено судове засідання на 28.02.2024.
28.02.204 через систему "Електронний Суд" від позивача надійшли заперечення на клопотання про поновлення процесуального строку та долучення доказів до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою суду від 28.02.2024 відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку та долучення письмових доказів та відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відкладення судового засідання.
У судовому засіданні 28.02.2024 суд заслухав вступне слово представника позивача та вступне слово представника відповідача.
Суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представників сторін, як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог.
28.02.2024 у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Як зазначає позивач, ТОВ "Деко Люкс" виставило ТОВ "Даніком Груп" для оплати рахунки-фактури: №ДЛ-0000073 від 20.07.2020 на суму 300 006,00 грн; №ДЛ-0000074 від 20.07.2020 на суму 280 005,60 грн; №ДЛ-0000075 від 20.07.2020 на суму 319 206,38 грн; №ДЛ-0000106 від 28.10.2020 на суму 60 030,00 грн; №ДЛ-0000037 від 05.04.2021 на суму 40 000,80 грн; №ДЛ-0000040 від 09.04.2021 на суму 10 080,00 грн; №ДЛ-0000059 від 26.05.2021 на суму 50 232,00 грн; №ДЛ-0000067 від 11.06.2021 на суму 300 000,00 грн.
ТОВ "Даніком Груп" здійснило оплату вказаних рахунків-фактур на загальну суму 1 359 560,78 грн, що підтверджуєтеся банківськими виписками за період з 01.07.2020 по 01.07.2021.
Разом з тим, позивач зазначає, що відповідач не виконав попередньо оплачених робіт на загальну суму 1 359 560,78 грн.
27.03.2023 позивач направив, а 30.03.2023 відповідач отримав повідомлення про відмову в односторонньому порядку від договору, укладеного на підставі рахунків-фактур №ДЛ-0000073 від 20.07.2020, №ДЛ-0000074 від 20.07.2020, №ДЛ-0000075 від 20.07.2020, №ДЛ-0000106 від 28.10.2020, №ДЛ-0000037 від 05.04.2021, №ДЛ-0000040 від 09.04.2021, №ДЛ-0000059 від 26.05.2021 та №ДЛ-0000067 від 11.06.2021, а також вимогу про повернення грошових коштів у розмірі 1 359 560,78 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач у повному обсязі не виконав попередньо оплачених робіт та не повернув суму сплачених позивачем коштів у розмірі 1 359 560,78 грн, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем, яку позивач просить стягнути.
Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, зазначає, що відповідач визнає факт виставлення рахунків-фактури та факт оплати таких рахунків; проте, послуги були фактично надані, на підтвердження чого долучає акти здачі-приймання робіт.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
За змістом ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно положень ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
У відповідності до ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ст. 837 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Так, судом встановлено, що між сторонами було укладено договір підряду у спрощений спосіб, на підставі якого між сторонами виникли правовідносини щодо виконання робіт, у яких відповідач, надавши позивачеві рахунок-фактуру взяв на себе обов'язки підрядника, а позивач, оплативши зазначений рахунок та винивши конклюдентну дію, взяв на себе права та обов'язки замовника.
Стаття 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, за висновками суду, документом, який підтверджує факт виконання відповідачем зобов'язання з виконання робіт є акт здачі-приймання робіт, акт надання послуг, акт виконання робіт, тощо, який має бути оформлений сторонами за наслідками виконання робіт. Тобто, саме такий документ є первинним бухгалтерським документом, який засвідчує здійснення господарської операції і містить інформацію про вартість виконаних робіт.
Як встановлено судом, відповідач виставив позивачу рахунки-фактури на оплату на загальну суму 1 359 560,78 грн, а саме: №ДЛ-0000073 від 20.07.2020 на суму 300 006,00 грн; №ДЛ-0000074 від 20.07.2020 на суму 280 005,60 грн; №ДЛ-0000075 від 20.07.2020 на суму 319 206,38 грн; №ДЛ-0000106 від 28.10.2020 на суму 60 030,00 грн; №ДЛ-0000037 від 05.04.2021 на суму 40 000,80 грн; №ДЛ-0000040 від 09.04.2021 на суму 10 080,00 грн; №ДЛ-0000059 від 26.05.2021 на суму 50 232,00 грн; №ДЛ-0000067 від 11.06.2021 на суму 300 000,00 грн.
ТОВ "Даніком Груп" здійснило оплату вказаних рахунків-фактур на загальну суму 1 359 560,78 грн, що підтверджуєтеся банківськими виписками за період з 01.07.2020 по 01.07.2021.
Враховуючи, що сторонами не заперечується правова природа спірних коштів, суд дійшов висновку, що спірні кошти є попередньої оплатою.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач звертався до відповідача із повідомлення про відмову в односторонньому порядку від договору, укладеного на підставі рахунків-фактур №ДЛ-0000073 від 20.07.2020, №ДЛ-0000074 від 20.07.2020, №ДЛ-0000075 від 20.07.2020, №ДЛ-0000106 від 28.10.2020, №ДЛ-0000037 від 05.04.2021, №ДЛ-0000040 від 09.04.2021, №ДЛ-0000059 від 26.05.2021 та №ДЛ-0000067 від 11.06.2021, а також із вимогою про повернення грошових коштів у розмірі 1 359 560,78 грн.
Матеріали справи не містять доказів задоволення відповідачем вимоги та повернення грошових коштів у сумі 1 359 560,78 грн.
Разом з тим, відповідачем долучено до матеріалів справи копії актів здачі-прийняття робіт на загальну суму 899 232 грн, а саме: №19 від 20.07.2020 на суму 49 500,00 грн, №24 від 23.07.2020 на суму 49 640,00 грн, №27/03-2020 від 27.07.2020 на суму 48 880,00 грн, №27 від 31.07.2020 на суму 49 120,00 грн, №1 від 04.08.2020 на суму 50 040,00 грн, №3 від 07.08.2020 на суму 65 628,00 грн, №5 від 14.08.2020 на суму 65 640,00 грн, №7 від 19.08.2020 на суму 65 252,00 грн, №10 від 27.08.2020 на суму 49 100,00 грн, №13 від 31.08.2020 на суму 49 128,00 грн, №1 від 04.09.2020 на суму 65 884,00 грн, №4 від 09.09.2020 на суму 49 400,00 грн, №7 від 18.09.2020 на суму 65 468,00 грн, №10 від 22.09.2020 на суму 65 616,00 грн, №12 від 28.09.2020 на суму 49 560,00 грн, №15 від 30.09.2020 на суму 61 736,00 грн.
Із змісту наданих актів здачі-приймання робіт вбачається, що підставою для проведення робіт визначено договір №27/03-2020 від 27.03.2020. Разом з тим, посилання на рахунки-фактури, які виставлялися для оплати позивачу, у наданих актах здачі-приймання - відсутні.
Окрім того, із долученої копії виписки по рахунку позивача за період з 01.07.2020 по 01.07.2021 вбачається, що оплата здійснювалася виключно на підставі рахунків-фактури; посилання на договір №27/03-2020 від 27.03.2020 платіжні документи не містять.
Також, із матеріалів справи вбачається, що обсяг послуг, які були оплачені позивачем на підставі рахунків-фактури не відповідає обсягу послуг, які буцім-то були виконані на підставі зазначених актів здачі-приймання послуг.
Разом з тим, суд відхиляє доводи відповідача щодо неможливості надання первинних документів на решту суми, оскільки останні були знищенні під час пожежі, з огляду на те, що відповідачем не надано суду жодного належно та допустимого доказу на підтвердження того, що саме такі документи були знищені під час пожежі та їх відновлення є неможливим.
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18).
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).
Окрім того, суд відзначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, тобто під час розгляду справи суду необхідно досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність фактів реального виконання робіт (як-то, обставини здійснення доставки матеріалу для подальшого сушіння, обставин транспортування сировини та готової продукції, обставини зберігання сировини, тошо).
У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту виконання робіт, сторони не позбавлені можливості доводити такі факти іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини виконання робіт.
Враховуючи викладене, з урахуванням наведеної сутності доказів та принципу змагальності та вірогідності доказів, суд дійшов висновку про недоведення відповідачем обставин щодо виконання ним робіт на загальну суму 1 359 560,78 грн.
При цьому, відсутність дій відповідача щодо виконання робіт, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньо сплачені останнім. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном.
З огляду на вищевикладене, в силу чинного законодавства позивач наділений правом вимагати повернення коштів попередньої оплати та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, відповідач доказів, які б підтверджували виконання робіт чи повернення попередньої оплати за невиконані роботи в сумі 1 359 560,78 грн не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 359 560,78 грн є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Даніком Груп" - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Деко Люкс" (04136, м. Київ, вул. Стеценка, буд. 1-А, код ЄДРПОУ - 35253898) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Даніком Груп" (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Івана Кожедуба, буд. 246, код ЄДРПОУ - 39744645) 1 359 560 (один мільйон триста п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят) грн 78 коп. - суми заборгованості та 20 393 (двадцять тисяч триста дев'яносто три) грн 41 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 14.03.2024.
Суддя Н.І. Зеленіна