Справа № 509/998/24
14 березня 2024 року суддя Овідіопольського районного суду Одеської області Панасенко Є.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу № 509/998/24 виданого Овідіопольським районним судом Одеської області 22 лютого 2024 року
22.02.2024 року Овідіопольським районним судом Одеської області видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ 40121452) заборгованість за спожитий природний газ в сумі 16442,60 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 302,80 грн.
12.03.2024 року до суду звернувся ОСОБА_1 із заявою про скасування вищевказаного судового наказу. Обґрунтував заяву тим, що про судовий наказ дізнався із за стосунку Дія, дійсно з жовтня 2020 року є власником будинку за яким вказана заборгованість, проте на момент придбання будинку в селищі Таїрове у гр. ОСОБА_2 показники лічильника становили 803 куб.м., станом на 01.10.2022 року показники становили 2520 куб.м., за спожитий газ сплачено (додані квитанції). На даний час в будинку ніхто не проживає, природній газ не використовується, тому існування боргу не відповідає дійсності, більш детальні заперечення зможе надати в позовному провадженні.
Крім того, ОСОБА_1 був змушений звертатися за професійною правничою допомогою до адвоката Пекельного О.В.,яким виконані роботи з підготовки та складання заяви про скасування судового наказу, вартість послуг адвоката становить 2000 грн., які він просить стягнути. А також витрати по сплаті судового збору.
Згідно ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4,5частини першої статті 161 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 2 ст. 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.
Заява про скасування судового наказу подана до суду в межах строку, визначеного ч. 1ст. 170 ЦПК України.
Боржник в заяві про скасування судового наказу посилається на те, що розрахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» не відповідають фактичному обсягу заборгованості, висловлені в заяві доводи щодо скасування вказаного судового наказу свідчать про наявність спору про право.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що доводи викладені боржником по справі, потребують додаткового дослідження, що неможливо здійснити в рамках наказового провадження, з матеріалів та обставин даної справи вбачається, що між сторонами наявний спір про право, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження, а відтак заяву в частині скасування судового наказу слід задовольнити.
Щодо вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу та повернення сплаченого судового збору, суд приходить до наступного висновку.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
До заяви про скасування судового наказу додано доказ сплати судового збору у розмірі 151,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією, а також копію акту виконаних робіт, ордером на надання правничої (правової) допомоги.
За змістом положень ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Суд звертає увагу на той факт, що відповідно до частини першої ст.42 ЦПК України, сторони є учасниками справи у справах позовного провадження, тоді як заява про скасування судового наказу розглядається в порядку наказного провадження.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» звернулося до суду в порядку наказного провадження, в якому передбачено спрощене судове провадження. Заява про скасування судового наказу також подана у порядку наказного провадження
У справах наказного провадження учасниками справи є заявник та боржник (ч.2 ст.42 ЦПК України).
Порядок розгляду справ наказного провадження визначений розділом II ЦПК України "Наказне провадження". Вказаний розділ ЦПК України окремо не встановлює порядку відшкодування витрат, пов'язаних із розглядом справи, які понесені боржником.
Суддя зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі, при цьому, в силу принципу змагальності сторін, обов'язок доведення обставин, що мають значення для справи і на які сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, покладається саме на сторони по справі. Отже стягувач за правилами наказного провадження буде позбавлений можливості довести неспівмірність заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу або погодитися з розміром цих витрат.
Із зазначених норм матеріального права та процесуальних норм встановлено, що судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов'язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів частин 3 та 8 ст.141 ЦПК України та застосування пропорційності, що передбачено вимогами частин 1 та 2 ст.141 ЦПК України.
Разом з тим, ЦПК України не містить визначеного порядку розподілу судових витрат між учасниками наказного провадження, зокрема, не містить норми, відповідно до якої у випадку скасування судового наказу на заявника, за судовим наказом, покладався би обов'язок відшкодування боржнику судових витрат. Отже, судові витрати підлягають розподілу тільки за результатами розгляду справи. У справі наказного провадження спір між стягувачем та боржником суд не вирішує, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні. Отже саме по собі звернення кредитора (стягувача) з такою заявою до суду про видачу судового наказу не свідчить про необґрунтованість дій останнього (зловживання своїми правами), що могло б бути підставою для стягнення судових витрат, оскільки зазначене є його диспозитивним правом, передбаченим процесуальним законодавством.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимога про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає, оскільки зі змісту норм ЦПК України заявник позбавлений можливості заперечувати проти вимог боржника, що стосуються відшкодування витрат на правничу допомогу.
У стягненні судового збору, сплаченого при подачі заяви про скасування судового наказу, слід також відмовити, з огляду на те, що відшкодування суми судового збору, сплаченого у наказному провадженні, підлягає відшкодуванню лише на користь заявника шляхом зарахування такого до судового збору, сплаченого у разі пред'явлення ним позову до боржника.
При цьому, з огляду на приписи ч.2 ст.164 ЦПК України, можна дійти висновку, що законодавець розподіл судових витрат, що понесені у наказному провадженні, пропонує вирішувати при пред'явленні стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження.
Відповідно до ч. 3ст. 171 ЦПК України, в ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цьогоКодексу.
Отже, законодавцем визначені процесуальні дії суду, які можуть мати місце разом зі скасуванням судового наказу - поворот виконання судового наказу. Питання стягнення судових витрат судом не вирішується.
При цьому слід зауважити, що скасуванням судового наказу спір по суті не вирішується. Тому підстав для стягнення судового збору на користь заявника та інших витрат не має.
Отже боржник не позбавлений права стягнути відповідні витрати з стягувача (заявника) в порядку позовного провадження.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 42, 133, 137, 141, 160, 164, 170, 171 ЦПК України,
Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу задовольнити частково.
Скасувати судовий наказ по справі № 509/998/24 (номер провадження 2-н/509/141/24), виданий 22 лютого 2024 року Овідіопольським районним судом Одеської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» заборгованості за спожитий природний газ в сумі 16442,60 грн., а також 302,80 грн. судового збору.
У стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 2000 грн. та судового збору в розмірі 151,40 грн. відмовити.
Роз'яснити представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» їх право звернутися з вказаними у заяві про видачу судового наказу вимогами в порядку спрощеного позовного провадження з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Є. М. Панасенко