Справа № 464/1747/24
пр.№ 2-н/464/596/24
14.03.2024 м.Львів
Суддя Сихівського районного суду м. Львова Борачок М.В., розглянувши матеріали заяви Львівського комунального підприємства «Магістральне» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за отримані житлово-комунальні послуги, -
встановив:
заявник звернувся до суду із заявою, в якій просить видати судовий наказ про стягнення з боржника заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 7033,68 грн., а також 302,80 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
Дослідивши матеріали заяви, приходжу до наступного висновку.
Статтею 160 ЦПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. За положеннями ст. 167 ЦПК України розгляд заяви у наказному провадженні проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.
Заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом (ч. 1 ст. 162 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
З вказаного слідує, що правила виключної підсудності, які застосовуються до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно, тощо.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що спори, предметом яких є стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються правила виключної підсудності (№911/2390/18 від 16.02.2021).
Як вбачається з матеріалів заяви про видачу судового наказу, заявник звернувся до суду з вимогою про стягнення з боржника заборгованості за житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території, що виникла за адресою: АДРЕСА_1 .
Предметом заяви у даній справі є зобов'язання, які випливають з надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, що надаються за місцем знаходження нерухомого майна.
Таким чином, заяву про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території слід пред'являти за місцем знаходження нерухомого майна за правилами виключної підсудності, оскільки така вимога виникла саме щодо стягнення заборгованості, яка утворилась внаслідок невиконання зобов'язань за договором, укладеним щодо користування нерухомим майном.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 165 ЦПК України).
Враховуючи вищевикладене, приходжу до висновку, що заяву про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території подану з порушенням правил підсудності, а відтак у видачі судового наказу необхідно відмовити.
Згідно з ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 30, 165, 258-260 ЦПК України, суддя,
постановив:
у видачі судового наказу за заявою Львівського комунального підприємства «Магістральне» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за отримані житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території відмовити.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків, чи у позовному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повна ухвала суду складена та підписана суддею 14 березня 2024 року.
Суддя М.В. Борачок