Справа № 444/3542/23
Провадження № 2-а/444/8/2024
01 березня 2024 року Жовківський районний суд Львівської області в складі :
головуючого судді Ясиновський Р. Б.,
секретар судового засідання Мамедова Г.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жовкві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
Позивач ОСОБА_2 звернувся 05 жовтня 2023 року через систему "Електронний суд" із позовною заявою до відповідача Управління патрульної поліції у Львівській області Департементу патрульної поліції, в якій просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №7386786 від 23 липня 2023 року, про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу, а справу відносно нього - закрити.
Обгрунтовує позовну заяву наступним.
Вказує, що 23 липня 2023 року поліцейським взводу 1 роти 1 батальйону 3 УПП у Львівській області ДПП сержантом поліції Сушинським О.І. відносно нього, ОСОБА_2 , було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 7386786 від 23 липня 2023 року про те, що він 23 липня 2023 року о 18.20 на автодорозі М-09 Тернопіль-Львів-Рава-Руська /150 км + 500м/, керуючи транспортним засобом перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків. Вважає постанову про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 7386786 протиправною, і такою що підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Вказує про незаконність та необгрунтованість постанови поліцейського взводу 1 роти 1 батальйону 3 УПП у Львівській області ДПП серії ЕАС № 7386786 про накладення адміністративного стягнення. Для підтвердження порушення, вказаного в оскаржуваній постанові, поліцейський взводу 1 роти 1 батальйону 3 УПП у Львівській області ДПП сержант поліції Сушинський О.І., відповідно до ст. 251 КУпАП, мав би надати відповідні докази. Проте будь-яких доказів, що свідчили б про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КУпАП до оскаржуваної постанови не надано. Більше того в графі “до протоколу додаються” є позначка “ : “, та після неї не вказано доказів, які б свідчили, що на момент винесення постанови працівник поліції мав беззаперечні докази вчинення “ним” адміністративного правопорушення.
Вважає, що сама по собі постанова про притягнення його до відповідальності за адмінправопорушення, передбачене ст. 122 ч. 1 КУпАП, не дає підстав стверджувати про “порушення ним” Правил дорожнього руху України в той день та час, оскільки зазначені обставини не відповідають дійсності.
Наголошує, що він категорично заперечує свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, та звертає увагу на те, що він не порушував жодних норм, передбачених Правилами дорожнього руху, зазначених в постанові від 23 липня 2023 року, а відтак вважає винесену постанову необгрунтованою та незаконною.
Стверджує, що поліцейським взводу 1 роти 1 батальйону 3 УПП у Львівській області ДПП сержантом поліції Сушинським О.І. не надано належних доказів вчинення ним адміністративного правопорушення
Окрім цього, звертає увагу суду на те, що в оскаржуваній постанові міститься відмітка про те, що він отримав копію постанови від 23 липня 2023 року, проте він стверджує, що йому невідомо чий це підпис і хто розписувався замість нього.
Позивач категорично заперечує факт складання постанови від 23 липня 2023 року та розгляд справи про адміністративне правопорушення на місці. Йому взагалі не було відомо про розгляд справи щодо даного правопорушення, йому не роз'яснювались його права, не складалась постанова та не пред'являлась така для підпису.
Вказує, що для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
Зазначає, що постанова про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 7386786 від 23 липня 2023 року не містить належних та допустимих доказів на підтвердження факту наявності порушення ним Правил дорожнього руху, а тому вважає, що така винесена без достатніх підстав, що вказують на відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення та без встановлення дійсних обставин справи.
Ухвалою судді Жовківського районного суду Львівської області від 05 жовтня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Не погоджуючись з поданим позовом, від представника відповідача Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Вахули Романа Олеговича до суду надійшов 23 жовтня 2023 року відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити повністю у задоволенні позову у зв'язку із безпідставністю такого.
Зазначає, що 23 липня 2023 року близько 18 год. 20 хв., на автодорозі М-09 Тернопіль-Львів-Рава-Руська (150 кілометр + 500м) позивач, керуючи транспортним засобом MERCEDES-BENZ 320S н.з. НОМЕР_1 , перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1 "вузька суцільна лінія", яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив пункт 34 Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306. Вчинене позивачем порушення ПДР України стало підставою для зупинки транспортного засобу під його керуванням, що відповідає вимогам п. 1 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», а саме поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив ПДР України. В результаті чого, позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, винесено постанову серії ЕАС №7386786 від 23.07.2023 та застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп.
Ознайомившись зі змістом позовної заяви, з позовними вимогами відповідач не погоджуюється.
Вказує, що твердження позивача про те, що він не порушував вимог п.34 ПДР, а саме не перетинав лінію дорожньої розмітки 1.1, не відповідає дійсності, і спрямоване на уникнення настання для нього негативних наслідків, зокрема у вигляді притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху.
Стосовно процедури розгляду справи зазначив, що поліцейський в своїй діяльності керується «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року №1408/27853.
Справа про адміністративне правопорушення відносно позивача розглядалась на місці вчинення правопорушення та в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (позивача).
Розгляд справи про адміністративне правопорушення розпочався із представлення особи, що розглядає справу, в даному випадку - поліцейський Управління Сушинський О.І. Поліцейський, що розглядав справу, оголосив, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснив позивачу його права і обов'язки. Після цього заслуховував позивача, досліджував докази і вирішував клопотання. Також слід зазначити, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, поліцейським Управління в позивача були виявленні ознаки алкогольного сп'яніння.
Працівниками поліції було запропоновано позивачу пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. На що позивач погодився та за допомогою приладу «DRAGER» пройшов перевірку на стан алкогольного сп'яніння. Результат показав 2,91 проміле.
Як висновок, на позивача було складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП та винесено постанову серії ЕАС №7386786 за ч. 1 ст.122 КУпАП.
Протокол по ч. 1 ст. 130 КУпАП направлений у Жовківський районний суд Львівської області. Судом прийнято постанову про визнання винним позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на позивача стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень 00 коп. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
В процесі розгляду справи позивача було ознайомлено з правами, передбаченими ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, роз'яснено порядок оскарження постанови (ст. ст. 287, 288, 289 КУпАП), а також строки і порядок виконання постанови про накладення штрафу (ст. 307 КУпАП). Даний факт підтверджується підписом позивача в п.8 оскаржуваної постанови «Права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП мені роз'яснено». Також звертає увагу суду, що позивач жодним чином не заперечує цього, а стверджує лише те, що в п.9 оскаржуваної постанови «Копію постанови мною отримано» міститься підпис, який йому невідомий. Вищенаведений факт також спростовує твердження позивача про те, що «мені взагалі не було відомо про розгляд справи щодо даного правопорушення, мені не роз'яснювались мої права, не складалася постанова та не пред'являлась така для підпису».
Що стосується доказів вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення, то вказує, що позивач у позовній заяві зазначає, що у постанові інспектором не було вказано технічний засіб, яким здійснювалась відеофіксація даного правопорушення, але за приписами пункту 5 розділу IV Інструкції №1395, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції. Зразок постанови про накладення адміністративного стягнення, наведений у додатку 5 до Інструкції, не передбачає внесення до нього відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Тому, такі відомості зазначаються тільки у постанові, що виноситься у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року у справі № 536/583/17. А отже, доводи позивача щодо обов'язку інспектора внесення відомостей щодо технічного засобу в постанову, яким здійснювалась відеофіксація правопорушення, не є юридично обґрунтованими.
Вказує, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є обгрунтована, винесена на підставі та у порядку передбаченому законодавством.
Не погоджуючись з поданим відзивом, від позивача до суду надійшла 27 жовтня 2023 року відповідь на відзив. Вказує, зокрема, що посилання представника відповідача на те, що одним із доказів порушення ним ПДР являється те, що він перебував в стані алкогольного сп'яніння є недоречним, так як постанова Жовківського районного суду Львівської області від 13.10.2023 року у справі №444/2586/23 була винесена без його участі, а відповідно вказана постанова суду оскаржена в апеляційному порядку та не набрала законної сили. Вважає, що під час складання протоколу про вчинення “ним” адміністративного правопорушення у поліцейського не було жодного доказу його вини. Категорично заперечує свою вину у вчиненні адміністративного правопорушенн, та звертає увагу на те, що він не порушував жодних норм, передбачених Правилами дорожнього руху, зазначених в постанові від 23 липня 2023 року, а відтак вважає винесену постанову необгрунтованою та незаконною. З огляду на положення статті 19 Конституції України, вважає, що поліцейський взводу 1 роти 1 батальйону 3 УПП у Львівській області ДПП сержант поліції Сушинський О.І. перевищив свої службові повноваження.
Також зазначає, що 23 липня 2023 року о 18 год. 20 хв. він не міг перебувати за кермом автомобіля MERCEDES-BENZ 320S н.з. НОМЕР_1 , так як у зв'язку з поганим самопочуттям він передав керування транспортним засобом ОСОБА_3 . І саме на момент зупинки автомобіля працівниками поліції саме ОСОБА_3 була у статусі водія, а тому, навіть коли б і було порушення пункту 34 Правил дорожнього руху, відповідальність за порушення мала б нести особа, яка керувала транспортним засобом. Просить суд врахувати, що оскаржувана постанова від 23 липня 2023 року була винесена у його відсутності, йому, як позивачу взагалі невідомо було про її існування.
Окрім цього, від позивача до суду надійшли 19 січня 2024 року додаткові пояснення у справі, в яких навів аналогічні доводи як у поданих попередньо заявах по суті.
Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовну заяву підтримав у повному обсязі, просив задовольнити. Пояснив, що на момент зупинки працівниками поліції автомобіля MERCEDES - BENZ 320S днз НОМЕР_1 о 18 год. 20 хв. 23.07.2023 року за кермом автомобіля він не перебував. В той день керування автомобілем MERCEDES - BENZ 320S днз НОМЕР_1 він передав ОСОБА_3 в зв'язку з поганим самопочуттям, в автомобілі, окрім нього та ОСОБА_3 ще був один пасажир - ОСОБА_4 .
Чому на відеозаписі із місця події є лише він, ОСОБА_5 , та немає жодних жінок про яких він зазначає пояснити не може, вважає, що відео є неповним. Чому продував прилад Драгер також пояснити не може. На запитання суду, чому він на відео жодного разу не зазначив про те, що не керував транспортним засобом відповів, що його слова просто вирізані з відео.
Представник відповідача УПП у Львівській області ДПП в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення такого, однак у відзиві просив суд проводити розгляд справи у відсутності представника відповідача за наявними матеріалами у справі.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
За змістом ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У силу ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом встановлено, що поліцейським взводу 1 роти 1 батальйону 3 УПП у Львівській області ДПП сержантом поліції Сушинським О.І. відносно позивача ОСОБА_2 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 7386786 від 23 липня 2023 року про те, що ОСОБА_2 23 липня 2023 року о 18.20 на автодорозі М-09 Тернопіль-Львів-Рава-Руська /150 км + 500м/, керуючи транспортним засобом MERCEDES-BENZ 320S н.з. НОМЕР_1 , перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив п. 34 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Правила дорожнього рух України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 та регулюють порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки ч. 3 ст. 41 Закону України «Про дорожній рух».
Відповідно до п. п. 1.1.-1.5. ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до п. 1.10 ПДР України, водій це - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань:
- виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення;
- вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Згідно з ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п. 1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, відповідальність настає за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Розмітка 1.1 ПДР, (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 90 КАС України, жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка гр. ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ФОП, паспорт громадянина України документ № НОМЕР_2 від 15 жовтня 2019 року, орган, що видав 4615, УНЗР 19740523-10846) суду пояснила, що 23 липня 2023 року вони з ОСОБА_2 зустрілися у м. Львові, і оскільки йому було погано, то вона запропонувала завезти його додому. Вони їхали зі сторони м. Львова до м. Жовква. Вона була за кермом автомобіля. З ними за компанію була гр. ОСОБА_4 . Коли вони в'їхали в с. Сопошин, то вона, ОСОБА_3 , здійснила обгін, після чого побачила проблискові маячки та зупинилася. Їй пояснили, що не було увімкнуто покажчика повороту. Причиною зупинки був перетин суцільної лінії. Працівники поліції (їх було двоє) запитали чия це машина і після того як ОСОБА_2 відповів, що це його машина вони почали з ним спілкуватися. Вона взяла свою сумочку з документами з машини і їй сказали зачекати. Спілкувалися близько 10 хвилин. Після чого ОСОБА_2 сказав, щоб вона із ОСОБА_4 йшли пити каву на заправку, а він все владнає. Через пів години він прийшов до них на заправку та сказав, що все владнав. Вона з ОСОБА_4 перейшли дорогу та поїхали маршруткою до м. Львова.
Чому на відеозаписі із місця події є лише ОСОБА_5 та немає жодних жінок пояснити не може.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка гр. ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України документ № НОМЕР_3 від 20 лютого 2018 року, орган, що видав 4610, УНЗР 19750117-04601) суду надала пояснення аналогічні її письмовим поясненням у справі. Пояснила, що 23 липня 2023 року вона зустрілась з ОСОБА_3 в центрі м. Львова. Під час їхнього з ОСОБА_3 перебування в закладі харчування «Вежа лицарів» вони зустріли їхнього спільного знайомого ОСОБА_2 , з яким вона знайома більше десяти років, має дружні відносини. В зв'язку з тим, що ОСОБА_2 мав погане самопочуття, ОСОБА_3 запропонувала відвезти його додому у м. Жовква на його автомобілі. За кермо автомобіля, який належить ОСОБА_2 сіла ОСОБА_3 , так як у неї було при собі посвідчення водія та й взагалі у неї більший водійський досвід. О 18 год. 20 хв. в с. Сопошин автомобіль зупинили працівники поліції. Чи порушувала Правила дорожнього руху ОСОБА_3 не може сказати, так як вона сиділа на задньому пасажирському сидінні, та не слідкувала за ситуацією на дорозі. Після того як ОСОБА_3 припаркувала автомобіль на узбіччі (неподалік АЗС) першим з автомобіля вийшов ОСОБА_2 . Після того, як вона вийшла з автомобіля, побачила, що працівники поліції спілкуються з ОСОБА_2 , з ОСОБА_3 поліцейські не спілкувались. ОСОБА_2 запропонував їм з ОСОБА_3 піти на АЗС випити кави, мотивуючи тим, щоб ми не заважали йому спілкуватись з поліцейськими. Після спілкування з працівниками поліції ОСОБА_2 прийшов до них на АЗС, повідомив що все гаразд, він залишає автомобіль на місці зупинки, а сам доїде додому на маршрутці. Вона з ОСОБА_3 перейшла на протилежний бік автодороги та на зупинці сіли на маршрутку, яка їхала до Львова.
Постановою судді Жовківського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2023 року у справі № 444/2586/23, яка не змінена та не скасована, оскільки інших відомостей суд не має, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Даною постановою судом встановлено, що ОСОБА_2 . 23.07.2023 року о 18 год. 20 хв. на автодорозі Тернопіль-Львів-Рава-Руська М-09, 150 км.+ 800 м., керував транспортним засобом марки Мерседес, номерний знак НОМЕР_1 .
Із змісту відеозапису технічного приладу з портативного відеореєстратора поліцейського з місця події, дослідженого у судовому засіданні, вбачається, що на місці події інших осіб, окрім позивача ОСОБА_2 , які могли б перебувати за кермом транспортного засобу не було, а також останній жодним чином не заперечував факту керування ним транспортним засобом під час тривалої розмови з поліцейськими, погодився на проходження огляду за допомогою алкотестера Драгер та пройшов сам огляд, що відбувся в присутності свідків.
Доводи позивача про те, що його твердження поліцейським того, що він не керував автомобілем є вирізаними із відеозапису, суд розцінює як надумані з метою уникнення останнім відповідальності.
Суд не надає віри показам ОСОБА_2 про те, що він не керував 23 липня 2023 року о 18.20 на автодорозі М-09 Тернопіль-Львів-Рава-Руська /150 км + 500м/, транспортним засобом MERCEDES-BENZ 320S н.з. НОМЕР_1 , такі його пояснення спростовуються наведеними доказами та розцінюються як такі, що дані ним з метою уникнення відповідальності.
Суд не надає віри поясненням свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про те, що транспортним засобом керувала ОСОБА_3 , такі їх пояснення повністю спростовуються відеозаписом події на диску та постановою суду у справі № 444/2586/23. Такі пояснення судом розцінюються, що дані на користь ОСОБА_2 з метою уникнення останнім адміністративної відповідальності.
Суд прийшов до переконання, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 взагалі не були присутніми на місці вчинення адмінправопорушення.
Таким чином, покази ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_3 керувала транспортним засобом, а ОСОБА_2 та ОСОБА_4 були лише пасажирами, є вигаданими та розцінюються як намагання ввести суд в оману та посіяти сумніви, які б трактувалися на користь особи ОСОБА_2 .
Суд, в даному випадку, розцінює оскарження ОСОБА_2 постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №7386786 від 23 липня 2023 року за вчинення адмінправопорушення, передбаченогог ч. 1 ст. 122 КУпАП, шляхом подання адміністративного позову до суду, як таке, що вчинене ним саме з метою уникнення адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме з наміром використання такого рішення як доказу у справі про адміністративне правопорушення на підтвердження некерування ним транспортним засобом.
Крім того, доводи позивача про те,що йому не відомо чий підпис і хто розписувався замість нього в оскаржуваній постанові, де відмітка про те, що він отримав копію постанови від 23 липня 2023 року, на думку суду, є безпідставними, оскільки особою не надано доказів того, що подавались відповідні заяви, зокрема, до прокуратури на дії працівників поліції з приводу підроблення його підпису та безпосередньо постанови.
З відеозапису з місця події також слідує, що ОСОБА_2 жодного разу не заперечив працівникам поліції про те, що він перетинав суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків та не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Таким чином, твердження позивача про те, що він не керував транспортним засобом та не порушував ПДР України, спростовуються вищенаведеними доказами.
В обґрунтування своїх вимог позивач, як при пред'явленні позову до суду, так і в процесі розгляду адміністративної справи не надав суду жодного доказу, які б свідчили про обставини, які б унеможливлювали складання поліцейським оскаржуваної постанови.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП є обґрунтованим, приймаючи оскаржувану постанову відповідач реалізовував свої повноваження, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 7-11, 14, 241-246 КАС України, суд, -
В задоволені позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАС № 7386786 від 23.07.2023 р. - відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Дата складення повного судового рішення 14.03.2024.
Суддя Р. Б. Ясиновський