Справа № 462/1436/24
Іменем України
13 березня 2024 року Суддя Залізничного районного суду м. Львова Боровков Д.О., за участю представника потерпілої - адвоката Кравчука П.І., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
громадянина України, непрацюючого, проживаючого за
адресою АДРЕСА_1
за ч. 2 ст.173-2 КУпАП,
23 листопада 2023 року, приблизно о 08.00 год. ОСОБА_2 перебуваючи коридорі квартири АДРЕСА_2 , будучи особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за ч.1 ст.173-2 КУпАП, вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_3 , що полягало у нанесенні одного удару руки затиснутої у кулак у ліву ногу потерпілої, спричинивши фізичний біль останній, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.173-2 КУпАП.
05 березня 2024 року ОСОБА_2 у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи телефонограмою про виклик в судове засідання.
05 березня 2024 року у судовому засіданні адвокат Мотрук М.Ю. подав клопотання про закриття провадження у справі, оскільки 29 грудня 2023 року старшим дізнавачем Чванкіним П.С. було закрито кримінальне провадження №12023142390000512 від 24 листопада 2023 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю cкладу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. У ході досудового слідства було встановлено, що ОСОБА_2 заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_3 ненавмисно, тому не може йти мова і про вчинення ОСОБА_4 щодо ОСОБА_3 домашнього насильства у вигляді заподіяння удару кулаком по нозі, оскільки домашнє насильство може вчинятися виключно умисно і ніяк не може бути вчинено з необережності, а відтак оскільки кримінальне провадження було закрито, то і відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.173-2 КУпАП у діях ОСОБА_2 . Окрім цього, зазначив, що в діях ОСОБА_5 відсутня повторність, оскільки постановою Львівського апеляційного суду від 27 жовтня 2023 року постанова Залізничного районного суду м. Львова від 10 липня 2023 року у справі №462/4752/23 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП скасована.
У зв'язку із неявкою ОСОБА_2 у судове засідання 05 березня 2024 року, розгляд справи було відкладено на 13 березня 2024 року.
ОСОБА_2 та адвокат Мотрук М.Ю. 13 березня 2024 року у судове засідання без поважних причин не прибули, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчить особистий підпис адвоката Мотрука М.Ю. у розписці, про причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи не подавали.
Беручи до уваги, що ОСОБА_2 та його адвокат Мотрук М.Ю. без поважних причин не з'явилися в судове засідання, про причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи не подали, а також враховуючи, що рішенням Залізничного районного м.Львова від 30 листопада 2023 року ухвалено видати обмежувальний припис, яким заборонено ОСОБА_2 протягом чотирьох місяців перебувати за місцем проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з чим місце проживання ОСОБА_2 на даний час суду невідоме, а відтак суд приходить до висновку про можливість розгляду даної справи за відсутності ОСОБА_2 на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи, оскільки ОСОБА_2 було відомо про розгляд даної справи у суді, враховуючи участь у справі його адвоката Мотрука М.Ю.
Окрім цього, суд звертає увагу, що відповідно до вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов'язковою.
13 березня 2024 року до суду надійшли письмові пояснення потерпілої ОСОБА_3 , в яких вона зазначила, що працівниками поліції було складено п'ять термінових заборонних приписів стосовно кривдника ОСОБА_2 щодо неї та їх доньки ОСОБА_4 , а саме 07 червня 2023 року, 19 липня 2023 року та 25 листопада 2023 року. ОСОБА_2 23 листопада 2023 року в присутності доньки ОСОБА_6 завдав їй удар кулаком в ногу, чим спричинив гематому лівого стегна. У зв'язку з чим, 24 листопада 2023 року ВП №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області зареєстровано кримінальне провадження за №12023142390000512 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України. Відповідно до висновку судової медичної експертизи №980 від 24 листопада 2023 року у ОСОБА_3 було встановлено діагноз «Підшкірна гематома середньої третини лівого стегна». Окрім цього, 24 листопада 2023 року ОСОБА_2 побив доньку ОСОБА_6 , спричинивши їй забій, садна правої руки, рану на лівому зап'ясті, у зв'язкуз чим ВП №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області зареєстровано ще одне кримінальне провадження за №12023142390000516. ОСОБА_2 систематично вчиняє фізичне насильство щодо неї та їх доньки ОСОБА_6 , що полягає у нанесенні побоїв. Рішенням Залізничного районного м.Львова від 30 листопада 2023 року у справі №462/9266/23 ухвалено видати обмежувальний припис, яким заборонено ОСОБА_2 протягом чотирьох місяців перебувати за місцем проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , яке постановою Львівського апеляційного суду від 23 січня 2024 року залишено без змін. Також, постановою Залізничного районного м.Львова від 07 лютого 2024 року у справі №462/13/24 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП. З відповіді директора Комунальної установи змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» від 06 листопада 2023 року вбачається, що вона та її діти є отримувачами соціальної послуги соціального супроводу сімей. У зв'язку з висновком акту оцінки потреб, сім'я перебуває у складних життєвих обставинах, чинником яких є домашнє насильство та жорстоке поводження з дитиною, яке вчиняє батько/чоловік ОСОБА_4 . Окрім цього, просить розглядати справу у її відсутності, оскільки на її утриманні знаходяться троє неповнолітніх дітей та через її побоювання зустрічі з ОСОБА_2
13 березня 2024 року у судовому засіданні представник потерпілої - адвокат Кравчук П.І. надав пояснення аналогічні письмовим поясненням потерпілої ОСОБА_3 , додатково попросивши розглядати справу у відсутності потерпілої ОСОБА_3 , оскільки побоюється за її життя та здоров'я.
Дослідивши письмові пояснення потерпілої ОСОБА_3 , заслухавши пояснення представника потерпілої- адвоката Кравчука П.І., вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено, що вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, є умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення тягне за собою юридичну відповідальність.
За ч. 2 ст. 173-2 КУпАП відповідальність настає за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконанні захисного припису особою, стосовно якої він винесений, не проходженні корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї (матеріальний склад).
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП характеризується умисною формою вини і передбачає наявність прямого умислу правопорушника на спричинення страждань потерпілій стороні.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 2 ст.173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство протягом року.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 2 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого протягом року особи, що притягалась до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.173-2 КУпАП.
Суд критично критично ставиться до тверджень адвоката Мотрука М.Ю. про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.173-2 КУпАП, оскільки постановою Залізничного районного суду м.Львова у справі №462/5896/23 від 04 жовтня 2023 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, яку постановою Львівського апеляційного суду від 03 листопада 2023 року залишено без змін.
Щодо твердження адвоката Мотрука М.Ю. про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.173-2 КУпАП у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_2 умислу на нанесення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 278 КУпАП України орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Доказами у справах про вчинення насильства в сім'ї є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такими даними, згідно зіст. 251 КУпАП, можуть бути: протокол про адміністративне правопорушення; пояснення особи, яка вчинила насильство в сім'ї; пояснення жертви насильства в сім'ї; пояснення свідків; висновок експерта; речові докази; показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху; протоколи про вилучення речей і документів, а також інші документи. Визначений законодавцем перелік доказів не є вичерпним. Наприклад, іншими документами як доказами про порушення захисного припису можуть бути технічні звіти телефонного оператора щодо розмов особи, яка вчинила насильство в сім'ї з жертвою тощо.
Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_2 , про факт заподіяння шкоди фізичному здоров'ю потерпілій ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_2 перебуваючи коридорі квартири АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_3 , що полягало у нанесенні одного удару руки затиснутої у кулак у ліву ногу потерпілої, чим спричинив фізичний біль останній.
Потерпіла ОСОБА_3 в своїх письмових поясненнях стверджує про те, що ОСОБА_2 23 листопада 2023 року в присутності доньки ОСОБА_6 завдав потерпілій ОСОБА_3 удар кулаком в ногу, чим спричинив гематому лівого стегна, що підтверджується висновком судової медичної експертизи №980 від 24 листопада 2023 року, згідно з яким у ОСОБА_3 було встановлено діагноз «Підшкірна гематома середньої третини лівого стегна». Окрім цього, ОСОБА_2 систематично вчиняє фізичне та психологічне насильство щодо ОСОБА_3 та їх доньки ОСОБА_6 , що підтверджується рішенням Залізничного районного м.Львова від 30 листопада 2023 року у справі №462/9266/23, яким ухвалено видати обмежувальний припис про заборону ОСОБА_2 протягом чотирьох місяців перебувати за місцем проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім цього, з постанови старшого дізнавача Чванкіна П.С. про закриття кримінального провадження №12023142390000512 від 29 грудня 2023 року вбачається, що сам факт шарпанини між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 мав місце, що також свідчить про те, що ОСОБА_4 вчинив домашнє насильство відносно потерпілої, за що передбачена адміністративна відповідальність.
У практиці Європейського суду з прав людини існують рішення, що стосуються порушення прав людини, встановлених у Європейській конвенції в ситуаціях насильства в сім'ї. Це, зокрема, "А проти Сполученого Королівства" (1998), "Контрова проти Словаччини" (2007), "Беваква та С. проти Болгарії" (2008), "Опуз проти Туреччини" (2009). Останнє вказане рішення ЄС стосується багаторічного насилля в сім'ї відносно жінки та її матері. Системних характер насильницьких дій протягом багатьох років в результаті призвів до смерті матері заявниці. Не зважаючи на неодноразові спроби жінки привернути увагу своїми скаргами правоохоронні органи, та захистити себе та свою родини з боку держави, залишились безрезультатними. В даній справі Європейський суд прийшов до висновку, що насильство в сім'ї не є приватною чи сімейною справою, але є питання, що зачіпає суспільні інтереси, що в свою чергу вимагає ефективних дій з боку держави. Крім того, Суд визнав нездатність держави адекватно реагувати та захистити жінок від домашнього насилля, що порушує їх право на захист перед законом, порушує право рівності. Стаття 8 Конвенції з прав людини говорить, про те, що кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя. Органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюються згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві, а також для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або захисту прав і свобод інших осіб. Вказана стаття Конвенції свідчить, про заборону втручання держави в особисте життя людини, однак повинна і має право належним чином відповідно до законодавства реагувати з метою протидії домашньому насильству як в державі, так і кожної окремої родини.
Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави
Стаття 28 Конституції декларує право кожного на повагу до його гідності. В цій нормі також зазначено, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Таким чином, винуватість ОСОБА_2 у вчиненому стверджується зібраними матеріалами по справі, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серія ВАД № 372648, постановою старшого дізнавача Чванкіна П.С. про закриття кримінального провадження №12023142390000512 від 29 грудня 2023 року, протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_3 , протоколом допиту потерпілої ОСОБА_3 , протоколом допиту свідка ОСОБА_2 , письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_3 , висновком судової медичної експертизи №980 від 24 листопада 2023 року, постановою Залізничного районного суду м.Львова від 04 жовтня 2023 року у справі №462/5896/23, постановою Львівського апеляційного суду від 03 листопада 2023 року у справі №462/5896/23, та постановою Залізничного районного суду м.Львова від 07 лютого 2024 року у справі №462/13/24.
Аналізуючи докази у справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких суперечностей, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, а саме домашнього насильства фізичного характеру, що могло завдати шкоду фізичному та психологічному здоров'ю потерпілої, вчиненого особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за ч.1 ст. 173-2 КУпАП доведена повністю.
З урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, який неодноразово протягом року притягався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 та ч.2 ст.173-2 КУпАП, суд вважає за необхідне призначити адміністративне стягнення у виді громадських робіт, яке на думку суду буде достатньою мірою відповідальності для виховання особи, яка вчинила вказане правопорушення, в дусі додержання законів України та запобігання вчиненню нових правопорушень.
Керуючись ст.ст.283, 284 КУпАП,
Визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.173-2 КУпАП, і накласти на нього стягнення у виді громадських робіт строком на 40 /сорок/ годин.
Стягнути з ОСОБА_1 605 грн. 60 коп. судового збору в дохід держави.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.
Суддя:
Оригінал постанови.