іменем України
14 березня 2024 рокуСправа №451/109/24
Провадження № 3/451/110/24
Суддя Радехівського районного суду Львівської області Семенишин О.З., розглянула матеріали адміністративної справи, які надійшли з Відділення поліції №1 Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого на АДРЕСА_1 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , не є особою з інвалідністю, раніше до адміністративної відповідальності не притягався,
за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України,
Із протоколу про адміністративне правопорушення, серії ААД №666164 від 22 січня 2024 року, видно, що ОСОБА_1 , 22 січня 2024 року о 15 год. 47 хв. на вулиці Стоянівська у місті Радехів Червоноградського району Львівської області керував автомобілем «Mitsubishi Pajero», з державним номерним знаком НОМЕР_2 , від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився, ознаки наркотичного сп'яніння: тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, згідно з висновку медичного огляду №10 від 22 січня 2024 року, зафіксовано на бодікамеру №001863, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, в запереченнях від 07.03.2024 просив провести справу без його участі, вину не визнає. Крім того, звертає увагу суду на те, що не погоджується із складеним протоколом про адміністративне правопорушення, оскільки заперечує факт того, що відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, ОСОБА_1 пояснив, що бажав пройти огляд на стан сп'яніння, проїхав з працівниками поліції до медичного закладу, проте не зміг здати сечу на аналіз, з результатами висновку не згідний. Також, до матеріалів справи додав результати досліджень, які, на його думку, підтверджують, шо він не вживав, та не вживає наркотичні речовини. Таким чином, просить провадження у справі №451/109/24 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с.14-19).
Частиною 3 статті 268 КУпАП передбачений виключний перелік статтей при розгляді справ, за якими присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. Категорія справ за ч. 1 ст. 130 КУпАП до вказаного переліку не входить, а тому присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за даними статтями у судовому засіданні не є обов'язковою.
Суддя, дослідивши заперечення ОСОБА_1 , протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, виходячи з такого.
На підтвердження винності ОСОБА_1 до вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суду подано: протокол про адміністративне правопорушення, серії ААД №666164 від 22 січня 2024 року (а.с.1); направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22 січня 2024 року (а.с.3); висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №10 від 22 січня 2024 року (а.с.4); рапорт поліцейського СРПП Відділення поліції №1 Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області від 22 січня 2024 року (а.с.5); довідки Відділення поліції №1 Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області від 22 січня 2024 року (а.с.6,7); три диски з відеозаписом (а.с.2).
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом ч. 1 ст. 130 КУпАП України особа несе відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України зазначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Аналізуючи дотримання поліцейськими процедури проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння, суд враховує вимоги статті 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року (далі - Порядок).
Відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Згідно з п. 3.7, 3.12, 3.13 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», якою регламентований порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, проведення лабораторних досліджень на визначення на наркотичного засобу або психотропних речовин у медичному закладі є обов'язкове. Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкіряного покриву обличчя і рук. Якщо в обстежуваної особи неможливо взяти названі зразки, для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров.
Розділом Х наказу МВС України №1395 від 07.11.2015 передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Процедура та порядок огляду на стан сп'яніння регламентуються ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 за № 1452/735, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, шо знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року.
Відповідно до п. 2-4 вищевказаної Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Так, ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, шо знижують увагу та швидкість реакції є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Передумовою для проходження водієм огляду на стан сп'яніння має бути виявлення (встановлення) поліцейським ознак сп'яніння, які передбачені пунктом 3, 4 розділу І Інструкції. Вимога поліцейського щодо проходження водієм огляду на стан сп'яніння без фактичного встановлення цих ознак або взагалі за їх відсутності вважається необґрунтованою та безпідставною, а тому не породжує у водія обов'язку проходити огляд на стан сп'яніння.
Судом встановлено, що у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22 січня 2024 року, поліцейським зазначена ознака алкогольного сп'яніння, замість наркотичного, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, що не може бути ознакою наркотичного сп'яніння. При цьому, лише чітке дотримання вказаної вище процедури, зокрема проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан наркотичного сп'яніння, свідчить про законні вимоги працівників поліції та обґрунтовані підстави проведення вказаного огляду.
Таким чином, поліцейським до матеріалів справи не додано належних та допустимих доказів на підтвердження виконання вимог Інструкції щодо виявлення ознак наркотичного сп'яніння.
У відеоматеріалі, знятому на відеореєстраторі та нагрудній камері поліцейського, видно, що ОСОБА_1 керував автомобілем «Mitsubishi Pajero», з державним номерним знаком НОМЕР_2 , та був зупинений працівниками поліції. У нього була виявлена одна ознака наркотичного сп'яніння, а саме, звужені зіниці очей. Разом з тим, йому запропоновано пройти огляд у встановленому законом порядку в медичному закладі. ОСОБА_1 на вимогу працівників поліції проїхав до медичного закладу для здачі аналізів. Перебуваючи в кабінеті лікаря не відмовлявся проходити огляд, виконував вказівки лікаря, в тому числі вживав воду, здати інші аналізи задля перевірки факту перебування у стані наркотичного сп'яніння лікарем запропоновано не було. Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що дії працівників поліції оскаржував (а.с.2).
Крім того, суд з оглянутого відео зазначає про відсутність об'єктивних даних щодо перебування ОСОБА_1 із зазначеною ознакою наркотичного сп'яніння та вважає, що наявність думки поліцейського про перебування особи в стані наркотичного сп'яніння повинно підтверджуватись іншими об'єктивними даними. Суд вважає, що ознака наркотичного сп'яніння, зазначена працівником поліції, наявним відео не підтверджена, оскільки звужені чи дуже розширені зіниці, повинні встановлюватися не реагуванням зіниць на світло. Визначення поведінки водія в даному випадку з ознаками наркотичного сп'яніння, суд вважає об'єктивно не підтвердженою, що є неприпустимим.
З огляду на зазначене вище у протоколі про адміністративне правопорушення, серії ААД №666164 від 22 січня 2024 року, та направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22 січня 2024 року встановлені розбіжності у виявлених ознаках наркотичного сп'яніння, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 за № 1452/735, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858.
Відповідно до результатів досліджень ТОВ «Медична лабораторія «Діла» №062012534 від 22.02.2024 наркотиків у сечі ОСОБА_1 виявлено не було (а.с.19).
Аналізуючи представлені суду докази, підстав вважати, що ОСОБА_1 діяв умисно, намагаючись уникнути адміністративної відповідальності, у суду немає, оскільки судом встановлено, що останній погодився пройти огляд та здати відповідні аналізи, задля чого із співробітниками поліції проїхав до медичної установи, де перебував тривалий час, виконував вказівки лікаря, вживав воду. Факт фізичної неспроможності здати на аналіз біологічний зразок сечі наявними у справі доказами не спростовується та вважається судом таким, що мав місце, а здати інші аналізи задля перевірки факту перебування у стані наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 лікарями запропоновано не було.
На думку суду, неможливо повністю ототожнити поняття відмови від проходження медичного огляду на стан сп'яніння через фізичну неспроможність здати відповідні аналізи зразків з сечі в принципі з ситуацією, коли особа не ухилялася від огляду, але не змогла здати біологічну речовину. Натомість ОСОБА_1 не був направлений на взяття дослідження біологічного середовища зразків з слини, змив з поверхні губ, шкіряного покриву обличчя і рук та крові відповідно до п. 3.7, 3.12, 3.13 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», якою регламентований даний порядок проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Наявні матеріали справи не містять належних та достатніх даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 вчиняв дії спрямовані на ухилення від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння. Не зазначені дії водія щодо ухилення від огляду і в протоколі про адміністративне правопорушення.
Посадовими особами, які складали протокол про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, не надано суду переконливих доказів винуватості особи у порушенні вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України.
Суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення, серії ААД №666164 від 22 січня 2024 року, стосовно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП, сам по собі, не є достатнім доказом вини останнього у вчиненні цього правопорушення. Інших належних та допустимих доказів, які б узгоджувалися з ним, суду не надано.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків..., а також іншими документами.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 9 червня 1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справах "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011, заява N 16347/02), "Малофєєва проти Росії" (рішення від 30 травня 2013 року, заява N 36673/04), "Карелін проти Росії" (заява N 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання потрібно вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з ч. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Склад правопорушення наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку що в судовому засіданні не знайшло підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення не містить будь-яких фактичних даних, на підставі яких можна б було встановити наявність у діях ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому даний протокол, у сукупності з іншими матеріалами, не може бути визнаний належним та допустимим доказом у справі, тому суд вважає, що в його діях відсутній склад зазначеного адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення орган, орган (посадова особа) виносить постанову про закриття справи у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 9, 247, 283, 284 КУпАП, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Радехівський районний суд Львівської області.
СуддяСеменишин О. З.