Справа № 509/1084/24
13 березня 2024 року Суддя Овідіопольського районного суду Одеської області Панасенко Є.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП)
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 008934 від 14.02.2024 року гр. ОСОБА_1 біля 16.00 за місцем свого мешкання в АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме висловлювався в її адресу нецензурною лайкою, видався в бійку та погрожував фізичною розправою, відповідальність за що передбачено ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 012429 від 15.02.2024 року об 11.00 гр. ОСОБА_1 за місцем мешкання в АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння здійснив відносно своєї співмешканки гр. ОСОБА_2 домашнє насильство, тобто умисні дії фізичного а психологічного характеру, а саме ображав нецензурною лайкою, виганяв з будинку внаслідок чого могла бути завдана шкода іі фізичному та психологічному здоров'ю, відповідальність за що передбачено ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Вказані адміністративні протоколи були об'єднані в одне провадження постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 04.03.2024 року, справі присвоєно № 509/1084/24.
Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з'ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, прибув його представник адвокат Конова Л.М.
Вину у вчиненому ОСОБА_1 не визнав, надав письмові пояснення, відповідно до яких зазначив, що ОСОБА_2 є колишньою співмешканкою, будинок, в якому вони мешкають є їх спільною в рівних частках власністю. Сварки виникають на побутовому рівні, в тому числі і стосовно поділу цього будинку. Заперечує, що кидався у бійку та погрожував ОСОБА_2 фізичною розправою, вважає, що ОСОБА_2 його обмовляє, що відбувається не в перший раз та виживає з будинку.
До суду також прибула потерпіла ОСОБА_2 , пояснила суду що дійсно 14 та 15 лютого 2024 року викликала за адресою: АДРЕСА_1 , поліцію, так як ОСОБА_1 , її колишній співмешканець, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, висловлювався в її адресу нецензурною лайкою, видався в бійку, виганяв її з будинку, вона вимушена була ночувати у сусідів і таке відбувається кожного разу, як він повертається з рейсу.
Всебічно та об'єктивно дослідивши обставини справи і їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю суддя дійшов до наступних висновків.
Положення КУпАП відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для порушника, меті адміністративної відповідальності.
Реалізація цього принципу тісно пов'язана із інститутом звільнення від неї. Адміністративна відповідальність має подвійну мету - захист правопорядку і виховання громадян у дусі поваги до закону та правил співжиття. Зазначену мету можна конкретизувати через дві основні функції адміністративної відповідальності.
Перша з них, репресивно-каральна (або штрафна) полягає в тому, що адміністративна відповідальність є, по-перше, актом відплати держави щодо правопорушника, а, по-друге, засобом, який попереджає нові правопорушення.
Друга функція, запобіжно-виховна, тісно пов'язана з попередньою. Вона покликана забезпечити формування в адресатів адміністративно-правових норм мотивів, які б спонукали їх дотримуватись вимог законів, поважати права і законні інтереси інших осіб.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасно, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статею 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення. Частина 2 вказаної статті передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Об'єктивна сторона ст. 173-2 КУпАП полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Згідно ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Фізичне насильство це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, учинення інших правопорушень насильницького характеру.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 008934 від 14.02.2024 року слідує, що гр. ОСОБА_1 біля 16.00 за місцем свого мешкання в АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме висловлювався в її адресу нецензурною лайкою, видався в бійку та погрожував фізичною розправою.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 012429 від 15.02.2024 року слідує, що об 11.00 гр. ОСОБА_1 за місцем мешкання в АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння здійснив відносно своєї співмешканки гр. ОСОБА_2 домашнє насильство, тобто умисні дії фізичного а психологічного характеру, а саме ображав нецензурною лайкою, виганяв з будинку внаслідок чого могла бути завдана шкода іі фізичному та психологічному здоров'ю.
Протоколи про адміністративне правопорушення містять загальні фрази обвинувачення, а саме «висловлювався нецензурною лайкою», «Ображав нецензурною лайкою», «здійснив домашнє насильство, тобто умисні дії фізичного та психологічного характеру», що не дає змоги об'єктивно встановити обставини події. При цьому до протоколу від 14.02.204р. додана копія рапорта чергового ОРУП №2 ГУНП в Одеській області, з якої слідує, що за адресою: АДРЕСА_1 виник конфлікт, заявниця ОСОБА_2 .
З протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію від 14.02.2024 року слідує, що ОСОБА_2 просить прийняти міри адміністративного характеру до колишнього чоловіка ОСОБА_1 , який кидається в бійку, виражається нецензурною лайкою, поводить себе неадекватно.
З письмових пояснень заявниці від 14.02.2024р. слідує, що за вищевказаною адресою мешкає тривалий час зі своїм колишнім чоловіком ОСОБА_1 , з яким вона розлучилася, однак мешкають в одному будинку. ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння вчинив висловлювався на її адресу нецензурною лайкою кидався у бійку та погрожував фізичною розправою, вона намагалася його заспокоїти, але на зауваження той не реагував, продовжував сваритися, після чого вона вирішила викликати поліцію. Аналогічні пояснення заявниця надала і 15.02.2024р.
Конфлікт (лат. conflictus - зіткнення, сутичка) - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Конфлікт не містить вище перелічених ознак. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить.
Отже, різниця у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди.
У даному випадку дійсним є лише факт того, що атмосфера взаєморозуміння між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в даному випадку відсутня. Мав місце конфлікт, однак не кожен конфлікт є психологічним насильством у розумінні норм Закону.
Тож, у даному випадку, з огляду на установлені судом фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, позаяк, у останнього був відсутній умисел на заподіяння шкоди психічному здоров'ю гр. ОСОБА_2 , у той час, як у цій ситуації мав місце саме побутовий конфлікт колишніх співмешканців, які досі мешкають разом.
При цьому, суд, окрім викладених вище мотивів, виходив ще й з того, що на особу, уповноважену складати протокол про адміністративне правопорушення, покладається обов'язок довести причинно-наслідковий зв'язок між діями, що вчинені особою та наслідками, що настали.
Інакше кажучи, саме по собі вживання нецензурної лайки на адресу осіб, із числа передбачених ст.3 Закону № 2229-VIII, автоматично не утворює собою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, позаяк, ці дії неминуче мають потягнути за собою наслідки, а саме: завдання чи можливість завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Та у цьому випадку наявність наслідків дій ОСОБА_1 у виді спричинення шкоди психічному здоров'ю ОСОБА_2 , хоча й відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, втім, їх зміст не розкрито, а тим більше не доведено за стандартом поза розумним сумнівом, а, відтак, ці доводи ґрунтуються на припущеннях, що прямо суперечить ст. 62 Конституції України.
Інакше кажучи, з фабули протоколу не простежується факт того, що конфліктна ситуації викликала у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинила емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Водночас, суд зауважує, що він позбавлений можливості самостійно визначати та конкретизувати дані протоколу, з урахуванням того, що у справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення, але національні суди, розглянувши справу відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Карелін проти Росії» (20 вересня 2016 року, заява N 926/08), зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу.
Практика Європейського суду з прав людини вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом», яке має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Тож, суд не вправі у цьому випадку визначати обставини, які свідчать про наявність всіх ознак об'єктивної сторони правопорушення у цій ситуації, адже підлягають доказуванню у порядку і у спосіб, що передбачені КУпАП, з урахуванням положень ст. 251 цього Кодексу щодо доказів, і мають кореспондуватися із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», тобто, суд позбавлений можливості встановити їх із самих лише слів учасників провадження про адміністративне правопорушення, без належних доказів і розкриття змісту.
При цьому, суд звертає увагу, що пояснення ОСОБА_2 від 15.02.2024р. хоча й містять у собі посилання на вчинення відносно неї домашнього насилля, однак, в чому саме це полягає, зокрема, є незрозумілим.
Тобто, суд не встановив наявності у ОСОБА_1 умислу на вчинення домашнього насильства фізичного чи психологічного характеру відносно ОСОБА_2 .
Окрім цього, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до вимог ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тому, у світлі всього вищевикладеного, у той час як провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності і ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушення інакше, як на підставах і в порядку, встановленому законом, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, яке передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП, а як наслідок, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП - за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.22,173-2ч.1,251,252,283-285 КУпАП, суддя
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у діях останнього події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Одеського апеляційного суду через Овідіопольський районний суд Одеської області.
Суддя Є. М. Панасенко