Справа № 451/1612/23
Провадження № 2-а/451/2/24
іменем України
14 березня 2024 року місто Радехів
Радехівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Куцик-Трускавецької О.Б.,
за участі секретаря судового засідання Мурин Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови від 29.10.2023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії EAT 8040960,-
встановив:
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 (позивач) подав на розгляд суду позов до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови від 29.10.2023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії EAT 8040960, у якому просить:
постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАТ №8040960 від 29.10.2023, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП - визнати протиправною та скасувати;
провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції у Львівській області в користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536 гривень 08 копійок;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції у Львівській області в користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 гривень.
В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору позивач покликається на те, що згідно постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАТ 8040960 від 29.10.2023 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП за порушення позивачем пункту 2.1а Правил дорожнього руху та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400.00 грн. В постанові зазначено, що 29.10.2023 о 23:57:58 у селі Станин Червоноградського району, Львівської області на автодорозі м.Радехів - с.Станин керував транспортним засобом, а саме скутер Ліберті Спарк який не зареєстрований. Водій керував транспортним засобом без відповідної категорії посвідчення водія А1. Зазначає, що згідно п.2.1 ПДР передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб. Відповідно до п.30.1 ПДР власники механічних транспортних засобів повинні зареєструвати їх в уповноваженому органі державної виконавчої влади протягом 10 днів з моменту придбання. Таким чином, визначальним для обов'язкової наявності посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційного документа є віднесення транспортного засобу до категорії «механічний». Чинне законодавство розмежовує поняття «механічний транспортний засіб» та «транспортний засіб». В основу такої різниці покладено наявність двигуна внутрішнього згорання, а також потужність електродвигуна. Відповідно до п.1.10 ПДР механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини та механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Отже, транспортний засіб, зокрема «скутер» з електродвигуном, вважається «механічним» за умови, якщо потужність електродвигуна такого скутера понад 3 кВТ (3000Вт). Водночас будь-який транспортний засіб, що приводиться у рух за допомогою двигуна внутрішнього згорання, незалежно від його робочого об'єму належить до механічних транспортних засобів. Таким чином, якщо електроскутер має потужність до 3 кВт, то він не належить до категорії «механічний» ТЗ. Відповідно закон не передбачає для водія такого немеханічного транспортного засобу необхідності мати посвідчення водія та реєстраційний документ.
Окрім цього, зазначає, що після зупинки ТЗ, позивач попросив працівника поліції пояснити причину зупинки. Після певних вагань та огляду скутера останній повідомив, що причиною зупинки є наявність пошкоджень на скутері у вигляді «царапин та потертостей». Тобто, причиною зупинки скутера стало не порушення ПДР, а наявність «царапин та потертостей», які не можуть бути доказами технічних несправностей скутера. Крім цього, їх неможливо побачити у нічний період часу (24 година) з рухомого патрульного автомобіля. Крім цього, в подальшому, факт наявності «царапин та потертостей» на скутері, не стало підставою для складання оскаржуваної постанови.
На пропозицію працівника поліції пред'явити документи про реєстрацію скутера, позивач повідомив усно, що його транспортний засіб є електроскутером з електродвигуном потужністю 1000ВТ (1 кВт), що є менше 3000 Вт (ЗкВТ), а тому такий електроскутер не потребує реєстрації та наявності у водія посвідчення відповідної категорії (А1).3 наведеного вище вбачається, що працівник поліції через винесення протиправної постанови незаконно притягнув Позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 3400 грн, чим грубо порушив його права та законні інтереси.
Представник позивач у судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача Головного управління Національної поліції у Львівській області у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце його проведення повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Заяви та клопотання, подані учасниками справи
12.12.2023 представником позивача, адвокатом Сміхурою В.Р., подано заяву про усунення недоліків (а.с.26-30).
16.01.2024 представником позивача, адвокатом Сміхурою В.Р., подано заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з поганим самопочуттям представника (а.с.39).
06.03.2024 представником позивача, адвокатом Сміхурою В.Р., подано заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням у відпустці (а.с.44).
14.03.2024 представником позивача, адвокатом Сміхурою В.Р., подано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача та долучення до матеріалів справи Договору купівлі-продажу електроскутера (а.с.48).
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 28.11.2023 позовну заяву залишено без руху (а.с.22-23).
Ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 14.12.2023 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.33-34).
Ухвалою судового засідання від 16.01.2024 розгляд справи відкладено на 20.02.2024 (а.с.40).
20.02.2024 судове засідання не відбулось (а.с.42).
Ухвалою судового засідання від 06.03.2024 розгляд справи відкладено на 14.03.2024 (а.с.46).
Суд, з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з такого.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ 8040960 від 29.10.2023, складеної поліцейським ВП №1 Червоноградського РВП ГУ НП у Львівській області інспектором старшим сержантом поліції Годзінським І.І., 29.10.2023 о 23:57:58 ОСОБА_1 у селі Станин Червоноградського району, Львівської області на автодорозі м.Радехів - с.Станин керував транспортним засобом, а саме скутер Ліберті Спарк який не зареєстрований. Водій керував транспортним засобом без відповідної категорії посвідчення водія А1. Водія притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП за порушення пункту 2.1а Правил дорожнього руху та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400.00 грн (а.с.9-10).
Згідно відеозаписом, доданим до позовної заяви, зафіксовано процес розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейським, згідно якого поліцейським перевірено документи позивача, перевірено інформацію про водія по наявним базам. ОСОБА_1 повідомлено, що останній не має категорії А1 на керування транспортним засобом, в зв'язку з чим буде винесена постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Позивач заперечує проти обставин, зазначених поліцейським. Відносно ОСОБА_1 поліцейським винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, роз'яснені його права та роз'яснено строки оскарження вказаної постанови (а.с.14).
Відповідно до Договору купівлі-продажу електроскутера (мопеда) від 21.05.2019, потужність електроскутера (мопед) LIBERTY модель SPARK, 2018 р.в., ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , складає 1000 Вт (а.с.49-50).
Зміст спірних правовідносин
Спірні правовідносини носять публічно-правовий характер та виникли між сторонами у зв'язку з незгодою позивача з рішенням суб'єкта владних повноважень щодо порушення позивачем Правил дорожнього руху та накладення, у зв'язку з цим, на нього адміністративного стягнення у виді штрафу.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) та Правил дорожнього руху (далі - ПДР).
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина друга статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передачу керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Згідно статті 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Відповідно до п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктом 1.3 вказаних Правил закріплено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Правилами дорожнього руху встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема:
- посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії (підпункт «а» пункту 2.1);
- реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон) (підпункт «б» пункту 2.1);
- чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення) (підпункт «ґ» пункту 2.1);
- під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів (п.2.3).
У свою чергу, відповідно до пункту 2.4 Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також:
а) пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1;
б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу;
в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) зчитування інформації із самоклейної мітки радіочастотної ідентифікації про проходження обов'язкового технічного контролю транспортним засобом, а також перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
Аналогічні положення закріплені і в статті 16 Закону України «Про дорожній рух», згідно якої водій зобов'язаний мати, зокрема при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відтак, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що законодавством визначено перелік випадків, коли працівник поліції має право вимагати, а водій зобов'язаний надати посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та страховий поліс для перевірки.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 29.10.2023 о 23:57:58 у селі Станин Червоноградського району Львівської області на автодорозі м.Радехів - с.Станин керував транспортним засобом, а саме: скутером Ліберті Спарк який не зареєстрований. Водій керував транспортним засобом без відповідної категорії посвідчення водія А1.
У свою чергу, пунктом 1.10 Правил дорожнього руху визначено, що механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Згідно з п 2.13 Правил дорожнього руху транспортні засоби належать до таких категорій, зокрема:
А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт;
А - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом 50 куб.см і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше.
При цьому, мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт (пункт 1.10 Правил дорожнього руху).
З аналізу вищевикладених норм вбачається, що механічним транспортним засобом є транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт, при цьому до категорії мопедів (двоколісних транспортних засобів, які мають електродвигун), зокрема відносять транспортні засоби з електродвигуном потужністю до 4 кВт.
За змістом Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 №340 транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії, зокрема А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Відтак, двоколісний (триколісний) транспортний засіб, який має електродвигун потужністю до 3 кВт не є механічним транспортним засобом для керування якого вимагається посвідчення водія.
До аналогічного висновку прийшов і Верховний суд у справі № 278/3362/15-к від 01.03.2018.
Згідно п. 30.1 ПДР України власники механічних транспортних засобів і причепів до них повинні зареєструвати (перереєструвати) їх в уповноваженому органі МВС або провести відомчу реєстрацію в разі, якщо законом установлена обов'язковість проведення такої реєстрації, незалежно від їхнього технічного стану протягом 10 діб з моменту придбання (отримання), митного оформлення або переобладнання чи ремонту, якщо необхідно внести зміни до реєстраційних документів.
Електроскутер відповідно до ДСТУ 2984-95 не відноситься до категорії Засоби транспортні дорожні. Терміни та визначення, «Електроскутери» не відносяться до транспортних засобів, призначених для використання на автомобільних дорогах державного значення. Також вони відповідно до вимог діючого законодавства не підлягають державній реєстрації.
Єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів встановлена Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998року №1388 Електроскутер відповідної марки до визначення транспортного засобу не належить та державній реєстрації не підлягає.
Частина 2 статті 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Враховуючи що електроскутер LIBERTY модель SPARK» за своїми технічними характеристиками не відноситься до мопедів чи інших механічних транспортних засобів, вимоги, які встановлені до водіїв механічних транспортних засобів не можуть застосовуватись до позивача.
Таким чином, особа, яка керувала електроскутером потужністю 1 кВт, не є суб'єктом адміністративних правопорушень передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП, оскільки адміністративну відповідальність за порушення п. «а» п. 2.1 Правил дорожнього руху України може нести виключно водій механічного транспортного засобу, яким вказаний електроскутер не є.
Мотивована оцінка наведених учасниками справи аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову
Судом на підставі безпосередньо досліджених та оцінених доказів встановлено, що уповноваженою особою (поліцейським) 29.10.2023 ухвалено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ №8040960 від 29 жовтня 2023 року стосовно ОСОБА_1 за частиною 2 статті 126 КУпАП, якою на останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400, 00 грн.
Суд зауважує, що складена стосовно ОСОБА_1 постанова про накладення адміністративного стягнення, сама по собі, не є достатнім доказом його винуватості у вчинені адміністративного правопорушення.
Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Представником позивача, долучено до матеріалів справи Договір купівлі-продажу, відповідно до якого потужність електроскутера (мопед) LIBERTY модель SPARK, 2018 р.в., ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , складає 1000 Вт.
При цьому, інших належних та допустимих доказів, які б узгоджувалися з цією постановою та підтверджували викладені у ній обставини, суду не надано.
Водночас, відповідно до вимог частини 2 статті 77 КАС України тягар (обов'язок) доказування правомірності зазначеної постанови покладено саме на відповідача.
Суд зазначає, що за відсутності належних, допустимих та, у своїй сукупності, достатніх доказів вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення обставини, викладені у постанові про накладення адміністративного стягнення, породжують обґрунтовані сумніви у їх достовірності та набувають форми припущень, на яких не може ґрунтуватися процесуальне рішення (постанова).
Таким чином відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною 2 статті 126 КУпАП та не спростовано позицію позивача, а судом не отримано доказів, які б свідчили про правомірність винесення оскаржуваного рішення.
Беручи до уваги викладене, суд доходить переконання, що позов про скасування оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно позивача слід задовольнити повністю.
Розподіл між сторонами судових витрат
Судовий збір.
Беручи до уваги вимоги частини 1 статті 139 КАС України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, суд вважає, що понесені позивачем судові витрати (сплачена сума судового збору 536,80 грн) підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь позивача.
Витрати на професійну правову допомогу та витрати, пов'язані з підготовкою до розгляду справи.
Пунктом 1 та 4 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов'язані з підготовкою до розгляду справи.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За змістом частин 3-5 статті 134 КАС за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так, у позовній заяві представник позивача зазначив, що у зв'язку з розглядом даної справи позивач планує понести судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн.
Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Так, до виходу суду до нарадчої кімнати (з урахуванням того, що судові дебати не проводились) позивач та його представник не подали до суду докази на підтвердження розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи. Так само позивач та його представник не подали письмову заяву про намір подати такі докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
З урахуванням викладених обставин суд доходить висновку, що заяву позивача про розподіл понесених позивачем судових витрат у виді витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн слід залишити без розгляду.
На підставі статті 19 Конституції України, статей 222, 247, 251, 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення та керуючись статтями 6, 9, 19, 77, 78, 90, 243-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, Радехівський районний суд Львівської області,-
ухвалив:
позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (79007, Львівська область, м.Львів, пл. Генерала Григоренка, 3) про скасування постанови від 29.10.2023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії EAT 8040960 - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАТ №8040960 від 29.10.2023, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП - скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536 гривень 08 копійок.
Заяву позивача про розподіл понесених позивачем судових витрат у виді витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн залишити без розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Головуючий суддяО. Куцик-Трускавецька